лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
загрузка...
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


Поняття економічної конкуренції. Монопольне становище на ринку та зловживання ним. Порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Антиконкурентні узгоджені дії. Антиконкурентні дії органів вла-
ди. Обмежувальна та дискримінаційна діяльність. Недоб-
росовісна конкуренція. Розгляд справ про порушення законодавства щодо конкуренції. Відповідальність за порушення законодавства про конкуренцію. Правовий ста-
тус Антимонопольного комітету України.

Однією з конституційних основ правопорядку у сфері здійснення господарської діяльності є забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції, визначення правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання лише законом.
До напрямів економічної політики держави належить також антимонопольно-конкурентна політика, спрямована на створення оптимального конкурентного середовища діяльності суб’єктів господарювання, забезпечення їх взаємодії на умовах недопущення проявів дискримінації одних суб’єктів іншими, насамперед у сфері монопольного ціноутворення та за рахунок зниження якості продукції, послуг, сприяння зростанню ефективної соціально орієнтованої економіки.
Під економічною конкуренцією розуміють змагання між суб’єк-
тами господарювання задля здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб’єктами господарювання, унаслідок чо-
го споживачі, суб’єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб’єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
Економічна конкуренція — необхідна умова формування ринкових відносин, адже лише змагальність виробників, продавців та інших суб’єктів господарювання здатна забезпечити підвищення якості продукції, робіт і послуг. При цьому ціна товару зазвичай не зростає.
Суб’єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов’язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, що можуть негативно позначитися на конкуренції.
Порушення правил економічної конкуренції спрямоване на те, щоб надати певному суб’єкту необґрунтовані переваги на ринку. Фактично такий суб’єкт оминає правила економічної конкуренції.
Особливо небезпечним явищем для економічної конкуренції є монополізм.
Суб’єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару (тобто є монополістом), якщо:

  • на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;
  • він не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб’єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів і збуту товарів, наявності бар’єрів для доступу на ринок інших суб’єктів господарювання, існування пільг тощо.

Під монопольним становищем слід розуміти становище суб’єк-
та господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 %, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.
Монопольним також може бути визнане становище суб’єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам.
Під час опанування цього питання студентам слід звернути увагу на правила визначення монопольного становища двох чи більше суб’єктів господарювання.
Зазначимо, що факт того, що суб’єкт господарювання посідає монопольне становище сам по собі не є правопорушенням. Проте досить часто монополісти зловживають цим.
Що ж таке зловживання монопольним становищем на ринку? Це передусім дії чи бездіяльність суб’єкта господарювання, який посідає монопольне становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, зокрема обмеження конкурентоспроможності інших суб’єк-
тів господарювання або ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Так, закон визнає зловживанням монопольним становищем на ринку:

  • встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;
  • застосування різних цін або інших умов до рівнозначних угод із суб’єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об’єктивно виправданих на те причин;
  • обумовлення укладання угод прийняттям суб’єктом господарювання додаткових зобов’язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору;
  • обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб’єктам господарювання, покупцям, продавцям;
  • часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання;
  • суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб’єк-
    тів господарювання на ринку без об’єктивно виправданих на те причин;
  • створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб’єктів господарювання.

Зазначмо, що наведений перелік не є вичерпним.
Зловживання монопольним становищем на ринку є правопорушенням, воно забороняється й тягне за собою відповідальність.
Поряд із зловживанням монопольним становищем на ринку існує ще ряд порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
До правопорушень належать антиконкурентні узгоджені дії (уз-
годжені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції). Зокрема, це узгоджені дії, які стосуються:

  • встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів;
  • обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологіч-
    ного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними;
  • розподілу ринків або джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи придбання, за колом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками;
  • спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів;
  • усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб’єктів господарювання, покупців, продавців;
  • застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб’єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне становище в конкуренції;
  • укладання угод за умови прийняття іншими суб’єктами господарювання додаткових зобов’язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод;
  • суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб’єк-
    тів господарювання на ринку без об’єктивно виправданих на те причин.

Особливу увагу студентам слід приділити питанню звільнення особи від відповідальності за вчинення антиконкурентних узгоджених дій.
До порушень належать також антиконкурентні дії органів вла-
ди, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю. Під останніми розуміють прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових або усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-госпо-
дарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.
Наведемо приблизний перелік антиконкурентних дій органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю. До таких дій, зокрема, належать:

  • заборона або перешкоджання створенню нових підприємств або здійснення підприємництва в інших організаційних формах у будь-якій сфері діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво, придбання чи реалізацію певних видів товарів;
  • пряме або опосередковане примушення суб’єктів господарювання до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві, регіональні чи інші форми об’єднань або здійснення концентрації суб’єк-
    тів господарювання в інших формах;
  • пряме або опосередковане примушення суб’єктів господарювання до пріоритетного укладання договорів, першочергової поставки товарів певному колу споживачів або першочергового їх придбання у певних продавців;
  • будь-яка дія, спрямована на централізований розподіл товарів, а також розподіл ринків між суб’єктами господарювання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх ре-
    алізації чи закупівель або за колом споживачів чи продавців;
  • установлення заборони на реалізацію певних товарів з одного регіону країни в іншому або надання дозволу на реалізацію товарів з одного регіону в іншому в певному обсязі чи за виконання певних умов;
  • надання окремим суб’єктам господарювання або групам суб’єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище щодо конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції;
  • дія, унаслідок якої окремим суб’єктам господарювання або групам суб’єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами;
  • дія, якою встановлюються не передбачені законами України заборони та обмеження самостійності підприємств, зокрема й щодо придбання чи реалізації товарів, ціноутворення, формування програм діяльності та розвитку, розпорядження прибутком.

