лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
загрузка...
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Господарське законодавство

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Тема 2
ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ


1. Роль держави в регулюванні господарської діяльнос­ті та в організації і забезпеченні функціонування державного сектору економіки
2. Державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності
3. Державна реєстрація суб’єктів господарської діяль­ності
4. Засоби державного регулювання господарської діяль­ності. Державна підтримка господарської діяльності
2.1. Методичні вказівки до вивчення теми


1. Роль держави в регулюванні господарської


діяльності та в організації і забезпеченні
функціонування державного сектору економіки

Вивчення теми потрібно розпочати з повторення відповідних тем курсу «Державне регулювання економіки». Насамперед звер­ніть увагу на змішаний характер сучасної економіки в нашій країні.
Користуючись текстами лекцій, поданих у підручнику, з’ясуйте, що повинна забезпечувати держава, беручи участь в організації господарської діяльності, і за якими основними напрямами вона діє.
Студент, ґрунтуючись на знаннях з попередніх курсів, повинен знати, що у сфері господарювання держава здійснює довгострокову (стратегічну) і поточну (тактичну) економічну та соці-
альну політику, спрямовану на реалізацію та оптимальне узгодження інтересів суб’єктів господарювання і споживачів, різних суспільних верств населення в цілому.
Слід запам’ятати визначення економічної стратегії, а також її складових — формулювання пріоритетних цілей, на досягнення яких орієнтується народне господарство, засобів та способів реалізації стратегічних цілей, виходячи з наукового усвідомлення змісту об’єктивних процесів і тенденцій, що мають місце в національному та світовому господарстві, та враховуючи увесь спектр інтересів суб’єктів господарювання.
Правове закріплення економічної стратегії в Україні відповідно до Конституції України здійснюється шляхом визначення Верховною Радою України засад внутрішньої і зовнішньої політики та затвердження нею загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального розвитку.
З метою закріплення знань з даного питання дайте чітке визначення економічної тактики та процедури її правового визначення.
Основними формами державного планування господарської діяльності є плани економічного і соціального розвитку та державний і місцеві бюджети.
Треба знати, що держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування безпосередньо не мають статусу суб’єк­та господарювання. Тоді як для економіки України притаманна наявність великої кількості суб’єктів господарювання, створених за участі держави.
Отже, державний вплив з позицій підстав його прояву можна поділити на загальний, оскільки держава та її органи виступають від імені народу і в публічних інтересах, і особливі, коли держава (державні органи) виступає власником, керуючи своїми майновими фондами.
Під суб’єктами господарювання державного сектору економіки відповідно до частини 2 ст. 22 ГК розуміють суб’єкти, засновані лише на державній власності, а також суб’єкти, засновані одночасно на державній та інших формах власності, якщо частка державної власності в них перевищує 50 % чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб’єктів.
Особливість регулювання діяльності суб’єктів державного сек­тору економіки полягає в тому, що на них поширюється не лише загальний вплив держави, який відчувають на собі усі суб’єкти господарювання, а й вплив держави, яка реалізовує право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю.
Принциповим моментом можна назвати те, що суб’єктами управління щодо суб’єктів господарювання у державному секторі економіки є Кабінет Міністрів України, міністерства, інші органи влади та організації. Їх повноваження у цьому аспекті згідно зі ст. 22 ГК визначаються законом.
Законом можуть бути визначені види господарської діяльності, яку дозволяється здійснювати виключно державним підприємствам, установам і організаціям (наприклад положення частини 2 ст. 4 Закону України «Про підприємництво», яка не втратила чинності з прийняттям Господарського кодексу).
Правовий статус окремого суб’єкта господарювання у держав­ному секторі економіки визначається уповноваженими органами управління відповідно до вимог законодавства. Хоча це не забороняє у випадках, передбачених законом, здійснювати відносини між собою на договірних засадах.


2. Державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності


Перш ніж приступити до з’ясування положень другого питання, треба дати визначення державній регуляторній політиці. Це напрям державної політики на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб’єктами господарювання, недопущення прийнят­тя економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, на зменшення втручання держави у діяльність суб’єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської ді-
яльності, що здійснюється в межах, порядку та способом, що встановлені Конституцією та законами України.
На сучасному етапі одним із пріоритетних напрямів реформування державного управління економікою визнано перерегулювання. Запам’ятайте, що це сукупність заходів, спрямованих на зменшення втручання державних органів у підприємницьку діяль­ність, усунення правових, адміністративних, економічних та організаційних перешкод у розвитку підприємництва.
Основним нормативно-правовим актом, який регламентує цей аспект діяльності держави, є Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 р.
Вивчаючи положення цього Закону з’ясуйте, що називається регуляторним органом.
Систему органів виконавчої влади, які беруть участь у загаль­ному управлінні господарською діяльністю (без врахування галузевої специфіки), складають: Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України; Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва; Держав­ний комітет з питань технічного регулювання та споживчої політики України; Державний комітет статистики України; Державна податкова адміністрація України; Державна митна служба України; Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку України; Фонд державного майна України; Державна служба експортного контролю України.
До органів держави, які безпосередньо впливають на господарську діяльність, належить Антимонопольний комітет України.
Після з’ясування попереднього питання стає зрозумілим, що регуляторні органи в межах своїх повноважень приймають нормативно-правові акти, інші офіційні письмові документи, які встановлюють, змінюють чи скасовують норми права, застосовуються неодноразово та щодо невизначеного кола осіб, власне які або окремі положення яких спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб’єктами господарювання.
Визначте, що означає поняття «забезпечення здійснення державної регуляторної політики».
Надзвичайно важливими є повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань держав­ної регуляторної політики (Державний комітет з питань регуляторної політики і підприємництва) і його територіальних органів.
Насамперед вам потрібно знати, що проекти регуляторних актів, які розробляються центральними органами виконавчої влади, повинні погоджуватися із Держкомпідприємництва, а проекти регуляторних актів, які розробляються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, — з територіальними органами центральних органів виконавчої влади, а також з відповідними територіальними органами Держкомпідприємництва.
Інші завдання та повноваження Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва визначаються Положенням, затвердженим Указом Президента України від 25.05.2000 р. № 721.

 

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.