лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

МЕНЕДЖМЕНТ У ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІЗАЦІЯХ

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Тема 2. Становлення та розвиток
системи державної служби

  • Методичні поради

Вивчаючи дану тему, студент повинен дослідити розвиток державної служби. Розпочинати належить з аналізу визначення державного управління, масштабу й галузі його дослідження. Ми розглянемо державне управління у двох контекстах — американському та європейському.
Щоб зрозуміти американський підхід, слід ознайомитися з істо­рією розвитку державного управління. Студент у процесі вивчення цього питання має розглянути підходи, що застосовувались відомими американськими менеджерами.

  • Підхід Вільсона. Головні положення: управління як розвинена наука з конкретними засадами, як розмежування політики й управління  — у функціях і ролях врядування; основа для розвит­ку управління через методи управління бізнесом із наголосом на економічності й ефективності чи економічній раціональності.
  • Підхід Вайта. «Мистецтво управління — це керівництво, координація та контроль, які здійснюються над багатьма людьми для досягнення певної мети. Це мистецтво пронизує всі рівні орга­нізації, зв’язуючи між собою багато професій, ремесел, спеціальностей; це внесок, який, хоч і так само необхідний, не є внеском менеджменту»(White, 1948, р. 4).

Більш конкретне та вичерпне визначення звучить наступним чином: державне управління

  • це спільні зусилля певної групи в контексті держави;
  • охоплює всі три гілки влади — виконавчу, законодавчу й судову, а також їх взаємозв’язок;
  • виконує важливу роль у формуванні державної політики, отже, є частиною політичного процесу;
  • істотно різниться від приватного управління;
  • тісно пов’язане з численними приватними групами й окремими індивідами в забезпеченні громадських послуг» (Nigro and Nigro, Seventh edition, 1989).

Державне управління в європейській перспективі

Європейській підхід до визначення галузі державного управління та його змісту є дуже точним. Державне управління  в
європейському підході — це підгалузь права. Студент, розглядаючи зазначений аспект розвитку менеджменту, має визначити особливості європейського менеджменту.
Німецький підхід до завдань державного управління передбачає розмежування політики та адміністрування, спирається на правову основу для визначення цих завдань. Правові норми визначають межі влади, за допомогою якої державне управління виконує свої обов’язки.
Отже, розглянувши дане питання, майбутній фахівець повинен уяснити, що американський підхід менш чіткий, але відкриває шлях для багатодисциплінарного методу вивчення державного управління. Європейський метод ґрунтується на давнішій, заснованій на праві традиції — вивчення державного управління як галузі юридичної чи правової освіти.
Обидва підходи добре пристосовані до відповідних політичних, економічних та соціальних умов, кожен із них дозволяє державним службовцям якісно виконувати обов’язки державного управління, що тільки й може підтвердити їх обґрунтованість.
Одна з центральних проблем у розвитку системи державної служби, яка спирається на оцінку заслуг, полягає в організації набору кандидатів, їхньому відбору. На сьогодні розрізняють два підходи до вирішення цього складного питання: централізований і децентралізований.
Підхід централізованої кадрової системи не завжди означає, що в державній структурі всі функції контролюються однією орга­нізацією. Слід розглянути приклади організації кадрової системи в США, Канаді, Сінгапурі та Великобританії.
Як централізована, так і децентралізована система має тенден­цію до коливань із плином часу — залежно від потреб фінансового контролю.
Централізований підхід забезпечує більшу послідовність у розвитку політики державної служби, координацію багатьох кадрових функцій, таких як набір кандидатів, тестування, кваліфікаційні критерії та системи оплати, і дає змогу владним політичним структурам здійснювати довготермінове кадрове прогнозування і планування. Потрібно визначитись щодо критеріїв ухвалення рішень.
Децентралізований підхід, за якого міністерствам чи відомс­твам дозволяється брати на себе більшу відповідальність за виконання кадрових функцій, ґрунтується на наданні керівництву можливості оперативніше реагувати на потреби щодо укомплектації персоналу. Децентралізований підхід вимагає високого рівня інформації та координації дій між центральним відділом та окремим підрозділом.

 

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2019 BPK Group.