лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Бухгалтерський облік у комерційних банках України

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

7.2. Розрахунки із застосуванням
платіжних доручень
Платіжне доручення (див. дод. 8) — документ, в якому відображено письмове доручення клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування визначеної суми коштів зі свого рахунку на рахунок одержувача коштів.
Платник подає доручення в банк на бланках встановленої форми. Доручення дійсне протягом десяти днів з дати виписки і застосовується в розрахунках за платежами товарного і нетоварного характеру.
У межах договірних відносин доручення можуть використовуватися для проведення платежів у таких варіантах:

  • авансовий платіж, тобто до моменту відвантаження товару;
  • часткові платежі при значних сумах угоди;
  • після відвантаження товару, виконання робіт чи надання послуг;
  • у порядку планових платежів при рівномірних і постійних поставках.

При розрахунках за фактично відвантажену, продану продукцію (виконані роботи, надані послуги) у дорученні, в рядку «призна­чення платежу», зазначається назва (вид) відвантаженої, проданої продукції, виконаних робіт, послуг, номер, дата товарно-транспорт­ного документа, що підтверджує цей факт.
При оплаті платіжних доручень в обліку проводиться запис:
Д-т Рахунки платників
К-т Рахунки одержувачів коштів.
За умови обслуговування рахунків одержувачів в інших банках:
Д-т Рахунок платника
К-т 1200.
У будь-якому разі перший примірник доручення виконує функцію меморіального документа і вміщується в документи дня банку платника, другий — видається платнику з відмітками банку про одержання цього документа та проведення розрахунку за ним.
Порядок оформлення платіжних доручень описано в п. 1 цього розділу.
Різновидом платіжного доручення є гарантоване доручення, що застосовується для переказування грошей через підприємства зв’язку без обмеження сумою.
Гарантованими дорученнями платник проводить переказування коштів:
на ім’я окремих громадян (пенсії, аліменти, заробітна плата тощо);
підприємствам — на видатки для виплати заробітної плати, за організований набір працівників для заготівлі сільськогосподарської продукції у населених пунктах, де немає банків.
Для акцепту розрахунків гарантованими дорученнями підприємство подає до банку, що його обслуговує, платіжне доручення у трьох примірниках. Перші два завіряються службовими особами підприємства, які мають право підпису, та скріплюються відбитком печатки. Доручення гарантується банком за умови списання коштів з основного рахунку та депонування суми доручення на окремому аналітичному рахунку «Розрахунки гарантованими платіжними дорученнями» балансових рахунків: 2526, 2550, 2552,2554, 2602, 2622 (далі за текстом — аналітичний рахунок «Розрахунки гарантованими платіжними дорученнями»).
На перших двох примірниках прийнятого до виконання доручення проставляється дата депонування, а нижче неї вміщуються підписи двох працівників банку, уповноважених виконувати депонування.
Потім перший примірник доручення скріплюється відбитком
гербової печатки установи банку і видається платнику під розписку на другому примірнику доручення (у тексті доручення має бути зразок підпису довіреної особи платника).
На першому примірнику доручення, в рядку «Одержувач», крім назви підприємства зв’язку, вміщується такий текст: «Видати
                                                                                                            
(прізвище, ім’я, по батькові довіреної особи платника)
Зразок його підпису                     ».
Другий примірник гарантованого платіжного доручення вміщується банком у документи дня, як первинний документ, що надійшов від підприємства в банк для оплати.
Останній примірник доручення скріплюється відбитком штампа банку і видається клієнту як розписка про прийняття доручення.
Установа банку передає відповідному підприємству зв’язку зразки підписів службових осіб і відбитку гербової печатки установи банку, якими оформлюється гарантоване доручення.
Банк не несе відповідальності за підроблений напис на гарантованому дорученні.
Підприємство зв’язку, прийняті ним гарантовані доручення, здає в установу банку, що його обслуговує, при реєстрі платіжних доручень.
Реєстр подається банку в двох примірниках, перший з яких з підписом і зазначенням посади особи, яка підписала реєстр, залишається в документах дня банку, а другий видається представнику підприємства зв’язку як розписка.
Якщо платник та підприємство зв’язку обслуговуються в різних установах банку, то реєстр складається в трьох примірниках. У цьому разі другий примірник реєстру з гарантованими платіжними
дорученнями надсилається до банку, в якому задепоновані кошти платника, а третій видається представнику підприємства зв’язку.
У разі приймання гарантованих доручень банк має стежити за наявністю на звороті доручень штемпеля підприємства зв’язку, яке прийняло доручення в оплату, із зазначенням дати їх приймання.
Установа банку, яка прийняла до оплати реєстр з гарантованими платіжними дорученнями, проводить суму бухгалтерським записом:


