лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Обгрунтування інвестиційних проектів у процесі трансформації форм власності

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

У процесі реалізації великомасштабних державних проектів, здійснених режимом Піночета за період з 1975 по 1987 рік, 30 % працездатного населення, що не мали роботи (500 тис. чоловік), отримали її. Розмір встановленої зарплати ледве сягав половини мінімальної, що гарантувало приплив на роботу в основному злидарів і незаможних. Завдяки цьому вдалося запобігти соціальному вибуху в період безпрецедентного безробіття. Водночас до реалізації проекту були залучені також приватні агентства з трудового найму та підвищення кваліфікації, що допомогли найбільш кваліфікованим і здібним працівникам знайти для себе постійне місце роботи у приватних фірмах з високою зарплатою.
У такий спосіб Піночет спромігся захистити найбідніші верстви суспільства, здійснюючи радикальні економічні реформи в умовах жорстокого економічного спаду, і перетворити більшу частину населення на прихильників економічних змін.
Болівія обрала іншу стратегію соціального захисту бідних. Зважаючи на те, що система соціальної допомоги Болівії виявилася вкрай неефективною і неспроможною вирішити соціальні проблеми, уряд заснував Соціальний фонд надзвичайної допомоги (СФНД) як незалежну від державних структур організацію. Від початку створення його діяльність фінансували іноземні спонсори, зокрема Всесвітній банк. За чотири роки існування СФНД поклав на свої рахунки 240 млн доларів. Кількість реалізованих на цій основі програм була дуже великою: від спорудження медичних закладів, шкіл, житла для малозабезпечених верств населення до організації служб працевлаштування, налагодження шкільного харчування тощо, що врятувало понад мільйон злидарів країни з населенням майже 7 млн чоловік. Даючи змогу нужденним громадянам самим заробити на прожиття і створюючи соціальну інфраструктуру, СФНД не лише став невід’ємною частиною реформ у Болівії, а й зробив важливий політичний внесок у їх реалізацію.
СФНД був першим, а тому привернув до себе увагу як в країні, так і за кордоном. Діяльність Фонду було організовано відповідно до запитів з місць, сам Фонд не розробляв проектів і не спрямовував процесу їхньої реалізації. Фонд розглядав пропозиції громадських організацій та місцевих органів управління, укладав субдоговори з місцевими неурядовими будівельними організаціями стосовно реалізації цих пропозицій. Надаючи кошти поза державним бюджетом, Фонд стимулював соціальний розвиток у провінції. Однак СФНД виявився неспроможним виділити справді найбідніші верстви населення. Це є основним недоліком програм, зорієнтованих на запити з місць: населення найбідніших районів, як правило, вже нічого не вимагає.
Діяльність фонду мала також значний політичний ефект. Підтримуючи незаможних, допомагаючи їм знайти своє місце у структурі економічних реформ, СФНД сприяв зміцненню переконання багатьох громадян у необхідності таких реформ. Досвід СФНД свідчить, що намагання догодити галасливим противникам реформ часто-густо не дають позитивних наслідків. І навпаки, програми, що поліпшують економічне становище бідних соціальних прошарків, сприяють створенню «прореформної» коаліції з населення, яке традиційно перебуває на межі бідності. Такий підхід був би корисним у країнах Східної Європи, де нагальні потреби величезної маси безробітних у тих районах, які перебувають у глибокій депресії, ніколи не бралися до уваги, на противагу вимогам, що їх висувало більш активне населення у великих містах і стратегічних промислових центрах.
Жодна система соціального захисту не замінює структурно-економіч­них реформ. Вона є тільки необхідним додатком до них. Але в країнах, де традиційно існувала розгалужена система соціального захисту населення, від ступеня соціального захисту громадян під час реформ залежатиме доля самих реформ.
Спеціалісти Світового банку1 проаналізували ефективність різних програм соціальної допомоги в умовах реформування власності (табл. 8.1).
Таблиця 8.1
Заходи, що сприяють реструктуруванню зайнятості


Захід

Ефективність та рекомендації

Підвищення можливостей адаптації ринку праці

Реформування законодавства, що обмежує мобільність

Дозволи на проживання та обмежувальні нормативи щодо гарантій зайнятості мають бути скасованими

