лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Соціальна інфраструктура і політика

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Велике значення приділяється створенню сприятливих для здоров’я умов праці, навчання, побуту та відпочинку. Державою встановлюються єдині санітарно-гігієнічні умови організації виробничих та інших процесів, пов’язаних з діяльністю людей, а також якості машин, обладнання, будівель, споживчих товарів та інших об’єктів, які можуть мати шкідливий вплив на здоров’я.
Всі державні стандарти, технічні умови і промислові зразки обов’язково погоджуються з органами охорони здоров’я.
Власники і керівники підприємств, установ і організацій зобов’язані забезпечувати в їх діяльності виконання правил техніки безпеки, виробничої санітарії та інших вимог щодо охорони праці, не допускати шкідливого впливу виробничих процесів на здоров’я людей та довкілля.
Держава забезпечує нагляд і контроль за створенням сприятливих для здоров’я умов праці, навчання, побуту й відпочинку, сприяє контролю з цих питань. Держава забезпечує комплекс заходів, спрямованих на усунення факторів, що шкідливо впливають на генетичний апарат людини, а також створює систему державного генетичного моніторингу, організовує медико-гене­тичну допомогу населенню, сприяє забезпеченню й поширенню наукових знань у галузі генетики і демографії.
Забороняється медичне втручання, яке може викликати розлад генетичного апарату людини.
Велика увага приділяється запобіганню інфекційним захворюванням, небезпечним для населення:

  • особи, які є носіями збудників інфекційних захворювань, небезпечних для населення, усуваються від роботи та іншої діяльності, яка може сприяти поширенню інфекційних хвороб, і підлягають медичному нагляду й лікуванню за рахунок держави з виплатою в разі потреби допомоги з соціального страхування;
  • у разі поширення небезпечних інфекційних захворювань можуть здійснюватись обов’язкові медичні огляди, профілактичні щеплення, лікувальні та карантинні заходи;
  • в разі виникнення епідемічних захворювань Президентом можуть запроваджуватись особливі умови і режими праці, навчання, пересування на всій території України чи в окремих її місцевостях для запобігання поширенню та ліквідації цих захворювань.

Для сприяння здоровому способу життя населення держава:

  • розповсюджує наукові знання з питань охорони здоров’я, організації медичного, екологічного і фізичного виховання;
  • здійснює заходи, спрямовані на піднесення гігієнічної культури населення;
  • створює необхідні умови для заняття фізкультурою, спортом і туризмом;
  • розвиває мережу профілакторіїв, баз відпочинку та інших оздоровчих закладів;
  • веде боротьбу зі шкідливими для здоров’я людей звичками;
  • встановлює систему соціально-екологічного стимулювання осіб, які ведуть здоровий спосіб життя.

7.2. ПРОГНОЗУВАННЯ РОЗВИТКУ
ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

