лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Соціальна інфраструктура і політика

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

4.2. СИСТЕМА ДОГОВІРНОГО РЕГУЛЮВАННЯ
ОПЛАТИ ПРАЦІ

В умовах ринку договірне регулювання оплати праці є важливим елементом організації заробітної плати, а також провід­ною складовою соціального партнерства.
Соціальне партнерство — це система правових і організаційних норм, принципів, структур, показників, угод, спрямованих на забезпечення взаєморозуміння і злагоди між партнерами (найманими працівниками, роботодавцями, державними органами влади) в регулюванні соціально-трудових відносин. Система соціального партнерства в Україні почала формуватися відповідно до Кодексу законів про працю, Декрету Кабінету Міністрів «Про оплату праці» (1992 р.), Законів України «Про колективні договори та угоди» (1993 р.), «Про оплату праці» (1995 р.), «Про підприємства в Україні» (1991 р.), Указу Президента України «Про Національну Раду соціального партнерства» (1993 р.). Стрижнем функціонування і каталізатором розвитку систем соціального партнерства має стати творче застосування принципів тристоронньої співпраці підприємців, найманих працівників та держави.
Соціальне партнерство підтримується прагненням держави, працедавців та найманих працівників досягти загального блага в суспільстві. Останнє визначається чотирма показниками:

  • зростання продуктивності праці має перевищувати зростання середньої заробітної плати;
  • збільшення валового національного продукту;
  • вдосконалення техніки і технології виробництва, науково-технічний прогрес;
  • зростання рівня життя населення.

Соціальне партнерство ґрунтується на таких принципах:

  • визнання неоднаковості інтересів різних соціальних груп, права кожної групи мати власні економічні інтереси, які можуть не збігатися з інтересами іншої групи;
  • усвідомлене бажання сторін дійти взаєморозуміння, погоджуватися на компроміси, співробітничати в ім’я соціального миру;
  • надання можливостей брати участь у прийнятті рішень щодо управління господарством, у розподілі створеного продукту;
  • відмова від ідеї про гармонійну соціальну утопію;
  • відмова від класової боротьби.

