лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Бухгалтерський облік і прийняття рішень в банках

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

1.4. Реформування бухгалтерського обліку
та звітності в банках України
Міжнародні стандарти слід розуміти як загальні правила відображення в обліку господарських операцій. Вони мають рекомендаційний характер. З огляду на потребу відпрацювати єдину міжнародну методологію та спільні принципи обліку 9 країн заснували 1972 року Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Нині ним прийнято 38 бухгалтерських стандартів.
Рекомендаційний характер стандартів сприяє тому, що кожна країна будує власну облікову систему, зважаючи на наявні особливості щодо моделі балансу, рахунків результатів і правил організації обліку.
На розвиток системи бухгалтерського обліку в кожній конкретній країні впливають:
? провідні теоретики та професійні організації;
? загальна економічна ситуація в країні;
? податкова політика;
? національні особливості;
? користувачі та цілі, що їх вони ставлять перед собою;
? юридичне середовище;
? мова;
? досвід інших країн.
Для розуміння сучасного стану бухгалтерського обліку в Україні слід стисло розглянути ситуацію в історичному ракурсі.
Українська облікова система розвивалася так само, як і в країнах Західної Європи — за принципом подвійного запису. Великі відхилення сталися в період переходу до централізованої планової економіки. Для Східної та Центральної України цей період почався 1917, для Західної — 1939 року і тривав до 1985 року. Період між 1985 до середини 90-х років характеризувався незначними змінами в системі бухгалтерського обліку. Проте науковці частіше висловлювалися щодо необхідності поступового переходу до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.
Розвиток малого підприємництва, поява широкої мережі комерційних банків загострили цю проблему.
Зауважимо, що Державний банк колишнього Радянського Союзу регламентував практично повністю обліковий цикл банківських установ. Правила ведення бухгалтерського обліку і звітності в установах банків колишнього СРСР (від 30.09.87 за № 7) визначали кожен крок здійснення господарських операцій та відображення їх змісту на рахунках бухгалтерського обліку.
Порівняємо вимоги до обліку, що їх висував Держбанк колиш­нього СРСР, з вимогами МСБО (табл. 1.1).
Законом України «Про банки і банківську діяльність» розробку єдиних правил бухгалтерського обліку покладено на НБУ (стаття 16). Адже НБУ ініціював здійснення поступового переходу до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.
Потреба в цьому була незаперечною. По-перше, застаріла си-
стема обліку була справді нездатна відображувати постійно змінювані сучасні умови. Нові ж операції (лізинг, операції з цінними паперами, фінансовим інструментарієм і т. ін.) застаріла система бухгалтерського обліку не передбачала. По-друге, зарубіжні партнери не пристосували б свою систему обліку до нашої.

Таблиця 1.1

Порівнювана засада

Держбанк

МСБО

Філософія

Облік руху коштів

Подання інформації щодо фінансового стану та результатів діяльності установи

Методологія

Облік виключно руху коштів

Реальне подання інформації щодо поліпшення або погіршення стану та результатів діяльності незалежно від наявності чи відсутності руху коштів

Користувачі

Державні органи, що здійснювали виключно розподіл централізованих ресурсів. Податкова адміністрація

1) керівництво;
2) постачальники коштів (кредитори, акціонери);
3) нормативні органи

Подання інформації

Незручне для проведення аналізу стану діяльності та результатів роботи

Зручне для аналізу, оскільки елементи балансового звіту про прибутки і збитки згруповано в категорії за економічною сутністю

Облік операцій

Заздалегідь визначена кореспонденція

Гнучка кореспонденція, яка часто потребує обдумування та професійної оцінки

Перехід до побудови бухгалтерського обліку в Україні за міжнародними стандартами передбачає виконання принципових заходів, які можна об’єднати в п’ять блоків.
1. Зміна підходів до ведення обліку, що є новою ідеологією обліку, яка базується на загальновизнаних принципах міжнародного бухгалтерського обліку.
2. Запровадження нового Плану рахунків.
3. Поділ бухгалтерського обліку на фінансовий та управ-
лінський.
4. Зміна потоків інформації.
5. Зміна форми збирання інформації: перехід від звітності за окремими формами до звітності за економічними показниками, а також створення бази даних — репозитарію.
Поділ обліку на фінансовий і управлінський передбачає технологічний процес і процедури, характерні для фінансового обліку згідно з вимогами МСБО. Зокрема, до функцій фінансового обліку належить суцільна реєстрація господарських фактів (операцій), які відбулися у звітному періоді, за хронологічними та системними ознаками. Отож методика обліку всіх господарських операцій, що розглядатиметься далі, подається з позицій фінансового обліку. Зрозуміло, що План рахунків та всі чинні нормативні документи НБУ також пристосовані виключно до процедур фінансового обліку.
Перехід до МСБО — не ототожнюється з переходом до нового Плану рахунків, хоча останній грунтується на міжнародних прин­ципах бухгалтерського обліку.
Зміна підходів до обліку передбачає включення до балансу звітних облікових даних лише за реальними активами та реальними зобов’язаннями (саме на підставі таких відомостей можна визначити реальний фінансовий стан банку) з використанням такого інструментарію:
1) методу нарахування;
2) методу переоцінок;
3) методу резервів.
Якщо перші два методи певною мірою застосовувалися у застарілій системі обліку (доходи і витрати майбутніх періодів, індексація основних фондів), то метод резервів — це абсолютно новий елемент облікової політики вітчизняних банків. Резерви мають створюватися під здійснювані активні та пасивні операції: якщо реально знижується вартість активів, наприклад цінних паперів, або стає сумнівним повернення кредитів, то формується резерв, сума якого зменшує зрештою облікову вартість активу.

N

Ключові поняття

Активи — ресурси, що контролюються банком як результат минулих подій, котрі згодом дадуть економічну вигоду — приплив економічних коштів до цього банку.
Бухгалтерських облік — система збирання, вимірювання, обробки, тлумачення та передавання інформації про господарську діяльність банку внутрішнім і зовнішнім користувачам для прийняття управлінських
рішень.
Витрати — зменшення економічної вигоди у звітному періоді внаслідок відпливу чи використання активів або внаслідок виникнення заборгованості.
Господарська операція — подія, що приводить до змін в активах, зобов’язаннях чи капіталі банку.
Дебіторська заборгованість — сума боргів, що належать банку від юридичних або фізичних осіб.
Доходи — це збільшення економічних вигод у звітному періоді — приплив чи збільшення активів або зменшення зобов’язань — а отже, збільшення капіталу (не за рахунок акціонерів).
Зобов’язання — це обов’язки банку, які виникли з минулих подій і згодом призведуть до відпливу ресурсів (активів).
Капітал — залишковий інтерес банку в активах за відкиданням зобов’язань.
Подія — випадок, який має певні наслідки для банку (є поштовхом до змін в активах, зобов’язаннях та капіталі).
Принципи бухгалтерського обліку — базові концепції, покладені в основу відображення засобами обліку та звітності господарської діяльності банку, його активів, доходів, витрат, фінансових результатів.
Стандарт бухгалтерського обліку — нормативний документ, який визначає правила й процедури ведення бухгалтерського обліку та складання звітності.
Управлінський облік — сукупність методів та процедур, що забезпечують підготовку й надання інформації для планування, контролю та прийняття рішень на різних рівнях управління банком.
Фінансовий облік — сукупність правил та процедур, що забезпечують підготовку й оприлюднення інформації про результати діяльності банку та його фінансовий стан згідно з вимогами законодавчих актів і стандартів бухгалтерського обліку.

Дидактичні матеріали

Теми рефератів

1. Зміст програми реформування бухгалтерського обліку в банках України.
2. Принципи побудови міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
3. Міжнародні стандарти обліку та оцінка можливості використання їх українськими банками (IAS 1 «Розкриття положень ведення бухгалтерського обліку. Інформація, що має розкриватися у фінансових звітах»).
4. Попередня тема, але щодо ІАS 10 «Додаткові обставини та події, що виникають після дати складання балансу», і 8 «Чистий прибуток або збиток за звітний період, фундаментальні помилки чи зміни положень ведення бухгалтерського обліку».
5. Тема 3, але щодо IAS 30 «Розкриття інформації у фінансових звітах банків та подібних фінансових установ» і 32 «Фінансові інструменти: розкриття та подання інформації».
6. Облік господарських операцій банку за принципом нарахування.
7. Приклади господарських операцій банку, при відображенні яких у фінансовому обліку застосовують 11 принципів міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.
8. Міжнародні організації з питань стандартизації обліку. Їх функції та взаємодія.

!

Завдання для самоперевірки

Скласти порівняльну характеристику фінансового та управлінського обліку в банках за такими ознаками:
1) головні користувачі інформації;
2) обмеження;
3) використання вимірників;
4) об’єкт аналізу;
5) періодичність складання звітів;
6) спрямованість;
7) відкритість.

&     Рекомендована література

1. Голов С. Ф., Єфіменко В. І. Фінансовий та управлінський облік. — К.: ТОВ «Автоінсервіс», 1996. — 544 с.
2. Друри К. Введение в управленческий и производственный учет. — М.: Аудит, 1994. — Розд. 13.

