Розміщення продуктивних сил України

4. РОЗМІЩЕННЯ ГАЛУЗЕЙ ТВАРИННИЦТВА
Другою важливою галуззю сільського господарства є багатогалузеве тваринництво. Від рівня його розвитку залежить наповнення ринку висококалорійними продуктами харчування — м’я­сом, молочними продуктами, яйцями тощо. Тваринництво дає сировину для харчової і легкої промисловості (м’ясо, молоко, шкіра, вовна, віск, пух тощо), а також для виробництва ряду лікувальних препаратів. Тваринництво має тісні зв’язки із землеробством, якому воно постачає органічні добрива. В свою чергу землеробство бере участь у формуванні кормового балансу тваринництва. Розвиток і розміщення тваринництва визначається значною мірою наявністю кормової бази, тому що майже половина всіх затрат в цій галузі припадає на створення кормових раціонів тварин. Кормову базу формують польове кормовиробни­цтво (вирощування кормових і зернофуражних культур), природні кормові угіддя (сіножаті і пасовища), а також відходи переробки сільськогосподарської продукції, відходи харчової промисловості і комбікормова промисловість.
Основою кормової бази є польове кормовиробництво. Під кор­мовими культурами в Україні зайнято 9—11 млн. га, що становить 32—37% всієї посівної площі (табл. 3, 4). Це — посіви кукурудзи на силос і зелений корм, однорічні і багаторічні трави, кормові коренеплоди тощо. Другим важливим джерелом кормової бази є використання природних кормових угідь. Їх площа в Україні становить 7,5 млн. га, в тому числі сіножаті займають
2,2 млн. га, пасовища — 5,3 млн. га. В структурі сільськогосподарських угідь висока питома вага сіножатей в Поліссі і Лісостепу, а пасовищ — в Степовій зоні. В Україні налагоджено виробництво комбікормів на комбікормових заводах, в кормоцехах, де використовуються різноманітні кормові домішки для підвищення якості кормів. Наявність кормової бази, її структура визначають спеціалізацію тваринництва. Так, райони розвинутого польового кормовиробництва спеціалізуються на молочному і молочно-м’яс­ному скотарстві, свинарстві, а наявність природних кормових угідь сприяє розвиткові м’ясного і м’ясо-молочного скотарства, вівчарства.
До складу продуктивного тваринництва входять скотарство, свинарство, птахівництво і вівчарство. Менше значення мають конярство, бджільництво, ставкове рибництво, шовківництво тощо. Розрізняються і виробничі напрями залежно від того, для яких цілей використовуються тварини (молочне, м’ясо-молочне скотарство, сальне свинарство тощо). Провідною галуззю тваринництва у всіх природно-економічних зонах України є скотарство, яке має молочно-м’ясну і м’ясо-молочну спеціалізацію переважно в Поліссі і Лісостепу. При молочно-м’ясній спеціалізації частка корів у продуктивному стаді становить 40—50%, а при м’ясо-молочному напрямі — до 40%. В степовій зоні переважає м’ясний і м’ясо-молочний напрям (корів у стаді 35—40%). В при­міських АПК, що створюються навколо великих міст, промисло­вих центрів Придніпров’я і Донбасу, рекреаційних районах для задоволення потреб міського населення в цільномолочній продукції — молочна спеціалізація скотарства, де частка корів у стаді становить 60—65%. Тут і найвища удійність корів — 3—4 тис. кг.
На 01.01.98 р. в Україні налічувалось 12,7 млн. гол. великої рогатої худоби, в тому числі корів — 6,2 млн. гол. (на 01.01.91 р. — відповідно 24,6 млн. гол. великої рогатої худоби і 8,3 млн. гол. корів), середній річний удій яких становив 1902—1384 кг. Найвища концентрація поголів’я великої рогатої худоби в Правобережному Лісостепу і на заході Поліської зони. Основні породи корів в Україні — симентальська (Лісостеп, східне Полісся), лебединська (Чернігівська, Сумська, Харківська обл.), білоголова українська і чорно-ряба (Полісся і частково Лісостеп), сіра українська (Кіровоградська, Дніпропетровська, Полтавська, Харківська, Луганська обл.), бура карпатська (Карпати), червона степова (Степ).
