лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
загрузка...
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Господарське законодавство

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Тема 4
МАЙНОВА ОСНОВА ГОСПОДАРЮВАННЯ


1. Підстави виникнення майнових прав та майнових обов’язків у сфері господарювання. Цінні папери у господарській діяльності. Особливості корпоративних прав учасників суб’єктів господарювання
2. Правові режими майна суб’єктів господарювання
3. Особливості правового режиму державного та комунального майна. Правовий статус Фонду державного майна. Приватизація як особливий вид набуття права власності
4. Правовий режим використання природних ресурсів у сфері господарювання
5. Правове регулювання відносин, пов’язаних з правом промислової власності. Об’єкти права промислової власності
4.1. Методичні вказівки до вивчення теми


1. Підстави виникнення майнових прав та майнових обов’язків у сфері господарювання. Цінні папери у господарській діяльності. Особливості корпоративних прав учасників суб’єктів господарювання


Згідно зі ст. 139 ГК майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяль­ності суб’єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб’єктів.
Але таке визначення є неповним. Насамперед, відповідно до ст. 190 ЦК, майном як особливим об’єктом визнається як окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки. Варто наголосити, що майнові права і обов’язки також відображені у балансі суб’єкта господарювання.
Тому майно можна класифікувати як:

  • рухоме і нерухоме майно (ст. 181 ЦК);
  • залежно від використання/невикористання в безпосередній виробничій діяльності;
  • за оборотоздатністю: майно, вилучене з обігу, обмежене в обігу та таке, що перебуває у вільному обігу (ст. 178 ЦК);
  • матеріальні і нематеріальні активи.

У ст. 139 ГК наведена класифікація майнових цінностей залеж­но від економічної форми, якої вони набувають у процесі здійснення господарської діяльності, а саме: основні фонди, оборотні засоби, кошти, товари.
Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів.
Оборотними засобами є сировина, паливо, матеріали, малоцінні предмети та предмети, що швидко зношуються, інше майно виробничого і невиробничого призначення, що віднесено законодавством до оборотних засобів.
Коштами у складі майна суб’єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валютах, призначені для здійснення товарних відносин цих суб’єктів з іншими суб’єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.
Товарами у складі майна суб’єктів господарювання визнаються вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги.
Особливим видом майна суб’єктів господарювання є цінні папери.
Класифікація майна має надзвичайно важливий прикладний аспект, оскільки віднесення майна до того чи іншого виду може визначати його правовий режим. Так, віднесення майна до категорії нерухомого автоматично передбачає його обов’язкову державну реєстрацію.
Наголосимо, що джерелами формування майна суб’єктів господарювання є:

  • грошові та матеріальні внески засновників;
  • доходи від реалізації продукції (робіт, послуг);
  • доходи від цінних паперів;
  • капітальні вкладення і дотації з бюджетів;
  • надходження від продажу (здавання в оренду) майнових об’єктів (комплексів), що належать їм, придбання майна інших суб’єктів;
  • кредити банків та інших кредиторів;
  • безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій і громадян;
  • інші джерела, не заборонені законом.

На початковому етапі діяльності майно суб’єктів господарювання формується за рахунок вкладів їх учасників та засновників. Такими вкладами можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, у тому числі в іноземній валюті.
Вклад, зроблений у гривнях, становить частку учасника (зас­новника) у статутному фонді. Порядок оцінки вкладів визначається установчими документами товариства, якщо інше не передбачено законодавством України. Науковці-економісти вважають, що починаючи з 2004 р. наявність статутного фонду є обов’яз­ковим для всіх видів підприємств.
Законодавством передбачені випадки, коли для створення пев­ного суб’єкта господарювання (або залежно від організаційно-правової форми, або від напряму діяльності) необхідною умовою для державної реєстрації має бути формування мінімального розміру статутного фонду.
Забороняється використовувати для формування статутного фонду бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу.
Зверніть увагу, що у суб’єктів господарювання може створюватись резервний (страховий) фонд у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25 % статутного фонду, а також інші фонди, передбачені законодавством України або установчими документами товариства.
Залежно від співвідношення прав на майно учасників (засновників) і власне суб’єкта господарювання — юридичної особи виокремлюють три моделі організації. Перша модель організації полягає в тому, що засновники передають юридичній особі майно і відповідно втрачають майнові права на нього, отримуючи при цьому права зобов’язальні. Друга модель визначає, що заснов­ники залишають за собою право власності на майно, передане створеному суб’єктові господарювання. Суб’єкт господарювання отримує певні права на це майно, які мають назву або право господарського відання, або право оперативного управління. Третя модель організації передбачає, що засновники в процесі передачі майна новому суб’єктові господарювання втрачають право власності на майно, але не отримують зобов’язальних прав (наприклад, під час створення об’єднань підприємств).

 

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.