лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Бюджетний менеджмент

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Глава 9. Сутність, призначення та органи бюджетного контролю

9.1. Роль і місце фінансового контролю в бюджетному процесі

Фінансовий контроль в бюджетному процесі представлений такими видами ревізійної та аналітичної діяльності:

  • контроль за виконанням основного фінансового плану держави - державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів по доходах і видатках;
  • дотримання вимог податкового законодавства щодо своєчасного і повного виконання фінансових зобов'язань юридичними особами перед бюджетом;
  • збір і аналіз фінансової інформації, у тому числі результатів податкового контролю, пошук резервів зростання фінансових ресурсів і розробка пропозицій по додатковому залученню їх в бюджет;
  • забезпечення ефективного, раціонального використання бюджетних коштів шляхом удосконалення нормування витрат, контролю за дотриманням встановлених лімітів, норм і нормативів, розробки і впровадження функціонально розвиненої інформаційної комп'ютеризованої системи касового виконання державного і місцевих бюджетів;
  • виявлення і ліквідація диспропорцій в розподілі фінансових ресурсів по галузях народного господарства і територіях, визначення суспільних пріоритетів з метою диференційованого по мірі значимості задоволення потреб у фінансових ресурсах галузей і регіонів;
  • виявлення фактів розбазарювання державних коштів, їх нецільового використання, безгосподарності, розтрат і розкрадання, проведення профілактичних заходів боротьби з корупцією і хабарництвом.

Отримані в процесі фінансового контролю результати перевірок, їх аналіз є основою для розробки нових прогнозів, планів, перегрупування фінансових ресурсів, зміни форм фінансових відносин і концепції фінансової, у тому числі і бюджетної політики.
Фінансовий контроль в бюджетному процесі - це контроль держави на макрорівні, який здійснюється відповідними законодавчими органами влади і державними органами управління при складанні, розгляді, затвердженні бюджетів, їх виконанні і контролі за їх виконанням, а також затвердженні звітів про виконання бюджетів, що входять до бюджетної системи України. Він спрямований на реалізацію фінансової політики держави у сфері бюджетних відносин і за своєю сутністю являє собою комплекс заходів, що проводяться державою з метою забезпечення формування і раціонального використання бюджетних коштів і коштів позабюджетних фондів цільового призначення.
Сферою фінансового контролю є практично всі етапи бюджетного процесу, що наглядно представлено на схемі.
У процесі бюджетного планування важливу роль відіграє попередній фінансовий контроль за визначенням обсягу фінансових ресурсів держави і окремих адміністративно-територіальних одиниць, мобілізо­ваних в бюджет, їх розподілом між окремими суспільними потребами. Фінансові органи аналізують прогнозні показники економічного та соціального розвитку, які є основою для розробки проектів Державного бюджету України і місцевих бюджетів. Особливу увагу приділяють по­казникам, від яких залежить обсяг бюджетних доходів, а також розмір і структура запланованих видатків. В першу чергу це стосується таких показників, як загальний обсяг національного доходу і його роз­поділ на фонди споживання і нагромадження. Розглядаються і аналізуються також обсяги валового внутрішнього про­дукту і його складових; фактори зростання випуску і реалізації про­дукції, що виробляється різними галузями народного господарства; фактори зростання рентабельності, скорочення витрат виробництва і обігу; товарообіг,   його  відповідність   грошовим  доходам  населення; обсяг капітало-


