лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

МЕНЕДЖМЕНТ У ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІЗАЦІЯХ

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Лише після повної структуризації продуктів та послуг можливе підпорядкування охоплених обліком затрат результатам. Після визначення структури продуктів (груп) можна підпорядковувати цим продуктам окремі види діяльності. Потім необхідно розробляти каталог продуктів (послуг). Він відрізняється від описів завдань певної установи тим, що дає систематичний опис результатів адміністративних дій, а не тих видів діяльності, які необхідні для цього.
Продукти або послуги повинні відповідати обов’язковим показникам якості. Для цього необхідно запровадити менеджмент якості, основні елементи якого наступні: розробка стратегії якості; визначення критеріїв якості; розробка методики для визначення якості; концепція звітних елементів; організаційне закріплення відповідальних за якість.
Визначення продуктів і послуг адміністративного управління дозволяє вести розрахунки калькуляційних затрат на них.
Завдання калькуляції затрат і результатів полягає в тому, щоб використання ресурсів екстраполювати на результат та вираховувати так званий «вихід» управлінських дій.
Калькуляція затрат і результатів дає інформацію, яка необхідна для управління ефективністю, — характеризує ресурси, що необхідні для досягнення бажаного результату, їх вартість і результативність досягнення поставлених цілей.
Основою ефективної системи контролінгу є внутрішній (управ­лінський) облік. Для досягнення цілей розрахунку затрат необхідно визначати, які види затрат мають місце, де вони виникли, який їх розмір на одиницю продукції, які результати діяльності за період.
Вихідною точкою загального розрахунку затрат є розрахунок затрат по видах, тобто вияв і попередня обробка затрат. Класифікація затрат по видах слугує основою для їх розподілу по місцях виникнення та об’єктах. Одна частина затрат прямо нараховується на об’єкти, інша — за допомогою розрахунків нараховується на місця виникнення, потім звідти на об’єкти.
Основою розрахунку сукупних затрат є поділ усіх затрат на одиничні та загальні.
Кожен вид затрат можна віднести безпосередньо на об’єкт прямо або опосередковано за допомогою розрахункового коефіцієнта розподілу затрат.
Розрахунок сукупних затрат проводиться на основі фактичних при підсумковому розрахунку і планових — при попередньому розрахунку. Підсумковий розрахунок використовується для конт­ролю, попередній — для упорядкування калькуляції. По закінченні звітного періоду фактичні затрати порівнюються з плановими і виявляються відхилення. Аналіз відхилень надає інфор­мацію для керування процесом.
Для визначення і регулювання затрат необхідно з’ясувати, який відповідальний підрозділ їх здійснив. Визначення відповідальних структур за місцем виникнення затрат необхідно також для підготовки калькуляції. Потрібно, крім того, визначати кінцеві місця виникнення затрат, які дають можливість скласти калькуляцію затрат на продукцію або послуги.
Розрахунки затрат за місцем їх виникнення протікають у трьох фазах: розподіл затрат, перенос затрат, нарахування затрат.
Розподіл загальних затрат здійснюється по параметрах або за допомогою коефіцієнтів. В основі цього розподілу лежать принципи причинності, ідентичності, пропорційності, припустимого навантаження. Тобто затрати зумовлені їх причиною, розраховуються ідентично результатам, пропорційно визначеному базисному параметру. Принцип припустимого навантаження полягає в тому, що загальні затрати відповідно до цього навантаження поділяються на продукти. Мірою припустимого навантаження є збут продукції або обсяг послуг. Чим більший рівень збуту, тим більша здатність покривати загальні затрати.
При розподілі затрат з’являється різниця між прямим і непрямим розподілом загальних затрат. При прямому розподілі загальні затрати точно відносяться на місце затрат, їх можна назвати одиничними затратами даного місця. При непрямому розподілі загальні витрати не можуть прямо відноситися на одне місце (оплата електроенергії, опалення, управління рекламою, страхування, орендна плата і т. ін.). Загальні затрати розподіляються за відповідними коефіцієнтами.
Перенос затрат при проведенні їх розрахунку по місцях виник­нення — віднесення затрат. У ході віднесення затрати перераховуються на результати всередині установи.
Існує принципова різниця між поблочним та східчастим переносом затрат. Поблочний передбачає розподіл затрат у вигляді блоку безпосередньо на місце кінцевих затрат. При східчастому встановлюється послідовність місць затрат, з якої випливає: на попередні місця не можуть бути віднесені затрати від наступних місць. Останнє з місць затрат, які розподіляються, передає їх далі — до місця кінцевих затрат.
Остання фаза розрахунку затрат — це їх нарахування на об’єкти. Для нарахування потрібно знайти відповідну відносну (базову) величину. Так, базовою величиною для матеріальних накладних затрат є обсяг використання матеріалу за звітний період.
Розрахунок затрат за місцем їх виникнення може оброблятися за допомогою розрахункової відомості. Цей розрахунок проводиться в табличній формі. Таблиця будується таким чином, щоб види затрат розташовувалися в рядках, а місця — у стовпчиках. Розрахунок проводиться в два етапи. На першому дотримується причинно-зумовлений порядок рознесення загальних затрат, які включені в розрахунок, по допоміжних і основних місцях затрат. При цьому мова йде про нарахування на об’єкти первинних затрат.
На другому етапі перераховуються внутрішньогосподарські результати. Тут мова йде про нарахування на об’єкти вторинних затрат.
Третьою складовою частиною розрахунку сукупних затрат є їхнє визначення на об’єктах. Метою цього визначення є розрахунок доходів за період і на одиницю продукції або послуги, а також забезпечення інформацією для проведення цільової політики.
Одиничний розрахунок затрат по об’єктах може бути виконаний методом простої калькуляції (розподілом) і методом націноч­ної (постатейної) калькуляції.

 

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2018 BPK Group.