лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Соціальна інфраструктура і політика

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

9.2. ПРОГНОЗУВАННЯ РОЗВИТКУ
ГАЛУЗІ «КУЛЬТУРА»

В галузі культури та мистецтва за видами надання послуг виділяють такі заклади: театрально-видовищні (театри всіх видів та жанрів, концертні зали, філармонії, цирки, кінотеатри
та ін.); культурно-просвітницькі (бібліотеки, музеї, виставкові зали та ін.); телебачення, радіомовлення; з виробництва друкованої продукції (книжкової, журнальної, газетної та ін.).
Розробка прогнозу розвитку культури здійснюється по групах, близьких за характером діяльності таких закладів, як театри, кінотеатри, бібліотеки тощо.
Найважливішими факторами, що впливають на кількість закладів культури, є чисельність населення держави, характер його розселення по території, кількість сільських населених пунктів, кількість міст різної чисельності, склад, структура населення регіонів за різними ознаками — віковій, професійній, соціальній
і т. ін. Для кожної групи закладів використовуються відповідні нормативи забезпеченості населення послугами. Зіставлення прогнозних показників обсягу послуг і фактичних показників до прогнозного періоду з нормативами дозволяє визначити рівень задоволення потреб населення в послугах закладів культури, його динаміку.
В прогнозуванні розвитку театрального мистецтва розраховуються такі показники: кількість (мережа) театрів усіх видів (драматичних, оперних, ляльок та ін.); місткість театрів, тобто кількість місць у залах з виділенням комерційної місткості (кількості місць, на які можуть бути продані квитки); показники, які характеризують обсяг, якість роботи театральних колективів — загальна кількість вистав, у тому числі стаціонарних (на основній сцені) і гастрольних; відвідування (завантаження) залів для глядачів, репертуарні показники і т. ін.
Одним із найважливіших показників ефективності роботи теат­ральних колективів є показник відвідування (завантаження) залів для глядачів. Його величина розраховується як відношення фактичної кількості відвідувань до максимально можливої за формулою:
,
де ВЗ —   відвідування (завантаження) залів для глядачів;
NР — кількість відвідувачів за рік;
МТ — місткість театрів;
Кр —   кількість вистав за рік.
Другий важливий показник якості роботи театральних колективів — це середня кількість глядачів на одну виставу. Його величину можна розрахувати як множину комерційної місткості на прогнозовану величину відвідувань у відсотках. Цей показник дає можливість виявити і характер потреб населення щодо театрального репертуару, і якість гри акторів. В умовах формування ринкових відносин значно зростає роль фінансових показників діяльності театрів, основним з яких є валютний збір. Він розраховується як добуток кількості проданих квитків та їхньої ціни.
Прогнозований обсяг капітальних вкладень на розвиток культури може бути розрахований за такою формулою:
Пк = Н ? Чм + Мк ,
де Пк —          прогнозований обсяг капітальних вкладень;
Н — норматив питомих капітальних вкладень;
Чм —          число місць чи інших одиниць, які характеризують міст­кість культурних закладів;
Мк —         обсяг капітальних вкладень на модернізацію діючих об’єктів культури.
Важливим показником для розвитку культури є прогнозована чисельність працівників, які мають бути зайняті в закладах культури. Цей показник розраховується за формулою:
ПК = t ? Чоб ,
де ПК —   прогнозована чисельність працівників;
t    — норматив перспективної чисельності працівників одного об’єкта;
Чоб — загальне число об’єктів культури.
Для визначення темпів культурного освоєння території використовується регіональний індекс культурного обслуговування. Його можна розрахувати за формулою:
,
де  —        загальні витрати часу населення на відвідування j-го виду культурних закладів,
К   — число таких закладів.
Загальні витрати часу  розраховуються так:
,
де: — час, витрачений на відвідування j-го виду культурних закладів за період Т населенням е-ї соціальної групи;
 — чисельність цієї групи;
З    — кількість груп.