Схема
Фінансовий контроль у бюджетному процесі

вкладень і їх забезпечення необхідними матеріальними і фінансовими ресурсами; дані про зміну складу об'єктів, що підля­гають бюджетному фінансуванню; контингенти в закладах освіти, охоро­ни здоров'я і т.д.
На основі такого аналізу міністерство фінансів і фінансові органи на місцях розробляють і вносять конкретні пропозиції щодо забезпечення намічених видатків фінансовими ресурсами, можливих резер­вів зростання бюджетних надходжень.
Розробка проекту бюджету здійснюється з урахуванням основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний рік, які визначаються в Бюджетній резолюції. Тому в процесі фінансового контролю звертається увага на відповідність проекту бюджету тим вимогам, які викладені в Бюджетній резолюції, зокрема посилення соціальної орієн­тації бюджету; створення умов для макроекономічної стабілізації еко­номіки та сприяння її структурній перебудові; послаблення інфляцій­них процесів; сприяння стабілізації матеріального виробництва та підвищенню його ефективності; вишукування додаткових джерел доходів бюджету; забезпечення ефективного використання бюджетних коштів. Ви­значаючи основні напрями бюджетної політики, Верховна Рада затверджує також розмір бюджетного дефіциту і рівень перерозподілу валово­го внутрішнього продукту через доходну частину  зведеного бюджету України. Ці показники також враховуються при розробці проекту Державного бюджету, Відхилення від вимог Бюджетної резолюції повинні бути вмотивовані і зазначені окремо.
Вихідною базою для обрахунку бюджетних надходжень і видатків на наступний рік є оцінка виконання бюджету за попередній рік або ряд років. Очікуване виконання відповідного бюджету оцінюється всіма ланками бюджетної системи. Для цього використовуються фактичні дані про виконання показників бюджету за минулий період року /наприклад, за 3, 6 і 9 місяців/ і визначається очікуване виконан­ня на ту частину року, яка залишилась. При цьому використовуються матеріали проведених протягом поточного року ревізій, перевірок, обстежень.
Обраховуючи доходи і видатки на новий бюджетний рік слід врахувати ті фактори, які можуть вплинути на їх розмір і структуру. Особливо важливе значення має правильна оцінка інфляційних процесів.
Для забезпечення реальності доходних джерел і напрямів бюджетних видатків важливе значення має контроль за відповідними розрахунками і обгрунтуваннями, які подаються до проекту бюджету міністерствами, відомствами, іншими органами державної виконавчої влади. Результати представлених розрахунків у грошових одиницях мають випливати з об­сягу натуральних показників та норм чи нормативів витрат на розра­хункову натуральну одиницю.
Фінансові органи аналізують фінансові плани і кошториси і визначають обсяг фінансування в межах наявних фінансових ресурсів. Важлива роль приділяється розробці і обгрунтуванню нормативів від­рахувань від регулюючих доходів, розмірів бюджетних дотацій і субвенцій, які передбачається надати з Державного бюджету України, їх цільовому призначенню. Міністерство фінансів перевіряє техніко-економічне обгрунтування відрахувань від загальнодержавних податків і зборів, дотацій та субвенцій бюджетам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, яке містить: статистичні дані про економічний, соціальний, природний та екологічний стан зазначених адміністративно-територіальних одиниць; інформацію про урядові програми подолання різниці в економічному і соціальному розвитку між адміністративно-територіальними одиницями.
Аналогічний контроль здійснюють обласні і районні фінансові органи в процесі доведення виконавчими органами влади вищого рівня безпосередньо Радам народних депутатів та їх виконавчим органам влади нижчого рівня проектних нормативів (відсотків) відрахувань від регулюючих доходів та сум контингентів цих доходів; розмірів дотацій і субвенцій, які передбачається надати з бюджету вищого рівня та їх цільового призначення; перелік видатків, які передбачається передати з бюджету вищого рівня в бюджет нижчого рівня.
Розгляд і затвердження проекту Закону про Державний бюджет України, а також звіту про його виконання, здійснює Верховна Рада в порядку, передбаченому Регламентом Верховної Ради України.
Через постійні комітети і Рахункову палату, створені при Верховній Раді, контролюється законність, правильність, доцільність і повнота передбачених в бюджеті доходів і видатків, а також правильність звіту про виконання бюджету. Аналогічними правами в межах їх компетенції користується Верховна Рада Автономної Республіки Крим і місцеві органи влади. Проекти бюджету Республіки Крим і місцевих бюджетів попередньо розглядаються відповідно постійними комісіями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та постійними комісіями місцевих Рад народних депутатів.
