лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Бухгалтерський облік у комерційних банках України

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Асоційована компанія (підприємство) — це компанія, в якій інвестор (банк) має значний вплив і яка не є ні дочірньою компанією, ні спільним підприємством інвестора-банку. Такий вплив передбачає, що інвестор прямо або через дочірні компанії володіє 20 % або більшою часткою капіталу компанії. Значний вплив існує також, якщо інвестор-банк прямо або через дочірні компанії володіє часткою капіталу компанії, меншою за 20 %, але виконуються такі умови:

1) інвестор-банк має представника у Раді директорів або іншому керівному органі;

2) інвестор-банк бере участь у визначеній стратегії операцій, що проводяться компанією;

3) здійснюються досить значні операції між інвестором-банком та компанією;

4) відбувається обмін керівним персоналом;

5) банк, як інвестор, надає компанії відчутну технічну або комер­ційну інформацію.

Дочірня компанія — це компанія, що контролюється банком. Контроль передбачає, що материнська компанія (банк) прямо або через інші дочірні компанії володіє 50 % або більшою часткою капіталу компанії. Контроль здійснюється також, якщо материнська компанія-банк прямо або через дочірні компанії володіє часткою, меншою за 50 %, але має:

1) частку управлінських голосів у компанії, що перевищує 50 % завдяки угодам з іншими інвесторами;

2) право керувати фінансовою та виробничою політикою підприємства відповідно до статуту або угоди;

3) право призначати або звільняти більшість членів Ради директорів або іншого керівного органу;

4) право визначального голосу у Раді директорів або аналогічному керівному органі компанії.

Дохід від інвестицій в асоційовані компанії визначається за пай­овим методом, який передбачає пропорційну частку відображеного у звіті прибутку компанії, в яку вкладається капітал як дохід банку-інвестора. Банк-інвестор зараховує оголошений емітентом дохід від інвестиції, в еквівалентній частці власності на збільшення цієї інвестиції.

Тому балансові синтетичні рахунки за групами 410, 420 ведуться в розрізі емітентів (банків, фінансових (небанківських) установ, інших компаній) без виділення окремих рахунків доходів, нарахованих за інвестиціями.

За групами 430, 431 відображається вартість придбаних банком прав користування землею, об’єктами промислової та інтелектуальної власності, а також інших майнових прав, що визнаються об’єктом права власності банку і приносять дохід. Ідеться про нематеріальні активи.

Рахунки 44 розділу «Операційні основні засоби» та 45 розділу «Неопераційні основні засоби» повністю забезпечують вимоги щодо обліку придбання, руху, реалізації та списання основних фондів, які викладені у нормативних актах Національного банку України.

Якщо операційні основні засоби є банківськими активами, які використовуються для здійснення банківських операцій, то неопераційні активи не використовуються в банківській діяльності. Як одні, так і інші, обліковуються за первісною вартістю, тобто фактич­ними витратами на їх придбання і доведення до робочого стану. Для нагромадження цих витрат до моменту вводу основних засобів в експлуатацію призначені рахунки капітальних вкладень в основні засоби, а саме:

група 443 — в операційні основні засоби;

група 453 — в неопераційні основні засоби.

За рахунками класу 5 здійснюється облік капіталу, що є різницею між загальними сумами активів і зобов’язань банку. У фінансовій звітності капітал становить нефіксовану неконтрактну частину вимог (претензій) до активу банку. Такі вимоги виникають у момент надання акціонерами (пайовиками, засновниками) коштів банку придбанням акцій (часток). Крім того, до капіталу входять резерви, нерозподілений фінансовий результат минулих років, фонд переоцінки основних засобів та результат поточного року.

У практиці МСБО виділяються дві концепції капіталу: фізична — як показник ефективності роботи підприємства — і фінансова — як сума грошових коштів, що внесена засновниками.

У банківських системах всіх країн використовується саме фінансова концепція капіталу.

Як уже зазначалося, капітал є одним із елементів балансу банку. У новому Плані рахунків капітал обліковується у класі 5 на таких балансових синтетичних рахунках:

 

  • 5000
  •  П
  • Зареєстрований статутний капітал банку
  • 5001
  •  КП
  • Несплачений зареєстрований статутний капітал банку
  • 5002
  •  КП
  • Власні акції банку, які придбані в акціонерів
  • 5003
  •  П
  • Дивіденди, які спрямовані на збільшення статутного капіталу
  • 5010
  •  П
  • Емісійні різниці
  • 5020
  •  П
  • Загальні резерви
  • 5021
  •  П
  • Резервні фонди
  • 5030
  •  АП
  • Прибутки та збитки минулих років
  • 5040
  •  АП
  • Прибуток чи збиток минулого року, що очікує затвердження
  • 5100
  •  П
  • Результати переоцінки

 

Рахунки класу 5 можуть кореспондувати з рахунками дебіторської кредиторської заборгованості та рахунками готівкових коштів у разі сплати дивідендів та одержання внесків від акціонерів, збільшення капіталу банку переоцінюванням активів. У будь-якому іншому разі рахунки класу 5 кореспондують лише між собою.

При обчисленні суми капіталу банківської установи дебетове сальдо активних рахунків класу 5 береться з від’ємним значенням, тобто виключається із суми власних коштів.

Капітал банку = 5000 + 5010 + 5020 + 5021 + (5030 + 5040) (якщо сальдо кредитові) – (5030 – 5040) (якщо сальдо дебетові) – 5100 (якщо сальдо дебетове).

Цілком імовірно, що накопичена сума збитків (дебетове сальдо 5030) «перетягне» кредитове сальдо інших пасивних рахунків капіталу, що виводить банк на від’ємний капітал.

Підійшовши до розгляду структури рахунків класу 6 «Доходи» і класу 7 «Витрати», нагадаємо, що залишки за цими рахунками до балансу банку не входять.

Тому розглянемо, яким чином вплив прибутків або збитків банку на суму капіталу відбивається в обліку.

Наявність прибутків — це перевищення суми доходів над сумою витрат.

 

  • Доходи
  • Клас 6
  • Витрати
  •   Клас 7
  • Прибуток

 

Наявність збитків — це перевищення суми витрат над сумою доходів.

  • Доходи
  • Клас 6
  • Витрати
  • Клас 7
  • Збиток

 

Облік підтвердженого прибутку минулих років, що залишається в розпорядженні банку після його розподілу, обліковується за кредитом рахунку 5030 «Прибутки та збитки минулих років», відповідно — збитку — за дебетом. У балансі в розділі «Капітал» залишок за рахунком 5030 показується як нерозподілений прибуток чи збиток.

Отже, результат поточного року формується за рахунок чистого прибутку, що визначається як різниця між доходами (рахунки класу 6) та витратами (рахунки класу 7), що визнаються за правилами фінансового обліку. Це означає, що всі доходи та витрати обліковуються за рахунками класів 6 і 7 незалежно від порядку оподаткування. Як наслідок, на рахунку 5030 відображається економічний, а не касовий прибуток (збиток). Саме сума економічного прибутку є показником реальної ефективності банку за відповідний період.

Рахунки класів 6 і 7 максимально наближені до показників звіту про прибутки (збитки) банку. Усі доходи і витрати поділяються на банківські і небанківські. До банківських належать ті, що безпосередньо пов’язані з банківською діяльністю, визначеною Законом України «Про банки і банківську діяльність». Небанківські доходи та витрати, які не відносяться до основної діяльності банку, але сприяють її здійсненню.

Банківські доходи (витрати) поділяються на такі:

процентні;

комісійні;

торговельні;

інші банківські операційні доходи (витрати).

Процентні доходи (витрати)

До цієї категорії належать доходи (витрати), які обчислюються пропорційно в часі, впливають на фінансовий результат діяльності банку та є компенсацією банку за взятий на себе кредитний ризик.

До процентних належать такі доходи.

1. Доходи (витрати) за кредитами і депозитами та за іншими процентними фінансовими інструментами, у тому числі за борговими цінними паперами з фіксованим прибутком, що так чи інакше підраховані.

