лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

МЕНЕДЖМЕНТ У ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІЗАЦІЯХ

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Організації — це складні соціально-технічні системи, на функ­ціонування яких впливають багаточисельні й різноманітні чинники. Такий підхід дозволяє об’єднати науку і мистецтво управління в єдиний процес.
Для виконання своїх обов’язків менеджери повинні володіти спеціальними знаннями і мати здатність використовувати їх у повсякденній праці. Студент у процесі дослідження даної теми має дістати чітке уявлення щодо вимог, які ставляться до професіо­налів сфери менеджменту. А саме:

  • Розуміння природи управлінської праці та процесів менеджменту.
  • Знання посадових і функціональних обов’язків менеджера, спо­собів досягнення цілей і підвищення ефективності роботи організації.
  • Вміння використовувати сучасну інформаційну технологію і засоби комунікації, які необхідні в управлінському процесі.
  • Володіння мистецтвом управління людськими ресурсами.
  • Володіння мистецтвом налагодження зовнішніх зв’язків.
  • Здатність до самооцінки, вміння робити правильні висновки і безперервно підвищувати свою кваліфікацію.

Студент повинен зрозуміти, що важливим чинником підвищення ефективності менеджменту є розподіл праці менеджерів, тобто спеціалізація управлінських працівників на виконанні визначених видів діяльності (функцій), поділ їхніх повноважень, прав і сфер відповідальності. Відповідно до цього в організаціях виділяють наступні види розподілу праці менеджерів:

  • функціональні,
  • структурні,
  • технологічні,
  • професійно-кваліфікаційні.

При розгляді питання про розподіл праці в організації рекомендуємо зупинити увагу на деяких загальних рисах спеціалізації, які стосуються перш за все вертикального і горизонтального розподілу праці менеджерів. Вертикальний розподіл праці побудовано на базі трьох видів управління:

  • нижній,
  • середній,
  • вищий.

Нижній рівень — це менеджери, які мають у своєму підпорядкуванні переважно виконавців; вони здійснюють управління первинними підрозділами, ділянками, змінами.
Середній рівень включає менеджерів, які відповідають за діяльність усіх підрозділів організацій.
Вищий рівень — це адміністрація організації, яка здійснює загальне стратегічне керівництво організацією в цілому, її функціо­нальними й виробничо-господарськими комплексами.
Технологічний і професійно-кваліфікаційний рівень розподілу праці менеджерів залежить від видів і рівня складності виконуваних робіт. За цими критеріями в апараті управління виділяють 3 категорії працівників:

  • керівники,
  • спеціалісти,
  • службовці.

Слід зосередити увагу на тому, що завдання керівників полягає перш за все у прийнятті рішень та організації їх практичної реалізації; спеціалісти проектують і розробляють варіанти рішень; службовці займаються в основному інформаційним забезпеченням усього процесу.
Складність управлінських робіт враховується у вимогах, яким повинні відповідати менеджери, що займають визначену посаду. Відповідно до цього в плановій і звітній практиці нашої країни виділились основні посади управлінського персоналу:

  • керівники та їхні заступники;
  • головні спеціалісти;
  • інженери;
  • економісти;
  • розрахунково-бухгалтерський персонал;
  • канцелярський персонал;
  • юридичний персонал тощо.

Особливу увагу при вивченні даної теми слід приділити розглядові сучасної системи поглядів на менеджмент, або на так звану нову управлінську парадигму. Її основні положення:

    • відмова від управлінського раціоналізму класичних шкіл менеджменту, тобто перш за все раціональна організація виробництва, зменшення затрат, тобто вплив управління на внутрішні чинники виробництва. Зовнішнє середовище диктує стратегію і тактику діяльності організації;
    • використання в управлінні теорії систем, що полегшують завдання розгляду організації в єдності її складових частин, які нерозривно пов’язані із зовнішнім світом;
    • використання ситуаційного підходу до управління, відповід­но до якого вся внутрішня організація є не що інше, як відповідь на різний за своєю природою зовнішній вплив;
    • визнання соціальної відповідальності менеджменту як перед суспільством в цілому, так і перед кожним співробітником організації;
    • найважливішим напрямом діяльності менеджера на сучасному етапі є орієнтація на нову соціальну групу в організаціях — когнітаріат, потужність якого базується на знаннях і використанні інтелекту, а не мускульної сили. Когнітаріат, який має доступ до інформації і наділений високою культурою, не може розглядатися як один з економічних чинників діяльності, а трактується як ключовий ресурс, ефективне використання і нарощування якого стає центральним завданням менеджменту.
 

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2018 BPK Group.