лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
загрузка...
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Господарське законодавство

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

3. Процедури, що застосовуються до неплатоспроможного боржника


Отже, можна стверджувати, що провадження у справах про банкрутство складається з процедур установлення факту неплатоспроможності боржника та безспірності вимог кредитора (кредиторів), що ініціює провадження (коли справа порушується за заявою кредитора), виявлення всіх можливих кредиторів і санаторів, розпорядження майном боржника, санації (коли остання можлива) або визнання боржника банкрутом. Останнім етапом провадження є процедура задоволення вимог кредиторів за рахунок ліквідації майнових активів банкрута. Всі зазначені процедури складають цілісне і практично відокремлене від позовного процесу провадження, метою якого є задоволення вимог кредиторів у випадку неплатоспроможності боржника.
Відповідно до ст. 15 Господарського процесуального кодексу України і ст. 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 30.06.1999 р. (далі — Закон) справи про банкрутство розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника, яке визначається місцем його державної реєстрації (ст. 93 Цивільного кодексу України).
Наступним кроком у вивченні теми є з’ясування питання про сторони у справах про банкрутство.
Право на звернення до господарського суду (далі — Суд) із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник або кредитор.
Заява про порушення справи про банкрутство подається борж­ником або кредитором у письмовій формі, з дотриманням вимог ст. 7 Закону і підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином — суб’єктом підприємницької діяльності (його представником).
Окремої уваги заслуговує визначення боржника. Крім загальних умов порушення провадження про банкрутство для боржника і кредитора, Закон встановлює обов’язок боржника звернутися до Суду із заявою в місячний строк у разі виникнення таких обставин: 1) задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами; 2) орган боржника, уповноважений відповідно до установчих документів або законодавства прийняти рішення про ліквідацію боржника, прийняв рішення про звернення до господарського суду із заявою боржника про порушення справи про банкрутство; 3) у процесі ліквідації боржника не через процедуру банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі.
Подання до Суду боржником заяви про порушення справи про банкрутство зумовлено певними вимогами, а саме:

  1. наявність рішення власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду із заявою;
  2. наявність майна, достатнього для покриття судових витрат;
  3. наявність плану санації;
  4. наявність бухгалтерського балансу на останню звітну дату, що підписаний керівником і бухгалтером підприємства-боржника;
  5. перелік і повний опис заставленого майна із зазначенням його місцезнаходження та вартості на момент виникнення права застави;
  6. протокол загальних зборів працівників боржника, на якому обрано представника працівників боржника для участі в арбітраж­ному процесі під час провадження у справі про банкрутство, а в разі неможливості скликання таких зборів — рішення конференції (зборів) представників працівників боржника.

Кредитори (комітет кредиторів).
Заява кредитора до Суду про порушення провадження справи про банкрутство повинна містити такі відомості:
1) розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті;
2) виклад обставин, що підтверджують наявність зобов’язання боржника перед кредитором, з якого виникла вимога, а також строк його виконання;
3) докази того, що сума підтверджених вимог перевищує суму в розмірі 300 мінімальних зарплат, якщо інше не передбачено законом;
4) докази обґрунтованості вимог кредитора;
5) інші обставини, на яких ґрунтується заява кредитора.
До заяви кредитора додаються відповідні документи:
1) рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника;
2) копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначен­ням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів;
3) докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою у разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена активами боржника;
4) до заяви кредитора — органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов’яз­кових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості за обов’язковими платежами у встановленому законодавством порядку.
Заява кредитора може ґрунтуватися на об’єднаній заборгованості боржника щодо різних зобов’язань перед цим кредитором. Кредитори мають право об’єднати свої вимоги до боржника і звернутися до суду з однією заявою. Така заява підписується всіма кредиторами, які об’єднали свої вимоги.
Під час проведення процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляють збори кредиторів, а також комітет кредиторів (у складі не більше семи осіб), створені відповідно до закону.
Кредитори, у тому числі і органи державної податкової служби, інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов’язкових платежів), мають на зборах кредиторів кількість голосів, пропорційну сумі вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів, кратній 1000 грн. Збори кредиторів проводяться за місцезнаходженням боржника.
Далі необхідно звернути увагу на визначення арбітражного керуючого. Це суб’єкт підприємницької діяльності, фізична особа, яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями, не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів та діє на підставі ухвали Суду.
Арбітражний керуючий може мати статус розпорядника майна, керуючого санацією або ліквідатора на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство.
Наступним кроком у вивченні теми є визначення власника майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника.
Одним із наслідків здійснення процедури банкрутства є обмеження повноважень власника (органу, уповноваженого управляти майном) стосовно управління і розпорядження майном.
У процедурі розпорядження майном Суд має право відсторонити керівника боржника від посади та покласти виконання його обов’язків на розпорядника майна. Так само з дня винесення ухвали про санацію керівник боржника відсторонюється від посади, і управління боржником переходить до керуючого санацією. В той самий час припиняються повноваження органів управління боржника-юридичної особи, повноваження органів управління передаються керуючому санацією.
Таким чином, власник майна боржника, з одного боку, є учасником провадження у справі про банкрутство, з другого — має досить обмежені повноваження порівняно з іншими учасниками.
Далі з’ясуємо повноваження державного органу з питань бан­крутства.
Державну політику щодо запобігання банкрутству, а також забезпечення умов реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом стосовно державних підприємств та підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує 25 %, суб’єктів підприємницької діяльності інших форм власності у випадках, передбачених законом, здійснює державний орган з питань банкрутства, який діє на підставі положення, затвердженого у встановленому порядку.
Повноваження державного органу з питань банкрутства, покладені на Міністерство економіки та з питань європейської інтег­рації України (далі — Мінекономіки).
Особливу увагу потрібно приділити визначенню функцій державної госпрозрахункової установи — Агентства з питань банкрутства.
Основною метою Агентства є надання послуг під час провадження у справах про банкрутство відповідно до закону.
Агентство на виконання Положення «Про Агентство з питань банкрутства», 2000 р. (далі — Положення) та згідно зі своїми функціями:
1) готує та подає до Мінекономіки пропозиції щодо вдосконалення організаційних, економічних та інших умов, необхідних для реалізації процедур відновлення платоспроможності боржників або визнання їх банкрутами;
2) узагальнює практику застосування законодавства з питань банкрутства, розробляє пропозиції щодо його вдосконалення, а також щодо створення умов для реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визначення його банкрутом, подає їх на розгляд Мінекономіки;
3) визначає порядок продажу активів у рахунок погашення податкового боргу боржника відповідно до ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»;
4) на підставі укладених угод бере участь у досудовій санації та процедурах банкрутства, виступає організатором торгів, конкурсів з продажу активів платників податку, щодо яких порушено справу про банкрутство;
5) створює та використовує інформаційну базу щодо неплатоспроможних підприємств та організацій, юридичних і фізичних осіб, які провадять експертну діяльність у сфері неспроможності (банкрутства) та фінансового оздоровлення підприємств;
6) здійснює в установленому порядку операції з цінними паперами (пакетами акцій підприємств);
7) надає юридичні, консультаційні, інформаційні та інші послуги підприємствам, установам, організаціям та громадянам;
8) за замовленням розробляє план санації державних підприємств-боржників та підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує 50 %, інших суб’єктів підприємницької діяльності або проводить їх експертизу;
9) бере участь у проведенні аналізу фінансово-господарського стану суб’єктів підприємницької діяльності, що перебувають у державній власності, з метою виявлення серед них боржників та запобігання їх банкрутству.

 

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.