Депутати в постійних комітетах і комісіях здійснюють глибоку і всебічну аналітичну роботу над прогнозними показниками економічного і соціального розвитку, доходів і видатків, бюджету, аналізують проекти фінансових планів підприємств і господарських організацій, планів доходів і кошторисів видатків бюджетних установ, нормативів відрахувань від загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів. При їх розгляді в комітети і комісії запрошуються керівники міністерств, відомств і інших органів, які детально інформують депутатів про роботу відповідних галузей і про ті заходи, які приймаються для покращення фінансово-господарської діяльності підвідомчих підприємств і організацій. Це сприяє більш повному виявленню невикористаних резервів виробництва, росту прибутку і додаткових надходжень в бюджет.
При аналізі показників доходів і витрат бюджету особлива увага звертається на їх обгрунтування з урахуванням впливу зміни цін, заробітної плати, норм матеріальних і грошових витрат, змін чинного законодавства щодо податків, визначення впливу зовнішньоекономічних факторів, вишукування можливостей збільшення доходів бюджету і скорочення його видатків.
У результаті розгляду проекту Державного бюджету постійні комітети Верховної ради готують висновки щодо проекту Закону про Державний бюджет України. Аналогічні висновки по відповідному бюджету дають комісії Верховної Ради Автономної Республіки Крим і місцевих Рад народних депутатів.
У цих висновках містяться: загальна оцінка виконання бюджету поточного року; зауваження про недоліки в роботі галузей народного господарства при виконанні бюджету і можливість їх усунення; загальна оцінка представленого на наступний рік бюджету, його відповідність прогнозним макропоказникам економічного і соціального розвитку; пропозиції по зростанню доходів бюджету на основі більш повного виявлення внутрішньогосподарських резервів і можливих скороченнях недоцільних бюджетних видатків. Підготовлені постійними комітетами і окремими депутатами висновки і пропозиції щодо проекту бюджету направляються в комітет з питань бюджету, який аналізує їх і робить загальний висновок по представленому звіту про виконання бюджету і проекту бюджету на наступний бюджетний рік.
Загальний нагляд за виконанням Державного бюджету здійснює Міністерство фінансів України, яке розподіляє кошти між розпорядниками, через уповноважених контролерів санкціонує використання ними бюджетних коштів, контролює витрачання коштів, виділених з державного бюджету за всіма напрямами і видами витрат, проводить перевірку випадків порушення і вживає необхідних санкцій до порушників або подає відповідні проекти рішень Президенту України чи Верховної Раді України.
Державний бюджет України, бюджет Автономної Республіки Крим і місцеві бюджети виконуються за відповідним кошторисом доходів і видатків з поквартальним розподілом.
Фінансові органи ведуть облік сум надходжень бюджетних доходів, що дозволяє здійснювати оперативний бюджетний контроль за виконанням квартальних і річних планів надходження платежів і податків.
Якщо в ході виконання державного бюджету рівень його дефіциту перевищує встановлений або значно знижуються надходження від доходних джерел, Верховна рада України за пропозицією Кабінету Міністрів України, приймає рішення про запровадження пропорційного скорочення затверджених бюджетних видатків щомісячно по всіх статтях бюджету (крім захищених статей, перелік яких визначається Верховною радою) до кінця бюджетного року. Пропорційне скорочення бюджету може бути запроваджено також, якщо в ході виконання бюджету його дефіцит не зменшується, внаслідок чого виникає неспроможність фінансування передбачених бюджетом заходів. За наявності вищеназваних обставин державний бюджет виконується за видатками в тих самих пропорціях щодо загальної суми видатків бюджету, які затверджені Верховною Радою України. Міністерство фінансів України здійснює поквартальний контроль за дотриманням пропорційного фінансування.
Республіканський бюджет Автономної Республіки Крим і місцеві бюджети виконуються за видатками в тих самих пропорціях щодо загальної суми видатків відповідного бюджету, які затверджені відповідними Радами народних депутатів. Контроль за пропорційним фінансуванням здійснюється щоквартально міністерством фінансів Автономної Республіки Крим і місцевими фінансовими органами.
Міністр фінансів України несе персональну відповідальність перед Верховною радою України за дотриманням Закону про Державний бюджет України. Він зобов'язаний інформувати Верховну Раду України про всі випадки порушення органами державної виконавчої влади і посадовими особами виключного права Верховної Ради України встановлювати податки, збори, інші обов'язкові платежі і визначати законність використання бюджетних коштів. За порушення законодавства про бюджетну систему України посадові особи органів державної виконавчої влади несуть дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством.
