лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
загрузка...
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Господарське законодавство

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Представник працівників боржника — особа, уповноважена загальними зборами, на яких присутні не менш як три чверті від штатної кількості працівників боржника або відповідним рішенням первинної профспілкової організації боржника, представляти їх інтереси під час проведення процедур банкрутства з правом дорадчого голосу. За загальним правилом представник працівників боржника бере участь у зборах кредиторів та в роботі комітету кредиторів з правом дорадчого голосу. В той самий час, вирішуючи питання погашення заборгованості за заробітною платою, зміною умов праці, скороченням кількості працюючих, необхідно враховувати думку представника працівників боржника.
Заінтересовані особи стосовно боржника — це юридична особа, створена за участю боржника, керівник боржника, особи, що входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі і звільнені з роботи за рік до порушення провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та підприємцем (фізичною особою) — боржником, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки. За законом заінтересованими особами стосовно керуючого санацією чи кредиторів визнаються особи в такому ж переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
Інвесторифізичні особи та (або) юридичні особи, які бажають взяти участь у санації боржника.
Інвестори мають право: здійснювати досудову санацію; брати участь у санації боржника, вносити пропозиції до плану санації; бра­ти на себе борг (частину боргу) боржника; у разі звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в процесі реалізації плану санації, виплачувати їм вихідну допомогу; набувати прав власності на майно боржника відповідно до законодавства та плану санації.
З’ясуємо також процедури, що застосовуються до неплатоспроможного боржника.
У справі про банкрутство судові процедури регламентують порядок застосування до боржника спеціальних заходів, спрямованих на створення необхідних умов для відтворення його платоспроможності або ліквідації.
Відповідно до ст. 212 ГК і ст. 4 Закону щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства:
1) розпорядження майном боржника;
2) мирова угода;
3) санація (відновлення платоспроможності) боржника;
4) ліквідація банкрута.
Розпорядження майном боржникаце система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів боржника та проведення аналізу його фінансового стану.
Одним із головних завдань процедури розпорядження майном боржника є створення сприятливих умов для застосування інших судових процедур.
Мирова угодаце домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.
Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. В той самий час одностороння відмова від мирової угоди не допускається.
Мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство. Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов’язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг. У разі визнання мирової угоди недійсною або її розірвання вимоги кредиторів, щодо яких були надані відстрочка та (або) розстрочка платежів або прощення (списання) боргів, відновлюються в повному розмірі у незадоволеній частині.
Мирова угода має містити положення про: 1) розміри, порядок і строки виконання зобов’язань боржника; 2) відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини.
Крім названого вище, мирова угода може містити такі умови про: 1) виконання зобов’язань боржника третіми особами; 2) обмін вимог кредиторів на активи боржника або його корпоративні права; 3) задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать закону.
Далі необхідно з’ясувати, що саме розуміють під санацією (відновлення платоспроможності) боржника.
Господарський суд за клопотанням комітету кредиторів має право винести ухвалу про проведення санації боржника та призначення керуючого санацією. Санація вводиться на строк не більше 12 місяців.
На стадії санації вирішується завдання фінансового оздоровлення боржника шляхом реалізації заходів щодо відновлення його платоспроможності з метою погашення заборгованості перед кредиторами.
Наслідками санації можуть бути: 1) виконання плану санації і відновлення платоспроможності боржника — задоволення вимог кредиторів і припинення провадження у справі про банкрут­ство (відсутність ознак банкрутства); 2) часткове виконання плану санації — можлива мирова угода; 3) часткове виконання чи невиконання плану санації — настання ліквідаційної процедури.
Наступним етапом у вивченні теми є з’ясування поняття «ліквідація банкрута».
У разі неефективності санації (фінансове оздоровлення боржника не відбулося) господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну про-
цедуру.
За ліквідаційної процедури здійснюється реалізація майна борж­ника з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів. Реалізація майна боржника відбувається на конкурсних засадах і під контролем комітету кредиторів. Ліквідацію здійснює арбітражний керуючий-ліквідатор. За клопотанням ліквідатора, погодженим з комітетом кредиторів, господарський суд призначає членів ліквідаційної комісії. До складу ліквідаційної комісії входять предс­тавники кредиторів, фінансових органів, а в разі необхідності — також представники державного органу у справах нагляду за страховою діяльністю, Антимонопольного комітету України, державного органу з питань банкрутства, якщо банкрутом визнано державне підприємство, та представники органів місцевого самоврядування.
Всі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на правах власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені під час ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.
Після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута лік­відатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.
Кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у такому порядку (ст. 31 Закону):
1) у першу чергу задовольняються:
а) вимоги, забезпечені заставою;
б) виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;
в) витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що пов’язані з набуттям ним прав кредитора щодо банку, — у розмірі всієї суми відшкодування за вкладами фізичних осіб;
г) витрати, пов’язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії;
2) у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов’язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства), зобов’язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а також вимоги громадян-довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб’єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);
3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати подат­ків і зборів (обов’язкових платежів);
4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виник­ли із зобов’язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника;
5) у п’яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства;
6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.
Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги.
У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.
У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги ліквідаційна комісія не враховує суму грошових вимог цього кредитора.
Вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, а також вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.
7.2. План семінарського заняття