Гнучкість заробітної плати

Підвищення гнучкості відносної заробітної плати є основним фактором забезпечення відповідності попиту та пропонування на ринку праці галузі через зміну рівня зайнятості; може забезпечити зменшення загального рівня безробіття

Зменшення негативних
стимулів зміни робочих місць

Усунення зв’язку між соціальними послугами та колективними договорами є важливим моментом. Суттєвим є реформування інших ринків, особливо ринку житла

Підготовка робітників до змін

Перепідготовка

Зв’язана з витратою значних коштів. Обмежена кількість надійних оцінок, навіть у промислово розвинених країнах. Державне фінансування (однак не проведення перепідготовки) у деяких випадках є бажаним щодо тих робітників, на яких зміни вплинули негативно, для забезпечення добробуту та з політичних причин

Допомога у пошуках роботи

Не зв’язана зі значними витратами і часто є ефективною у промислово розвинених країнах для підвищення рівня працевлаштування, хоча прийнятна тільки для певної категорії осіб, що шукають роботу

Субсидіювання зайнятості

Зв’язано зі значними витратами, часто ризиковане, забезпечує тільки незначний загальний результат у промислово розвинених країнах. Може перешкоджати проведенню реформ. Матиме сенс у разі точного визначення цільової категорії у містах з одним великим підприємством

Допомога (гранти, позики або попередня виплата допомоги) для сприяння початку комерційної діяльності

Загальний вплив на зайнятість рідко оцінюється правильно. Стосується тільки незначної меншості робітників, навіть у промислово розвинених країнах. Допомога зв’язана зі значними витратами

Державне забезпечення зайнятості молоді, яка опинилась у несприятливих умовах, та державна підтримка навчання

Різні результати. Рідко правильно оцінюється. Певні позитивні результати для програм, старанно спрямованих на цільові групи меншин, що знаходяться у несприятливих умовах, у разі поєднання з навчанням на робочому місці. Потребує значного обсягу адміністративної роботи і його складно впровадити за межами промислово розвинених країн

Виплата соціальної допомоги

Допомога по безробіттю

Є ефективною на перших етапах переходу. У промислово розвинених країнах визначено, що довгострокова допомога — це негативний стимул. Система надання допомоги має бути простою

Вихідна допомога

Часто є складовою частиною офіційного галузевого договору; може бути основним фактором зменшення розміру державного сектора

Пенсії по старості
та непрацездатності

Основна програма грошової допомоги у країнах з перехідною економікою. Іноді використовується замість допомоги по безробіттю. Часто потребує обмеження витрат з фінансових причин. Бажаною є довгострокова реформа у напрямку програми, забезпеченої фондами

Соціальний захист
та допомога сім’ям

Може зменшити рівень малозабезпеченості тих категорій, що у результаті перетворень опинились у несприятливих умовах, але контроль реальної забезпеченості може бути складним. Допомога сім’ям є надто великою щедрістю і може потребувати скорочення з фінансових причин

Громадські роботи

Ефективний захід проти безробіття в аграрних країнах,
якщо заробітна плата утримується на низькому рівні