Структура цього індексу має на меті врахувати систему переваг, які фактично склалися в жителів того чи того регіону в культурному споживанні. Цей індекс може бути використаний для регулювання обсягу капітальних вкладень у культуру кожного регіону. Він визначає темп культурного освоєння території від нижньої межі культурного потенціалу — мінімальної кількості закладів культури — до повного їх набору, від нижньої межі використання вільного часу, нормативного забезпечення соціальними гарантіями — до соціального обмеженого фонду часу.
У складі культурно-освітніх закладів важливе місце належить кіно, яке має наймасовішого споживача. Забезпеченість населення кінообслуговуванням визначається як відношення чисельності глядачів до числа кіноустановок, де контингент глядачів встановлюється як сума всіх відвідувань кіномережі на даній території в попередньому році. Валовий збір коштів від кіно визначається множенням чисельності глядачів на середню вартість квитка.
В кінематографі сприйняття свободи й демократії відбулося як уседозволеність. Потрібен закон про моральне здоров’я населення, особливо дітей. Турбує дефіцит дитячих фільмів, розгул відео­піратства. Повинна бути єдина кінопрокатна організація, яка б володіла фільмофондом, слід організувати його збереження, проводити реставрацію, здійснювати контроль за репертуаром, технічною, прокатною політикою кіномережі.
В українському кінематографі — трагічне становище. Слід зробити все, щоб реанімувати кінематограф.
Керівництво Укркінофонду працює над упровадженням державного прокатного сертифіката, який передбачає диференційовану форму оплати, пріоритети чи пільги українським прокатним фірмам. На нашу думку, слід повернутися до державних замовлень, адже це ефективний спосіб формування і національної свідомості, і загальної культури нації. Треба змінити практику тиражування фільмокопій, враховуючи значимість картини з правом замовлення копій місцевим кінопрокатним органам. Режим роботи кіноустановок, особливо невеликих населених пунктів, треба привести у відповідність з доцільністю кінообслуговування і можливостями фільмофонду. Краще в них організовувати перегляд відео. Це допомогло б розв’язати проблему збереження і доцільного використання кіноапаратури, транспорту, фільмокопій.
В Україні ніхто не захищає національне кіно. У Франції є дванадцять механізмів підтримки французької кінематографії: відрахування від продажу квитків у спеціальний фонд, квоти на показ по телебаченню. Наше кіно без системи підтримки приречене в битві з американським: останнє захопило 60% світового кіноринку. У нас немає загальнонаціональних альтернативних кіномереж, немає системи кінофірм, які б поширювали свою продукцію. Ніхто до пуття не знає, яке місце займає «відео» в вітчизняному житті, а країна йде до «домашньої культури», коли в «чотирьох стінах» і театр, і газета, і галерея, і кінозал, і бібліотека.
Велике значення для піднесення культурного рівня населення має діяльність бібліотек, масових і спеціалізованих. Число масових бібліотек прогнозується з розрахунку організації в кожному населеному пункті такої бібліотеки, створення дитячих бібліотек, філіалів масових бібліотек та пунктів видачі книжок. Потреби в бібліотеках визначають за нормативами забезпеченості, виходячи з чисельності жителів на одну бібліотеку окремо для міста і села. Для передбачення процесів кращого бібліотечного обслуговування розраховують такі показники, як:

  • задоволений попит — кількість книжок, які видають одному читачу в середньому за рік;
  • обіг книг у бібліотеках — середня кількість видач книжок за рік читачеві;
  • відвідуваність бібліотек — середня чисельність відвідування одним читачем за рік;
  • книгозабезпеченість — кількість книжок у бібліотеці на одного жителя чи читача.

Потреби в фондах громадського користування обчислюються виходячи з: контингенту читачів; виданих книжок у середньому на читача; обігу книжок; змін у тематиці й кількості примірників видань. Дані про фонди громадського користування використовуються для визначення асигнувань в бібліотеку, обсягів товарообігів книжкової торгівлі, обсягу випуску книжок, журналів, газет. Потреби в фондах індивідуального споживання встановлю­ються виходячи з обсягу реалізації друкованої продукції в торговельній мережі, вибіркових обстежень, стану запасів книжок.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.