  • Поняття та підстави застосування банкрутства. Суб’єкти банкрутства. Учасники провадження у справі про банкрутство.
  • Підстава порушення справи про банкрутство. Провадження у справі про банкрутство.
  • Заходи щодо запобігання банкрутству боржника. Позасудові процедури. Відновлення платоспроможності боржника. Санація. Мирова угода.
  • Процедура ліквідації. Наслідки визнання боржника банкрутом. Черговість задоволення претензій кредиторів.
  • Правовий статус державної госпрозрахункової установи — Агентства з питань банкрутства.

Теми рефератів

  • Санація як захід відновлення платоспроможності боржника.
  • Особливості процедури банкрутства окремих категорій суб’єктів господарювання.

7.3. Термінологічний словник

  • Санація.
  • Банкрутство.
  • Неплатоспроможність.
  • Мирова угода.
  • Ліквідаційна процедура.

7.4. Завдання для перевірки знань
1. Правовий статус арбітражного керуючого.
2. Правовий інститут банкрутства за законодавством інших країн світу.
3. Підготуйте заяви до господарського суду про порушення справи про банкрутство.
4. Заходи, які застосовуються до розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора у разі невиконання ними своїх обов’язків.
7.5. Рекомендована література
Основна

  • Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 30.06.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 31. — Ст. 440.
  • Закон України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» від 29.11.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2002. — № 10. — Ст. 77.
  • Постанова Кабінету Міністрів України від 17.03.2000 р. № 515 «Про затвердження Порядку проведення досудової санації державних підприємств».
  • Постанова Кабінету Міністрів України від 24.04.2000 р. № 691 «Про утворення державної госпрозрахункової установи “Агентство з питань банкрутства”».
  • Постанова Кабінету Міністрів України від 25.11.1996 р. № 1403 «Про Положення про реєстр неплатоспроможних підприємств та організацій» (Із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.1998 р. № 1013).
  • Наказ Міністерства економіки України «Про утворення державної госпрозрахункової установи “Агентство з питань банкрутства”» від 24.05.2000 р. № 92.

Додаткова

    • Ананченко А. Е., Арсирий Е. Р., Гуртовой В. В. Банкротство в Украине: Сб. нормативных актов. — Х.: Эспада, 2001.
    • Ананченко А. Е. Банкротство в Украине. — Х., 2001.
    • Джунь В. В. Сучасні тенденції та визначальні риси законодавства про неспроможність // Вісник господар. судочинства. — 2002. — № 3. — С. 155—160.
    • Поляков Б. Правовая природа отношений несостоятельности // Підприємництво, господарство і право. — 2001. — № 12. — С. 60—62.
    • Поляков Б. Банкротство как институт хозяйственного права // Підприємництво, господарство і право. — 2001. — № 9. — С. 13—15.
    • Мельник А. Відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: окремі проблеми // Право України. — 2001. — № 10. — С. 60—63.
    • Поляков Б. Денежное обязательство как объект института банкротства // Підприємництво, господарство і право. — 2001. — № 11. — С. 3—7.
 

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.