Д-т аналітичного рахунку «Розрахунки гарантованими
платіжними дорученнями»

К-т Рахунок підприємства
зв’язку

Сума невикористаного гарантованого доручення може бути відновлена за рахунком платника за умови подання першого примірника установі банку, в якому було задепоновано кошти платника.
У разі неподання доручення до оплати протягом одного місяця з дня його виписки, сума цього доручення перераховується з аналітичного рахунку «Розрахунки гарантованими платіжними дорученнями» на балансовий рахунок 2909 «Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами». По закінченні терміну позовної давності сума доручення списується відповідно до законодавства України.
Ще одним різновидом платіжного доручення є платіжні вимоги–доручення (див. дод. 9) — комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин:

  • верхня — вимога одержувача коштів до платника сплатити вартість поставленої йому за договором продукції (виконаних робіт або поданих послуг);
  • нижня — доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунку суму, що зазначена у рядку «сума до оплати літерами».

Вимога-доручення заповнюється одержувачем коштів і надсилається безпосередньо платнику. Доставку вимог-доручень до платника може здійснювати і банк одержувача через банк платника. Згодою оплатити вимогу-доручення слугує заповнена платником нижня частина цього документа. Вимога-доручення повертається до банку у строки, що визначаються сторонами в договорі.
Платіжна вимога-доручення приймається до оплати лише за наявності необхідної суми на рахунку платника, а про мотиви відмови сплатити вимогу-доручення, платник повідомляє безпосередньо одержувача у порядку і терміни, передбачені у договорі.
7.3. Порядок здійснення розрахунків
чеками
Розрахунки чеками застосовуються при платежах за фактично отримані товари, виконані роботи, надані послуги. На практиці чекова форма розрахунків є не досить поширеною. Основна причина в тому, що кошти за даним видом розрахунків депонуються на окремому аналітичному рахунку «Розрахунки чеками» до балансових синтетичних рахунків №№ 2526, 2550, 2552, 2554, 2602, 2622. Отже, від моменту депонування до моменту платежу проходить певний час, впродовж якого обігові кошти відволікаються з господарського обороту. Більш того, СЕП забезпечує дуже швидкий період проходження платежів за платіжними дорученнями, чим і пояснюється їх масове використання в Україні.
Проте у країнах Заходу чек є переважною формою розрахунків.
В Україні чек залишається виключно технічним інструментом платежів за рахунками, що визначає обмеженість сфери його застосування.
Відповідно до Інструкції № 7 чек можливий при розрахунках у безготівковій формі між юридичними особами, а також фізичними і юридичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою.
Розрахунковий чек — це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) установі банку (банку-емітенту), яка веде його рахунок, сплатити чекодержателю зазначену у чеку суму коштів.
Важливі функції в процесі розрахунків чеками належать банкам:

  • банк-емітент видає клієнту чекову книжку (дод. 10);
  • банк чекодержателя приймає чек до виконання, вчиняючи необхідний контроль щодо його законності шляхом пересилки чека до банку-емітента на інкасацію.

