лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Соціальна інфраструктура і політика

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Декретом розширені і закріплені права працівників на оплату праці та їхній захист. Діє ряд положень, концепцій і рекомендацій Міжнародної організації праці з питань заробітної плати.
В сучасних умовах держава визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці за такими напрямами:
1) встановлення мінімальної заробітної плати та мінімальної ставки доплат. Мінімальна заробітна плата регулюється з урахуванням рівня економічного розвитку країни, продуктивності праці, середньої заробітної плати та вартісної величини мінімального споживчого бюджету. Кабінет Міністрів встановив для всієї території України мінімальні ставки компенсаційних доплат за роботу в несприятливих, шкідливих і небезпечних умовах, які диференціюють за видами і категоріями умов праці;
2) визначення державних норм і гарантій в оплаті праці. Державою встановлені такі норми оплати праці: за роботу в надуроч­ний час; у святкові та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який має місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини робітника; за роботу працівників, молодших 18 років; при скороченні тривалості їхньої щоденної роботи тощо.
Державні гарантії в оплаті праці для працівників — це оплата:

  • щорічних відпусток; за час виконання державних обов’язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації; на обстеження в медичний заклад; для переведення за станом здоров’я на легшу, нижче оплачувану роботу; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей у віці до трьох років, переведених на легшу роботу; для донорів;
  • при різних формах виробничого навчання; перекваліфікації або навчанні інших спеціальностей.

Гарантії оплати праці та відповідні компенсації надаються працівникам при переїзді на роботу до іншої місцевості, при службових відрядженнях.
У державному порядку обґрунтовуються умови визначення доходу державних підприємств, що спрямовуються на оплату праці;
3) встановлення єдиних тарифів умов оплати праці робітників і службовців за загальними професіями та посадами. Згідно з постановою Кабінету Міністрів від 2 лютого 1993 р. № 74 «Про єдині тарифні умови оплати праці робітників і службовців за загальними (наскрізними) професіями та посадами»:

  • встановлені: єдині тарифні умови оплати праці робітників і службовців за загальними (наскрізними) професіями та посадами;
  • рекомендовані: зазначені тарифні умови сторонам, що ведуть колективні переговори з укладанням генеральної тарифної угоди як предмет цих переговорів для прийняття узгодженого рішення про їх застосування.

У додатку до Постанови Кабінету Міністрів № 74 встановлюється, що єдині тарифні умови оплати праці робітників і службов­ців за загальними професіями та посадами складаються з:

  • єдиної тарифної сітки оплати праці робітників та службовців за загальними (наскрізними) професіями та посадами;
  • переліку загальних (наскрізних) професій робітників з віднесенням до розрядів єдиної тарифної сітки оплати праці робітників і службовців за загальними (наскрізними) професіями та посадами;
  • переліку професій робітників, зайнятих на вантажно-розван­тажувальних роботах з віднесенням до розрядів єдиної тарифної сітки оплати праці робітників і службовців за загальними (наскріз­ними) професіями;
  • переліку виробництв та робіт з віднесенням зайнятих на них робітників до розрядів єдиної тарифної сітки оплати праці робітників і службовців за загальними (наскрізними) професіями та посадами;
  • переліку посад службовців загальних (наскрізних) професій з віднесенням до розрядів єдиної тарифної сітки оплати праці робіт­ників і службовців за загальними (наскрізними) професіями та посадами;
  • перелік посад службовців, зайнятих на підприємствах, в установах та організаціях транспорту, автодоріг, транспортно-експедиційного обслуговування, переробки та зберігання вантажів, зв’язку, друку, гідрометеорологічної служби з віднесенням до розрядів єдиної тарифної сітки;
  • переліку посад керівників, спеціалістів та службовців навчально-курсових комбінатів (навчальних пунктів), технічних шкіл та інших навчальних закладів професійного навчання робітників на виробництві;
  • схеми диференціації за розрядами посад керівників, спеціалістів і службовців навчально-курсових комбінатів, технічних шкіл та інших навчальних закладів професійного навчання робітників на виробництві;

4) зміни частки тарифів у заробітній платі працівників виробничих галузей народного господарства у зв’язку зі ситуацією в економіці, що склалася.
Так, у відповідності з Постановою Кабінету Міністрів від 4 липня 1994 р. № 449 дозволено:

  • підприємствам, що перебувають на госпрозрахунку, підвищити з 1 липня 1994 р. до 2 разів верхню межу коефіцієнтів співвідношень тарифних ставок (окладів) робітників і мінімального розміру зарплати, передбачених додатками 1—3 до Постанови Кабінету Міністрів від 2 червня 1993 р. № 393 «Про підвищення зарплати на державних підприємствах, в установах, організаціях»;
  • підвищити посадові оклади керівників, спеціалістів і службовців з урахуванням збільшення тарифних ставок робітників і співвідношень в оплаті праці, що склалися між категоріями працівників у 1990 р. в установленому зазначеною постановою порядку;