Контроль за виконанням бюджету та використанням органами державної виконавчої влади та виконавчими органами місцевих Рад народних депутатів коштів позабюджетних фондів, створених за участю органів виконавчої влади, здійснює відповідно Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та місцеві Ради народних депутатів, які самостійно визначають організаційні форми такого контролю.
Органи державної виконавчої влади та виконавчі органи місцевих Рад народних депутатів разом з органами Міністерства фінансів України здійснюють контроль за станом надходження доходів відповідного бюджету, коштів позабюджетних фондів та правильністю використання підприємствами, установами і організаціями виділених їм з відповідного бюджету асигнувань, коштів позабюджетних фондів. Органи державної виконавчої влади та виконавчі органи місцевих Рад народних депутатів вищого рівня здійснюють нагляд за  ходом виконання бюджету відповідними виконавчими органами нижчого рівня виходячи з вимог дотримання чинного законодавства, рішень органів державної виконавчої влади, Рад народних депутатів та їх виконавчих органів вищого рівня, прийнятих у межах їх компетенції. У разі якщо субвенції, виділені бюджету нижчого територіального рівня, не витрачено у встановлений строк або вони витрачаються не за цільовим призначенням, субсидіювання припиняється, а виділені кошти підлягають поверненню до бюджету, з якого їх було отримано.
Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради народних депутатів та їх постійні комітети і комісії, Рахункова палата можуть у процесі виконання бюджету вимагати від відповідного виконавчого органу, його фінансових та інших органів, органів управління позабюджетних фондів будь-яку інформацію, пов'язану з виконанням бюджету, використання коштів позабюджетних фондів. Порядок і строки надання такої інформації визначаються відповідними Радами, які можуть також прийняти рішення про залучення аудитора для проведення перевірки виконання бюджету, а також використання коштів позабюджетних фондів виконавчим органом влади чи органами управління позабюджетних фондів.
Фінансові органи здійснюють також фінансовий контроль при відкритті кредитів, перерахуванні бюджетних коштів органам виконавчої влади, їх структурним підрозділам і іншим бюджетним організаціям.
З метою посилення державного контролю за виконанням бюджету з 1 лютого 1997 року запроваджено поетапне касове виконання Державного бюджету за видатками через територіальні органи Державного казначейства.
У зв'язку з цим фінансування міністерств, інших центральних органів виконавчої влади - головних розпорядників коштів державного бюджету забезпечується через Головне управління Державного казначейства.
Головне управління Державного казначейства фінансує видатки підприємств, установ і організацій в межах асигнувань, передбачених у державному бюджеті, через територіальні органи Державного казначейства. Для цього щорічно, в місячний термін після затвердження державного бюджету, головні розпорядники коштів державного бюджету повинні подавати Головному управлінню Державного казначейства погоджений з Міністерством фінансів зведений кошторис доходів і видатків у розрізі підприємств, установ і організацій. Указом Президента України від 28 лютого 1997 року "Про заходи щодо забезпечення наповнення Державного бюджету та посилення фінансово-бюджетної дисципліни" встановлений порядок затвердження кошторисів доходів і видатків бюджетних організацій. Кошторис є основним документом, який визначає загальний обсяг, цільовий напрямок і поквартальний розподіл коштів. При відсутності в органах Державного казначейства затверджених в установленому порядку кошторисів фінансування або оплата витрат не проводиться. Крім того, з метою посилення фінансово-бюджетної дисципліни і створення умов для своєчасної виплати заробітної плати, стипендій, пенсій інших соціальних виплат посилюється бюджетний контроль за використанням коштів бюджетними організаціями. Встановлена така черговість здійснення виплат і платежів:
заробітна плата та прирівнені до неї платежі;
оплата харчування та медикаментів;
оплата комунальних послуг;
інші платежі.
Бюджетним організаціям забороняється витрачати кошти на цілі, непередбачені затвердженими кошторисами доходів і видатків та понадлімітне використання бюджетних асигнувань; розміщувати за рахунок відповідного бюджету замовлення на продукцію, роботи і послуги, фінансування яких не передбачено відповідними бюджетами чи затвердженими у встановленому порядку кошторисами доходів і видатків.
