лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Соціальна інфраструктура і політика

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

  • забороняється застосування праці жінок на важких роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці, на підземних роботах, а також залучення жінок до перенесення і пересування речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Не допускається залучення жінок до роботи в нічний час, за винятком окремих галузей і виробництв, де це викликане особливою необхідністю. Вагітні жінки на час вагітності переводяться на іншу, легку роботу зі збереженням середнього заробітку за попередньою роботою. Власник повинен організувати спеціальні цехи, дільниці чи робочі місця з умовами праці відповідно до медичних рекомендацій. Забороняється використання праці неповнолітніх, осіб молодших 18 років на важких роботах і на роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Забороняється залучати неповнолітніх на нічні роботи.

Державне управління охороною праці в Україні здійснюють Кабінет Міністрів, міністерства, місцева адміністрація, комітет з нагляду за охороною праці.
Кабінет Міністрів України:

  • забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці;
  • затверджує національну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці і виробничого середовища;
  • визначає функції міністерств, інших органів виконавчої влади зі створення безпечних і нешкідливих умов праці та нагляду за охороною праці;
  • визначає порядок створення і використання державного, галузевих і регіональних фондів охорони праці.

Державний комітет з нагляду за охороною праці:

  • здійснює комплексне управління охороною праці на держав­ному рівні, реалізує державну політику в цій галузі;
  • розробляє національні програми поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;
  • координує роботу міністерств, інших органів влади в галузі безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;
  • опрацьовує і переглядає систему показників обліку умов безпеки праці;
  • бере участь у міжнародному співробітництві з питань охорони праці, вивчає світовий досвід у цій галузі, організовує виконання міжнародних угод з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;
  • одержує інформацію, необхідну для виконання покладених на комітет завдань.

Міністерство праці та соціальної політики:

  • здійснює державну експертизу умов праці з участю установ державного санітарного нагляду;
  • вивчає порядок проведення атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативним актам з охорони праці;
  • бере участь у розробці міжгалузевих нормативних актів з питань охорони праці.

Інші міністерства:

  • проводять єдину науково-технічну політику в галузі охорони праці;
  • розробляють і реалізують комплексні заходи щодо поліпшення безпеки, гігієни праці і виробничого середовища в галузі;
  • здійснюють методичне керівництво діяльністю підприємств галузі з охорони праці;
  • укладають з відповідними галузевими профспілками угоди з питань поліпшення умов і безпеки праці;
  • фінансують опрацювання і перегляд нормативних актів про охорону праці;
  • організують у встановленому порядку навчання і перевірку знання правил і норм охорони праці керівними працівниками і спеціалістами галузі;
  • створюють за необхідності професійні воєнізовані аварійно-рятувальні формування;
  • здійснюють внутрівідомчий контроль за станом охорони праці.

Відповідно до закону України «Про охорону праці» Кабінет Міністрів затвердив Національну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища. Головною метою програми є створення державної системи управління охороною праці, яка б сприяла розв’язанню питань правового, організаційного, матеріально-технічного та наукового забезпечення робіт у галузі охорони праці. Перегляд повноважень центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів самоврядування з питань охорони праці та джерел формування фондів охорони праці, відсутність суттєвих економічних важелів впливу на роботодавців не дозволяють завершити створення єдиної системи управління охороною праці.

Запитання і завдання для перевірки знань

  • Дайте визначення поняттю «трудові ресурси».
  • Розкрийте зміст термінів «зайнятість» і «безробіття».
  • Назвіть основні види безробіття та розкрийте їх зміст.
  • Як обчислюється рівень безробіття?
  • Закон Оукена — його сутність та практичне використання.
  • Якими є основні умови виникнення ринку праці? Покажіть їх взаємодію.
  • Дайте характеристику основних суб’єктів ринку праці і покажіть їх взаємодію.
  • Що розуміють під об’єктами державного регулювання ринку праці?
  • У чому полягають основні функції ринку праці?
  • Якими принципами необхідно керуватися при здійсненні державної політики зайнятості?
  • Назвіть основні важелі державного регулювання ринку праці.
  • Дайте визначення активним і пасивним методам регулювання зайнятості.
  • Що розуміють під поняттям «охорона праці»?
  • Розкрийте зміст принципів, на яких базується державна політика в галузі охорони праці.
  • Які гарантії дає держава працівникам на охорону праці?
  • Що таке державне управління охороною праці та хто його здійснює?
  • Перелічіть основні функції управління охороною праці — Державного комітету з нагляду за охороною праці.

 

 

Подпись: 4РОЗДІЛ


ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДОХОДІВ ТА ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

  • Економічні та організаційні засади оплати праці в державному секторі економіки.
  • Система договірного регулювання оплати праці.
  • Прогнозування та державне регулювання доходів населення.

4.1. ЕКОНОМІЧНІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ
ОПЛАТИ ПРАЦІ В ДЕРЖАВНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ

В умовах ринкової економіки основним джерелом доходів найманих працівників (їхня частка становить майже 90% зайнятого працездатного населення) є і буде залишатися заробітна плата.
У науковій економічній літературі можна зустріти кілька визначень заробітної плати. Найпростішим, на наш погляд, є визначення заробітної плати як частки суспільного продукту (національного доходу), що виражена в грошовій формі, яку підприєм­ства, підприємці, організації, установи сплачують своїм працівникам за виконану роботу чи надані послуги.
Заробітна плата як категорія ринкової економіки, по-перше, узгоджує інтереси виробництва з зацікавленістю працюючих у результатах праці; по-друге, стимулює продуктивність праці; по-третє, спонукає працюючих підвищувати кваліфікацію; по-четверте, вказує на необхідність поліпшення умов праці; по-п’яте, забезпечує (в ідеалі) обсяг необхідних життєвих благ, які працівник має отримати в обмін на свою працю.
Розміри заробітної плати найманих працівників визначаються результатами їхньої праці, наслідками діяльності підприємства чи установи.
Заробітна плата складається з двох елементів — основної та додаткової. Основна заробітна плата залежить від результатів праці робітника і визначається тарифними ставками, відрядними розцінками, передбаченими системою оплати праці, посадовими окладами, а також надбавками і доплатами. Основна заробітна плата повинна бути достатньою для нормального відтворення робочої сили працівника та членів його сім’ї. Додаткова оплата праці залежить від результатів діяльності підприємства і включає деякі види премій, винагороди, інші заохочувальні та пільгові виплати, встановлені чинним законодавством.
Розрізняють номінальну та реальну заробітну плату. Номінальна заробітна плата — це сума грошей, яку одержав робітник за годину, день, тиждень, місяць. Реальна заробітна плата — це «купівельна спроможність» номінальної заробітної плати.
Економічні, правові та організаційні засади оплати праці визначаються Кодексом законів про працю України (основний законодавчий акт) та Декретом Кабінету Міністрів від 31. 12. 92 р. «Про оплату праці». Декрет вніс суттєві зміни в організацію оплати праці працівників народного господарства. Декретом створені правові умови для розмежування сфери державного і договірного регулювання оплати праці, підвищена роль профспілок, які з погоджувальних органів перетворилися на рівноправну сторону переговорів з питань оплати праці на державному, галузевому і регіональному рівнях. Цим же документом введена система соціального партнерства, яка закріплена Указом Президента України «Про Національну Раду соціального партнерства» і Законом України «Про колективні договори і умови».

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2018 BPK Group.