Свинарство — друга за значенням і кількістю продуктивної худоби галузь тваринництва. На 01.01.98 р. налічувалось 9,4 млн. гол. (на 01.01.91 р. — 19,4 млн. гол.). Свинарство розміщене в усіх природно-економічних зонах. Розміщення галузі визначається станом і характером кормової бази. Свинарство розвивається переважно в районах інтенсивного землеробства, в районах вирощування картоплі, цукрового буряка, фуражного зерна, а також в районах переробки сільськогосподарської продукції, харчової промисловості, де для відгодівлі свиней використовують відходи відповідного виробництва. Найбільша концентрація поголів’я свиней в Поліссі і Лісостепу, особливо в Рівненській, Черкаській, Київській, Хмельницькій, Вінницькій областях. В Поліській і Лісостеповій зонах галузь має м’ясо-сальний напрям, у Степу — сальний. У приміських АПК переважає м’ясний напрям. Основні породи свиней — велика біла, що найбільше поширена в Поліссі, Лісостепу і на півночі степової зони; українська біла степова — у Степу, а також степова ряба, миргородська, довговуха біла та ін.
Серед галузей продуктивного тваринництва виділяється птахівництво. Важливим фактором його розміщення є орієнтація на споживача. Тому найвища концентрація поголів’я птиці спостерігається в приміських АПК. Висока концентрація спостерігається також в Лісостепу і в Степу, де птахівництво орієнтується на виробництві зерна (концентрованих кормів). В Україні налічується близько 150 млн. голів птиці, 90% з яких становлять кури.
Вівчарство має допоміжне значення, за винятком спеціалізованих господарств та господарств у гірських місцевостях. Найбільша концентрація поголів’я овець і кіз в степових та передгірських районах. В степу воно має вовняний напрям, в Лісостепу і Поліссі — м’ясо-вовняний. На 01.01.1998 р. в Україні налічувалося 2,3 млн. голів овець і кіз проти 8,4 млн. голів у 1991 р.
5. ТЕРИТОРІАЛЬНА СТРУКТУРА АПК УКРАЇНИ
В межах України виділяються зональні АПК, що сформувались на базі трьох основних сільськогосподарських зон з відповід­ною спеціалізацією сільського господарства та підприємств переробної промисловості і виробничої інфраструктури — Поліський АПК, Лісостеповий АПК, Степовий АПК, а також АПК гірських і передгірських районів Карпат і Криму та приміські АПК.
Поліський АПК сформувався в межах Українського Полісся. До його складу входять більша частина Волинської, Рівненської, Житомирської, північні частини Київської, Чернігівської та Сумської обл., що займають 12,3 млн. га (19% території України).
Поверхня території рівнинна. Клімат помірно-континентальний, кількість опадів — 550—750 мм, середньорічна температура — +6, +7оС, тривалість вегетаційного періоду — від 190 до 205 днів з сумою активних температур 2250—2600о. Це найбільш зволожена територія України (особливо Західне Полісся). Низинний рельєф, значна кількість опадів і незначне випаровування сприяє заболоченості території і формуванню підзолистих грунтів. У зв’яз­ку з цим в зоні переважають дерно-підзолисті і болотні грунти, що потребують збагачення їх поживними речовинами, вапнування та інших меліоративних робіт. Близько 30% території зайнято лісом і чагарниками, 2% — болотами. Сільськогосподарські угіддя становлять близько половини, а рілля — 35% всієї території зони. В структурі сільськогосподарських угідь на орні землі припадає 2/3 і на природні кормові угіддя — 1/5.
Середня густота населення 20—40 чол. на 1 км2, на одного працездатного припадає 2,6—3 га орних земель.
Такі умови визначили виробничу спеціалізацію сільського гос­подарства — скотарство (молочно-м’ясного напряму), льонарство, картоплярство з виробництвом зернової продукції. На основі переробки сільськогосподарської сировини тут функціонують молокопромисловий, м’ясопромисловий, картоплепродуктовий, льонопромисловий спеціалізовані комплекси, а також додаткові — зернопродуктовий, бурякоцукровий, плодоовочеконсервний та виробництво хмелепродукції тощо. Тут виробляється 95% льону-довгунця, 45% картоплі, до 1/5 молока і м’яса.
