лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
загрузка...
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Господарське законодавство

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

До об’єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать:

  • майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, які є єдиними (цілісними) майновими комплексами, якщо в разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, зі структури якого вони виділяються;
  • об’єкти незавершеного будівництва та законсервовані об’єкти;
  • акції (частки, паї), що належать державі у майні господар­ських товариств та інших об’єднань.

Приватизації не підлягають об’єкти, що мають загальнодер­жавне значення, а також казенні підприємства.
Покупцями об’єктів приватизації можуть бути: громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, юридичні особи, зареєстровані на території України, юридичні особи інших держав. Не можуть бути покупцями: юридичні особи, у майні яких частка державної власності перевищує 25 %, органи держав­ної влади, працівники державних органів приватизації.
Приватизація майна державних (комунальних) підприємств здійснюється не інакше як на виконання Державної програми приватизації, що визначає цілі, пріоритети та умови приватизації, яка затверджується щорічно Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України відповідно до закону.
Приватизація державного майна здійснюється шляхом:

  • продажу об’єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом;
  • продажу акцій (часток, паїв), що належать державі у господарських товариствах, на аукціоні, за конкурсом, на фондових бір­жах та іншими способами, що передбачають загальнодоступність та конкуренцію покупців;
  • продажу на конкурсній основі цілісного майнового комплек­су державного підприємства, що приватизується, або контрольного пакета акцій відкритого акціонерного товариства у разі подання покупцем певних документів;
  • викупу майна державного підприємства згідно з альтернатив­ним планом приватизації. Неконкурентні способи продажу майна державних підприємств застосовуються щодо об’єктів, не проданих на аукціоні, за конкурсом.

Фонд державного майна має згідно із Указом Президента від 15.12.1999 р. № 1573 статус центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом. Тоді як згідно з Тимчасовим положенням про ФДМУ, затвердженим постановою Верховної Ради України від 7.07.1992 р., Фонд є державним органом, який здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю. Фонд у своїй діяльності підпорядкований (це визнано неконституційним рішенням Конституційного Суду України від 1.07.1998 р.) і підзвітний Верховній Раді України.
В Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі Фонд створює регіональні відділення. У разі необхідності Фонд має право створювати представництва в інших містах, а також районах України.
Фонд очолює голова, який призначається на посаду і звільняється з посади Президентом України за згодою Верховної Ради України.
Основними завданнями Фонду є:

  • захист майнових прав України на її території та за кордоном;
  • здійснення прав розпорядження майном державних підприємств у процесі їх приватизації, створення спільних підприємств;
  • здійснення повноважень щодо організації та проведення приватизації майна підприємств, яке перебуває у загальнодержав­ній власності;
  • здійснення повноважень орендодавця майна державних підприємств і організацій, їх структурних підрозділів;
  • сприяння процесу демонополізації економіки і створенню умов для конкуренції виробників.

4. Правовий режим використання природних ресурсів у сфері господарювання


Відповідно до Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності народу України. Від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Кожний громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності народу відповідно до закону.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Правовий режим окремих видів природних ресурсів (землі, вод, лісів, надр, атмосферного повітря, тваринного світу) встановлюється виключно законами, до яких слід віднести Водний кодекс від 6.06.1995 р., Земельний кодекс від 25.10.2001 р., Лісовий кодекс від 21.01.1999 р., Кодекс України про надра від 27.07.1994 р., Закон України «Про тваринний світ» від 13.12.2001 р., Закон України «Про рослинний світ» від 9.04.1999 р., Закон України «Про охорону атмосферного повітря» від 16.10.1992 р.
Суб’єкти господарювання використовують у своїй господарській діяльності природні ресурси в режимі спеціального природокористування відповідно до законів, в тому числі на правах власності та правах користування (оренди земель, вод, лісів, надр тощо), а також використання їх як сировини виробничого призначення.
Природні ресурси можуть надаватися суб’єктам господарювання для використання або придбаватися ними у власність лише у випадках та порядку, передбачених законом.
Кабінет Міністрів України забезпечує державний облік природних ресурсів, що належать до державної власності, перебувають в управлінні Автономної Республіки Крим та належать до комунальної власності і можуть використовуватися у господарській діяльності.
Суб’єктам господарювання може передаватися у власність зем­ля із закритими водоймами, ділянками лісів, загальнопоширеними корисними копалинами, що знаходяться в ній, у тому числі громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства, а також сільськогосподарським підприємствам — для господарської діяльності.
Порядок надання землі у власність визначається виключно законом з урахуванням необхідності визначення гарантій ефективного використання землі суб’єктами господарювання, запобігання її безгосподарному використанню та псуванню.
Суб’єктам господарювання для здійснення господарської діяль­ності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах).
Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.
Суб’єкт господарювання в процесі господарської діяльності має право:

  • експлуатувати корисні властивості наданих йому природних ресурсів;
  • використовувати для господарських потреб в установленому законодавством порядку корисні копалини місцевого значення, водні об’єкти, лісові ресурси, що знаходяться на наданій йому земельній ділянці;
  • одержувати доходи від результатів господарської діяльності, пов’язаної з використанням природних ресурсів;
  • одержувати пільгові короткострокові та довгострокові кредити для реалізації заходів щодо ефективного використання, відтворення та охорони природних ресурсів, а також користуватися податковими пільгами під час здійснення зазначених заходів;
  • вимагати компенсації за шкоду, завдану належним йому природним ресурсам іншими суб’єктами, а також усунення перешкод у здійсненні господарської діяльності, пов’язаної з використанням природних ресурсів.

Суб’єкт господарювання в процесі господарської діяльності зобов’язаний:

    • використовувати природні ресурси відповідно до цільового призначення, визначеного при їх наданні (придбанні) для використання у господарській діяльності;
    • ефективно і економно використовувати природні ресурси на основі застосування новітніх технологій у виробничій діяльності;
    • здійснювати заходи щодо своєчасного відтворення і запобігання псуванню, забрудненню та виснаженню природних ресурсів, не допускати зниження їх якості у процесі господарювання;
    • своєчасно вносити відповідну плату за використання природ­них ресурсів;
    • здійснювати господарську діяльність без порушення прав інших власників та користувачів природних ресурсів;
    • відшкодовувати збитки, завдані ним власникам або первинним користувачам природних ресурсів.
 

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.