Для отримання чекової книжки підприємство подає в банк-емі­тент заяву (див. дод. 11) за підписами відповідальних працівників з відбитком печатки.
Заява проходить такі стадії документообігу:

  • надходить операційному працівникові банку, який встановлює особу клієнта за паспортом (або документом, що його замінює), перевіряє правильність заповнення заяви, наявність коштів на рахунку клієнта, відповідність підписів і відбитка печатки чекодавця зразкам, передає заяву на підпис керівнику і головному бухгалтеру банку і врешті, передає заяву разом із талоном в касу;
  • касир проставляє на заяві і талоні до нього номери чеків і повертає операційному працівнику чекову книжку разом із заявою під розписку в талоні. Талон до заяви залишається в касі;
  • операційний працівник банку перевіряє наявність всіх чеків у чековій книжці, на внутрішній стороні обкладинки зазначає назву чекодавця, номер рахунку, з якого сплачуються чеки, строк дії і ліміт чекової книжки і вписує в кожний чек назву чекодавця, номер МФО банку-емітента, номер рахунку чекодавця, з якого здійснюватиметься сплата чеків;
  • оформлена чекова книжка передається разом із заявою працівнику банку, що здійснює внутрішній контроль на предмет правильності її оформлення і наявності контрольного підпису власника. Чекова книжка (на зворотній стороні обкладинки) завіряється печаткою банку і повертається разом із заявою в касу;
  • касир ще раз перевіряє наявність всіх чеків у чековій книжці, підписує талон і повертає його операційному працівнику для списання чекової книжки з позабалансового рахунку 9821 «Бланки суворої звітності».

Для отримання фізичною особою чекової книжки чекодавець подає банку-емітенту заяву в одному примірнику, яка заповнюється за всіма вказаними в ній реквізитами. У заяві та талоні до неї чекодавець проставляє номер рахунку, з якого сплачуватимуться чеки.
Оплата чеків гарантована, оскільки депонування проводиться списанням суми ліміту чекової книжки з рахунку клієнта.
Саме тому разом із заявою про видачу чекової книжки в банк подається платіжне доручення для перерахування коштів на аналітичний рахунок «Розрахунки чеками» до балансових синтетичних рахунків: 2526, 2550, 2552, 2554, 2602, 2622.
По мірі розрахунків з постачальниками товарів і послуг чекодавець виписує чек на суму платежу, але не вище ліміту (межі суми, що вказана на зворотній стороні чеку) і передає його отримувачу коштів — чекодержателю.
Одержавши чек, чекодержатель вчиняє певний візуальний контроль (переконується у відсутності виправлень, відповідності суми корінця чеку сумі, вказаній на чеку безпосередньо, строк дії чеку, наявність на ньому чіткого відтиску штампу або печатки банку-емітента і назви чекодавця).
Вчиняючи контрольну перевірку чека, чекодержатель керується тим, що чек, оформлений з порушенням вимог Інструкції № 7 до оплати не приймається.
Приймаючи чек, чекодержатель відокремлює його від корінця в чековій книжці, проставляє на звороті чека та корінці календарний штемпель, підписує чек.
Чекодержатель здає в банк чеки разом з трьома примірниками реєстрів — якщо рахунки чекодавця і чекодержателя ведуться в одній установі банку, і в чотирьох примірниках — на кожну установу банку окремо — якщо рахунки чекодавця і чекодержателя ведуться в різних установах банків.
Реєстр вміщує таку інформацію про чек:

  • номер рахунку чекодавця, його ідентифікаційний код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ідентифікаційний номер, якщо він зазначений в чеку);
  • назву банку-емітента та його номер МФО;
  • назву чекодержателя, номер його рахунку та ідентифікаційний код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України;
  • назву банку чекодержателя та його номер МФО;
  • суму чека;
  • номер чека;
  • загальну суму реєстру.

Перший примірник реєстру чеків має завірятися підписами та відбитком печатки чекодержателя згідно з карткою зразків підписів.
Банк чекодержателя зобов’язаний перевірити правильність складання реєстру (див. дод. 12) і реквізитів чеків та своєчасність пред’явлення його до оплати.
Суми дефектних чеків викреслюються з реєстру з виправленням його підсумку, і такі чеки повертаються чекодержателю під розписку на першому примірнику реєстру.
У разі, якщо чекодавець і чекодержатель обслуговуються в одній установі банку, після перевірки правильності реквізитів чека і реєстру, кошти списуються з відповідного рахунку чекодавця та зараховуються на рахунок чекодержателю на підставі першого примірника реєстру.
Для здійснення розрахунків чеками між клієнтами різних банків банк чекодержателя зобов’язаний прийняти чек з реєстром та ра-
зом з другим та третім примірниками реєстру інкасувати чек спецзв’язком до банку-емітента. У цьому разі кошти на рахунок чекодержателя зараховуються тільки після отримання їх із банку-емітента.
Умови інкасування чеків мають бути зазначені в договорі на розрахунково-касове обслуговування.
Для контролю за оплатою чеків перший примірник реєстру оприбутковується банком чекодержателя на позабалансовому рахунку 9831 «Документи і цінності, відіслані на інкасо».
Останній примірник реєстру повертається чекодержателю з відміткою про оплату — якщо клієнти обслуговуються в одній установі банку, або з відміткою про інкасування — якщо клієнти обслуговуються в різних банках.
Після отримання чека разом із двома примірниками реєстру банк-емітент перевіряє:
відношення даного чека до цього банку;
відповідність номера рахунку чекодавця, який проставлений в чеку, зазначеному в картці;
відповідність підписів та відбитка печатки чекодавця з карткою зразків підписів (у юридичних осіб) або наявність напису: «За дорученням від ________ 199__ р.»;
чи не перевищує сума чека граничної суми ліміту чекової книжки;
належність номера чека до виданої книжки та дотримання строків дії книжки;
правильність оформлення чека.
Після цього банк-емітент перераховує кошти на рахунок чекодержателя. Оплачений чек разом із примірниками реєстру залишається у банку-емітенті. На чеку ставиться штамп банку «Проведено».
Перерахування коштів у банку-емітенті супроводжується відповідним записом:
Д-т Аналітичний рахунок
Розрахунки чеками
К-т 1200.
Якщо чеки не сплачуються у зв’язку з відсутністю коштів на аналітичному рахунку «Розрахунки чеками», то вони викреслюються з реєстру виправленням підсумку і повертаються спецзв’язком банку чекодержателя.
Одночасно банку чекодержателя надсилається електронною поштою повідомлення про причини неоплати чека і банк чекодержателя списує суму реєстру з позабалансового рахунку 9831 та повертає чек чекодержателю із зазначенням причин його неоплати.
При надходженні до банку чекодержателя коштів за оплаченим чеком одночасно із зарахуванням їх за призначенням, на підставі видаткового позабалансового ордера списується сума реєстру, врахованого на позабалансовому рахунку 9831.
При зарахуванні коштів здійснюється бухгалтерське проведення:
Д-т 1200.
К-т Рахунок отримувача коштів.
У разі ненадходження коштів банк чекодержателя після за-
кінчення 10 календарних днів від дати інкасування чека здійснює запит електронною поштою до банку-емітента щодо причин несплати чека.
Банк-емітент, отримавши запит, не пізніше наступного робочого дня має дати відповідь банку чекодержателя, який повідомляє про це чекодержателя.
У разі неотримання відповіді банк чекодержателя повідомляє про це чекодержателя і після закінчення 20 календарних днів від дати інкасування чека списує суму реєстру чека з позабалансового рахунку № 9831 як нереальну для отримання суму платежу.
Невикористані чеки після закінчення строку дії чекової книжки або вичерпання ліміту підлягають поверненню до банку-емітента, де вони мають бути погашені банком. За бажанням клієнта банк може продовжити строк дії чекової книжки або клієнт може поповнити її ліміт у разі його вичерпання.
Для поповнення ліміту чекодавець подає в банк доручення (фізична особа — заяву або заповнює ордер за формою № 52) разом з відповідною чековою книжкою.
У дорученні в рядку «Призначення платежу» вказується «Поповнення ліміту за чековою книжкою».
У разі припинення клієнтом подальших розрахунків чеками та наявності невикористаного ліміту за чековою книжкою до закінчення строку її дії чекодавець подає її в банк разом із дорученням (фізична особа — із заявою або ордером за формою № 52) для зарахування невикористаного залишку ліміту на той рахунок, з якого депонувалися кошти.
Якщо при повному використанні чеків ліміт чекової книжки буде невичерпаним, чекодавцю може бути надана нова розрахункова чекова книжка на суму невикористаного ліміту. Для цього чекодавець має подати в банк книжку з корінцями використаних чеків разом із заявою на отримання нової чекової книжки.
Аналізуючи викладений матеріал, можна прослідкувати переваги розрахунків чеками: гарантія оплати, контроль платника за виконанням умов поставки, зближення часу оплати та поставки товару.
7.4. Розрахунки акредитивами
Розрахунки акредитивами є розповсюдженою формою розрахунків за товари і послуги, коли постачальник вважає за необхідне забезпечити собі гарантію оплати. Водночас, як і при розрахунках чеками, сума акредитиву на певний період відволікається з обігу у платника, оскільки депонується на окремому аналітичному рахунку «Розрахунки акредитивами» до балансових рахунків №№ 2526, 2550, 2552, 2554, 2602, 2622.
Акредитив — це форма розрахунків, при якій банк-емітент за дорученням свого клієнта (заявника акредитива) зобов’язаний:

  • виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги;
  • надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

Банк-емітент може відкривати такі види акредитивів:
покритий — акредитив для здійснення платежів, при якому завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або виконуючому банку;
непокритий — акредитив, оплата за яким, у разі тимчасової відсутності коштів на рахунку платника, гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту.
Акредитиви бувають відкличні та невідкличні. На кожному акредитиві має бути це зазначено. У разі відсутності такої вказівки акредитив вважається невідкличним.
Відкличний акредитив — акредитив, який може бути змінений або анульований банком-емітентом без попереднього погодження з бенефіціаром (наприклад, у разі недотримання умов, передбачених договором, дострокової відмови банку-емітента від гарантування платежів за акредитивом).
Усі розпорядження про змінення умов відкличного акредитива заявник може надати бенефіціару (юридичній особі, на користь якої виставлений акредитив) тільки через банк-емітент, який повідомляє виконуючий банк, а останній — бенефіціара.
Виконуючий банк не має права приймати розпорядження безпосередньо від заявника акредитиву.
Виконуючий банк зобов’язаний оплатити документи, які відповідають умовам акредитива, виставлені бенефіціаром і прийняті виконуючим банком, до отримання останнім повідомлення про змінення або анулювання акредитива.
Невідкличний акредитив — акредитив, який може бути змінений або анульований тільки за згодою бенефіціара, на користь якого він був відкритий.
Бенефіціар може достроково відмовитися від використання акредитива, якщо таке передбачено його умовами. Із своїми пропозиціями про змінення умов акредитива бенефіціар має звернутися до заявника акредитива, а заявник, у разі згоди, вносить зміни до акредитива через банк-емітент, який надсилає потрібне повідомлення виконуючому банку.
Акредитиви в іншому (виконуючому) банку за дорученням банку-емітента можуть виконуватися:
а) депоновані — списанням коштів з аналітичного рахунку «Розрахунки акредитивами», відкритого у виконуючому банку;
б) гарантовані — наданням виконуючому банку права списувати кошти з кореспондентського рахунку банку-емітента, відкритого при встановленні кореспондентських відносин між банками.
Відносини між банком-емітентом і виконуючим банком регулюються кореспондентськими договорами (угодами), в яких передбачається розмір комісійних за авізування та інші витрати, пов’язані з відкриттям і виконанням акредитива, а також відповідальність сторін щодо оплати розрахункових документів згідно з умовами акредитива.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2018 BPK Group.