лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Соціальна інфраструктура і політика

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

3.2. ФОРМУВАННЯ РИНКУ ПРАЦІ В УКРАЇНІ
Ринок праці — це система відносин, яка виражає попит і пропозицію робочої сили.
Умовами виникнення ринку праці є, по-перше, юридична свобода і здатність власника робочої сиди на свій розсуд розпоряджатися своїми здібностями до праці. Але цієї умови недостатньо, тому що юридична свобода поки що не примушує власника продавати свою робочу силу. Тому другою умовою виникнення ринку праці є відсутність у людини всього необхідного для ведення свого господарства як джерела одержання всіх потрібних для життя засобів існування. Проте за сучасних умов мова вже не йде про абсолютну відсутність будь-яких інших засобів чи умов існування. Адже певна частина найманих працівників є власниками цінних паперів, нерухомості і т. п., з яких одержує дохід, але все-таки змушена продавати свою робочу силу. Необхідність у продажу своєї робочої сили виникає тоді, коли дохід з інших джерел є недостатнім для одержання всіх необхідних для життя засобів. За цієї умови людина економічно змушена продавати свою робочу силу. Але, як відомо, поява на ринку продавця товару ще не гарантує його продаж — для цього потрібен ще й покупець. Тому третьоюумовою виникнення ринку праці є поява на ньому покупця — підприємця, який економічно змушений вийти на ринок праці, щоб купити запропоновану для продажу здатність до праці потрібних йому працівників.
Ефективне функціонування ринку праці можливе за наявності ряду умов, до яких відносяться: по-перше, повна самостійність та незалежність продавця та покупця робочої сили в поєднанні з їхньою економічною відповідальністю; по-друге, відносини агентів на ринку праці — це відносини договорів та угод між рівноправними партнерами; по-третє, функціонування ринку праці тим більш ефективне, чим активніша конкуренція між власниками робочої сили за право одержання робочого місця та роботодавців — за залучення кваліфікованої робочої сили; по-четверте,має існувати баланс між робочими місцями, сукупною пропозицією робочої сили та грошовою масою заробітної плати; по-п’яте, наймані працівники та роботодавці для захисту своїх інтересів можуть об’єднуватися в спілки. Проте в одній спілці вони перебувати не можуть. Вказані умови можна розглядати як одну з аксіом ринку робочої сили. Крім неї слід назвати принаймні ще дві: продавець прагне продати свій товар якнайдорожче, а покупець купити якнайдешевше; має існувати єдність ринку робочої сили з ринком товарів та послуг, ринком капіталів та іншими типами ринків (наприклад, ринок робочої сили не може ефективно функціонувати без ринку житла).
Елементами ринку праці виступають товар, попит, пропозиція та ціна. Співвідношення попиту, пропозиції та ціни визначає кон’юнктуру ринку праці. У разі збігу попиту та пропозиції кон’юнктура ринку праці буде врівноваженою, в разі перевищення попиту над пропозицією — трудодефіцитною, в разі перевищення пропозиції над попитом — трудонадлишковою. На сьогоднішній день відсутня єдина думка про те, що слід вважати товаром на ринку праці: робочу силу, працю чи результати праці. Але більшість спеціалістів вважають, що він виступає у вигляді індивідуальної робочої сили. Індивідуальна робоча сила розглядається як сукупність фізичних та духовних якостей, якими володіє організм, жива особа і які пускаються нею в хід кожного разу, коли вона виробляє будь-які споживчі вартості. Це специфічний товар, який:

  • є живим товаром, купівля якого має назву найму. Відповідно продана таким чином робоча сила називається найманою робочою силою, а працівник — найманим працівником;
  • не відчужується від його власника — найманого працівника в процесі купівлі-продажу. Працівник продає підприємцю користування своєю робочою силою на певний час, залишаючись носієм і власником цього своєрідного товару. Найманий працівник і підприємець — юридично рівноправні люди і однаковою мірою користуються правами людини і громадянина. Відносини між найманим працівником та роботодавцем юридично оформлюються трудовим договором (контрактом), у якому вказуються взаємні права та обов’язки сторін щодо виконання всіх умов купівлі-продажу робочої сили;
  • передбачає продовження безперервних відносин роботодавця і найманого працівника з моменту найму працівника аж до його звільнення;
  • відіграє значну роль у створенні доходів суспільства;
  • не можна покласти на зберігання, як це можна зробити з іншим товаром;
  • не приносить доходу, якщо його не продати, і, крім того, потребує додаткових життєвих благ для його підтримання;
  • оплачується роботодавцем після використання його протягом певного часу, встановленого договором купівлі-продажу робочої сили. Найманий працівник дозволяє використовувати свої здібності раніше, ніж вони оплачуються, тобто працівник наче кредитує підприємця;
  • не знищується при використанні, а навпаки, примножується й сам бере участь у створенні благ;
  • не може бути абсолютно однаковим у різних індивідів, якщо навіть вони мають одну й ту саму професію чи фах, на відміну від інших товарів та послуг, вироблених за одним стандартом та технологією.