Територіальні органи Державного казначейства здійснюють видатки державного бюджету в межах коштів, отриманих від вищого органу Державного казначейства.
Державне казначейство з 1997 року перейшло на систему оплати рахунків, що пред'являються користувачами бюджетних коштів, замість існуючої донедавна системи фінансування їхніх рахунків.
На підставі поданих розпорядником коштів платіжних доручень, до яких додаються відповідні рахунки, рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні,  трудові угоди, договори на виконання робіт, акти виконаних робіт, тощо, орган Державного казначейства перераховує кошти за надані послуги, виконані роботи безпосередньо суб'єктах господарської діяльності.
Перехід до казначейського виконання державного бюджету шляхом створення єдиного казначейського рахунку, який об'єднав в систему бюджетні рахунки, відкриті на ім'я органів Держказначейства, та поточні рахунки розпорядників державних коштів, які були відкриті в установах комерційних банків, дасть змогу запобігти розпорошенню бюджетних коштів, забезпечити відлагоджений попередній фінансовий контроль з боку держави за їх раціональним використанням, дотриманням фінансової дисципліни державними органами, тобто виконання вимог законів, що регулюють фінансові взаємовідносини різних суб'єктів господарювання з державою.
Реалізація принципу єдиного казначейського рахунку в НБУ дозволяє мати точну, вичерпну інформацію про щоденний стан державних фінансів, забезпечити можливість маневру державними грошовими коштами.
Бюджетному контролю приділяється значна увага в усіх країнах світу. Залежно від специфіки форм державного устрою, національних традицій система фінансового контролю організована по-різному. Як правило, в усіх країнах є спеціальні інститути парламентського контролю за витрачанням державних коштів. У США це Головне контрольне управління Конгресу на чолі з генеральним контролером, у Великобританії - Національна ревізійна рада, очолювана головним ревізором, у Канаді - Генеральний контролер, у Фінляндії - 5 державних ревізорів, у ФРН, Франції, Угорщині - Рахункові палати.
Разом з інститутом парламентського контролю у більшості країн одночасно і паралельно функціонують урядові контрольно-ревізійні системи. У США це Адміністративно-бюджетне управління при президенті, система інспекторських служб у федеральних відомствах, урядових установах, у Фінляндії - Ревізійне управління державного господарства, яке входить до Міністерства фінансів. У деяких країнах створено спеціальні органи, які контролюють не тільки бюджетно-фінансову, а й всю роботу державного апарату. В Японії таку функцію виконує Управління адміністративного контролю при Канцелярії Прем'єр-міністра, яке має своїм завданням також підготовку пропозицій щодо удосконалення структури державного управління, укріплення службової дисципліни державних чиновників, боротьба з корупцією і бюрократизмом.
Контрольно-ревізійні органи зарубіжних країн здійснюють головним чином контроль за витрачанням державних коштів і використанням державного майна міністерствами, відомствами і іншими органами управління, перевіряють виробничо-фінансову діяльність приватних фірм з виконання державних замовлень і урядових програм, страхові установи, благодійні фонди і установи та ін. Державна рахункова палата Угорщини контролює також діяльність податкового управління, Державної митниці, управління гербових зборів і навіть фінансову діяльність партій.
Контрольно-ревізійні інститути незалежні в своїй діяльності від органів управління. Правовою гарантією такої незалежності є діючий порядок призначення і затвердження керівників контрольно-ревізійних органів. Строк їх повноважень більш тривалий, ніж визначені строки повноважень самих парламентаріїв. Так, для керівників контрольно-ревізійних органів США установлені строки повноважень 15 років, Канади - 10, ФРН, Австрії і Угорщини - 12 років.
Витрати на утримання контрольно-ревізійної системи затверджуються парламентом за окремим кошторисом, що також є важливою гарантією її незалежності.
Створення ефективної контрольно-ревізійної системи в Україні і координація діяльності всіх контролюючих органів і служб є одним з важливих напрямів подальшого вдосконалення фінансового контролю. З цією метою необхідно передбачити заходи щодо посилення ролі державного і відомчого контролю, розвитку муніципального та аудиторського контролю, комп'ютеризації контролюючих органів і створення єдиної комп'ютерної мережі, що б дозволило координувати їх діяльність.
Не менш важливим є розробка методичної бази контролю з урахуванням особливостей об'єктів контролю, а також залучення до ревізійної роботи кваліфікованих спеціалістів.

