лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
загрузка...
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Господарське законодавство

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

4. Поняття захисту прав та законних інтересів учасників господарських правовідносин, його форми та способи


Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів. Причому згідно з частиною 4 ст. 13 Конституції України, такий захист поширюється на всіх суб’єктів господарювання. Необхідно зазначити, що в основу цього питання покладені приватні (автономні) інтереси суб’єктів, а посягання на такі інтереси можуть бути як з боку контрагентів за договором, так і уповноважених державних органів та їх посадових осіб.
Необхідність захисту суб’єктивного права, інтересу виникає передусім у зв’язку з протиправною поведінкою. Однак захист може відбутися і у разі загрози порушення права у майбутньому, що не завжди може розглядатися протиправною поведінкою. Загроза може виникнути через дії носія права, наприклад, у зв’язку з втратою відповідного документа.
Захист допускається і у разі порушення інтересу непротиправною поведінкою. Особа може звернутися до суду з заявою про захист і у разі колізії між її інтересами та інтересами інших учасників правовідношення, причому навіть тоді, коли поведінка кож­ного з них є правозгідною.
Досить часто різне розуміння інтересів контрагентів призводить до виникнення спору між ними. Як правило, в такій ситуації щонайменше одна із сторін зобов’язання вважає свої права порушеними. В цьому разі, розв’язання такого спору може бути передане або до спеціально уповноваженого владного органу, або ж до органу, який обрали сторони для себе самостійно.
В умовах ринкової економіки під захистом прав суб’єктів господарюваннярозуміють систему заходів (форм і способів діяль­ності), які здійснюються відповідно до закону як суб’єктом господарювання самостійно, так і через уповноважених осіб, і спрямовані на запобігання й усунення погроз порушення прав відповідних суб’єктів, усунення перешкод здійснення цих прав, відновлення порушених прав і правового статусу та залучення порушників до відповідальності.
Слід зазначити, що держава встановлює, гарантує дотримання прав та законних інтересів усіх суб’єктів господарювання. При цьому захист як суспільних, так і приватних інтересів забезпечується державою публічно-правовими засобами.
Державні гарантії прав та інтересів суб’єктів господарювання можна поділити на загальні та майнові.
Загальні полягають у тому, що держава гарантує суб’єктам господарювання, незалежно від обраних ними організаційно-правових форм господарської діяльності та форм власності, однакові права і створює рівні можливості для доступу до матері-
ально-технічних, фінансових, інформаційних, природних та інших ресурсів. Разом із тим, забезпечення матеріально-технічними ресурсами, розподіленими централізовано державою, здійснюється за умови виконання підприємством робіт і поставок для державних потреб.
Майнові гарантії прав підприємств та інших суб’єктів господарювання визначаються в тому, що держава шляхом прийняття відповідного законодавства, створення спеціальних структур, які контролюють його виконання, гарантує недоторканість їх майна та забезпечує захист права власності (ст. 13 Конституції України).
Також слід зауважити, що гарантії держави направлені на захист прав та інтересів суб’єктів господарювання не тільки від неправомірних дій юридичних чи фізичних осіб, а й від таких дій самої держави.
Саме тому право на захист є складною матеріально-про­цесуальною категорією. Кожен його елемент існує за наявності певних передумов, як правило, в часових межах і реалізується у специфічній процесуальній формі.
Право на захист — це передбачена законодавством можливість управомоченої особи самостійно застосовувати дозволені або санкціоновані законом юридичні засоби впливу на порушника або звернутися до відповідного юрисдикційного органу з вимогою спонукати порушника до певної поведінки.
Найбільш важливою формою захисту є право на звернення за судовим захистом. Носієм цього права є кожен учасник правовідношення, будь-яка заінтересована особа. Його зміст складає не тільки право подання до суду позову чи заяви (скарги), але і можливість подання зустрічного позову чи заперечення проти позову.
Зазначимо, що одним із важливих і поширених засобів захисту прав суб’єктів підприємницької діяльності є визнання судом або господарським судом виданого державним або іншим органом незаконного акта недійсним (повністю або частково). Нині в Україні відбувається процес створення системи адміністративних судів, які покликані виконувати дану функцію.

Крім того, до інших форм захисту можна віднести звернення до вищого органу із скаргою на неправомірні дії, звернення до органів, які обрані самими сторонами арбітрами (третейські суди, міжнародний комерційний арбітраж, спеціалізовані установи, наприклад Комісія з вирішення інвестиційних спорів).

Далі необхідно зазначити, що права та законні інтереси суб’єктів господарювання та споживачів, згідно з частиною 2 ст. 20 ГК, захищаються шляхом:

  • визнання наявності або відсутності прав;
  • визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб’єктів, що суперечать законодавству, обмежують права та законні інтереси суб’єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;
  • відновлення становища, яке існувало до порушення прав, та законних інтересів суб’єктів господарювання;
  • припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;
  • присудження до виконання обов’язку в натурі;
  • відшкодування збитків;
  • застосування штрафних санкцій;
  • застосування оперативно-господарських санкцій;
  • застосування адміністративно-господарських санкцій;
  • установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;
  • іншими способами, передбаченими законом.

Виключно важливими є засоби щодо забезпечення захисту чес­ті, гідності та ділової репутації підприємців і відшкодування моральної шкоди. Варто наголосити, що порушення цих прав час­то тягне за собою збитки і в майновій сфері.
Крім того, громадянин або організація мають право вимагати через суд спростування відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, які ганьблять честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди їх інтересам, якщо той, хто поширив такі відомості, не доведе, що вони відповідають дійсності.
Таким чином, закон надає потерпілому можливість захищати свою честь, гідність та ділову репутацію шляхом пред’явлення цивільного позову.
За законом, судовому захисту підлягає ділова репутація будь-якого суб’єкта господарювання незалежно від того чи це фізична, чи юридична особа.

 

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.