лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Бюджетний менеджмент

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

В планах економічного і соціального розвитку  показники по мережі і контингентам затверджуються на кінець планового року. По вищим і середнім  спеціальним навчальним закладам  встановлюється показник прийому і випуску. А тому при складанні плану  по видаткам на утримання окремих  типів установ освіти велике значення має правильне визначення  перехідного і попереднього року контингенту учнів і студентів. Пояснюється це тим, що найбільші суми затрат в плановому році приходиться на утримання затрат перехідного контингенту, оскільки він, як правило,  значно перевищує приріст контингенту в плановому році. Перехідний нам початок планового року контингент учнів, студентів визначається на основі даних статистичних і бухгалтерських звітів.
Приріст контингентів учбових закладів і інших установ, як правило, відбувається не одночасно  з початком бюджетного року. До нового навчального року  діє звичайно перехідний  на плановий рік контингент, а потім до кінця бюджетного року - розширений контингент. Цим визвана необхідність подвійного розрахунку від видатків - на перехідний контингент до моменту його розширення  і на новий - до кінця року. А тому кошторисні розрахунки ведуться на середньорічні контингенти, які визначаються по формулі :

 

           К1 x M1   +  K2  x  M2
Кс =                   12                                 ,   де
Кс - середньорічний контингент;
К1 - контингент на початок планового року;
М1 - число місяців функціонування  перехідного контингенту;
К2 - контингент після розширення (або скорочення);
М2 - число місяців функціонування  нового контингенту.
Середньорічний показник може бути розрахований також по слідуючій формулі :
                     (К2 -  К1 ) М2
Кс =  К1+               12
Оперативно -сітьові показники установ охорони здоров’я відображають:
По всім видам стандартних установ ( стаціонарних установ) - лікарням, санаторіям, будинкам, будинкам дитини - показником для планування є кількість ліжок в установі, дитячих яслях видатки  плануються по числу місць і в залежності від числа годин перебування дітей в яслях.
В амбулаторно-поліклінічних  і інших установах, де здійснюються  лікарські прийоми хворих ( самостійні амбулаторії, поліклініки, лікарські здравпункти, станції швидкої допомоги), а також по бюро судово-медицинської експертизи показником  для формування видатків є число лікарських посад.
В умовах переходу установ охорони здоров’я на нові організаційні і економічні форми роботи, змінились критерії і показники планування і оцінки їх  господарської діяльності. Створення районних територіальних медицинських об’єднань, основним завданням якого є  лікувально-профілактичне забезпечення  населення окремих територій, призвело до зміни показників, які покладені в основу кошторисних розрахунків. Такими показниками є кількісний склад  дорослого і дитячого населення території, яку обслуговує медицинське об’єднання.
Важливим елементом механізму кошторисних розрахунків є бюджетне нормування видатків.  Норми і нормативи є економічними важелями забезпечення  обгрунтованого рівня видатків по окремим видам, створення рівних фінансових умов функціювання однотипних установ, задоволення їх потреб. За допомогою нормування  раціоналізується техніка розрахунків видатків, досягається єдність методів аналізу кошторисних установ і оцінка їх діяльності, полегшується контрольза якістю  складання і виконання  кошторисів, суттєво скорочуються планові розрахунки.
Зміст нормування полягає в створенні науково обгрунтованої системи і нормативів, яка повинна забезпечити  якісний рівень планових розрахунків. Слід зазначити, що створення такої системи стримується недостатньою розробкою теорії нормування і її методологічних основ. Крім того, в економічній літературі  не має чіткого визначення  понять норм і нормативів.
Норми і нормативи є показниками кількісного вираження матеріальних, трудових чи грошових витрат на виробництво матеріальних і нематеріальних благ, на якусь розрахункову одиницю  (на одного хворого, на одного студента тощо).
Норма відрізняється від норматива тим, що вона служить тільки основою для визначення розміру (величини) необхідних матеріальних і нематеральних благ, тоді як норматив має додаткове призначення  - державне регулювання тих чи інших розподільчих відносин. А тому характерною ознакою норматива є його затвердження  вищестоящим органом, тоді як норми може затвердити  керівник даної бюджетної організації.
Таким чином, норматив і норма виступають інструментами розподілу на всіх стадіяхсуспільного відтворення, тобто регулюють трудові, матеріальні і фінансові затрати як на виробничі, так і на споживчі цілі. Але нормативу притаманна більш висока роль- регулювання зовні, тобто зі сторони держави.  Нарешті, норматив відрізняється  ще тим, що він іноді виражає загальну потребу в матеріальних або грошових ресурсах, що зовсім не притаманне нормі. Розрахунковою одиницею для розробки норм служить  основний виробничий показник, прийнятий в плані економічного і соціального розвитку для відповідних  установ і заходів (клас, ліжко та ін.).  Норматив, на відміну від норми, не зв’язаний безпосередньо з одиницею нормування , наприклад, ставки заробітної плати , штатні нормативи, тарифи внесків на соціальне страхування  і інші. Основою практичного нормування  можуть бути загальні  соціальні нормативи, передбачені окремими  законодавчими актами.
Норми і нормативи можна класифікувати по слідуючим ознакам: по характеру встановлення  і формі виразу.
