ТИПОВА ПРОГРАМА НОРМАТИВНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
«ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО»

Тема 1
ОСНОВИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1. Поняття та види господарської діяльності
2. Поняття та види господарських відносин
3. Поняття господарського законодавства
1.1. Методичні вказівки до вивчення теми

1. Поняття та види господарської діяльності

Вивчаючи перше питання, необхідно з’ясувати, що господарська діяльність — це діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Зверніть увагу на основні ознаки господарської діяльності: по-перше, господарська діяльність полягає у виробництві продукції, виконанні робіт, наданні послуг не для власних потреб виробника, а для задоволення потреб інших осіб; по-друге, виконується на професійних засадах; по-третє, результати такої діяльності мають реалізовуватися за плату, тобто функціонувати як товар; по-четверте, поєднує як приватні інтереси виробника, так і публіч­ні інтереси (держави, суспільства, значних прошарків населення тощо).
Господарська діяльністькласифікується за такими критеріями: 1) комерційна господарська діяльність (підприємництво) — господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку; 2) некомерційна господарська діяльність — господарська діяльність, що здійснюється без мети одержання прибутку; господарче забезпечення діяльності негосподарюючих суб’єктів — діяльність негосподарюючих суб’єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб’єктів господарювання.
Враховуючи положення нового Господарського кодексу (ГК), можна виокремити такі види господарської діяльності: 1) господарсько-торговельна діяльність; 2) агентська діяльність; 3) перевезення вантажів; 4) капітальне будівництво; 5) інноваційна
діяльність; 6) фінансова діяльність; 7) комерційна концесія; 8) зовнішньоекономічна діяльність.
Крім того, Господарський кодекс встановлює спеціальні режими господарювання, а саме: 1) спеціальна (вільна) економічна зона; 2) концесія; 3) інші види спеціальних режимів господарської діяльності.
Надалі увагу необхідно зосередити, що одним із основних видів господарської діяльності є підприємництво (комерційна господарська діяльність).
Підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Розглядаючи дане питання передусім треба зазначити, що ознаками підприємницької діяльності є: самостійність; ініціативність; систематичність; ризик; одержання прибутку (доходу).
Принципами підприємництва виступають: 1) вільний вибір підприємцем видів підприємницької діяльності; 2) самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продук­цію та послуги відповідно до закону; 3) вільний найм підприємцем працівників; 4) комерційний розрахунок та власне комерційний ризик; 5) вільне розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; 6) самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
Також треба зауважити, що підприємці мають право без обмежень та самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. З переліком видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також з переліком видів діяльності, якими підприємництво забороняється, студент може ознайомитися користуючись текстами лекцій з підручника «Господарське законодавство» / За ред. В. В. Мачуського, В. Є. Постульги. — К.: КНЕУ, 2004 (надалі підручник).
Надалі увагу необхідно зосередитись на з’ясуванні некомерційної господарської діяльності — це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання державного або комунального секторів еконо­міки (крім органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб), в яких, відповідно до ст. 12 ГК, забороняється підприємництво, та спрямована на досягнення економічних, соціальних, а також інших результатів без мети одержання прибутку.
До суб’єктів некомерційної господарської діяльності можна віднести: 1) установи, організації, створені органами державної влади України та що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів; 2) установи, організації, створені органами місцевого самоврядування та що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів; 3) кредитні спілки; 4) благодійні фонди і благодійні організації; 5) громадські організації, створені з метою провадження екологічної, оздоровчої, аматорської спортивної, культурної, освітньої та наукової діяльності; 6) творчі спілки; 7) політичні партії; 8) науково-дослідні установи; 9) вищі навчальні заклади III—IV рівнів акредитації, внесені до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави.