лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Соціальна інфраструктура і політика

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Подпись: 6РОЗДІЛ


ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПОЖИВАННЯ ТОВАРІВ ТА ПОСЛУГ

  • Сутність та зміст споживання.
  • Система вивчення попиту населення на товари і послуги та засоби його задоволення.
  • Регулювання споживання товарів та послуг.

6.1. СУТНІСТЬ ТА ЗМІСТ СПОЖИВАННЯ
Теорія споживання — це впорядкована система знань про процеси задоволення особистих потреб; про формування матеріальних витрат у закладах, які обслуговують населення; про закономірності цих процесів, про методи їх використання з метою управління попитом суспільства.
Вітчизняна економічна думка розрізняє споживання товарів і послуг як особисте (індивідуальне), що саморегулюється, і загальне споживання, що задовольняє суспільні потреби людей в управлінні, науці, захисті, суспільному користуванні будовами, спорудами, приладами, засобами техніки. Цей вид споживання прогнозується і регулюється державою через покриття матеріальних витрат закладів і установ, які обслуговують населення.
Для прогнозування споживання та його регулювання використовуються такі показники:

  • Фонд споживання — вартість усіх фактично спожитих чи придбаних населенням і закладами невиробничої сфери споживчих благ у матеріально-речовій формі.
  • Склад фонду споживання (у відсотках).
  • Особисте споживання населення.
  • Матеріальні витрати в закладах та установах, які обслуговують населення.
  • Ресурси для споживання і невиробничого будівництва в національному доході.
  • Споживання продуктів і товарів у натуральному виразі в розрахунку на душу населення, на сто сімей.

Особисте споживання слід розуміти як:

  • природне біологічне явище, коли йдеться про харчування;
  • фізичне, коли йдеться про споживання світла, тепла, житла, одягу, взуття;
  • духовне, коли йдеться про користування духовними благами;
  • економічне явище, коли реалізується основна мета виробництва, обміну й розподілу продукту, бо продукт врешті-решт виробляється для споживання;
  • соціальне явище, коли йдеться про зіставлення «споживчих кошиків» сьогоднішнього пенсіонера та бізнесмена.

Особисте споживання — це споживання благ і послуг, які знаходяться у приватній власності сімей чи індивідів. Воно саморегулюється під впливом збільшення і розвитку виробництва, росту доходів, зміни цін на товари і послуги.
У перехідній економіці виробництво, обмін і розподіл спрямовані на споживання. Споживання триває в часі і просторі й саме цей аспект суспільство має постійно забезпечувати. Споживання має якісну й кількісну характеристики, тобто спосіб і обсяг споживання. В одному разі людина живе, щоб споживати, а в іншому — споживає, щоб жити багатим, різноманітним і творчим життям. В одному разі споживання відтворює робочу силу — здатність до праці, в іншому — виступає умовою і засобом добробуту і всебічного розвитку громадян.
Матеріальну основу особистого споживання утворюють засоби особистого споживання, тобто предмети споживання й послуги з продукту поточного виробництва (харчі, тепло, електроенергія тощо) і знос засобів споживання тривалого вжитку (житло, меблі, транспортні засоби, книги тощо), утворених в попередні виробничі періоди. Як відомо, більша частина засобів споживання надходить до споживання через ринок, тому їх обсяг визначається купівельною спроможністю громадян, грошовими доходами, які вони одержують через систему розподілу (винагороди за працю, пенсії, стипендії тощо). Інша частина засобів особистого споживання (переважно послуги) споживається через систему спільного задоволення потреб (безплатно). Ще інша частина засобів споживання створюється у приватних господарствах громадян.
Важливою проблемою в перехідному періоді є ефективність споживання, яка визначається затратами на досягнення суспільної мети споживання. Ефективність споживання формують різні рівні споживання, яке може бути недостатнім, надмірним і оптимальним. Сьогодні в Україні маємо недостатній рівень особистого споживання, про що свідчить те, що чимало громадян погано харчується, не має належного одягу і взуття, має незадовільне житло і т. ін.
Проблема рівня споживання людини — глобальна проблема, яку потрібно розв’язувати, тобто будувати суспільство трудящих і для трудящих, а не суспільство передусім для «нових українців» і корумпованого чиновництва. Інша проблема ефективності споживання — це його структура. На структуру впливають економічний розвиток країни; праця (розумова, фізична), вік і стать людини, кліматичні умови; соціальні умови (наприклад, місто, село), національні особливості, вихованість, зв’язки тощо. Оптимальна структура споживання — це висококалорійний раціон харчування, це добре спланований гардероб (одяг, взуття), це розумно організована робота й побут, і весь життєвий процес.
Структура споживання має такі основні ознаки:

  • співвідношення між окремими видами витрат населення на придбання благ і послуг;
  • співвідношення ресурсів поточного споживання і нагромадження споживчого майна;
  • співвідношення ресурсів поточного споживання і невиробничих капітальних вкладень;
  • співвідношення у нагромадженні майна сімейного та індивідуального користування і загального споживання;
  • співвідношення шляхів та каналів надходження до споживання тих чи тих благ (торгівля, КСП, самозаготівля, приватні господарства тощо).

У перехідний період до ринкової економіки особисте споживання може мати такі форми, як індивідуально-сімейну, колективну та колективно-сімейну. В свою чергу, особисте споживання може бути платним і безплатним.
Слід зазначити, що перехідному суспільству об’єктивно притаманне неухильне зростання споживання. Але дані, наведені в табл. 6.1, свідчать про те, що споживання в нас неухильно падає і падає.
Так, за останні сім років споживання м’яса населенням зменшилося в 2 рази, риби — в 3,64 раза, молока — в 1,7 раза, яєць — в 1,83 раза, цукру — в 1,78 раза. 1990 року калорійність харчування в Україні на людину становила 3445 ккал. на добу. На той час калорійність харчування в США становила 3666 ккал.; у Франції — 3310; у Китаї — 2632, у Мозамбіку й Ефіопії відповідно 1635 і 1658 ккал. 1996 р. харчування громадян України було на рівні 1950 ккал.
Загальне споживання — це споживання засобів, що знаходяться в державній чи колективній власності, яке може бути платним чи безплатним. Вони можуть прогнозуватися, плануватися, регулюватися.

Таблиця 6.1

СПОЖИВАННЯ ОСНОВНИХ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ
В УКРАЇНІ НА ДУШУ НАСЕЛЕННЯ


№ з/п
Перелік
продуктів

Одиниці виміру

1990 р.

1996 р.

1997 р.

1990 р.,
у % до 1997 р.

1

М’ясо

кг

68,2

37,0

34,0

200

2

Риба

кг

17,5

4,3

4,8

364

3

Молоко

кг

373,0

230,0

210,0

177

4

Яйця

шт.

272,0

162,0

148,0

183

5

Фрукти

кг

47,0

37,0

40,0

117

6

Овочі

кг

102,5

91,9

90,5

112

7

Цукор

кг

50,0

33,0

28,0

178

8

Олія

кг

11,0

8,3

8,1

135

Споживання в цілому повинно мати чітко виважені організаційні, юридичні, власницькі та податкові межі, ґрунтуватися на рівновазі між попитом та пропозицією, між власне споживанням і нагромадженням.
Щороку Верховна Рада приймає Закон про державний бюджет, де передбачаються розміри загального споживання через:

    • фінансування заходів, пов’язаних із здійсненням державного регулювання цін (дотація на газ, торф, будівельні матеріали для індивідуальних забудовників та житлово-будівельних кооперативів, здешевлення вартості будівництва житла молодіжно-жит­ловими комплексами, житлово-комунальне господарство, від-
      шкодування різниці в цінах на обслуговування ліфтів у будинках житлово-будівельних кооперативів, збитки житлово-комуналь­ного господарства Академії наук України, авіалінії);
    • фінансування соціально-культурних закладів і установ, у тому числі освіти, культури, охорони здоров’я, фізичної культури та молодіжних заходів;
    • фінансування відомчих закладів соціально-культурної сфери;
    • фінансування науки;
    • фінансування житлово-комунального господарства;
    • реставрація пам’яток архітектури.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2018 BPK Group.