9.2. Види, форми і методи бюджетного контролю

Бюджетний контроль є важливою складовою фінансового контролю. Завдання фінансового контролю, його види, форми і методи, суб'єкти і об'єкти залежать від рівня здійснення контролю. Відповідно до побудови економічної системи розрізняють фінансовий контроль на макро- і мікрорівнях. Бюджетний контроль відноситься до макрорівня, де об'єктом фінансового контролю виступають державні фінанси. Оскільки бюджет держави, як вже відзначалось, охоплює все суспільство, то і суб'єктами бюджетного контролю є, з одного боку, державні органи влади і управління, а, з другого юридичні та фізичні особи.
Фінансовий, у т.ч. бюджетний, контроль є одним з функціональних елементів управлінської діяльності в сфері фінансів. Оскільки фінанси і насамперед бюджет пов'язані з вартісним розподілом і перерозподілом валового внутрішнього продукту, вони мають властивість кількісно (через фінансові ресурси і грошові фонди) відображати відтворювальний процес в цілому і окремі його фази, регулювати пропорції, які складаються в процесі формування, розподілу і використання централізованих і децентралізованих фондів цільового призначення.
За допомогою методів фінансового впливу на розвиток соціально-економічних процесів в суспільстві фінансовий контроль дає можливість суб'єкту управління (керуючій системі) через використання вартісних показників впливати на функціонування і фактичний стан керованого об'єкту, оцінити обгрунтованість і ефективність прийнятих управлінських рішень, виявити допущені відхилення від вимог цих рішень, встановити їх причини, при необхідності скорегувати раніше прийняті рішення і прийняти міри до усунення несприятливих ситуацій. Таким чином, через фінансовий контроль реалізується на практиці об'єктивно притаманна фінансам в цілому і бюджету зокрема контрольна функція. За своєю сутністю бюджетний контроль являє собою сукупність дій уповноважених органів щодо перевірки складання і виконання бюджету і пов'язаних з цим питань діяльності суб'єктів господарювання і управління з використанням специфічних форм і методів його організації.
Для більш чіткого визначення сфери контрольних функцій відповідних органів на всіх рівнях управління і раціональної організації бюджетного контролю його, як і фінансовий контроль в цілому, класифікують за видами, формами і методами.
Залежно від суб'єктів, які здійснюють контроль, розрізняють загальнодержавний, муніципальний, відомчий, внутрішньогосподарський, громадський і аудиторський бюджетний контроль.
Склад органів бюджетного контролю залежить від структури фінансового апарату держави, яка, в свою чергу, визначається державним устроєм і функціями державних органів, закріпленими в Конституції країни.
Основна особливість загальнодержавного контролю в тому, що він є позавідомчим, проводиться по відношенню до будь-якого суб'єкту незалежно від його відомчої приналежності і підпорядкування.
Цей контроль здійснюється державними органами законодавчої і виконавчої влади і спеціальними державними органами контролю.
Верховна Рада України проводить державний фінансовий контроль при визначенні основних напрямів бюджетної політики, розгляді проекту Державного бюджету на новий бюджетний рік, внесенні змін та доповнень до затвердженого бюджету, розгляді і затвердженні звіту про виконання Державного бюджету за минулий бюджетний період, прийнятті законодавчих актів по виконанню бюджету. Контроль за витрачанням державних коштів, дотриманням норм фінансового законодавства, за реалізацією фінансової політики органами виконавчої влади покладений на спеціально створені при Верховній Раді постійні комітети і Рахункову палату.
Президент України забезпечує фінансовий контроль при розгляді проекту Закону про Державний бюджет України на наступний рік і внесенні його на розгляд Верховної Ради. Президент України також має право приймати рішення щодо забезпечення реалізації фінансової політики і посилення фінансово-бюджетної дисципліни.
У 1995 р. при Президентові України був створений Національний аудиторський комітет, основними завданнями якого є: аналіз ефективності, доцільності і правильності використання державних грошових коштів органами державного управління; перевірка стану і достовірності бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах, відомствах, Національному банку України, інших центральних органах державної виконавчої влади; проведення експертизи цільового використання державних і валютних кредитів і кредитів, по яких держава виступає гарантом; виявлення причин і умов, які призводять до порушень фінансово-господарської дисципліни і розробка пропозицій по усуненню виявлених недоліків.
Важливі функції у бюджетному контролі відводяться Кабінету Міністрів, який організує і контролює процес складання проекту бюджету і його виконання. Від уряду контроль здійснює Міністерство фінансів України (центральний апарат та місцеві фінансові органи) і створені при ньому Державна контрольно-ревізійна служба, Державне казначейство, а також Державна податкова адміністрація. Кожний з цих органів фінансового контролю має свої функціональні обов'язки і завдання. Фінансові органи на чолі з Міністерством фінансів контролюють процеси мобілізації і використання бюджетних коштів. Їх діяльність направлена на дотримання законності і доцільності витрачання коштів, виконання зобов'язань перед бюджетом, підвищення ефективності суспільного виробництва. Міністерство фінансів виконує функції як загальнодержавного, так і відомчого контролю Загальнодержавний контроль здійснюється по відношенню до розпорядників коштів, які отримують асигнування з бюджету, та платників податків і обов'язкових платежів до бюджету. Відомчий контроль пов'язаний з перевіркою роботи фінансових органів щодо складання і виконання бюджету.
Державна податкова адміністрація контролює правильність і своєчасність розрахунків платників з бюджетом по сплаті податків і платежів. Головним завданням Державної контрольно-ревізійної служби є здійснення ревізій і перевірок з питань законності та цільового використання коштів державного і місцевих бюджетів, бюджетних та позабюджетних фондів. Створення Державного казначейства пов'язано з необхідністю посилення державного фінансового контролю за виконанням державного бюджету. Казначейство приділяє також значну увагу своєчасності розрахунків з бюджетом, розмежуванню доходів між державним та місцевими бюджетами.
Утвердження правових засад місцевого самоврядування і розширення сфери відповідальності територіальних громад, органів та посадових осіб за вирішення місцевих справ дають підставу виділити такий вид фінансового контролю як муніципальний. Це контроль органів місцевого самоврядування, який здійснюють органи представницької та виконавчої влади місцевих Рад народних депутатів через відповідні комісії Рад народних депутатів і місцеві фінансові органи.
Об'єктом муніципального фінансового контролю є місцеві бюджети, позабюджетні фонди, господарсько-фінансова діяльність підприємств і організацій комунальної власності.
Забезпечення надійних фінансових основ місцевої влади і фінансової автономії місцевого самоврядування дають поштовх для подальшого розвитку муніципального фінансового контролю. Тим паче, що сам термін "муніципальний" у перекладі з латинської означає "беру на себе тягар".