Охорона здоров’я — це комплекс заходів та засобів, необхідних для забезпечення здоров’я, активної життєдіяльності та працездатності людини.
Охоронооздоровчий комплекс являє собою сукупність установ, організацій, які зайняті відновленням і зміцненням здоров’я людини, профілактикою захворювань. У його складі виділяють три підкомплекси: лікувально-профілактичний, санаторно-курорт­ний та аптекарських установ. Провідна роль в охоронооздоровчому комплексі належить лікувально-профілактичному підкомплексу, установи якого виконують основний обсяг роботи з відновлення здоров’я людини. Установи санаторно-курортного під­комплексу продовжують і завершують цю роботу. Основна функція аптечних установ — забезпечення лікарськими засобами організацій підкомплексів.
У підкомплексі лікувально-профілактичної роботи вирізняють дві групи установ, різних за характером виконуваної роботи. Перша група — це амбулаторно-поліклінічні установи (поліклініки, амбулаторії, диспансери та ін.), друга група — стаціонарні установи (лікарні, клініки, інститути, шпиталі та ін.). Склад кожної групи також диференційований. Так, поряд з багатопрофільними лікарнями, поліклініками існують спеціалізовані установи в першій і другій групах за різними ознаками (характером хвороби, групах населення, яке обслуговується, та ін.) — наприклад, онкологічні, наркологічні лікарні, туберкульозні диспансери, дитячі поліклініки тощо. Існують різні типи установ і в складі санаторно-курортного й аптечного підкомплексів, наприклад, дитячі санаторії, гомеопатичні аптеки.
Медичні установи виконують економічну і соціальну функції. Зміст економічної функції полягає в тому, що в результаті діяльності медичних установ поповнюється працездатність робітників і, таким чином, ці установи беруть участь у відтворенні трудових ресурсів, впливають на підвищення продуктивності праці. Зміст соціальної функції виявляється в участі медичних установ у формуванні здоров’я людини, збільшенні довголіття.
Розробка прогнозу розвитку охорони здоров’я має конкретну цільову орієнтацію, напрями якої обумовлюються насамперед характером проблем, які необхідно розв’язати першочергово. Передовсім необхідно підвищити рівень задоволення потреб населення в медичних послугах стаціонарних і амбулаторно-поліклінічних установ.
В останні роки скорочується відносна кількість лікарняних ліжок стаціонарних установ при зростанні загального рівня захворюваності гострими та хронічними хворобами (злоякісними новоутвореннями, хворобами нервової системи, крові та ін.). За 1991—1997 рр. рівень забезпеченості ліжками населення скоротився з 129,6 до 93,1 на 10000 населення, тобто на 28,3%. Структура ліжкового фонду стаціонарів характеризується високим рівнем спеціалізації (47 профілів) і недостатньою диференціацією підрозділів стаціонарів за інтенсивністю лікування й догляду. Частка ліжок загального призначення (терапія, педіатрія) становить 20,9%, спеціалізованих ліжок (хірургія, неврологія, акушерство та гінекологія, для інфекційних хворих) — 22,2%, ліжок для тривалого перебування пацієнтів (для туберкульозних хворих, психіатрія) — 20,1%, ліжок для відновлювального лікування та для доліковування — 1 на 10000 населення, і їх питома вага становить 0,8%. В останні роки започатковано процес формування ліжкового фонду для надання медико-соціальної допомоги (педіатричні, сестринського догляду), але частка таких ліжок також незначна — 0,8%. Для інтенсивної терапії виділено 0,7% ліжок реанімаційного профілю.
Високоспеціалізовані ліжка становлять понад третину (34,5%) загальної їх кількості. Забезпеченість ліжками терапевтичного профілю — 31,2% на 10000 населення, з них третина (10,4%) — високоспеціалізовані по 8-ми терапевтичних субспеціальностях. Рівень забезпеченості ліжками хірургічного профілю — 22,0% на 10 000 населення, з них половина (50%) — по 10-ти хірургічних субспеціальностях. Через практичну відсутність служб догляду і медико-соціальної допомоги і високоспеціалізовані ліжка фактично використовуються і як інтенсивні, і як реабілітаційні, і для медико-соціальної допомоги, і навіть як готельні.
Середньорічна зайнятість ліжок по Україні близька 300 днів, а в сільських районах ще нижча і наближається до 290 днів. Звертає на себе увагу, що краще використовуються спеціалізовані ліжка (гастроентерологія, кардіологія, офтальмологія, отоларингологія) — їх середньорічна зайнятість коливається від 318,0 до 340,3.
Найнижчі показники числа днів роботи ліжок протягом року по педіатричному (255,0) та акушерському (157,0) профілях. Середня тривалість стаціонарного етапу лікування у шпиталях України значно вища, ніж у країнах, що мають добре розвинуті національні системи охорони здоров’я — 16,4 дня проти 8—12. Причин тривалого перебування пацієнтів у стаціонарах багато. До основних слід віднести заінтересованість організаторів охорони здоров’я та лікарів у інтенсифікації лікування в стаціонарах внаслідок надлишкової кількості ліжок при нераціональній схемі фінансування, нерозвинутість інтенсивних і реабілітаційних стаціонарних служб, а також недостатній технологічний рівень лікар­няної допомоги. Порівняльні дані середньої тривалості перебування хворих у стаціонарах різних рівнів (табл. 7.1) свідчать про порушення принципу поетапності стаціонарної допомоги, коли у шпиталях вищих рівнів надається допомога більш тяжким хворим. Термін лікування у районних, міських та обласних стаціонарах (хірургічних, гінекологічних) практично однаковий, що свідчить про відсутність суттєвої різниці складу хворих у них.
Таблиця 7.1
ПОКАЗНИКИ  ВИКОРИСТАННЯ  ЛІЖОК 
РІЗНОГО  ПРОФІЛЮ


Профіль ліжка

Середня тривалість перебування хворого на ліжку

Оборот ліжка

Міста

Сільс. р-ни

Обл. лікарні

Міста

Сільс. р-ни

Обл. лікарні

Хірургія

13,1

13,4

12,4

24,3

21,2

24,7

Травматологія

18,6

16,7

25,5

17,7

20,2

8,4

Гінекологія

9,3

9,1

10,4

35,0

31,6

26,2

Неврологія

18,0

16,7

18,8

18,3

18,5

16,7

Отоларингологія

10,3

10,7

14,2

32,0

28,0

15,2

В середньому

15,9

14,2

14,1

19,3

20,5

17,4

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.