лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Соціальна інфраструктура і політика

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

7.3. ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГАЛУЗІ
ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

В умовах товарно-грошових відносин держава для виконання покладених на неї функцій через процес розподілу і перерозподілу національного доходу використовує частину його у грошовій формі для створення позабюджетних фондів, Державного та місцевих бюджетів, призначених забезпечувати розширене відтворення, задовольняти різноманітні потреби населення та інші завдання. З тих фондів фінансуються заходи, пов’язані з потребами в одержані населенням безоплатної лікувально-профі­лактичної та іншої медичної допомоги, що становили у 1998 р. 18,1% до загальних витрат.
Розвиток медичних закладів знаходиться в прямій залежності від рівня розвитку матеріального виробництва, від обсягу створеного національного доходу і його розподілу між виробничою і невиробничою сферами. При цьому суспільство не може використати для своїх потреб більше, ніж воно створило. Це означає, що збільшення фондів споживання і нагромадження, включаючи резерви, не має перевищувати розміру приросту національного доходу на запланований рік. Тобто втілення в господарське життя всіх факторів зростання національного доходу і його правильного розподілу сприятиме збільшенню обсягу ресурсів, які будуть через систему розподілу національного доходу спрямовані на розвиток і утримання медичних закладів. Таке можливе за умови, коли держава виділить (згідно з частиною 2 статті 12 закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я») не менше десяти відсотків національного доходу у вигляді бюджетних асигнувань на фінансове забезпечення державної політики в галузі охорони здоров’я. Теперішня динаміка показників обсягу доходів бюджету України (консолідованого), витрат на лікувально-профілактичні установи та їх частка в національному доході засвідчує, що питома вага витрат на лікувально-профілак­тичні установи в національному доході зросла на 1,0%, тобто з 4,5% в 1996 р. до 5,5% в 1997 р.
В Україні фінансування охорони здоров’я здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджетів місцевого та регіонального самоврядування, фондів медичного страхування, благодійних фондів та будь-яких інших джерел, не заборонених законодавством.
Ці кошти використовуються для забезпечення населенню гарантованого рівня медико-санітарної допомоги, фінансування дер­жавних і місцевих програм охорони здоров’я та фундаментальних наукових досліджень з цих питань.
Обсяги бюджетного фінансування визначаються на підставі науково обґрунтованих нормативів з розрахунку на одного жителя. Всі заклади охорони здоров’я мають право для підвищення рівня якості своєї роботи використовувати кошти, добровільно передані підприємствами, установами, організаціями й окремими громадянами, а також з дозволу власника чи уповноваженого ним органу встановлювати плати за послуги в галузі охорони здоров’я. Медичні заклади та їх структурні підрозділи залежно від надходжень фінансових ресурсів поділяються на такі, що повністю утримуються за рахунок бюджетних асигнувань, частково утримуються за рахунок бюджетних асигнувань, знаходяться на повному госпрозрахунку та самофінансуванні.
Фінансове забезпечення медичних закладів, на нашу думку, являє собою сукупність економічних (грошових) відносин, які виникають у процесі утворення, розподілу, перерозподілу і використання фондів фінансових ресурсів, які спрямовуються на утримання та розвиток медичних закладів. При цьому важливе місце в системі економічних відносин займають відносини медич­них закладів з бюджетною системою. Вони виникають, по-перше, з приводу платежів до бюджету і, по-друге, з приводу отримання асигнувань із бюджету на фінансування медичних закладів та інші заходи. Система забезпечення медичних закладів повинна включати такі основні елементи: створення фінансових ресурсів, призначених для розвитку медичних закладів; розподіл і перерозподіл фінансових ресурсів; канали фінансування медичних закладів; планування фінансового забезпечення, методи фінансування, об’єднання фінансових ресурсів.
Принципи організації ресурсів медичних закладів визначаються вимогами економічних законів та чинної системи господарювання і включають: плановість; госпрозрахунок; суворе розмежування ресурсів основної діяльності й капітального будівни­цтва; повне збереження виділених закладам коштів; утворення фінансових резервів. Важливим принципом, на нашу думку, є господарський розрахунок. Принцип господарського розрахунку вимагає порівняння витрат з доходами від господарської діяльності. Це означає, що кожний медичний заклад (підрозділ закладу), що знаходиться на повному госпрозрахунку та самофінансуванні, повинен не тільки покривати витрати доходами, а й одержувати прибуток. Госпрозрахунок сприяє економії і бережливості, скороченню витрат, зниженню собівартості, підвищенню рентабельності продукції, передбачає матеріальну заінтересованість медич­них закладів і кожного працівника окремо в досягненні високих кінцевих результатів.
