лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
загрузка...
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Господарське законодавство

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

2. Прояви порушення законодавства щодо економічної конкуренції.
Правовий статус природних монополій


Як вже було сказано, проблеми конкуренції в господарській діяльності в першу чергу визначаються через можливі порушення відповідного законодавства.
Порушеннями визнаються всі заборонені законодавством дії, що посягають на економічну конкуренцію. Але прояви порушень законодавства надзвичайно різноманітні, що зумовлює необхідність проведення певної класифікації порушень.
За першою підставою для класифікації, пов’язаною із становищем суб’єкта на ринку, порушення поділяються на дві категорії:

  • порушення, що спрямовані на досягнення монопольного (домінуючого) становища на ринку;
  • порушення, пов’язані із використанням монопольного (домінуючого) становища на ринку.

За сутністю вони поділяються на такі:

порушення, пов’язані з діями на товарному ринку;

порушення, що перешкоджають нормальній діяльності службовців Антимонопольного комітету.

Вивчаючи це питання, детальніше зупинимося на одному з найпоширеніших і тяжких порушень, яке має назву зловживання монопольним (домінуючим) становищем.
Тому, монополізацією визнається досягнення суб’єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища.
Зазначимо, що суб’єкт господарювання може бути визнаним таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку він не має жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб’єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар’єрів для доступу на ринок інших суб’єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
Монопольним (домінуючим) вважається становище суб’єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 %, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції або якщо його частка на ринку товару становить 35 % або менше, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам.
Розпорядженням Антимонопольного комітету України № 49-р від 5.03.2002 р. затверджена Методика визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку. Крім того, в Україні діє Міжвідомча робоча група із статистичного вивчення монопольного сектору в економіці України.
Держава активно втручається в діяльність суб’єктів господарювання-монополістів. Так, наказом Міністерства економіки України та Антимонопольного комітету України № 29-а/3 від 20.03.1998 р. визначений перелік продукції монопольних утворень, ціни на яку підлягають державному регулюванню, а постановою Кабінету Міністрів України № 135 від 22.02.1995 р. затверджене Положення про державне регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, роботи і послуги монопольних утворень.
Наголосимо, що порушенням є зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, під яким розуміють дії чи бездіяльність суб’єкта господарювання, що посідає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, зокрема обмеження конкурентоспроможності інших суб’єктів господарювання або ущемлення інтересів інших суб’єктів господа­рювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається: встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку; застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб’єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об’єктивно виправданих на те причин; обумовлення укладання угод прийняттям суб’єктом господарювання додаткових зобов’язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору; обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб’єктам господарювання, покупцям, продавцям; часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання; суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб’єктів господарювання на ринку без об’єктивно виправданих на те причин; створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб’єктів господарювання.
Також необхідно наголосити, що для економіки будь-якої країни притаманний такий стан товарного ринку, за якого задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв’язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб’єктами, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами), у зв’язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги). Він носить назву — природної монополії. Їх правовий статус визначається Законом України «Про природні монополії» від 20.04.2000 р. В Україні діяльність суб’єктів природних монополій можлива у таких сферах:

  • транспортування нафти і нафтопродуктів трубопроводами;
  • транспортування природного і нафтового газу трубопроводами та його розподіл; транспортування інших речовин трубопровідним транспортом;
  • передача та розподіл електричної енергії;
  • користування залізничними коліями, диспетчерськими служ­бами, вокзалами та іншими об’єктами інфраструктури, що забезпечують рух залізничного транспорту загального користування;
  • управління повітряним рухом;
  • зв’язок загального користування;
  • централізоване водопостачання та водовідведення;
  • централізоване постачання теплової енергії;
  • спеціалізовані послуги транспортних терміналів, портів, аеро­портів за переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Діяльність суб’єктів природних монополій, а також діяльність суб’єктів господарювання на суміжних ринках підлягає ліцензуванню відповідно до закону.
Треба знати, що предметом регулювання діяльності суб’єктів природних монополій з боку держави є:

  • ціни (тарифи) на товари, що виробляються (реалізуються) суб’єктами природних монополій;
  • доступ споживачів до товарів, що виробляються (реалізуються) суб’єктами природних монополій;
  • інші умови здійснення підприємницької діяльності у випадках, передбачених законодавством.

Варто звернути увагу, що Законом «Про природні монополії» передбачено створення Національних комісій регулювання природних монополій, які, як передбачається, будуть центральними органами виконавчої влади із спеціальним статусом, що утворюються та ліквідуються Президентом України.
Основними завданнями комісій є:

  • регулювання діяльності суб’єктів природних монополій;
  • сприяння створенню умов, які забезпечують за рахунок виникнення та розвитку конкуренції виведення товарного ринку із стану природної монополії, що дасть можливість ефективніше задовольняти попит, а також сприяння розвитку конкуренції на суміжних ринках;
  • формування цінової політики у відповідній сфері регулювання;
  • сприяння ефективному функціонуванню товарних ринків на основі збалансування інтересів суспільства, суб’єктів природних монополій та споживачів товарів, що виробляються (реалізуються) суб’єктами природних монополій.

Сьогодні функції названих комісій виконує Антимонопольний комітет.
Другим видом порушення конкурентного законодавства є антиконкурентні узгоджені дії. Узгодженими діями, які є природними для економіки і не протизаконними (згадайте об’єднання підприємств), називають укладання суб’єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об’єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб’єктів господарювання.

 

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.