Класифікація фінансового контролю

Фінансовий контроль

 

в залежності від суб'єктів, які здійснюють контроль

 

в залежності від
часу проведення контролю

 

в залежності від способу і прийомів контролю

 

загальнодержавний

 

муніципальний

 

відомчий

 

внутрішньогосподарський

 

громадський

 

аудиторський

 

попередній

 

поточний

 

наступний

 

перевірки

 

обстеження

 

аналіз

 

ревізії

 

види

 

форми

 

методи

 

 

 

 

 

 

 

 


Суб'єктами відомчого бюджетного контролю є контрольно-ревізійні служби галузевих міністерств, відомств і інших вищих органів управління, які отримують асигнування з бюджету. Відомчий контроль поширюється на підвідомчі підприємства, організації і установи. Функції відомчого контролю включають: перевірку законності господарських і фінансових операцій, контроль за використанням матеріальних і фінансових ресурсів, у т.ч. бюджетних коштів; перевірку збереження грошових коштів і матеріальних цінностей; правильність постановки бухгалтерського обліку, а також достовірність бухгалтерської звітності; проведення ревізій на підвідомчих підприємствах і організаціях.
Внутрішньогосподарський контроль здійснюється економічними службами підприємств, організацій, установ (бухгалтерія, фінансовий відділ і т.д.). Сферою внутрішньогосподарського бюджетного контролю є, насамперед, бюджетні організації та установи. Об'єктом контролю є господарська і фінансова діяльність самого підприємства і його структурних підрозділів. Безпосередньо на головного бухгалтера покладена відповідальність за правильну організацію бухгалтерського обліку, своєчасне складання бухгалтерської звітності, за правильне і своєчасне перерахування платежів в бюджет і централізовані цільові державні фонди, цільове і ефективне використання бюджетних асигнувань.
Громадський бюджетний контроль  здійснюється громадянами країни та організаціями громадян. Наявність розвинутої системи зв'язку з громадськістю дозволяє врахувати зауваження і пропозиції спеціалістів у процесі складання і виконання бюджету.
Громадський фінансовий контроль може здійснюватись групами спеціалістів, які створюються при парламентських комітетах і комісіях Рад народних депутатів, а також безпосередньо на підприємствах на основі добровільності і безоплатності.
Підтримка громадськості і широка гласність - це запорука високої ефективності діяльності контрольно-ревізійних органів у зарубіжних країнах. Так, у Франції річні доповіді Рахункової палати президенту і парламенту публікують в офіційному журналі разом з відповідями заінтересованих міністерств. В Головному контрольно-ревізійному управлінні США є відділ зв'язку з громадськістю і відділ громадської інформації, діє безплатний телефонний канал, по якому кожний громадянин може анонімно повідомити про фінансові або інші зловживання у державних установах.
Основною запорукою дієвості та ефективності громадського фінансового контролю є відкритість і гласність бюджетного процесу, забезпечення доступу до інформації про бюджет кожному громадянину. До цього часу громадський контроль не набув належного значення. По суті справи це має бути основний вид контролю, адже з фінансової точки зору контролювати має насамперед той суб'єкт, який виділяє кошти. Бюджет держави формується головним чином за рахунок податків, носіями яких, незалежно від того хто сплачує податки, є громадяни. Звідси витікає, що і основним суб'єктом бюджетного контролю мають бути громадяни, або, як їх визначають з фінансової точи зору  - платники податків. Якщо платникам податків не подобається бюджетна політика держави, то вони переобирають органи влади, добиваються відставки уряду. При цьому кожний громадянин може отримати вичерпну інформацію про бюджети. Існує збалансована система рівноваги і протиріч: громадяни контролюють державу, держава - громадян, що і виступає основою оптимізації бюджету.
Важливу роль у бюджетному контролі відіграє аудиторський контроль, який здійснюють незалежні аудиторські фірми за договорами з підприємствами і підприємцями.
Аудит може бути обов'язковим і ініціативним. Обов'язкова аудиторська перевірка проводиться у випадках, встановлених законодавством, ініціативна - за рішенням підприємств або власника. Аудит визначає відповідність фінансово-господарської діяльності законодавству, а також достовірність її відображення в системі бухгалтерського обліку і звітності. На договірних засадах аудиторська фірма надає підприємству-замовнику різні аудиторські послуги щодо удосконалення бухгалтерського обліку і контролю фінансово-господарської діяльності, консультації з питань поліпшення комерційних результатів. Аудиторський контроль є важливою передумовою досягнення достовірності бухгалтерського обліку та звітності, що визначає реальність взаємовідносин з бюджетом.
Зміст і завдання бюджетного контролю залежать від часу проведення контрольних дій по відношенню до здійснення фінансових операцій. За цим критерієм контроль підрозділяють на такі форми: попередній, поточний і наступний.
Попередній бюджетний контроль проводиться на стадіях складання і розгляду проекту бюджету та кошторисів бюджетних установ. Прийняття управлінських рішень щодо бюджету повинно базуватись на глибокому аналізі і варіантних прорахунках очікуваних макроекономічних показників і фінансових результатів суб'єктів господарювання. Експертна оцінка фінансової ефективності управлінських рішень дає можливість вибрати найбільш оптимальний варіант використання державних фінансових ресурсів, виявити резерви їх зростання, не допускати надмірностей і зловживань у витрачанні бюджетних коштів. Попередній контроль має надзвичайно важливе значення у бюджетному менеджменті. Адже, як це вже неодноразово підкреслювалось, виконується затверджений бюджет. Якість бюджетного процесу визначається якістю затвердженого бюджету. Саме налагоджений попередній контроль дає можливість уникнути помилок і прорахунків і забезпечує належний якісний рівень прийнятого бюджету.