Для Опікунської ради з приватизації в ФРН вирішальними критеріями успішного продажу підприємств були: 1) гарантії збереження робочих місць; 2) гарантії інвестування покупця у підприємство; 3) реальна концепція розвитку підприємства; 4) задовільна ціна придбання.
Незважаючи на те, що на першому місці за значущістю стоїть збереження робочих місць, звільнення працівників є неминучим наслідком приватизації підприємств. На кінець 1992 року кількість зайнятих на підприємствах Опікунської ради ФРН скоротилася на 3,45 млн. Із цієї кількості:
— приблизно 50 % працівників продовжували трудову діяльність на інших приватизованих або реприватизованих підприємствах чи звільнилися з метою працювати в іншій сфері;
— приблизно 10 % припинили трудову діяльність у зв’язку з пенсійним віком, інвалідністю і т.п.;
— приблизно 10 % брали участь у проектах організації ринку праці (підвищення і розширення кваліфікації, вивчення нової професії, створення тимчасових робочих місць і т.п.);
— приблизно 25 % зареєстровані як безробітні;
— приблизно 5 % вибули із трудової діяльності з невідомих причин.
З метою запобігти масовим звільненням і безробіттю уряд ФРН застосував політику неповної зайнятості, що зарекомендувала себе у ФРН протягом останніх 20 років як надійний інструмент стабілізації трудової зайнятості населення. Згідно з законом підприємства можуть під час скрутної виробничої ситуації тимчасово скорочувати робочий час і відповідно заробітну плату працівників. Останні отримують компенсацію за скорочення робочого часу в розмірі 63 – 68 % їх місячної зарплати за виключенням податків.
Метод застосування неповної зайнятості запобігає масовим звільненням і безробіттю, а також дає можливість працівникам оволодіти новою професією з метою більшої мобільності на ринку праці.
У квітні 1991 року кількість працівників з неповним робочим днем досягла максимального значення в понад 2 млн, що становило чверть усіх працюючих. Після цього кількість таких працівників почала знижуватись, але водночас почала зростати кількість безробітних. Отже, система неповної зайнятості в перспективі дає лише тимчасовий ефект і стає занадто дорогою. До речі, лише 5 % працівників із неповним робочим днем використали вільний час для підвищення своєї професійної кваліфікації чи перекваліфікації. Сталося це через відсутність реальних перспектив знайти роботу після завершення навчання.
Іншим інструментом, який використовується для регулювання ринку праці в ФРН, є створення тимчасових робочих місць. Тимчасові робочі місця мають, з одного боку, створити умови для трудової зайнятості і розвантажити ринок робочої сили, а з іншого — внаслідок структурних перетворень вони можуть частково перетворитися на постійні.
Ці заходи здійснювалися за рахунок дотацій або позик Міністерства праці ФРН або за рахунок бюджетних коштів федеральних земель.
Опікунська рада надавала безпроцентну позику для фінансування основних витрат (до 20 % загальної вартості витрат, якщо проект передбачає понад 150 робочих місць).
Захист інвесторів через інститут реєстраторів. Одним із заходів, який сприятиме підвищенню соціальної захищеності громадян під час приватизації, є впровадження інституту реєстраторів в інфраструктуру фондового ринку України. Зараз, коли завершується первинний розподіл власності, а приватизація від сертифікатної форми переходить до грошової, власнику необхідне чітке засвідчення права його власності. А саме реєстратори мають повноваження засвідчувати право власності або відмовляти в засвідченні цього права.
У діяльності реєстраторів заінтересовані всі суб’єкти фондового ринку: емітенти, тому що більшість з них бажають залишитися власниками навіть після зміни форми власності, фінансові посередники, які придбали пакети акцій, а також власники великих пакетів акцій. Що стосується фінансових посередників, то, наприклад, довірче товариство, на відміну від інвестиційного фонду, має вносити в реєстр кожного власника, тому що воно займається представницькою, а не комерційною діяльністю з цінними паперами, і тому засвідчення права власності може вимагати кожний довіритель. Такого самого засвідчення потребує і власник великого пакета акцій, якому треба приймати рішення про подальшу долю підприємства.
Крім того, необхідно впорядкувати облік цінних паперів, емітованих у країні. Внаслідок масової приватизації, яка проводиться в Україні, єдине, що отримує на руки інвестор, — це витяг із протоколу засідання аукціонної комісії. Більшість цінних паперів, в тому числі й акції приватизованих підприємств, є в бездокументній формі, тому фактичний перехід права власності на них відбувається під час внесення змін до реєстру після визначення власника. Як правило, обліку таких паперів не велося, або він вівся дуже неохайно. Але тепер інвестор ставить більш високі вимоги до товару, який він отримує, і бажає достатнього рівня якості. Тому потреба в інституті реєстраторів дуже велика. 23.01.1996 р. Фонд державного майна та Державна комісія по цінних паперах і фондовому ринку видали наказ № 65/10 «Про затвердження тимчасового положення про порядок та умови видачі свідоцтва реєстратора на право ведення реєстру акціонерів».


1 Рутковський Майкл. Робітники в умовах перехідної економіки // Соціальні аспекти приватизації: Матеріали міжнародної конференції.15–16 червня 1995 р.— Київ.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2022 BPK Group.