5) регулювання міжгалузевих співвідношень у розмірах оплати праці працівників державних підприємств. З метою такого регулювання була видана Постанова Кабінету Міністрів «Про міжгалузеві співвідношення в оплаті праці працівників державних підприємств, установ і організацій». Згідно з цією Постановою затверджені:

  • коефіцієнти співвідношення до мінімальної заробітної плати мінімальних тарифних ставок для їх диференціації за видами виробництв, робіт і діяльності залежно від складності праці по галузях народного господарства;
  • коефіцієнти співвідношення до мінімальної заробітної плати тарифних ставок (окладів) окремих професій робітників, щодо яких не застосовуються тарифні сітки для їх диференціації залежно від складності виконуваних робіт та кваліфікації;

6) встановлення розмірів посадових окладів і премій керівників державних підприємств, організацій і об’єднань. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів від 26 січня 1993 р. № 47 установлено, що розміри посадових окладів керівників державних підприємств і організацій встановлюються залежно від обсягів реалізації продукції (робіт, послуг) у натуральному чи грошовому вираженні для підприємств і організацій зі значним асортиментом продукції чи багатогалузевим характером виробництва. При цьому можуть ураховуватися:

  • складність продукції, що виробляється;
  • її конкурентоспроможність;
  • показники використання виробничих фондів;
  • чисельність працівників;
  • результати фінансово-господарської діяльності (прибуток, зменшення збитків тощо).

Розміри посадових окладів керівників державних об’єднань встановлюються на рівні посадового окладу керівника (базового) державного підприємства чи організації, що входить до складу цього об’єднання і може підвищуватися до 10%. Максимальні розміри посадових окладів керівників державних підприємств, організацій і об’єднань не можуть перевищувати розмірів посадових окладів керівників відповідних органів державної виконавчої влади, місцевого і регіонального самоврядування, у функціональному віданні яких перебувають ці підприємства, організації та об’єднання. Преміювання керівників державних підприємств, організацій і об’єднань проводиться у процентному відношенні до чистого прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг), а для керівників державних підприємств, організацій і об’єднань, що перебувають на дотаційному утриманні — від суми зменшення збитковості цих підприємств, організацій і об’єднань і максимальними розмірами не обмежуються;
7) встановлення умов і розмірів оплати праці працівників організацій та установ охорони здоров’я, освіти, науки, культури та інших галузей і видів діяльності, що фінансуються з бюджету. Для робітників бюджетних організацій та установ застосовуються тарифні умови оплати праці, визначені тарифними угодами по тих галузях, до яких ці працівники належать за характером виконуваної роботи.
З метою впорядкування оплати праці працівників бюджетних установ і організацій, залежно від складності праці, кваліфікації, стану роботи, а також створення механізму підтримання галузевих співвідношень в оплаті праці на постійному рівні Кабінет Міністрів 25 січня 1994 р. прийняв Постанову «Про оплату праці працівників бюджетних установ і організацій на основі єдиної тарифної сітки» № 44. Згідно з постановою:

  • затверджена єдина тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників бюджетних установ і організацій;
  • віднесені посади керівних працівників і спеціалістів бюджетних установ та організацій до розрядів єдиної тарифної сітки;
  • віднесені професії робітників, загальні для всіх бюджетних установ і організацій, до розрядів єдиної тарифної сітки;
  • розроблені, затверджені і доведені до підвідомчих установ та організацій схеми посад і професій працівників за розрядами єдиної тарифної сітки;
  • впровадиться визначення ставок (окладів) працівників за розрядами єдиної тарифної сітки з урахуванням їхніх кваліфікаційних категорій і стану роботи, якщо це передбачено умовами оплати праці;
  • встановлюються посадові оклади (ставки заробітної плати) працівників бюджетних установ, організацій з урахуванням кваліфікаційних вимог і тарифних розрядів працівників відповідної кваліфікації на основі атестації або тарифікації;
  • зберігається чинний порядок установлення надбавок, доплат, преміювання, інших виплат стимулюючого характеру;
  • введений перегляд ставок (окладів) працівників при зміні розміру мінімальної заробітної плати відповідно до чинного законодавства;
  • введений порядок, за яким посадові оклади заступників керівників установ і організацій встановлюються на 5—15% нижче посадового окладу відповідного керівника;
  • розроблені і затверджені кваліфікаційні вимоги за посадами спеціалістів, службовців і професіями робітників, загальними для всіх бюджетних установ і організацій;
  • розроблені і затверджені кваліфікаційні вимоги до інших категорій працівників бюджетних установ;

8) регулювання фондів споживання передбачає:

    • визначення складу коштів, що спрямовуються на споживання;
    • окреслення порядку розрахунку фонду споживання, в межах якого можуть видаватися кошти, спрямовані на споживання;
    • можливості збільшення розрахункового фонду споживання за окремі показники діяльності підприємств та для окремих категорій зайнятих на виробництві чи іншій діяльності.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.