лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Бухгалтерський облік і прийняття рішень в банках

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

13. ОБЛІК ОПЕРАЦІЙ В ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ
Операції з іноземною валютою є відносно новою сферою діяльності для комерційних банків. Постійне підвищення курсу «твердих» валют відносно національної валюти — гривні — призвело до того, що іноземна валюта стала вигідним способом зберігання грошових заощаджень населення. З іншого боку, валютні операції варто віднести до основних форм участі комерційних банків у зовнішньоекономічній діяльності.
Збільшення обсягів експортно-імпортних операцій, поява на українському ринку підприємств з іноземними інвестиціями та іноземних суб’єктів господарської діяльності, що реалізують товари та послуги за іноземну валюту, призвели до того, що в Україні поруч із національною валютою в обігу знаходяться валюти іноземні.
Комерційні банки України, володіючи валютною ліцензією, що видається Національним банком України, мають право на здійснення досить широкого спектру валютних операцій. Переду­сім йдеться про угоди щодо купівлі-продажу фіксованої суми однієї валюти за іншу. Така потреба виникає, як правило, у клієнтів банку — учасників міжнародних економічних відносин. Разом з цим, банки можуть виконувати торговельні операції за власні кошти і з власної ініціативи з метою отримання прибутку від торгівлі валютою.
Досить значними за обсягом є виконувані банками валют-
ні операції неторговельного характеру. За цих умов важливою є правильна організація і постановка бухгалтерського обліку валютних операцій, зміст яких відображається за рахунка-
ми, що функціонують у мультивалютному режимі записів за ними.
Тема охоплює перелічені далі питання.

  • Поняття валютних операцій та їх класифікація.
  • Характеристика рахунків для запису валютної позиції.
  • Облік операцій, що здійснюються через пункти обміну валюти.
  • Облік операцій в іноземній валюті, що виконуються за дорученнями клієнтів банку.
  • Облік міжбанківських обмінних операцій в іноземній валюті.
  • Облік власних операцій комерційного банку.
  • Зміст нової редакції Правил бухгалтерського обліку уповноваженими банками обмінних операцій в іноземній валюті.
Теоретичні відомості

13.1. Поняття валютних операцій
та їх класифікація
Операція розглядається як валютна (трансакція) за умови, що у розрахунках застосовується валюта інша, ніж звітна. Зрозуміло, що звітною вважається валюта, у якій складається звітність банку. Щодо України — то це гривня.
Щодо валютних операцій банків розрізняють:

  • операції з рахунком клієнта;
  • операції з рахунком безпосередньо банку.

Валютні операції з рахунком клієнта, як правило, пов’язані з необхідністю здійснити оплату рахунків цього клієнта у валюті, що зазначається в угоді. Також до цієї групи операцій відносять депозитні та кредитні операції в іноземній валюті. Валютні операції з рахунком банку ще називають власними валютними операціями банку. Ідеться про придбання цінних паперів, матеріальних цінностей тощо за іноземну валюту.
Валютні операції також різняться за тим, скільки видів валют задіяно при розрахунку за здійсненою операцією;
Якщо до розрахунку залучено лише одну валюту, то ми маємо справу з казначейською операцією в іноземній валюті. Якщо ж дві різні валюти — то це операція обміну.
Здебільшого при здійсненні валютних операцій розрізняють три часові категорії, а саме:

  • дата операції — це дата відображення у бухгалтерському обліку операції в день її здійснення, тобто в день виникнення прав (активів) або зобов’язань (пасивів), незалежно від дати руху коштів за цією операцією;
  • дата валютування — це обумовлена угодою дата зарахування або списання коштів за операцією;
  • дата розрахунку — це дата реального зарахування або списання коштів за операцією.