Представники держави, підприємців і профспілок, будучи зацікавленими учасниками регулювання соціально-трудових відносин, рівною мірою відповідальні за розробку взаємоприйнятних рішень і за збереження соціального спокою.
Роль держави у соціальному партнерстві специфічна, що визначається її двоїстим становищем — як власника певної частки засобів виробництва і як законодавця, гаранта соціального миру в суспільстві. В тристоронній співпраці держави, підприємців (пра­цедавців), профспілок (захисників найманих працівників) основні їхні функції мають такий вигляд. Держава в особі парламенту та уряду розробляє законодавчі акти, забезпечує правове регулювання взаємовідносин партнерів, установлює, гарантує і контролює дотримання мінімальних норм у сфері праці і соціально-трудових відносин (умови оплати праці, відпочинку, соціального захисту населення). Державний апарат повинен постійно консультуватися із соціальними партнерами, вивчати і враховувати їхні пропозиції, досягати угоди з ними з усіх питань, перш ніж приймати обов’язкові для всіх загальнодержавні рішення.
Підприємці (працедавці), захищаючи свої інтереси і права як власників засобів виробництва, у соціальному партнерстві вбачають можливість проведення погодженої технічної, економічної та соціальної політики, розвиток виробництва без різких потрясінь і руйнівних конфліктів. На них покладається основний тягар відповідальності за результати господарювання, забезпечення належних умов праці і соціального захисту трудівників.
Профспілки (як захисники та виразники інтересів найманих працівників) покликані виборювати й захищати соціальні, економічні та професійні права робітників і службовців, боротися за соціальну справедливість, сприяти створенню для людини належ­них умов праці й життя.
Співробітництво соціальних партнерів здійснюється у формі консультацій, переговорів, які в більшості випадків закінчуються укладанням тарифних угод і колективних договорів.
Договірне регулювання оплати праці найманих працівників підприємств здійснюється на основі системи тарифних угод, що укладаються на національному (генеральна тарифна угода), галузевому (галузева тарифна угода), регіональному (регіональна тарифна угода), виробничому (тарифна угода як складова колективного договору) рівнях. Такі угоди укладають з метою забезпечення ефективного розвитку економіки, захисту соціально-економічних і трудових інтересів працівників, запобігання можливим негативним наслідкам при проведенні економічних реформ.
Угоди і колективні договори визнані нормативними актами, що укладаються шляхом переговорів і прийняття сторонами конкретних зобов’язань щодо регулювання соціально-трудових відносин і узгодження інтересів працівників, роботодавців і держави як одного цілого. При цьому сторони переговорів мають виходити з принципів взаємної довіри, розмежування прав і відповідальності, рівноправності, врахування реальних можливостей матеріального, виробничого і фінансового забезпечення зобов’я­зань, що приймаються. Слід відзначити, що діалог між найманими працівниками, роботодавцями та органами влади пожвавішав. Зокрема, в 1996 р. у рамках генеральної угоди укладено 46 галузевих і 27 регіональних угод та близько 37 тис. колективних договорів, у 1997 р. відповідно — 42 галузеві та 26 регіональних угод. Їх реалізація є відповідним стабілізуючим фактором в суспільстві. В липні 1997 р. на засіданні Національної Ради соціального партнерства розглянуто й прийнято «Основні напрямки соціальної політики на 1997—2000 рр.». Прийняття цього важли­вого документа викликано необхідністю розроблення відповідних підходів до структурної перебудови економіки країни з орієн­тацією її на соціальні проблеми та створення цілісної системи соціального захисту населення.
Серед головних напрямів — чіткий розподіл компетенції та відповідальності у вирішенні питань соціальної політики з метою посилення ролі місцевих органів влади, розширення кола питань, які вирішуються на переговорах у рамках соціального партнерства.
Проте в Україні ще не створено цілісної багаторівневої системи соціального партнерства. Недоліки теперішньої системи є наслідком недорозвиненості правової, нормативної та організаційної бази. Нечітко визначено суб’єкти партнерства та їхній статус. При укладанні тарифних угод працедавці мало репрезентовані, недостатнім також є рівень представництва учасників переговорного процесу. Одна з головних причин неповноправності цього процесу — слабка правова культура найманих працівників, неусвідомлення ними ролі і значення соціального діалогу, відсутність практики ведення діалогу, а також певна, часом агресивна протидія роботодавців при укладанні договору.
На жаль, на третині підприємств договори взагалі не укладаються, а частина укладених — носить нормативний характер. Чисельність працівників, охоплених трудовими договорами, становила в 1997 р. 61,5%, а в бюджетних галузях була ще нижчою: культура — 9,1%, освіта, охорона здоров’я — 28,0%, мистецтво — 28,2%. Колективний договір відповідно до ст. 17 Закону «Про підприємства в Україні» повинен укладатися на підприємствах, які використовують найману працю, між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом в особі профспілкового комітету. На державному підприємстві сторонами колектив­ного договору є адміністрація або керівник підприємства, з одно­го боку, і трудовий колектив або уповноважений ним орган — з іншого. Сторонами генеральної угоди виступають:

  • професійні спілки, що об’єдналися для ведення колективних переговорів і укладання генеральної угоди і представляють більшість членів профспілок — найманих працівників країни;
  • власники чи уповноважені ними органи, що об’єдналися для ведення колективних переговорів і укладання генеральної угоди, на підприємствах яких зайнято більшість найманих працівників країни;
  • органи державної виконавчої влади, що мають на це відповідні повноваження Кабінету Міністрів України.

Сторонами галузевої угоди виступають:

  • професійні спілки, що об’єдналися для ведення колективних переговорів і укладання галузевої угоди, якщо вони мають на це відповідні повноваження, які дозволяють їм погоджувати норми цих угод при укладанні колективних договорів на більшості підприємств галузі;
  • власники чи вповноважені ними органи, що об’єдналися для ведення колективних переговорів і укладання галузевої угоди, на підприємствах яких зайнята більшість найманих працівників галузі;
  • органи державної виконавчої влади, що мають на це відповідні повноваження Кабінету Міністрів України.

Сторонами регіональної угоди є:

  • професійні спілки, що об’єдналися для ведення колективних переговорів і укладання регіональної угоди, якщо вони мають на це відповідні повноваження від трудових колективів підприємств, які є комунальною власністю;
  • місцеві ради народних депутатів або органи, яких вони уповноважили управляти комунальною власністю.

Угода на державному рівні (генеральна угода) в частині, що стосується заробітної плати і трудових доходів у цілому, згідно з Законом України «Про колективні договори і угоди» (ст. 8), повинна включати такі складові:

    • розмір прожиткового мінімуму;
    • розмір мінімальних соціальних нормативів;
    • мінімальні соціальні гарантії в сфері оплати праці і доходів усіх груп і верств населення, що забезпечували б достатній рівень життя, умови зростання фондів оплати праці та міжгалузеві співвідношення в оплаті праці.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.