Аналізуючи механізм функціонування сучасного ринку праці, можна визначити, що в сучасних економічних системах, коли економіка вільної конкуренції не спроможна впоратися з рядом економічних і соціальних проблем, створюється механізм функціонування ринку праці з елементами державного та профспілкового втручання, який складається з суб’єктів, об’єктів, цілей, інструментів та засобів впливу.
До суб’єктів ринку праці відносяться носії, виконавці та виразники господарсько-трудових інтересів.
Носіїсоціальні групи, які відрізняються одна від одної за рядом ознак: за майновим станом, за доходами, професіями, галузевими та регіональними інтересами. Зокрема, це власники засобів виробництва (працедавці) та власники робочої сили (наймані працівники). Кожна з цих груп має свої інтереси, обумовлені їхнім соціально-економічним становищем, а також належністю до того чи того регіону, виду діяльності. Звертаючись індивідуально до державного апарату, окремі представники цих груп формують першу лінію зв’язку в механізмі державного регулювання ринку праці. Цілком природно, що сила впливу носіїв господарсько-трудових інтересів на державні структури й один на одного залежить від масштабів їхньої діяльності, здатності консолідуватись і т. ін. Тому носії господарсько-трудових інтересів об’єднуються в спілки, асоціації, серед яких найбільш відомі профспілки, спілки працедавців і т. ін. Такі об’єднання є виразниками господарсько-трудовихінтересів. А консультації, поради, рекомендації та інші різні засоби впливу на органи державного економічного регулювання складають другу лінію зв’язку на ринку праці.
Третім суб’єктом механізму державного регулювання ринку праці є виконавці господарсько-трудових інтересів, які покликані запроваджувати у життя програму державної економічної політики (третя лінія зв’язку). Виконавцями господарсько-трудових інтересів є органи трьох гілок влади, побудовані за ієрархічним принципом, зокрема, Міністерство праці та соціальної політики, Республіканська, обласні, міські та районні служби зайнятості, відділи та управління з праці та соціальних питань при виконавчих комітетах рад. Останнім часом помітна тенденція злиття суб’єктів державної та приватної економічної політики і поява в результаті цього нових регулюючих органів. Наприклад, створюється орган з представників спілок підприємців, профспілок і виконавчої влади для регулювання тарифних угод між підприємцями та робітниками. Таким чином створюється четверта лінія зв’язку в механізмі державного регулювання ринку праці. Вона служить для узгодження інтересів двох головних суб’єктів ринку праці — працедавців та найманих працівників. Носії та виразники господарсько-трудових інтересів використовують різні способи впливу на державну економічну політику: виступи в засобах масової інформації, демонстрації, маніфестації, збір підписів, звернення в суди тощо. В свою чергу, органи державної влади використовують свої засоби адміністративного та економічного впливу на носіїв та виразників господарсько-трудових інтересів: трудове та господарське законодавство, оподаткування, пільгове кредитування, санкції та штрафи тощо. Здійснюючи свій вплив, органи державної влади потребують інформації про результати своєї діяльності. Ця інформація — свідчення успіхів або невдач державного регулювання ринку праці — може надходити різними каналами і в різних формах.
По-перше, багато про що свідчить зростання зайнятості, захищеність від безробіття, зростання чи зниження платоспроможності населення та піднесення або зниження життєвого рівня, зниження темпів інфляції і т.  ін.
По-друге, успіхи державного регулювання ринку праці виражаються також у показниках, які не завжди можна виміряти кількісно: рівень соціальної напруженості; оцінка державного регулювання ринку праці засобами масової інформації тощо.
По-третє, мірилом успіхів державної економічної політики може служити реакція носіїв та виразників господарсько-трудо­вих інтересів на дії уряду.
Об’єкти державного регулювання ринку праці — це ситуації, явища та умови соціально-економічного життя, де виникають або можуть виникати труднощі, проблеми, які не розв’язуються автоматично, в той час як розв’язання їх терміново потрібне для нормального функціонування економіки і підтримання соціальної стабільності. До них належать:

    • соціальні відносини між працедавцями і найманими працівниками;
    • трудові відносини між працедавцями і найманими працівниками, включаючи оплату й охорону праці, найм та звільнення працівників;
    • зайнятість, включаючи регулювання пропозиції робочої сили та пропозиції робочих місць;
    • допомога з безробіття;
    • підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації працівників;
    • розподіл та перерозподіл робочої сили.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.