лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Інформаційні системи і технології в управлінні трудовими ресурсами

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

2.2. КЛАСИФІКАЦІЯ УПРАВЛІНСЬКИХ
ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ

Цілеспрямована діяльність будь-якої соціально-економічної або організаційно-виробничої системи неможлива без управління.
Систему, яка реалізує функції управління, називають системою управління. Найважливішими функціями, що реалізуються в такій системі, є прогнозування, планування, облік, контроль, аналіз, регулювання, стимулювання, прийняття рішень.
Управління пов’язане з обміном інформацією між компонентами системи, а також системи з оточуючим середовищем. У процесі управління отримуються відомості про стан системи в кожний момент часу, про досягнення (чи навпаки недосягнення) заданої мети з тим, щоб вплинути на систему і забезпечити виконання прийнятих управлінських рішень.
Отже, будь-якій системі управління економічним об’єктом притаманна своя інформаційна система, яка називається інформаційною економічною системою.
Економічна інформаційна система (ЕІС) — це сукупність внутрішніх і зовнішніх потоків інформації, які циркулюють як в прямому, так і в зворотному напрямках, а також методів, засобів і фахівців, які беруть участь у процесах переробки інформації і прийняття управлінських рішень.
Інформаційна система є системою інформаційного обслуговування користувачів і виконує технологічні функції з нагромадження, збереження і переробки інформації. Її зміст, порядок формування і процес функціонування визначаються методами і структурою управлінської діяльності, прийнятими на певному економічному об’єкті.
Сучасний рівень інформатизації суспільства визначає необхідність використання в різних економічних інформаційних системах найновіших технічних, технологічних, програмних засобів.
Автоматизована інформаційна система (АІС) — це система управління, зорієнтована на широке і комплексне використання технічних засобів та економіко-математичних методів для розв’­язування інформаційних задач управління трудовими ресурсами в різних ланках народного господарства.
Впровадження АІС сприяє підвищенню ефективності виробничо-господарської діяльності економічних об’єктів і забезпечує якість управління. Так, досвід створення АІС, впровадження в практику економічної діяльності оптимізаційних методів, формалізація ситуацій фінансово-господарських процесів, оснащення підприємств та установ сучасними обчислювальними засобами докорінно змінили технологію функціонування інформаційних процесів управління.
Створені за три десятиріччя впровадження ЕОМ у сферу управлінської діяльності численні АІС різняться між собою призначенням, проблемною орієнтацією, місцем застосування, автоматизованими функціями тощо. З метою підвищення ефективності витрат на розвиток діючих систем і проектування нових, усунення паралелізму й дублювання у впровадженні наукових досліджень і проектно-конструкторських робіт, створення типових проектних рішень і типових АІС здійснено класифікацію останніх.
Найвищою класифікаційною ознакою АІС є предметна сфера її застосування: економіко-організаційна, технологічна і проектно-конструкторська. Згідно з цим сукупність АІС поділяється на такі класи:

  • економіко-організаційного управління (АІС);
  • управління технологічними процесами (АІС ТП);
  • управління організаційно-технологічними процесами;
  • наукових досліджень (АІС НДР);
  • навчальні АІС.

