лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
загрузка...
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


Речові права: загальна характеристика та види. Поняття права власності. Характеристика правомочностей власника. Способи виникнення й припинення права власності. Форми власності в Україні: правова характеристика. Право приватної власності. Право комунальної власності. Право державної власності. Характеристика права оперативного управління. Порівняльно-правова ха-
рактеристика права повного господарського відання та права власності. Характеристика інших речових прав. Ха-
рактеристика правовстановлюючих документів. Джерела формування майна господарських організацій. Порядок розпорядження майном господарських організацій. Порядок розподілу прибутків та збитків.
Право інтелектуальної власності. Винахід (корисна модель) як результат творчої діяльності. Охорона прав на промислові зразки. Охорона прав на знаки для товарів.

Речові права відіграють важливу роль у господарських правовідносинах. Нагадаймо, що речові права закріплюють приналежність речей суб’єктам правовідносин. Під час вивчення цієї теми студентам слід також звернутися до глави 13 Цивільного кодексу України «Речі. Майно».
Речові права істотно відрізняються від зобов’язальних прав і виключних (прав інтелектуальної власності). Зобов’язальні права оформлюють перехід речей та інших об’єктів правовідносин від одних суб’єктів правовідносин до інших.
До речових прав належать право власності та обмежені речові права (право господарського відання, право оперативного управління, право володіння та інші речові права, передбачені чинним законодавством України).
Найширшим за обсягом з наведених речових прав є право влас-
ності.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, та незалежно від волі інших осіб. Суб’єктами права власності є український народ, держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іно-
земні держави, фізичні та юридичні особи та інші визначені законом суб’єкти.
Слід зазначити, що всі суб’єкти права власності є рівними перед законом.
Власник наділений правомочностями володіння, користування та розпорядження. Обсяг цих правомочностей студентам необхідно визначити на підставі чинного законодавства України.
Зауважимо, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При цьому право власності не може використовуватися на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Особа набуває право власності на підставах, які прямо не заборонені законом. Перелік таких підстав зазначений, зокрема, у Цивільному кодексі України. Способи набуття та припинення пра-
ва власності, згідно із загальним правилом, поділяють на первісні та похідні. Первісне набуття власником права власності на певний об’єкт не залежить від волі попереднього її власника або ж пов’язане з виникненням (створенням) цього об’єкта. Похідні спо-
соби набуття та припинення права власності передбачають наявність волі попереднього власника. Найпоширенішими випадками виникнення права власності в останній спосіб є набуття права власності на підставі договору.
Студентам необхідно дослідити специфіку набуття та припинення права власності суб’єктів господарювання.
Особливу увагу під час вивчення цієї теми слід приділити фор-
мам власності. Зазначимо, що ряд чинних нормативно-правових актів передбачає різні форми власності. Так, Законом України «Про власність» передбачено такі форми власності: приватна власність, державна власність, колективна та виключна власність народу України.
Конституція України як Основний Закон закріпила існування в нашій державі таких форм власності, як приватна, державна, комунальна та виключна власність народу України.
Цивільний кодекс України передбачає ті самі форми власності, що й Основний Закон України. Проте Господарський кодекс України майже дублює положення закону України «Про власність», передбачаючи приватну, державну, комунальну, колектив-
ну та виключну власність народу України.
Під час вивчення питання про форми власності радимо студен-
там проаналізувати відповідні положення зазначених нормативно-правових актів і визначити форми власності в нашій державі, керуючись юридичною силою відповідних актів.
Дослідження ознак форм власності варто розпочати з виключної власності народу України. Суб’єктом цієї форми власності є український народ. Від його імені права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. До об’єктів належать: зем-
ля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони.
Кожному громадянину надано право користуватися природними об’єктами права власності українського народу відповідно до закону.
Наступною найважливішою на сьогодні формою власності є приватна.
Згідно з Основним Законом, кожен має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. До суб’єктів права приватної власності належать фізичні та юридичні особи.
Слід зазначити, що законом можуть встановлюватися певні обмеження щодо об’єктів права приватної власності. Тому під час вивчення цього питання доцільно проаналізувати чинне законодавство та з’ясувати, чи існують законодавчо встановлені обмеження щодо об’єктів права приватної власності.
При цьому склад, кількість і вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не обмежуються. Єдиним винятком з цього правила є можливість обмеження розміру земельної ділянки — об’єкта права приватної власності.
Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об’єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Зазначмо, що в нашій державі примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі й у порядку, встановлених законом, і за умови попереднього й повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об’єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована лише за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Наступною формою власності є державна. У державній власності перебуває майно, зокрема й грошові кошти, що належить державі Україна. При цьому від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.
Студенти мають самостійно скласти перелік об’єктів права дер-
жавної власності, а також визначити систему органів, які здійснюють право державної власності.
Комунальна власність є важливою передумовою становлення в нашій державі місцевого самоврядування. До об’єктів комунальної власності належить майно, зокрема й грошові кошти. Док-
ладніше про склад об’єктів комунальної власності можна дізнатися з чинних нормативно-правових актів. Суб’єктом права кому-
нальної власності є територіальна громада. Зазначмо, що управління майном, що перебуває у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Як зазначалося, до речових прав поряд з правом власності належать й обмежені речові права.
Право господарського відання є речовим правом суб’єкта підприємництва, який володіє, користується й розпоряджається май-
ном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом). При цьому правомочності суб’єкта права господарського відання щодо розпорядження майном обмежуються.
Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб’єктом підприємництва, контролює використання та збереження належного йому майна. Зазначений контроль може здійснюватись як безпосередньо, так і через уповноважений ним орган. При цьому власник не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність суб’єкта права господарського відання.
Зауважимо, що держава забезпечує рівний захист майнових прав суб’єктів господарювання.
Захист права господарського відання здійснюється згідно з по-
ложеннями закону, встановленими для захисту права власності. Істотним є те, що суб’єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право захищати свої майнові права й від власника.
Ще одним речовим правом є право оперативного управління. Це речове право суб’єкта господарювання, який володіє, користується й розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності. Межі володіння, користування та розпорядження майном визначаються власником майна (уповноваженим ним органом) і чинним законодавством.
Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб’єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган. Зазначмо, що власник майна має право вилучати у суб’єкта господарювання:

  • надлишкове майно;
  • майно, що не використовується;
  • майно, що використовується суб’єктом господарювання не за призначенням.

Право оперативного управління захищається законом так само, як і право власності.
Ще одним питанням, яке вивчається в межах цієї теми, є харак-
теристика правовстановлюючих документів.
Під правовстановлюючим документом розуміють документ, який підтверджує права певного суб’єкта на нерухоме майно і складений у порядку, передбаченому законодавством.
Правовстановлюючі документи не лише підтверджують те, що майно належить певній особі, а й виступають підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно.
Правовстановлюючими документами, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на об’єкти нерухомого майна, є:

    • акти, видані органами державної влади або органами місцевого самоврядування в межах їх компетенції та в порядку, встановленому законодавством;
    • договори та інші угоди щодо нерухомого майна, укладені згідно із законодавством;
    • свідоцтва про право на спадщину;
    • рішення суду, що набрали чинності;
    • інші правовстановлюючі документи, які підтверджують пра-
      ва на нерухоме майно та складені у порядку, передбаченому законодавством.
 

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.