Поточний бюджетний контроль полягає у контролі за відповідними операціями в процесі виконання бюджету. Мета цього контролю, по-перше, забезпечення виконання прийнятого бюджету, тобто відповідність надходження доходів і фінансування видатків  бюджетному розпису. По-друге, поточний контроль повинен забезпечити обгрунтованість виконання бюджету. Фінансування з бюджету здійснюється за планом, але в міру реальних фактичних показників діяльності розпорядників коштів. Таким чином, поточний контроль має забезпечити цільове і раціональне використання бюджетних коштів.
Наступний фінансовий контроль проводиться після здійснення фінансових операцій. У бюджетному процесі він проявляється в перевірці виконання бюджету, кошторисів бюджетних установ та фактичного використання бюджетних асигнувань. Мета наступного контролю - виявити невикористані резерви у формуванні та використанні коштів бюджету, порушення законодавчих і нормативно-правових актів, перекручення у звітності, вжити заходи щодо виправлення і попередження порушень, підвищення ефективності організації бюджетної роботи.
Всі названі форми контролю знаходяться в тісному взаємозв'язку і взаємозалежності. Здійснюють їх всі органи, які виконують контрольні функції.
Методи бюджетного контролю - це конкретні способи і прийоми його здійснення. До них відносяться перевірки, обстеження, аналіз і ревізії. Перевірки здійснюються з метою докладного вивчення окремих питань складання і виконання бюджету. В процесі перевірок виявляються порушення фінансової дисципліни, намічаються заходи щодо їх ліквідації.
Обстеження має на меті глибоке знайомство з окремими елементами бюджетного процесу. Воно дозволяє виявити позитивні і негативні фактори, які впливають на ефективність діяльності суб'єктів бюджетного процесу, зробити висновки щодо вдосконалення їх роботи.
Аналіз як метод контрольної роботи являє собою дослідження бюджетного процесу в цілому і окремих його елементів. Основне завдання аналізу - оцінка рівня бюджетної роботи, виявлення проблем та встановлення їх причин, визначення шляхів вирішення цих проблем і напрямів вдосконалення бюджетного процесу.
Основні аналітичні методи: побудова системи взаємопов'язаних таблиць, деталізований аналіз окремих статей доходів і видатків, факторний аналіз.
Ревізія являє собою систему контрольних дій, направлених на всебічну перевірку діяльності всіх суб'єктів бюджетного процесу з метою встановлення законності здійснених операцій, дотримання фінансової дисципліни, порядку і правил організації обліку, достовірності звітності. В залежності від об'єкту і обсягу матеріалу, який використовується, ревізії діляться на повні, часткові, тематичні, комплексні, наскрізні.
Повні ревізії передбачають контроль всієї діяльності, при часткових (неповних) ревізіях перевіряють лише окремі елементи бюджетного процесу або окремі операції з виконання бюджету і використання бюджетних коштів.
Тематичні ревізії - це перевірка ряду суб'єктів з окремих питань. Її мета - отримати загальну характеристику стану бюджетної роботи по даному питанню.
Комплексні ревізії дозволяють глибоко вивчити широке коло питань, які характеризують всі сторони бюджетного процесу чи діяльності окремого його суб'єкту. Ці ревізії проводяться ревізійними бригадами, до складу яких входять спеціалісти з різних напрямів і елементів бюджетної роботи.
Наскрізні ревізії охоплюють всі напрями та елементи бюджетної роботи та всіх суб'єктів бюджетного процесу певного бюджету.
В залежності від повноти охвату даних розрізняють ревізії суцільні і вибіркові. Суцільні ревізії передбачають перевірку бюджетного процесу шляхом вивчення і аналізу всіх бухгалтерських документів і облікових записів за певний період. При вибіркових ревізіях перевіряються не всі бухгалтерські документи, а лише їх частина в кожному місяці встановленого періоду або за декілька місяців. Якщо при вибірковій перевірці виявляються серйозні порушення або зловживання, то на цій ділянці проводиться суцільна ревізія.
В залежності від їх організації ревізії бувають планові, позапланові, додаткові і повторні. Планові ревізії проводять у відповідності з планом контрольно-ревізійної роботи контролюючих органів. Позапланові - це ревізії, які проводяться по спеціальних завданнях вищестоящих організацій або на вимогу судових органів і прокуратури. Додаткові ревізії проводять тоді, коли при проведенні першої ревізії не повністю розкриті факти порушень бюджетного процесу. Повторні  ревізії звичайно проводять після планової, щоб перевірити, як ліквідуються недоліки, відмічені в акті ревізії.
В залежності від джерела даних, які служать базою для проведення ревізії, розрізняють документальний і фактичний фінансовий контроль. Документальний фінансовий контроль полягає в тому, що всі бюджетні операції перевіряються на основі тих документів, які в бухгалтерському обліку служать підставою для бухгалтерських записів. Серед основних прийомів документального контролю виділяють: формальну і арифметичну перевірку документів; юридичну оцінку відображених в документах бюджетних операцій; суцільне і вибіркове спостереження; зустрічну перевірку документів або записів в облікових реєстрах шляхом звірення їх з цими ж даними в інших суб'єктів бюджетного процесу. Фактичний  контроль включає перевірку фактичної наявності грошових коштів і матеріальних цінностей.
Основний прийом фактичного контролю - інвентаризація, яка дозволяє встановити реальну наявність і реальний стан об'єктів, які ревізуються, фактичне здійснення бюджетних операцій, які відображені в документах. Документальний і фактичний контроль взаємно доповнюють один одного і їх розподіл носить умовний характер.

9.3. Органи бюджетного контролю

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2020 BPK Group.