Економіко-організаційні АІС охоплюють міжгалузеві АІС (автоматизована система планових розрахунків, автоматизована система фінансових розрахунків, автоматизована система держав­ної статистики, автоматизована система управління «Труд», автоматизована інформаційно-пошукова система науково-технічної інформації, автоматизована інформаційно-управляюча система Держкомітету зі стандартів тощо), виробничі АІС (галузеві автоматизовані системи управління, АСУ акціонерних товариств і концернів, автоматизовані системи управління підприємствами та організаціями (АСУП), територіально-адміністративні АС (територіальні АСУ областей, АСУ міського господарства, адміністративних районів, територіально-виробничих комплексів).
До автоматизованих інформаційних систем управління ви­робничими процесами належать системи, призначені для управління безперервним виробництвом, автоматизованими потоковими лініями, комплексними лініями агрегатів і верстатів, верстатами з числовим програмним управлінням (ЧПУ). Останнім часом верстати з ЧПУ об’єднуються в оброблювальні модулі й разом із транспортно-нагромаджувальними системами утворюють гнучкі виробничі системи (ГВС).
Автоматизовані інформаційні системи управління організаційно-технологічними процесами це багаторівневі системи, що поєднують АІС управління технологічними процесами та АІС управління підприємствами.
Високу якість та ефективність міжгалузевих розрахунків і наукових досліджень забезпечують автоматизовані інформаційні системи наукових досліджень. Методичною базою таких систем є економіко-математичні методи, технічною — найрізноманітніша обчислювальна техніка та технічні засоби для проведення експериментальних робіт з моделювання досліджуваних процесів.
Як організаційно-технологічні АІС, так і АІС наукових дослід­жень можуть включати до свого контуру системи автоматизованого проектування (САПР), які використовуються для проектування деталей і вузлів машин, елементної бази, виробничого і технологічного проектування.
Навчальні АІС набувають значного поширення при підготов­ці спеціалістів в системі освіти, при перепідготовці і підвищенні кваліфікації робітників різних галузей.
За рівнем в системі державного управління виокремлюють галузеві, територіальні й міжгалузеві АІС. Це системи організаційного управління, але наступного — вищого — рівня ієрархії.
Галузеві АІС функціонують у сферах промислового та агропромислового комплексів, у будівництві, на транспорті. В цих системах розв’язуються задачі інформаційного обслуговування апарату управління відповідних міністерств і відомств.
Територіальні АІС призначені для управління адміністратив­но-територіальними районами. Діяльність територіальних АІС спрямована на якісне виконання управлінських функцій в регіоні (наприклад, контроль за рівнем безробіття, за станом соціальних виплат), формування звітності, надання оперативних відомостей місцевим органам влади.
Міжгалузеві АІС є спеціалізованими системами функціональних органів управління національною економікою (планових, фінансових, статистичних та ін.). Маючи у своєму складі потужні обчислювальні комплекси, міжгалузеві багаторівневі АІС забезпечують розробку економічних і господарських прогнозів, державного бюджету, здійснюють контроль за результатами і регулювання діяльності всіх ланок народного господарства, а також контроль наявності й розподілу ресурсів.
Сучасний рівень розвитку процесів інформатизації економічної і господарської діяльності потребує єдиних підходів до вирішення організаційних, технічних і технологічних проблем. Основ­ними факторами, які визначають результати впровадження і функціонування АІС, а отже, і процесів інформатизації, є:

  • активна участь людини — фахівця — в системі автоматизованої обробки інформації і прийняття управлінських рішень;
  • визнання інформаційної діяльності як одного із різновидів бізнесу;
  • наявність науково обгрунтованої програмно-технічної і технологічної платформи, яка реалізується на конкретному об’єкті;
  • створення і впровадження наукових і прикладних розробок у сфері інформатизації згідно з вимогами користувачів;
  • формування умов організаційно-функціональної взаємодії та її математичного, модельного, системного і програмного забезпечення;
  • постановка і розв’язування конкретних практичних задач у сфері управління працею з урахуванням заданих критеріїв ефективності.

Визначивши АІС як організовану для досягнення загальної мети сукупність спеціалістів, засобів обчислювальної техніки, математичних методів і моделей, інтелектуальних продуктів та їх описів, а також способів і порядку взаємодії зазначених елементів, необхідно наголосити, що головним ланцюгом і управляючим суб’єктом у цьому комплексі була і залишається людина, фахівець. Але спеціалісти ХХ ст., які працюватимуть виключно в комп’ю­терному середовищі, мають відрізнятися від тих, які працювали в умовах централізованої обробки даних. Насамперед, в умовах функціонування нових інформаційних технологій немає чіткої різниці між економістами-користувачами АІС, постановниками задач, оператором, програмістом, як це було десятиріччя тому. Вже нині існують готові потужні інструментальні програмні засоби, які дають змогу за допомогою методів інтерпретації швидко розробляти власні програмно-орієнтовані продукти. Для цього передусім потрібно бути висококваліфікованим спеціалістом у сфері управління персоналом і певною мірою володіти програмуванням.
Це стало можливим внаслідок значного поширення персональних ЕОМ та інших компактних і відносно дешевих засобів обчислювальної техніки. Крім комп’ютерів до сучасних технічних засобів АІС належать засоби зв’язку (телекомунікації) та організаційна техніка (факс, ксерокс, сканер тощо).
Можливість об’єднання персональних ЕОМ у мережі створює користувачеві якісно нові умови для проведення всебічного аналізу економічної та фінансової ситуації на об’єкті управління, а у сполученні з супер-ЕОМ ці можливості стають практично необмеженими.