Лісостеповий АПК сформувався в межах Лісостепової природ­но-економічної зони України. До його складу входять значна час­тина Львівської і Чернівецької областей, східна частина Івано-Франківської, Тернопільська, Хмельницька, Вінницька обл., північна частина Кіровоградської обл., Черкаська, Полтавська, Харківська (крім південно-східної частини), а також південні частини Волинської, Рівненської, Житомирської, Київської, Чернігівської і Сумської обл. У рельєфі спостерігається чергування височин із зниженими рівнинами. Поверхня зони розчленована долинами річок, ярами і балками. Виділяються Волино-Подільська, Придніпровська та відроги Середньоруської височин, а також велика за площею Придніпровська низовина. Клімат помірно-теплий, кількість опадів від 600 мм на заході і півночі до 500—450 мм на півдні і сході. Але тут більше випаровування, ніж в Поліссі, тому й немає надмірного зволоження. Середньорічна температура —
+7, +8оС. Тривалість вегетаційного періоду — 200—210 днів, сума активних температур — 2600—2800оС, до 3000о на півдні. Грунтовий покрив — родючі, високопродуктивні типи земель — чорноземи, сірі лісові, чорноземно-лучні тощо. Лісостеп характеризується високою господарською освоєністю території. Тут велика розораність земель — питома вага ріллі до всієї площі зони становить 70%, що вдвічі вище, ніж у Поліссі. В зоні знаходиться 37% орних земель України.
В Лісостепу висока густота сільського населення — 40—
60 чол. на 1 кв. км, на 1 працездатного припадає 3—5 га ріллі; тут добра забезпеченість трудовими ресурсами. Природно-кліматич­ні умови, наявність значних трудових ресурсів значною мірою сприяли інтенсивному розвитку сільського господарства, яке спе­ціалізується на виробництві цукрових буряків, зерна, скотарстві та свинарстві. В зоні розвинуте виробництво картоплі, овочів, соняшнику, хмелю, м’яти, фруктів, м’яса птиці. Все це створює значну сировинну базу для розвитку бурякоцукрового, зернопродуктового, м’ясопромислового, молоко-промислового та плодоовочеконсервного спеціалізованих комплексів. Тут виробляється 70% цукрових буряків, 40% зерна, половина виробництва молока і м’яса України.
Степовий АПК сформувався в межах Степової природно-економічної зони, до складу якої входять Одеська, Миколаївська, Херсонська області, південь Кіровоградської, Дніпропетровська, Запорізька, Донецька, Луганська, південно-східні райони Полтавської та Харківської областей та Автономна Республіка Крим. Він становить 25 млн. га, або 40% території України. Рельєф рівнинний. Клімат помірний посушливий. Середня річна температура — +7,5, +11оС. Тут спостерігаються найбільш високі температури і найтриваліший вегетаційний період (210—245 днів) з сумою середньодобових температур вище +10о — від 2900о на півночі зони до 3600о на півдні. В зоні випадає від 450 мм опадів (на півночі) до 300 мм в Причорномор’ї. Висока випаровуваність вологи призводить до значного її дефіциту. В Степу переважають середньогумусні та малогумусні чорноземи, у південних районах — каштанові грунти. Це основний район зрошувальної меліорації. В Степу найвища розораність земель — близько 80% території і 80—85% сільськогосподарських угідь. Тут знаходиться 48% орних земель України. Густота сільського населення — 20—40 чол. на 1 кв. км. На 1 працездатного припадає 7—10 га ріллі. Рівень забезпеченості трудовими ресурсами низький.
Природно-кліматичні умови сприяють розвиткові сільського господарства, яке спеціалізується на вирощуванні зернових, соняшнику, а також на скотарстві. Додатковими галузями є вино­градарство, овочівництво, свинарство, вівчарство і птахівництво. Все це створює значну сировинну базу для функціонування спеціалізованих комплексів — м’ясопромислового, молокопромислового, зернопродуктового, олійнопродуктового та плодоовочеконсервного.
Тут виробляється 100% рису, 95% винограду, 80% соняшнику, до 48% зерна, 70% вовни, овочів — 35%, молока і м’яса — близько 1/3.
6. ХАРЧОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ
ЯК ОСНОВНА ПЕРЕРОБНА ЛАНКА АПК
Весь обсяг сільськогосподарської продукції розподіляється та­ким чином, що 60% надходить на промислову переробку, 25% споживається у свіжому вигляді, решта — використовується в самому сільському господарстві. Із перероблюваної сільськогосподарської продукції 85% як сировина поступає на підприємства харчової, а 15% — у галузі легкої промисловості. Тобто основна галузь, що переробляє сільськогосподарську сировину і є головним інтегратором АПК — це харчова промисловість, яка виробляє близько 16,3% продукції промислового виробництва України. Харчова промисловість входить до продуктивних комплексів АПК. Її сировинна база досить поширена в Україні. Ще більш широкі межі розміщення споживачів продукції цієї галузі. Саме через це розміщення харчової промисловості має таку особливість, що виділяє її серед інших галузей, — її підприємства розміщуються повсюдно: скрізь, де є населений пункт, існує те чи інше виробництво харчової продукції. Проте розміщення окремих галузей цього виробництва має свої особливості залежно від ступеня впливу на них сировинного чи споживчого фактора.