Ще одну групу порушень становлять обмежувальна та дискримінаційна діяльність суб’єктів господарювання, яка полягає в тому, що суб’єкти господарювання схиляють інших суб’єктів до вчинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, а також примушують інших суб’єктів господарювання до антиконкурентних узгоджених дій та участі в концентрації суб’єктів господарювання.
Правопорушенням у досліджуваній сфері є й концентрація без отримання відповідного дозволу органів Антимонопольного комітету України у разі, якщо наявність такого дозволу необхідна.
Студентам слід з’ясувати сутність явища концентрація, випадки, в яких необхідне отримання дозволу на концентрацію суб’єктів господарювання.
Особливої уваги потребує розгляд такого виду порушень у сфері економічної конкуренції, як недобросовісна конкуренція. Уперше визначення недобросовісної конкуренції дано в Законі України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності». На сьогодні питання захисту від недобросовісної конкуренції врегульовані Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції».
Під недобросовісною конкуренцією розуміють будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.
Перелік дій, які належать до недобросовісної конкуренції, закріплено в Законі України «Про захист від недобросовісної конкуренції». До них належать:

  • неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковок;
  • неправомірне використання товару іншого виробника;
  • копіювання зовнішнього вигляду виробу;
  • порівняльна реклама;
  • дискредитація господарюючого суб’єкта (підприємця);
  • купівля-продаж товарів, виконання робіт, надання послуг з примусовим асортиментом;
  • схиляння до бойкоту господарюючого суб’єкта (підприємця);
  • схиляння постачальника до дискримінації покупця (замовника);
  • схиляння господарюючого суб’єкта (підприємця) до розір-
    вання договору з конкурентом;
  • підкуп працівника постачальника;
  • підкуп працівника покупця (замовника);
  • досягнення неправомірних переваг у конкуренції;
  • неправомірне збирання комерційної таємниці;
  • розголошення комерційної таємниці;
  • схиляння до розголошення комерційної таємниці;
  • неправомірне використання комерційної таємниці.

Опановуючи цю тему, студенти мають дослідити сутність ко-
жної з наведених дій, з’ясувати, у чому вони полягають, хто може вчинити такі дії тощо.
Важливим питанням цієї теми є розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Передусім зазначмо, що справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції розглядають органи Антимонопольного комітету України. Статус Антимонопольного комітету та його органів визначається Законом України «Про Антимонопольний комітет України».
Підставами для початку розгляду справи є:

  • заяви суб’єктів господарювання, громадян, об’єднань, уста-
    нов, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяль-
    ності, визначених законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
  • подання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
  • власна ініціатива органів Антимонопольного комітету Ук-
    раїни.

Розгляд справи розпочинається лише тоді, коли виявлено озна-
ки порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Студентам слід з’ясувати, які документи оформлюються під час розгляду справи, які дії вчиняються, які особи беруть участь у розгляді справи й якими правами та обов’язками вони наділені.
Важливо пам’ятати, що суб’єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності, який становить п’ять років від дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення — від дня закінчення вчинення порушення. Закон встановлює й трирічний строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, на який студентам слід звернути особливу увагу.
У процесі розгляду справи органи Антимонопольного комітету України можуть прийняти попереднє рішення про:

  • заборону особі (відповідачу), у діях якої вбачаються ознаки порушення, вчиняти певні дії, зокрема й про блокування цінних паперів;
  • обов’язкове вчинення певних дій, якщо невідкладне вчинення цих дій є необхідним, виходячи із законних прав та інтересів інших осіб.

За результатами ж розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, зокрема й про:

  • визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
  • припинення порушення законодавства про захист економіч-
    ної конкуренції;
  • зобов’язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та кон-
    тролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарсько-
    го управління та контролю;
  • визнання суб’єкта господарювання таким, що посідає монопольне (домінуюче) становище на ринку;
  • примусовий поділ суб’єкта господарювання, що посідає мо-
    нопольне (домінуюче) становище на ринку;
  • накладення штрафу;
  • блокування цінних паперів;
  • усунення наслідків порушень законодавства про захист еко-
    номічної конкуренції;
  • скасування дозволу на узгоджені дії;
  • оприлюднення відповідачем за власні кошти офіційної інформації Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення щодо рішення, прийнятого у справі про порушення, зокрема й опублікування рішень у повному обсязі (за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим, головою територі-
    ального відділення інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), у строк і спосіб, визначені цим рішенням або законодавством;
  • закриття провадження у справі.

Порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, установлену законом, зокрема: накладення штрафу, примусовий поділ, відшкодування шкоди, вилучення незаконно одержаного прибутку (доходу), вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням та копій виробів іншого суб’єкта господарювання, спростування неправдивих, неточних або неповних відомостей.
Глибше вивчення питання про відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції потребує док-
ладного вивчення Законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.
Особливу увагу необхідно приділити Антимонопольному комітету України (далі — АМК). АМК є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності.
Антимонопольний комітет України утворюється у складі голови та десяти державних уповноважених. Строк повноважень голови Антимонопольного комітету України становить сім років. Голова Антимонопольного комітету України не може призначатися на цю посаду більше як на два терміни поспіль. Із числа державних уповноважених призначаються два перших заступники та три заступники голови АМК.
Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції. У разі необхідності можуть утворюватися міжобласні територіальні відділення.
Антимонопольний комітет України разом з його територіальними відділеннями становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює голова Комітету.
Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення є юридичними особами.
Студентам слід з’ясувати основні завдання АМК, його повноваження й специфіку функціонування.

 

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.