Термін здійснення розрахунків за валютними операціями дає підстави класифікувати їх за способом виконання, тобто негайно, в дуже короткий термін та у довший термін.
Зрозуміло, що негайно виконуються операції при відкритті депозитних та інших рахунків в іноземній валюті, виплати з каси банку готівкової іноземної валюти.
Виконання операції в дуже короткий термін означає, що відповідно до загальноприйнятої практики розрахунки проводяться у термін, що не перевищує 2 банківські робочі дні. Цей тип операцій ще називають операцією в дії або спот-операцією. Іншими словами, дата валютування за спот-операцією настає на 2 робочі дні пізніше від дати угоди щодо цієї операції. Виконання валютних операцій у довший термін означає допустиму відстрочку розрахунків до дати, обумовленої контрактом. Ці типи операцій мають назву форвардні операції (або операції на термін).
По суті, форвард — це термін, який застосовується для обліку операції за датою валютування або датою розрахунку, які наступають через три або більше днів після того, як відбулася валютна операція.
Форвардні курси існують практично для всіх валют, які вільно конвертуються. Там, де існують форвардні ринки, розрахунки за валютними операціями можуть відстрочуватися навіть на декілька років. Дати валютування за форвардними угодами визначаються спеціальними правилами. Насамперед орієнтуються на дату спотової операції. Дати валютування, які визначаються через місяць від спотової дати, називають прямими датами. Всі інші форвардні дати прийнято вважати нестандартними.
При виконанні форвардної угоди важливо передбачити можливі зміни у курсах валют, що є предметом валютної операції. Зазвичай, ціна валюти на форвардну дату валютування відхиляється від ціни аналогічної валюти на спотову дату валютування. У цьому випадку застосовують такі умови:

  • в разі перевищення форвардної ціни над спотовою валюта продається та купується з форвардною премією;
  • в разі перевищення спотової ціни над форвардною валюта продається та купується з форвардним дисконтом.

Отже, різниця між форвардною та спотовою ціною називається премією або дисконтом. Ця різниця виражається у сумах, які додаються до спотової ціни або віднімаються від неї, аби обчислити форвардний курс.
Перелічені моменти важливо враховувати при відображенні в обліку змісту здійснюваних валютних операцій.
Класифікація валютних операцій також залежить від таких чинників:

  • типу події;
  • наміру операції.

На рис. 13.1 наведено обидва елементи класифікації.
Розглянемо ці питання дещо докладніше.
Валютна операція вважається одноразовою подією за умови, що початок її виконання та завершення, збігаються у часі.

Рис. 13.1. Класифікація валютних операцій

Прикладами цього типу операцій може бути:

  • обмін у касі банку іноземної валюти, що належить клієнту, на місцеву валюту або на іншу іноземну валюту;
  • переказ іноземної валюти за кордон за розпорядженням клієнта — власника валютного розрахунку.

Багаторазова подія стосується валютних операцій, які мають, так би мовити, операційне життя, тобто окремі елементи щодо даної валютної операції реєструються бухгалтерськими записами кілька разів.
Наведемо приклади:

  • спот-операції, за якими день розрахунку наступає по закінченню двох банківських днів;
  • позики та депозити в іноземній валюті, за якими укладається угода за початковою датою операції, відповідним розрахунком щодо погашення та процентними платежами.

На мал. 13.1 досить чітко відстежується виокремлення типів валютних операцій щодо намірів їх здійснення. Так, операція за ініціативою клієнта проводиться лише за згодою банку та за умови, що банк має можливість її виконати. Спекулятивні операції банків виникають у разі спекуляції на ринках валютою, процентною ставкою або ціною. Операції хеджування пов’язані з необхідністю страхувати можливі ризики, які супроводжують валютні операції.
Проводячи арбітражні операції, банки намагаються отримати певну вигоду (грошову) від нестандартних ситуацій на валютних ринках.
Для розуміння механізму обліку валютних операцій необхідно згадати, що новий План рахунків є мультивалютним. Отже, виникнення прав (активу) або зобов’язань (пасиву) в іноземній валюті буде відображатися на тих самих рахунках, що й гривневого активу чи зобов’язання. Водночас банки можуть проводити розрахунки у багатьох валютах іноземних держав. Як уже зазначалося, валюта розрахунків є параметром аналітичного обліку. Залишки коштів в іноземній валюті, які формують активи та пасиви (з урахуванням позабалансових вимог та зобов’язань за незавершеними операціями) у відповідних валютах, мають назву валютної позиції банку.
За умови, що залишки коштів за всіма рахунками у конкретній валюті показують баланс, ми зазначаємо закриту валютну позицію. Різниця між залишками коштів у іноземній валюті, що формують активи та пасиви (з урахуванням позабалансових вимог та зобов’язань за незавершеними операціями у відповідних валютах) спричиняє відкриту валютну позицію. Саме така ситуація не виключає можливість отримати як додаткові прибутки, так і додаткові збитки при зміні обмінних курсів валют.
У разі перевищення суми пасивів та позабалансових зобов’я­зань над сумою активів та позабалансових вимог ми ведемо мову про коротку відкриту валютну позицію. За протилежною ситуацією, тобто коли сума активів та позабалансових вимог перевищує суму пасивів та позабалансових зобов’язань, виникає довга відкрита валютна позиція.
Як правило, валютні операції, які виконуються у двох різних валютах, і впливають на розмір валютної позиції банку. До них відносять такі операції:

  • купівля, продаж готівкової та безготівкової іноземної валюти, у тому числі строкові операції (на умовах форвард, спот), за якими виникають вимоги та зобов’язання в іноземних валютах, незалежно від способів та форм розрахунків за ними;
  • одержання та сплата іноземної валюти у вигляді доходів, витрат та нарахованих доходів і витрат;
  • надходження коштів в іноземній валюті до статутного фонду;
  • погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті;
  • купівля-продаж основних засобів та товарно-матеріальних цінностей за іноземну валюту;
  • інші обмінні операції з іноземною валютою.

Не впливають на розмір відкритої валютної позиції операції в іноземній валюті, які здійснюються в одній і тій самій валюті, а відтак записуються у рівних сумах за дебетом і кредитом рахунків у валюті. Прикладом такої операції є продаж іноземної валюти за гривню за заявою клієнта, щодо якої в обліку проводяться записи:
Д-т Валютний рахунок клієнта
К-т Валютний коррахунок банку
— при отриманні еквівалента в гривні
Д-т Коррахунок банку в гривні
К-т Поточний рахунок клієнта в гривні.
Закономірно постає запитання про те, як розуміти вираз «еквівалент». Спробуємо це пояснити наступним чином. Припустимо, що клієнт надав розпорядження банку на переказ 5000 доларів США в адрес постачальника, який є резидентом США. Для того, щоб дебітувати поточний рахунок свого клієнта в гривнях, банк повинен визначити суму в гривнях, яка буде рівнозначна 5000 доларам США. Тобто банк має віднайти параметр обміну доларів на гривню, який називається обмінним курсом. Принципи мультивалютного обліку передбачають, що результати та зміст проведених валютних операцій будуть відображені у фінансовій звітності банку у національній валюті. Існування багатьох іноземних валют потребує обчислення курсів обміну національної валюти на всі іноземні. Для того щоб полегшити цю роботу, доцільно виконувати такі обчислення, узявши одну центральну валюту, наприклад долар США (далі — долар). Більшість країн установлюють котирування на ціновій основі, визначаючи, скільки одиниць національної валюти можна одержати за одну одиницю іноземної. Котировки іноземних валют можуть визначатися різними способами. Найпоширенішими є два: прямий та непрямий.
Прямий передбачає, що котировка іноземної валюти відбувається із урахуванням кількості одиниць місцевої (національної валюти — гривні), яка потрібна для обміну на одну одиницю іноземної валюти.
Непрямий виходить із кількості одиниць іноземної валюти, яка потрібна для обміну за одну одиницю місцевої.
При вживанні термінів «прямий» та «непрямий» спосіб котирування необхідно брати до уваги безпосередніх учасників зовнішньоекономічної діяльності. Так, у разі котировки 1,8325 дойч­марок до одного американського долару німецька сторона вважатиме прямим способом котирування, а американська — непрямим. Щоб уникнути подібного, зазвичай вживають інші терміни, а саме: американська та європейська система котирування.
Котирування іноземної валюти при застосуванні американської системи відбувається виходячи із кількості одиниць американських доларів, яка потрібна для обміну на одну одиницю іноземної валюти. Європейська система передбачає, що котирування іноземної валюти відбувається на основі кількості одиниць іноземної валюти, яка потрібна для обміну за один американський долар.
Для того, щоб визначити курс за європейською системою за умови, що відомий курс за американською (або навпаки), варто просто поділити одиницю на відомий курс, тобто:

або навпаки:

Наприклад:

Американська та європейська системи котирування описують курси обміну, які стосуються американського долара. Разом з цим, поширеними є курси інших валют. Їх називають крос-курси. За умови, що дві валюти котируються за однаковою системою (європейською чи американською), то для визначення крос-курсу необхідно поділити один курс на інший. Зазвичай, більша цифра ділиться на меншу.
Приклад: за європейською системою обчислено такі курси:
DEM/USD = 1.8010
FRF/USD = 6.0370
Крос-курс FRF/DEM обчислюється так:

Якщо ж одна валюта котирується за європейською системою, а друга — за американською, то для визначення крос-курсу необхідно два відомі курси перемножити. Отриманий курс відповідатиме одиницям валюти меншої вартості на одну одиницю валюти вищої вартості.
Приклад:
DEM/USD = 1.8010; USD/GBP = 1.6759
Визначаємо крос-курс DEM/GBP: обчислення:
1.8010 ? 1.6759 = 3.0183 DEM/GBP
Примітка: За стандартами ISО код британських фунтів — GBD.
13.2. Характеристика рахунків
для запису валютної позиції

Зв’язок між операціями в іноземній та національній валюті здійснюється за допомогою рахунків:
3800 АП Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів
3801 АП (контррахунок) Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів.
Рахунок 3800 вважається технічним рахунком для обліку валютної позиції банку при відображенні операцій, що здійснюються у двох різних валютах. Записи за цим рахунком проводяться за датою валютування, тобто за датою зарахування або списання коштів за операцією. За дебетом обліковується вартість іноземної валюти (або банківських металів), що збільшують коротку або зменшують довгу валютну позицію. Відповідно за кредитом — вартість іноземної валюти, що збільшує довгу або зменшує коротку валютну позицію. Зрозуміло, що рахунок 3800 — мультивалютний, аналітичні рахунки відкриваються у розрізі валют, і відкрита валютна позиція визначається окремо за кожним видом валюти.
Рахунок 3801 є контррахунком по відношенню до рахунку 3800 і слугує для обліку гривневого еквівалента позиції по відношенню до іноземної валюти та банківських металів. Записи за цим рахунком також проводяться за датою валютування. За дебетом відображається еквівалент суми іноземної валюти, що збільшує довгу або зменшує коротку валютну позицію, а за кредитом — еквівалент, який збільшує коротку або зменшує довгу валютну позицію. Отже, рахунки валютної позиції і її еквівалента відображають позицію банку у відповідній валюті (будь-якій, що застосовувалася як валюта у розрахунках) і її вартість, перераховану у гривні. Обидва рахунки є технічними, тобто при складанні балансового звіту рахунки 3800 і 3801 взаємоперекриваються. Впровадження в План рахунків валютної позиції є необхідністю, що досить легко аргументувати: обмінні операції виконуються у двох різних валютах, а рахунки в різних валютах не можуть логічно між собою кореспондувати. Кінцевий результат обмінних операцій завжди супроводжується записом за дебетом рахунку в одній валюті та кредитом — в іншій. Саме рахунки валютної позиції забезпечують взаємозв’язок між валютами, тобто є допоміжними.
Варто ще раз зазначити, що рахунок 3800 відкривається за кодами валют в іноземній валюті та у гривнях, а рахунок 3801 — лише у гривнях; аналітичний облік ведеться за видами валют.
Як правило, переважна більшість валютних операцій є строковими, тобто дата угоди у часовому вимірі може віддалятися від дати валютування та дати розрахунку на невизначений термін. Саме цим пояснюється необхідність обліковувати такі операції на позабалансових рахунках у день укладання угоди. При настанні дати розрахунків результати за проведеною строковою операцією відображатимуться за відповідними балансовими рахунками.
Загальновідомі кілька способів перерахунку валютної позиції в національну валюту України — гривню. Обрання способу перерахунку залежить від типу обмінної операції і здійснюється за такими курсами:
— за ринковим: — у разі купівлі-продажу іноземної валюти за гривню;
— за офіційним — при облікуванні доходів та витрат, отрима­них і сплачених в іноземній валюті; внесків до статутного фонду в іноземній валюті; купівлі-продажу основних засобів та товаро-матеріальних цінностей за іноземну валюту.
У разі купівлі однієї іноземної валюти за іншу іноземну валюту, вартість придбаної валюти визначається на рівні вартості проданої валюти за офіційним курсом.
За викладеним матеріалом можна зробити висновок, що для відображення операцій купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти застосовуються два методи визначення гривневого еквівалента валютної позиції:
Перший: за операціями з купівлі-продажу валюти за гривні
— при зарахуванні купленої валюти
Д-т 1500 Кореспондентські рахунки, які відкриті в інших банках
К-т 3800 Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів
— при списанні проданої валюти
Д-т 3800 Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів
К-т 1500 Кореспондентські рахунки, які відкриті в інших банках
Одночасно за рахунками проводяться записи щодо руху гривні.
— на сплачену суму гривні за ринковим курсом:
Д-т 3801 Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів
К-т 1200 Кореспондентський рахунок у Національному банку України.
— на отриману суму національної валюти (гривні) за ринковим курсом:
Д-т 1200 Кореспондентський рахунок у Національному банку України
К-т 3801 Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів.
Другий: за операціями обміну однієї іноземної валюти на іншу
— зарахування придбаної валюти
Д-т 1500/1              К-т 3800/1
— списання проданої валюти
Д-т 3800/2              К-т 1500/2
— гривневий еквівалент проданої іноземної валюти за офіційним курсом
Д-т 3801/1              К-т 3801/2
(позначки (1, 2) в кінці номерів балансових рахунків означають код валюти — придбаної і проданої).
З метою підрахунку курсових прибутків і збитків усі залишки в іноземній валюті повинні оцінюватись на кінець дня за офіційним курсом НБУ з дотриманням обов’язкового правила: гривневі еквіваленти залишків за рахунками 3800 (за кодами валют) повинні дорівнювати залишкам за відповідними аналітичними рахунками до рахунку 3801.
Рахунок 3801 коригується щодо суми, записаної за рахунком 3800 у двох випадках:

  • у разі зміни офіційних курсів валют;
  • у разі підрахунку фінансових результатів від торговельних операцій, проведених упродовж дня.

За першим випадком маємо справу з нереалізованим фінансовим результатом, що є результатом переоцінки активів та зобов’язань в іноземній валюті у зв’язку зі зміною курсів, не пов’язаним із рухом коштів за реальними операціями на час переоцінки. Отже нереалізований результат відображає лише коригування вартості іноземної валюти.
У другому випадку йдеться про реалізований результат від проведеної операції з іноземною валютою, тобто про доходи або витрати, отримані або сплачені після закінчення фінансової операції або події.
Результати за проведеними операціями з іноземною валютою обліковуються за активно-пасивним рахунком 6204 Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами. За рахунком обліковуються результати переоцінки всіх валютних рахунків балансу, відкритої валютної позиції банку і підсумкові результати торгових операцій, що виконані за день.
Отже, за рахунком 6204 відкриваються окремі аналітичні рахунки:

  • для запису результатів переобліку валютних рахунків балансу;
  • для визначення реалізованого фінансового результату. З цією метою в кінці дня після закінчення всіх обмінних операцій банку на цей рахунок заноситься різниця між сумою залишку у відпо-
    відній валюті, що обліковується за офіційним курсом за рахунком 3800 у гривневому перерахунку, та за курсами угод за рахунком 3801 (за цим самим кодом валюти);
  • для визначення нереалізованого фінансового результату, пов’язаного з переобліком відкритої валютної позиції банку (йдеться про врахування курсової різниці, що виникає при зміні курсів валют).

Фінансовий результат від торговельних операцій з іноземною валютою обліковується за рахунком 6204 наростаючим підсумком з початку року.
Підсумовуючи викладене, зазначимо, що ми розв’язали проблему, яким чином банк отримує можливість зіставляти операції, здійснені в різних іноземних валютах з еквівалентом у гривні. Отже, для обчислення відкритої валютної позиції не потрібно підсумовувати всі активні та пасивні рахунки в іноземній валюті. Цю функцію виконують рахунки:
3800 Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів
3801 Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів.
Дані рахунки є технічними і не включаються до загальної суми активів і зобов’язань, отже, валюта балансу безпідставно не збільшується.
Щоб закріпити матеріал, розглянемо таку ситуацію. У балансі банку сума кредитів наданих становить 100000 грн., а сума депозитів залучених — 200000 грн. За аналітичним обліком видно, що як кредити, так і депозити оформлено в іноземній валюті. При умовному курсі долара до гривні 1 : 4 сума кредитів у доларах США — 25000, а сума депозитів — 50000.
Фактично банк має відкриту валютну позицію. Дана ситуація у балансі банку виглядає так (рис. 13.2).
Тобто відкрита валютна позиція становить 100000 гривень, або 25000 $. Оскільки Аін.в < Пін.в , маємо відкриту коротку валют­ну позицію.
Подпись: Кредити   100000 грн.	Депозити  200000 грн.    Рис. 13.2. Статті балансу банку  Однак щодо окремої операції, як-то видача кредиту чи залучення депозиту, валютна позиція не зачіпається. Зрозуміло, що прийняття, наприклад, валютного депозиту в касу банку спричиняє виникнення в банку одночасно як активу, так і зобов’язання на однакову суму.
Якщо банк нараховує проценти за валютним депозитом (наприклад 500 $), то уся операція спричиняє створення лише зобов’язання, отже зміну валютної позиції необхідно показати так:

 

 

Номер рахунку

Сума (в дол.)

д-т

к-т

Д-т

Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів

3800

500

 

К-т

Нараховані витрати за коштами до запитання
фізичних осіб

2638

 

500

Одночасно (курс $ 1 : 4) проводиться запис у гривнях:

 

 

Номер рахунку

Сума (в грн.)

д-т

к-т

Д-т

Процентні витрати за строковими коштами, які отримані від фізичних осіб

7041

2000

 

К-т

Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти

3801

 

2000

При зміні валютного курсу (1 : 5) цей факт повинен зафіксуватися наступним чином

 

 

Номер рахунку

Сума (в грн.)