Теми для дискусії

1. Роль обліку в системі управління банком. Користувачі облікової інформації.
2. Стандарт та етика поведінки бухгалтера: компетентність, конфіденційність, чесність, об’єктивність.
2. ХАРАКТЕРИСТИКА ПЛАНУ РАХУНКІВ
БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ
КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ
Тема охоплює питання:

  • Особливості побудови Плану рахунків;
  • Структура класів Плану рахунків.

Теоретичні відомості

2.1. Особливості побудови плану рахунків
План рахунків фінансових банківських установ — це систематизований перелік рахунків фінансового обліку, використовуваних для реєстрації господарських операцій. Цей план як складова національної системи бухгалтерського обліку слугує для відображення бухгалтерської інформації.
План рахунків розроблено згідно із загальноприйнятими в міжнародній практиці принципами та міжнародними стандартами бухгалтерського обліку, і його неодмінно мають використовувати всі банківські установи.
У процесі підготовки Плану рахунків було взято до уваги той факт, що комерційні банки та Національний банк виконують неоднакові операції. Більш того, Національний банк здійснює контрольні та наглядові функції щодо діяльності комерційних банків, вирішує питання з методології обліку. Саме тому готувалися два окремі нормативні документи: План рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України та окремий План рахунків бухгалтерського обліку в Національному банку України, які було затверджено Постановою Правління Національного банку України від 21.11.97 за № 388.
План рахунків поділяється на чотири категорії та дев’ять класів (див. дод. 1).
Категорія 1-ша — балансові рахунки, які об’єднані в п’ять класів:
Клас 1. Казначейські та міжбанківські операції.
Клас 2. Операції з клієнтами.
Клас 3. Операції з цінними паперами та інші активи і зобов’я­зання.
Клас 4. Довгострокові вкладення, основні засоби та нематеріальні активи.
Клас 5. Капітал банку.
Категорія 2-га — рахунки доходів та витрат.
Клас 6. Доходи.
Клас 7. Витрати.
Категорія 3-тя — рахунки управлінського обліку.
Клас 8. Управлінський облік.
Категорія 4-та — позабалансові рахунки.
Клас 9. Позабалансові рахунки.
Характерні особливості цього Плану рахунків такі:
? мультивалютність;
? спрямованість на управлінський облік;
? подвійний запис за позабалансовими рахунками;
? нові вимоги до аналітичних рахунків.
Зауважимо, що банківський фінансовий облік не обмежується числовою інформацією про відносини з клієнтами. Він являє собою складну й водночас чітко визначену інформаційну систему, що задовольняє потреби багатьох груп споживачів, які мають прямі або через посередників відносини з банком. З огляду на це висуваються нові вимоги до аналітичних рахунків, що також можна вважати особливістю Нового Плану рахунків: він ефективно сприятиме створенню бази економічних показників лише разом з аналітичними рахунками, тобто аналітичні рахунки невіддільні  від балансових рахунків Плану рахунків, а також від рахунків доходів та витрат.
Балансові рахунки класифікують як реальні, а рахунки доходів та витрат як умовні, тобто тимчасові.
До реальних належать рахунки активів, зобов’язань, капіталу, а отже, залишкові підсумки цих рахунків мають відбиватися в балансовому звіті.
Рахунки класів 6 і 7 кореспондують з рахунками класів 1—4 під час обліку доходів та витрат банку. Проте залишки за рахунками доходів і витрат до балансового звіту не включаються. Записи за цими рахунками нагромаджуються з початку року і подаються у звіті про фінансові результати за відповідний період. Наприкінці року різниця між загальною (річною) сумою доходів та витрат подається у балансовому звіті як результат поточного року в розділі «Капітал».
План рахунків забезпечує мультивалютний режим обліку операцій: операції в іноземній валюті згідно з їх економічним змістом відображаються за тими самими рахунками, що й операції у гривнях.
Рішення щодо мультивалютності Плану рахунків пояснюється такими міркуваннями:
? банк виконує операції у різній валюті під час розрахунків за ними, але всі вони того самого типу, що й ті, розрахунок за якими здійснюється в гривнях;
? валюта операції може бути одним із параметрів аналітичного рахунка.
Щодо управлінського обліку, то нормативними документами НБУ він не регламентується, і комерційні банки мають самостійно визначати відповідну методику обліку за ними у класі 8 Плану рахунків. Такий підхід забезпечує можливість створення системи внутрішнього контролю. Отже, банк як суб’єкт господарської
діяльності має працювати за принципом установи, що сама собою управляє.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2020 BPK Group.