Застосування в економіці медицини принципів територіального і галузевого розподілу фонду фінансових ресурсів визначає наявність двох каналів фінансового забезпечення медичних закладів — по лінії територіальних органів, а також відомчого — по лінії галузевих органів. Використання цих принципів і каналів розподілу коштів неоднакове і визначається завданнями, які стоять перед країною на окремих етапах її розвитку. Певною мірою відомчий канал фінансування медичних закладів, на нашу думку, буде і надалі використовуватися тільки для надання медико-про­філактичної допомоги працівникам певних професій та виробництв, які мають специфічні чи тяжкі умови праці, щоб запобігти професійним захворюванням, травмам та отруєнням.
Разом з тим, за об’єктивної необхідності відомчого шляху розвитку медичних закладів та відомчого каналу їх фінансування цей шлях має певні недоліки. Так, виділення бюджетних ресурсів багатьом міністерствам і відомствам призводить до їх розпорошення. Створення нерідко на одній території аналогічних об’єк­тів медичного призначення, підпорядкованих різним відомствам, утруднює координацію зусиль для розв’язання загальних проблем надання медичної допомоги населенню, відтак до неефективного використання створених медичних об’єктів, неотримання очікуваного економічного та соціального ефекту від вкладених коштів. Усе це викликає підвищену потребу в ресурсах для подальшого розвитку цих медичних закладів. Тому, на нашу думку, надалі відомчий канал фінансування повинен забезпечуватися переважно лише за рахунок прибутку суб’єктів підприємницької діяльності. З економічного та соціального погляду прийнятнішим є територіальний принцип розподілу ресурсів на розвиток медичних закладів і фінансове забезпечення їх по лінії територіальних органів. Територіальний шлях розвитку медичних закладів більше відповідає інтенсивним методам розвитку економіки охорони здоров’я, тобто вимогам кращого використання наявного економічного потенціалу.
Виходячи з цього, слід поставити питання про зміну співвідношення розподілу коштів за цими каналами. Відповідно до статті 5 закону України «Про державний бюджет України на 1998 рік» встановлені загальні видатки на охорону здоров’я в сумі 258867,5 тис. грн., з них 42% розподіляються через Міністерство охорони здоров’я України. Тому, виходячи із максимальної переорієнтації розподілу фінансових ресурсів держави через територіальний канал, правомірно ставити питання про зменшення фінансових ресурсів, які виділяють Міністерству охорони здоров’я України та відомствам із бюджету на медицину. На нашу думку, для утримання медичних закладів повинно розподілятися через територіальний канал не менше 80% загальних видатків на охорону здоров’я.
Наявність хоча і меншої частини медичних закладів у віданні галузевих органів і підвідомчих їм підприємств не знімає і в перспективі проблеми координації та об’єднання зусиль місцевих органів державної влади і відомств у територіальному розвитку медицини. Для розв’язання цієї задачі необхідна розробка методологічних і методичних принципів територіального зведеного балансу матеріально-фінансових ресурсів органів місцевої державної влади і відомств на розвиток медичних закладів. Це потребує вдосконалення організації фінансового забезпечення медичних закладів не лише на регіональному, а й на галузевому рівні.
За способом фінансування медичних закладів у світовій практиці умовно можна виділити три групи систем: державні (бюджетні), системи соціального медичного страхування та приватні. На наш погляд, медичні заклади та їх структурні підрозділи залежно від надходжень фінансових ресурсів слід розділяти на такі, що повністю або частково утримуються за рахунок бюджетних асигнувань та знаходяться на повному госпрозрахунку та самофінансуванні. Себто в залежності від фінансової участі населення в одержанні медичних послуг можна виділити медичну допомогу — повністю безплатну, частково платну та цілком платну.
Аналіз закордонного досвіду показує, що в країнах Західної Європи та багатьох інших країнах з ринковою економікою застосовується система фінансування медичних закладів, де обсяг наданих медичних послуг особі, яка бере участь у системах страхування, не залежить від розміру внесків до фондів медичного страхування. Адже в формуванні фондів медичного страхування беруть участь наймані працівники, підприємці і держава, але питома вага їх участі різна.
В Україні, як і в інших країнах, соціальне медичне страхування має об’єднати два види страхування — з надання медичної допомоги і виплати допомоги у разі тимчасової непрацездатності.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.