лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Соціальна інфраструктура і політика

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Угодою на галузевому рівні регулюються галузеві норми, зокрема, щодо нормування й оплати праці, встановлення для підприємств галузі (підгалузі) мінімальних гарантій заробітної плати відповідно до кваліфікації (за мінімальною межею єдиної тарифної сітки) та мінімальних розмірів доплат і надбавок з урахуванням специфіки, умов праці окремих професійних груп і категорій працівників галузі (підгалузі), умов зростання фондів оплати праці, міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці.
Галузева угода не може погіршувати становище трудящих порівняно з генеральною угодою.
Угоди на регіональному рівні регулюють норми соціального захисту найманих працівників підприємств, включають вищі порівняно з генеральною угодою соціальні гарантії, компенсації, пільги. Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їхніх компетенцій. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» у колективному договорі мають встановлюватися взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема:

  • зміни в організації виробництва і праці;
  • забезпечення продуктивної зайнятості;
  • нормування й оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.);
  • встановлення гарантій, компенсацій, пільг;
  • участі трудового колективу у формуванні, розподілі й використанні прибутку підприємства (якщо це передбачено статутом);
  • режиму роботи, тривалості робочого часу й відпочинку;
  • умов і охорони праці;
  • забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення й відпочинку працівників;
  • гарантії діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих.

Зазначимо, що ця стаття закону України «Про колективні договори і угоди» визначає лише основні напрями договірного регулювання відносин між соціальними партнерами на виробничому рівні, але не обмежує їх. За необхідності і наявності мож­ливостей сторони можуть розширити коло питань, що виносяться на переговори. Виходячи з чинного законодавства та накопиченого передового досвіду укладення колективних договорів на віт­чизняних підприємствах вважаємо, що розділ «Оплата праці» колективного договору має містити такі норми:

  • розміри місячних (годинних) тарифних ставок робітників, які виконують некваліфіковані роботи і не тарифікуються за розрядами (гардеробник, кур’єр, прибиральник службових приміщень тощо);
  • розміри місячних (годинних) тарифних ставок робітників I розряду;
  • тарифна сітка для оплати праці робітників залежно від кваліфікації чи єдина тарифна сітка для всіх категорій працівників;
  • перелік професій робітників, яким замість тарифних ставок встановлюються місячні оклади;
  • порядок присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам і тарифікації робіт;
  • схеми посадових окладів керівників, спеціалістів і службовців;
  • системи оплати праці, що застосовуються в різних структурних підрозділах;
  • види доплат і надбавок до тарифних ставок, окладів і їх розміри;
  • показники, умови преміювання, коло осіб (професій), що мають право на премії, розміри преміальних виплат;
  • умови й порядок виплати винагороди за підсумками роботи підприємства за рік;
  • умови й порядок виплати винагороди за вислугу років;
  • оплата праці при виконанні робіт різної кваліфікації;
  • оплата праці при відхиленні від нормальних умов праці;
  • оплата праці при простої, освоєнні нових виробництв, виготовленні продукції, що виявилася бракованою;
  • види й розміри гарантійних виплат;
  • місце й терміни виплати заробітної плати;
  • порядок перегляду й заміни норм праці;
  • порядок індексації оплати праці у зв’язку зі зростанням цін та вартості життя;
  • порядок компенсації працівникам втрати частки заробітної плати у зв’язку із затримкою термінів її виплати.

Контроль за додержанням колективних договорів і угод здійснюють: професійні спілки та інші органи, що представляють інтереси трудящих і власників як сторони угод і договорів; органи Міністерства праці України; фінансові органи. Вищий нагляд за додержанням умов колективних договорів і угод здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори.
4.3. ПРОГНОЗУВАННЯ ТА ДЕРЖАВНЕ
РЕГУЛЮВАННЯ ДОХОДІВ НАСЕЛЕННЯ

В умовах формування ринкової економіки одним з найважливіших показників добробуту населення є його реальні доходи, виходячи з яких можна прогнозувати загальний обсяг, структуру і динаміку споживання населенням матеріальних благ та послуг, склад і джерела доходів населення, розмір і рівень диференціації доходів окремих соціальних груп. Реальні доходи населення визначаються за допомогою численних розрахунків, які ґрунтуються на даних інших розділів плану економічного і соціального розвитку країни, державного бюджету, а також результатів наукових і соціальних досліджень. Реальні доходи можуть бути обчислені за формулою:
Др = Дт + Дн + М + Вж – DЦ ,
де: Др — реальні доходи;
Дт — грошові витрати на придбання товарів;
Дн — натуральні доходи громадян;
М —   матеріальне споживання в сфері послуг;
Вж — продукція індивідуального і житлово-кооперативного будівництва;
DЦ — зміна ціни на товари та послуги.
Грошові витрати на придбання товарів встановлюються виходячи з балансу трудових доходів і витрат населення за формулою:
Дт = aД – Ддр – DСн – DЗ,
де: Дт —   грошові витрати на придбання товарів;
aД — зарплата, дивіденди, пенсії, допомога, стипендії, надходження з фінансової системи, дохід домашніх господарств, яким розпоряджаються, дохід від праці в колективних, фермерських господарствах тощо;
Ддр —  оплата послуг, обов’язкові платежі, придбання лотерейних квитків;
DСн — зміна в заощадженнях населення;
DЗ —   зміна заборгованості по товарах, придбаних у кредит, та сальдо операцій по переказах та акредитивах.
Натуральні доходи прогнозують виходячи з балансу сільськогосподарської продукції та бюджетних обстежень населення. Матеріальне споживання в сфері суспільного обслуговування, яке в сучасних умовах поступово скорочується, встановлюється за розрахунками розвитку соціально-культурних закладів та розбудови інфраструктури як сума матеріальних витрат держави на підтримку соціально-гуманітарної сфери. Зміна цін розраховується в розрізі форм торгівлі товарами та послугами за допомогою спеціальних обчислень, що носять прогнозний характер. Реальні доходи обчислюються по соціальних групах населення в розрахунку на зайнятого в тій чи іншій сфері діяльності чи виробництва та на душу населення (табл. 4.1). Прогнозування можливих темпів росту чи падіння реальних доходів населення спирається на врахування можливостей приросту чи скорочення фонду споживання та змін у фонді нагромадження, що утворюється внаслідок спрямовування населенням певної частини коштів на будівництво житла та присадибних споруд. Визначення реальних доходів ґрунтується на розрахунку обсягів чистої продукції, що відображає рух фондів споживання й нагромадження.
Обсяг реальних доходів узгоджують з розрахунками розвитку галузей легкої, харчової промисловості, сільського господарства, сфери послуг. Темпи росту цих галузей повинні випереджати темпи росту доходів населення. Реальні доходи повинні узгоджуватися з рівнем роздрібних цін на товари та тарифів на послуги, які, в свою чергу, залежать від обсягу виробництва товарів, послуг і витрат на їх виробництво. Таке прогнозування має враховувати економічну нестабільність, тенденцію, що діє в ринковій системі і відображається в її циклічному розвитку, безробітті, інфляційному рості цін. Інфляція призводить до перерозподілу доходів у суспільстві; втрати несуть кредитори, володарі заощаджень, громадяни, які отримують фіксовані доходи. Прогнозу­вання інфляції може пом’якшувати її тиск на доходи.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.