2.3. СИСТЕМИ ПІДТРИМКИ ПРИЙНЯТТЯ
РІШЕНЬ (СППР)

Першість у розв’язуванні проблем автоматизації процесу прийняття рішень належить США, де з початку 70-х років почалися дослідження, в результаті яких створені й успішно функціонують автоматизовані інформаційні системи, відомі за кордоном під наз­вою Decision Sypport Systems, а в нашій країні як системи підтримки прийняття рішень (СППР).
Ці системи використовуються для підтримки різних видів діяльності у процесі прийняття управлінських рішень (при виборі загальної стратегії дій, оцінюванні результатів діяльності, ініціюванні змін у напрямах господарювання тощо).
СППР можна визначити як інтерактивну комп’ютерну систему, призначену для підтримки різноманітних видів діяльності при прийнятті рішень зі слабоструктурованих і неструктурованих проблем.
Процес розвитку СППР можна розбити на декілька етапів. Сучасні СППР акумулюють новітні досягнення в галузі обчислювальної техніки та інформаційної технології.
Від інших автоматизованих інформаційних систем СППР відрізняються такими характеристиками:

  • СППР надає керівникові допомогу у процесі прийняття рішень і забезпечує підтримку в усьому діапазоні розв’язуваних економічних задач. Тобто розум людини та інформація, що генерується комп’ютером, утворюють єдине ціле для прийняття управлінського рішення;
  • СППР підтримує та посилює оцінки керівника. Ситуацію контролює людина, яка й приймає остаточне рішення, а система їй у цьому допомагає;
  • на відміну від адміністративних систем, у СППР акцент робиться на максимальній ефективності процесу прийняття управлінських рішень;
  • СППР здійснює інтеграцію моделей та аналітичних методів зі стандартним доступом до даних та їх вибором. Для надання допомоги при прийнятті рішення активізується одна або кілька моделей (математичних, статистичних, імітаційних, комбінованих);
  • СППР є дружніми для користувачів, не потребують практично жодних глибоких знань з обчислювальної техніки і забезпечують діалогову документацію, умонтовані засоби навчання, просте пересування по системі та інші атрибути програмних інтерфейсних систем;
  • СППР будуються за принципом інтерактивного розв’язуван­ня задач, тобто такого, коли користувач у цьому процесі підтримує активний діалог з ЕОМ, а не обмежується поданням окремих команд з наступним очікуванням результатів;
  • СППР зорієнтовані на гнучкість та адаптивність для пристосування до змін середовища чи підходів до розв’язування задач, які приймає користувач;
  • СППР не нав’язує нікому певного процесу прийняття рішень. Проте користувач повинен мати набір можливостей для використання їх у формі і послідовності, що відповідають його пізнавальному стилю «умовних моделей».

Мета і призначення сучасних СППРнадати допомогу при з’ясуванні проблеми, яка потребує вирішення, при її розв’я­зуванні та під час аналізу розв’язків. У загальному випадку — це структуризація проблеми, генерування постановки задачі, виявлення переваг, формування критеріїв, генерування і вибір моделей та методів, збирання та підготовка даних, оформлення і видача результатів, проведення аналізу типу «що…, якщо..?», пояснення розв’язку задачі, пошук і видача аналогічних розв’язків у минулому та їх наслідків.
Отже, СППР — це інструмент інформатики, що являє собою відповідну комбінацію комп’ютера, програмного забезпечення, а також бази даних і бази моделей (рис. 2.2). Це дуже складні системи. В методологію їх побудови зробили внесок різні за фахом учені, причому найвагоміший — представники трьох наукових галузей: інформатики, теорії організації та управління, психології. На початку 80-х років визначилися три основних підходи до побудови СППР: організаційний, управлінський, інструментальний.
Представники організаційного підходу акцентують увагу на побудові СППР, сумісної з реальними процесами та особами, які приймають рішення, з відповідною стратегією і тактикою об’єкта управління тощо. Такі системи мають на меті удосконалення праці управлінців і є специфічними СППР. Адже йдеться не про типове застосування результатів обробки даних, а про те, що вони дають змогу відповідальній особі або колективу впоратися зі специфічною сукупністю проблем. Прикладом такої системи є фінансування інвестицій в банках країн Заходу.

Рис. 2.2. Структура СППР
Управлінський підхід полягає в тому, що першочергове значення надається характеру розв’язуваних проблем (стратегічні, тактичні, операційні тощо) у процесах прийняття рішень.
Для створення СППР застосовуються пакети пов’язаних між собою «м’яких» програмних продуктів (генераторів). Наприклад, інформаційна система керівництва складається з різноманітних елементів: підготовка звітів, пошук інформації, мова моделювання, засоби проекції графічних образів, а також сукупності моделей фінансового та статистичного аналізу. Базу такого типу генераторів становлять мови специфічного призначення. Мови плану­вання і мови моделювання, які оснащені також засобами підготовки звітів і графічного проектування результатів, — це приклади генераторів СППР.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2018 BPK Group.