У відповідності з цим виділяються три групи галузей харчової промисловості:
1. Група галузей, що переробляє нетранспортабельну (або малотранспортабельну) сировину при високих нормах її витрат й обмежених строках зберігання і виробляє транспортабельну продук­цію, здатну до зберігання. Ці галузі орієнтуються на джерела від­повідної сировини. До складу цієї групи галузей входять цукрова, спиртова, крохмале-патокова, консервна, маслоробна, олійножирова.
2. До другої групи належать галузі, що переробляють транспортабельну сировину і випускають малотранспортабельну продукцію, або продукцію з обмеженими строками її зберігання. Такі галузі розміщуються в районах споживання готової продукції. Це — хлібопекарська, кондитерська, пивоварна, макаронна, молочна, безалкогольних напоїв.
3. Третю групу становлять галузі, що можуть бути розміщені як в районах зосередження сировини, так і в районах споживання готової продукції (м’ясна, борошномельна). До цієї групи входять і ті галузі, в яких стадії технологічного процесу можуть бути територіально відокремленими. Зокрема, в районах виробництва сировини здійснюються первинні стадії переробки сировини, а в районах споживання — стадії, що завершують процес переробки напівфабрикатів (тютюнова, виноробна).
Харчова промисловість має складну структуру. До її складу входить більше 20 галузей. Провідними галузями харчової промисловості України є цукрова, м’ясна, молочна, олійножирова, плодоовочеконсервна, кондитерська, спиртова, виноробна, соляна. Динаміка виробництва найважливіших видів продукції харчової промисловості України у 1985—1997 рр. наведена в табл. 36.
Однією з важливих галузей харчової промисловості є цукрова. В Україні у 80-ті роки вироблялось більше 6 млн. т цукру. В 1997 р. було вироблено 2 млн. т цукру. В Україні налічується 192 цукрових заводи, що розміщуються в 19 областях. Більша частина цих заводів знаходиться в правобережному Лісостепу. Найбільша їх кількість — у Вінницькій області (38), Черкаській (23), Київській (16), Хмельницькій (15), Тернопільській (15). Найбільші цукрові заводи — Лохвицький і Орільський (Полтавська обл.), Первомайський і Засільський (Миколаївська обл.), Саливонківський (Київська обл.). Найбільше цукру виробляють Подільський регіон (30% його виробництва в Україні), Центральний (24%), Східний (15%). Серед областей цих регіонів виділяються Вінницька (12%), Тернопільська (10%), Хмельницька (8%), Київська (12%), Черкаська (8%), Полтавська (6%) області. Значно менша питома вага у виробництві цукру Поліського регіону (13%), ще менша — Причорноморського, Карпатського і Придніпровського.

Таблиця 36

ДИНАМІКА ВИРОБНИЦТВА НАЙВАЖЛИВІШИХ ВИДІВ ПРОДУКЦІЇ
ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В УКРАЇНІ у 1985—1997 рр.*

* Статистичний щорічник України за 1997 р. — К.: Українська енциклопедія, 1998. — С. 130.
Важливою галуззю харчової промисловості і складовою частиною м’ясопродуктового комплексу є м’ясна, що забезпечує населення м’ясом і продуктами його переробки. Виділяють три основні напрями виробництва м’ясної промисловості — м’ясне, ковбасне і м’ясоконсервне. М’ясне виробництво представляють більше сотні потужних м’ясокомбінатів, що розміщуються як в про­мислово розвинутих областях України, так і в районах наявності сировинної бази. В Україні у 1997 р. було вироблено 525 тис. т м’яса (в 1990 р. — 2,7 млн. т). В структурі промислового виробництва м’яса переважає яловичина і телятина (53%), друге місце займає м’ясо свинини (34%), третє — м’ясо птиці (до 10%). Потужні м’ясокомбінати розміщені в Донецьку, Дніпропетровську, Харкові, Луганську, а також в Києві, Вінниці, Черкасах, Одесі, Миколаєві, Львові та інших містах. Виробництво ковбасних виробів розміщується в районах зосередження міського населення — Донбасі, Придніпров’ї, Києві, Ялті тощо. М’ясоконсервне виробництво зосереджене переважно в сировинних районах — Київ, Вінниця, Полтава тощо.