лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Соціальна інфраструктура і політика

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Організація медичного страхування в більшості країн здійснюється в двох формах: прямій і непрямій. У першому випадку органи медичного страхування мають власні установи медичної допомоги (Швеція і Японія), яка є найприйнятнішою для України. При непрямій формі застраховані одержують медичну допомогу на підставі угоди між органами медичного страхування та лікувально-профілактичними закладами (Німеччина, Франція, Бельгія, Австрія та ін.).
Тож можна зробити такі висновки: по-перше, система соціаль­ного медичного страхування має певні переваги перед держав­ними і приватними системами фінансового забезпечення медичних закладів, а також перед відомчою медициною; по-друге, забезпечить загальну доступність медичної допомоги для всіх верств населення, її профілактичну спрямованість для якіснішого і повнішого забезпечення різноманітних потреб пацієнтів у медич­них послугах. Але найважливішим є те, що система надання медичної допомоги населенню в Україні, яка буде побудована за прямою формою державного обов’язкового медичного страхування, є ефективнішою, ніж державне фінансування лікувально-профілактичних закладів. Медицина, яка ґрунтується на соціальному медичному страхуванні, більше відповідає реаліям ринкової економіки.
Проблема формування фінансових ресурсів медичних закладів нині й надалі повинна розглядатися в основному крізь призму бюджетів, бо переважна частина населення в Україні є в непрацездатному віці чи працює в бюджетних установах.
Додаткові джерела фінансування медичних закладів:

  • заощаджування коштів державного соціального страхування за рахунок зниження тимчасової непрацездатності;
  • надання додаткової медичної допомоги працівникам підприємств;
  • платні медичні послуги;
  • інші позабюджетні надходження.

Необхідно удосконалити фінансове забезпечення медичних закладів і визначити основні положення реформи фінансування лікувально-профілактичних закладів в Україні.
Постійне зростання вартості медичної допомоги викликає гли­боку стурбованість в усіх країнах світу, тому головним у реформуванні медичних закладів України є забезпечення оптимального використання наявних матеріальних, фінансових і трудових ресурсів, бо там, де стикаються службові й особисті інтереси та погано налагоджена система обліку і контролю, мають місце корупція та шахрайство.
Економічна система медичних закладів забезпечує високу якість допомоги при мінімальних витратах. Небагатьом країнам, якщо такі взагалі є, вдається добитися подібної економічної ефективності. Нерідко трапляється, що або витрати виявляються набагато більшими, ніж потрібно, або обсяг і якість допомоги виявляються нижчими, ніж могли б бути при таких вкладеннях.
За умов гострої нестачі фінансових ресурсів на охорону здоров’я особливого значення набувають раціональне їх планування й ефективне використання. До завершення формування системи медичного страхування зберігатиметься переважне бюджетне фінансування охорони здоров’я.
Поряд із державним бюджетом одним з основних джерел фінансування стане обов’язкове медичне страхування, де страхувальниками більшості населення виступатимуть працедавці. Органи місцевої виконавчої влади відповідають за обов’язкове страхування тих, які не працюють, та деяких інших груп населення.
З метою забезпечення державного характеру обов’язкового медичного страхування доцільно буде утворити фонди обов’язко­вого медичного страхування у підпорядкуванні Міністерства охо­рони здоров’я України та територіальних органів управління охороною здоров’я. Приватні страхові компанії не можуть брати участь в обов’язковому медичному страхуванні. Страхові компанії, незалежно від форм власності, беруть участь у добровільному медичному страхуванні.
Наступним джерелом фінансування потрібно зробити добровільне медичне страхування окремих громадян за рахунок підприємств, установ й організацій, благодійних фондів тощо. Водночас населення буде одержувати медичні послуги за власні кошти.
Бюджетні ресурси на охорону здоров’я розподіляються на підставі нормативів витрат із розрахунку на одного жителя, враховуючи рівень здоров’я населення, кліматично-географі­чні та екологічні особливості регіону. Передбачається повсюдне забезпечення гарантованого рівня медико-санітарної допомоги.
Перебудова економіки охорони здоров’я має на меті сформувати механізм соціального захисту медичних працівників, передовсім через оплату праці та розробку механізмів стимулювання професійної діяльності й росту професійного рівня. Передбачається подальше розширення прав установ та закладів охорони здо­ров’я у використанні бюджетних та позабюджетних коштів, зокрема, в усуненні застосування принципу постатейного фінансування, підвищення відповідальності установ за власні штатні нормативи та нормативи праці тощо. Реформування економічних засад галузі вимагає зміни сучасної податкової політики щодо установ та закладів охорони здоров’я.
Ми вважаємо, що для реорганізації фінансового механізму в охороні здоров’я слід створити при Національному Банку «Банк здоров’я», де б акумулювалися всі засоби, що спрямовуються в медицину, незалежно від джерел. А розміщення його в системі Національного Банку посилило б державну відповідальність за використання цих засобів на потреби охорони здоров’я. В Україні потрібно терміново реформувати систему фінансового забезпечення медичних закладів, щоб у ринковій економіці сформувати таку модель, яка успадкувала б переваги наявних у світі систем, але дозволила б уникнути їх недоліків, і зберегти певні переваги колишньої системи — загальнодоступність для всіх верств населення, безоплатність, профілактичну спрямованість.
За підрахунками, обов’язкові відрахування — внески на обов’язкове медичне страхування у відсотках до заробітної плати (коштів на оплату праці) до державного фонду обов’яз­кового медичного страхування — мають становити: а) з підприємств, установ, організацій, осіб, що займаються підприємницькою діяльністю, й осіб вільних професій — 12%; б) з найманих працівників — 1%.
Джерелами фінансування медичних закладів у системі страхової медицини мають бути — державний та місцеві бюджети; страхові внески страхувальників обов’язкового медичного страхування; внески з фонду страхування від нещасних випадків на виробництві за оплату медичної допомоги постраждалим; відрахування підприємств і громадян за ступінь ризику для здоров’я; цільові субсидії з бюджетів різних рівнів; кошти особистого добровільного медичного страхування; особисті кошти громадян; благодійні внески; кредити банків та інших кредиторів; інші джерела, не заборонені законодавством.

Запитання і завдання для перевірки знань

  • Охарактеризуйте охорону здоров’я як галузь соціальної сфери.
  • Назвіть основні положення державної політики охорони здоров’я.
  • Назвіть основні функції держави щодо реалізації державної політики охорони здоров’я.
  • Що являє собою охоронооздоровчий комплекс?
  • Які основні функції медичних установ?
  • Яким методом визначається прогнозна потреба населення в медичних послугах?
  • Як розраховується прогнозна нормативна потреба в лікарняних ліжках?
  • З допомогою якої формули розраховується прогнозна потужність амбулаторно-поліклінічних установ?
  • Як розраховується прогнозний річний обсяг роботи на одну лікарську посаду?
  • Як розраховується прогнозна кількість посад по кожній спеціальності?
  • Назвіть основні нормативи потреби лікарів за видами діяльності на 10 000 жителів.
  • За рахунок яких коштів фінансується охорона здоров’я?
  • Що розуміють під формулою «медичне страхування та форми його організації»?
  • Що відносять до додаткових джерел фінансування медичних закладів?
  • Назвіть основні напрями реформування системи фінансового забезпечення медичних закладів.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.