2. Доходи (витрати) у вигляді амортизації дисконту (премії) за цінними паперами.

3. Комісійні, подібні за природою до процентів.

Наприклад, доходи (витрати) від розміщення коштів у вигляді позики або за зобов’язання її надати, які визначаються пропорційно часу або пропорційно сумі вимоги (зобов’язання).

Комісійні доходи (витрати)

Комісійні — це доходи (витрати) за всіма послугами, наданими (отриманими) контрагентам.

До категорії комісійних включаються такі доходи.

1. Комісійні за гарантії розміщення позик від імені інших кредиторів та за операціями з цінними паперами.

2. Комісійні доходи (витрати) від операцій за розрахунково-касове обслуговування, обслуговування кредитних (депозитних) рахунків, за зберігання цінностей та здійснення операцій із цінними паперами.

3. Комісійні за проведення операцій з іноземною валютою та за продаж або купівлю монет і банківських металів для третіх сторін.

4. Інші комісійні доходи (витрати) за операціями, що визначаються Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Окремо за групою 620 рахунків обліковуються результати від торговельних операцій. Усі балансові синтетичні рахунки даної групи є активно-пасивними. Отже, результати бувають як позитивними, так і негативними. Отже, в економічному плані вони збільшують або доходи (позитивний результат) або видатки (результат негативний). Водночас торговельні прибутки (збитки) — це чисті прибутки (збитки) від операцій купівлі — продажу різних фінансових інструментів.

Облік отриманих результатів ведеться за такими рахунками:

від торгівлі цінними паперами на продаж     6203
від торгівлі іноземною валютою та банківськими
металами                                                             6204
від торговельних операцій з іншими фінансовими
інструментами                                                   6209

Доходи (витрати) від банківської діяльності, що не належать до перелічених груп, визначаються як «Інші доходи» та «Інші витрати».

Небанківські операційні доходи і витрати поділяються на такі групи:

адміністративні витрати;

інші.

Адміністративні витрати пов’язані із забезпеченням діяльності банківської установи. Облік здійснюється за такими групами:
витрати на утримання персоналу                     740
сплата податків та інших обов’язкових платежів, крім
податку на прибуток                                         741
витрати на утримання основних засобів та
нематеріальних активів                                    742
інші експлуатаційні та господарські витрати 743
витрати на телекомунікації                                 744
супутні небанківські операційні витрати        475
Інші небанківські операційні доходи (витрати) виникають у процесі здійснення небанківських операцій, але які є складовою діяльності банків.
До них належать доходи (витрати) від продажу основних засобів, нематеріальних активів, від орендних операцій, доходи, одержані від надання банківських послуг, а саме: аудиторські послуги, підтримка програмного забезпечення, консультації тощо.
Як уже зазначалося, результат від торговельних операцій обліковується за активно-пасивними рахунками групи 620 (6203, 6204, 6209).
Дещо інакше відображається в обліку результат від продажу основних засобів, цінних паперів на інвестиції, вкладень в асоційовані та дочірні компанії. Так, позитивний результат обліковується за рахунками класу 6 «Доходи» (відповідно 6490 та 6394), а негативний — за рахунками класу 7 «Витрати» (7490, 7394). Отже, рахунки для врахування позитивного результату пасивні, а негативного — активні.
Досить корисною для управління банком є бухгалтерська інформація щодо створення резервів. За МСБО резерви — це визнання витрат на врахування погіршення якості активів банку або підвищення ризиковості його операцій. Відрахування в резерви обліковуються за їх видами за рахунками групи 770.
Ще одна особливість класу 7 Плану рахунків. Виходячи з основоположних моментів фінансового обліку суми податку на прибуток обліковуються за рахунком 7900 А «Податок на прибуток». Іншими словами, за змістом операції податок на прибуток має характер видатків, отже, облік здійснюється у класі 7 «Витрати».
Досить об’ємною за обсягом є структура класу 9 Плану рахунків «Позабалансові рахунки». Зазначимо, що позабалансовий облік за Новим Планом рахунків враховує ряд положень міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.
Згідно з міжнародними стандартами бухгалтерського обліку елемент активу або пасиву проводиться на рахунках балансу у тому разі, якщо він задовольняє дві вимоги.
1. Імовірно, що банк отримає або втратить будь-яку майбут-
ню економічну вигоду, пов’язану із цим елементом активу або пасиву.
2. Цей елемент активу або пасиву має вартість, яка може бути точно виміряна.
Елементи активу або пасиву, які не задовольняють ці дві вимоги, обліковуються на позабалансових рахунках.
На рахунках класу 9 обліковуються:
Вимоги та зобов’язання банку, які можуть виникнути в майбутні періоди та за якими банк піддається ризику.
Документи і цінності.
Рахунки за операціями з приватизації.
Бухгалтерський облік операцій за позабалансовими рахунками ведеться за системою подвійного запису. Характеристика рахунків — актив або пасив визначається з таких міркувань:

Позабалансовий рахунок — активний, якщо при переведенні його на баланс дебетується балансовий рахунок. Наприклад, рахунок № 9020 «Гарантії, що надані клієнтам» — активний, оскільки в разі, коли клієнт виявиться неплатоспроможним, банк змушений буде платити за наданою гарантією і дебетуватиме рахунок балансу «Сумнівна заборгованість за виплаченими гарантіями».

Позабалансовий рахунок — пасивний, якщо при переведенні його на баланс кредитується балансовий рахунок. Наприклад, рахунок № 9110 «Зобов’язання з кредитування, які отримані від банків» — пасивний, оскільки в разі, коли банк скористається, наприклад, кредитною лінією, він кредитуватиме рахунок балансу групи 162 «Кредити, які отримані від інших банків».

Для відображення операцій за системою подвійного запису використовуються рахунки групи 990 та 991.
Усі рахунки класу 9 поділяються на 3 частини.
1. Рахунки розділів 90—95 використовуються для обліку операцій, які несуть різні ризики для банку. Це ось що:

зобов’язання і вимоги за усіма видами гарантій;

зобов’язання з кредитування;

зобов’язання і вимоги за операціями з валютою;

вимоги та зобов’язання щодо цінних паперів, спотових та строкових фінансових інструментів.

За рахунками розділів 90—95 не обліковуються надані зобов’язання, за якими не існують кредитні або ринкові ризики,
наприклад видані гарантії або акредитиви, за якими існує покриття у формі заставних депозитів або блокованих коштів клієнтів.
При цьому такі кошти обліковуються за рахунками «Кошти в розрахунках».
За рахунками розділів 90—95 (рахунки можуть бути активними або пасивними) обліковуються безвідкличні операції лише за угодами, які мають юридичну силу. Відкличні зобов’язання не є ризиковими і можуть на розсуд банку обліковуватись у розділі 98 або позасистемно.
Рахунки розділів 96—98 слугують для обліку документів, цінностей та розрахунків за операціями з приватизації. Усі рахунки цих розділів активні.
Рахунки розділу 99 використовуються для обліку позабалансових операцій на контррахунках методом подвійного запису. Так, рахунок 9900 є контррахунком для рахунків розділів 90—95, а рахунок 9910 — для розділів 96—98.
План рахунків несе дуже велику за обсягом інформацію щодо господарських операцій банку, але для створення бази даних (репозитарію) необхідно її значно розширити, що можливо в системі аналітичного обліку.
За допомогою Плану рахунків забезпечується виконання дуже важливої функції бухгалтерського обліку. Ідеться про запис інформації щодо операцій, які виконуються банком, та можливість відобразити результати цих операцій у балансовій та фінансовій звітності. У результаті створюються умови для проведення загального аналізу діяльності банку та прийняття відповідних управлінських рішень.
Проте для отримання звітності в розрізі всіх необхідних форм та для внутрішнього аналізу і користування цього недостатньо. Для обрахування макроекономічних показників грошово-кредитної політики, надання повної інформації про діяльність банку контролюючим органам необхідна докладна інформація про контрагентів кожної операції та параметри цих операцій, що досягається на рівні аналітичного обліку.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2020 BPK Group.