д-т

к-т

Д-т

Результат від торгівлі іноземною валютою
та банківськими металами

6204

500

 

К-т

Еквівалент позиції банку, щодо іноземної валюти та банківських металів

3801

 

500

Як видно, при короткій відкритій валютній позиції банк «програє» у разі збільшення курсу іноземної валюти. Закономірно поставити запитання, яким чином і де саме банк акумулює іноземну валюту, необхідну для здійснення валютних операцій як за дорученням клієнтів, так і за власною ініціативою. Для переказу грошей в іншій, а не місцевій, валюті, банк повинен відкрити рахунок в одному або декількох банках країни, в якій валюта розрахунку є місцевою валютою. Отже, операції з такою валютою виконуються лише в країні її походження, а, відтак, переказані гроші залишаються на депозиті до запитання цієї країни.
Коли банк відкриває рахунок в іншому банку, то з позиції бан­ку, що звернувся із заявою про відкриття, це буде рахунок ностро, а з позиції банку, що відкрив такий рахунок, він буде рахунком лоро. Для ефективної діяльності у сфері обслуговування зовнішньоекономічної діяльності банки проводять активний пошук банків-кореспондентів.
Зазвичай банки обмінюються кореспондентськими рахунками. Це означає, що кожен з них є банком-кореспондентом для іншого банку щодо валюти, задіяної у розрахунках.
За рахунками лоро банки-кореспонденти надсилають власникам рахунків виписки про стан рахунку із зазначенням проведених операцій за рахунком.
Банк-кореспондент не обов’язково повинен знаходитися у країні, де валюта розрахунків є національною: цілком достатньо відкрити рахунок у філії або дочірній компанії, наприклад, американського банку, для розрахунків у доларах США.
Можливо, що український банк не має кореспондентських зв’язків з банками країни, валюта якої застосовується у розрахунках. За такої ситуації цей банк може відкрити рахунок в іншому українському банку в необхідній валюті, але за умови, що банк-посередник має зв’язки з необхідним банком-кореспонден­том за кордоном.
Кожного разу, коли банк відкриває рахунок у конкретній валюті у конкретному банку, йдеться про індивідуальний рахунок ностро. Сальдо з кожним рахунком «ностро» називається «позицією ностро». Цілком очевидно, що банк може мати більше, ніж одну ностро-позицію, тобто має відкритих кілька валютних рахунків в одній і тій самій валюті.
Як правило, позиція ностро може мати:

  • позитивне сальдо (кредитове сальдо у виписці банківського рахунку).
  • паритетне сальдо (нульове сальдо у виписці банківського рахунку).

Операції в іноземній валюті за рахунками «ностро» відображаються в обліку за рахунками групи 150 діючого Плану рахунків «Кошти до запитання в інших банках», а за рахунками «лоро» — за рахунками групи 160 «Кошти до запитання інших банків».
Варто зазначити, що нормативи валютної позиції регламентуються Національним банком України. Комерційні банки розраховують їх з урахуванням обсягу капіталу. Так, Постановою Правління НБУ від 17.12.98 за № 524 «Про окремі питання, пов’язані з регулюванням діяльності комерційних банків» вводяться наведені далі значення відкритої валютної позиції:

  • загальна відкрита валютна позиція (Н 15) — не більш як 35%;
  • довга відкрита валютна позиція у вільно конвертованій валюті (Н 16) — не більш як 30%;
  • коротка відкрита валютна позиція у вільно конвертованій валюті — не більш як 5%;
  • довга (коротка) відкрита валютна позиція в неконвертованій валюті (Н 17) — не більш як 3%;
  • довга (коротка) відкрита валютна позиція в усіх банківських металах (Н 18) — не більш як 2%.

Зазначеною Постановою встановлюється: статутний капітал банку, сплачений у вільно конвертованій валюті, не враховується для розрахунку нормативів загальної відкритої валютної позиції та довгої відкритої валютної позиції у вільно конвертованій валюті за умови, що ці кошти розміщено на окремому рахунку в Національному банку України. Обсяг валюти на окремому рахунку в НБУ для розрахунку відкритої валютної позиції банки щодекади визначають самостійно.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2020 BPK Group.