По характеру встановлення вони діляться  на обов’язкові і факультативні. Обов’язкові встановлюються Урядом або ж за його дорученням - міністерствами і відомствами  і не можуть бути змінені, наприклад, ставки заробітної плати, норми видатків на харчування  в лікарнях і дитячих установах і інших, факультативні -  визначаються фінансовими органами або відомствами  і погоджуються з фінансовими органами. Вони характеризують середні затрати ресурсів на розрахункову одиницю і відображають конкретні умови роботи установи.
По формі виразу норми можуть бути як матеріальні , так і фінансові; нормативи діляться на  абсолютні показники (матеріальні, трудові, фінансові (і відносні), процентні).
Планування видатків по окремим статтям кошторису.
Специфіка роботи різнопріоритетних бюджетних установ вивчає особливості планування їх фінансово-господарської  діяльності. Відмінності в методах розрахунків аналогічних показників кошторису  неоднотипових установ часом  дуже значні. Разом з тим, ряд статей кошторису видатків, наприклад, суми канцелярських і господарських видатків, видатки на оплату відряджень і службових роз’їздів, на капітальний ремонт будівель та споруд, визначається по єдиній для  всіх установ методиці.
Канцелярські і господарські видатки.
Більше половини затрат, пов’язаних з матеріальним забезпеченням бюджетних установ,  складають господарські видатки. В бюджетній класифікації господарські видатки, як вже було сказано,  об’єднані в одну групу  з канцелярськими видатками.
Найбільш значні види господарських видатків -  видатки на опалення , освітлення, оплату комунальних послуг - розраховуються при плануванні кожний окремо, інші, як правило, в загальній сумі  і включаються в групу  “Інші господарські видатки”.
В видатках по господарському обслуговуванню  найбільшу питому вагу займають  затрати, пов’язані з опаленням приміщень. Їх величина і методи  планування залежать, перш за все,  від системи опалення будівель. В теперішній час бюджетні установи користуються послугами теплоцентралей або мають власне (пічне чи парове) опалення. В першому випадку сума видатків установи визначається, виходячи з укладеної ними угоди з опалювальною організацією; в другому випадку плановий розрахунок більш складний : видатки на опалення розраховуються, виходячи із встановлених норм витрат палива, діючих цін і тарифів на нього, даних про кубатуру опалювальних приміщень.
При розрахунках асигнувань на опалення  одним з найважливіших є показник об’єму (кубатури) приміщень. Кубатура будівель визначається  по зовнішньому обліку.  При цьому слід мати на увазі, що при плануванні видатків на опалення даний показник  відрізняється від аналогічного показника, який використовується при плануванні  видатків на капітальний ремонт  будівель і споруд. Різна (не ідентична) і методика їх використання.
Кубатура опалювальних приміщень визначається по формулі :
(В2 -  В1) М2
В0 =  В1  +                  М1                   ,   де
В0 - середньорічна кубатура будівель, яка приймається при визначенні видатків на опалення ;
В1 - кубатура будівель на початок року;
М1 - тривалість опалювального сезону  місяцями;
М2 - число місяців опалювального сезону, протягом яких функціонує нова кубатура.
Наприклад, тривалість оплювального сезону в районі, де розташована  школа, встановлена  7 місяців (з 15 жовтня по 15 травня). Об’єм будівельпо зовнішньому обміру  на початок року  - 15000 куб.м. З 1 вересня  очікується введення нових приміщень сумарним об’ємом  600куб.м. По наведеній вище формулі  середньорічний об’єм опалювальних приміщень складає 15214 куб.м. ( 15000+  (15600-15000)2,5)                                                                                                       
7
  Якщо на протязі року не передбачається зміна кубатури опалювальних приміщень, видатки на  опалення визначаються, виходячи із фактичної кубатури будівель на початок планового року.
Потреба в паливі визначається окремо  на опалення будівель, приготування (розігрів) їжі, кип’ячіння води і інші потреби.
Потреба в паливі визначається в кілограмах умовного палива на 1 куб.м.  будівель по зовнішньому обміру, а при пічному опаленні - на 1 кв.м. опалювальної площі. Норми затрат умовного палива встановлюються , як правило, обласними організаціями виконавчої влади. Перевод умовного палива в натуральне (сорт вугілля, мазута, дров та ін.)  проводиться за встановленими коефіцієнтами. Якщо установа одержує один вид палива, то потреба визначається по нормам на цей вид палива, без застосування таких показників, як умовне паливо і коефіцієнти переводу. При використанні двох і більше видів палива попередньо визначається  питома вага кожного виду  в загальній кількості палива.
Норми затрат палива для приготування  ( розігріву) їжі, санітарно-гігієнічних та інших потреб  встановлюється в кілограмах на одного учня, одне ліжко чи інші розрахункові одиниці в рік.
Наприклад, загальноосвітня школа використовує два вида палива: вугілля Донецького басейну (85%) і дрова (15%). Норма затрат вугілля  для підігріву їжі і кип’ячіння води -  2 кг на одного учня. В школі навчається 900 школярів. Коефіцієнт умовного палива  для Донецького вугілля складає 1,11, а для дров 5, 387.
Затрати умовного палива на 1 куб.м. складає 7,14 кг. Потреба в паливі буде визначена в результаті слідуючого розрахунку: (15214  х  7,14) + (2 х 900) і складає 110428 кг умовного палива. Необхідний об’єм натурального палива складає по вугіллю 104,2 т    ( 110,428 х 0,85 х 1,11), а  дров - 89,4 куб.м.    (0,15 х 378).
Загальна сума видатків на паливо  визначається шляхом множення потреби в паливі на вартість  придбання, перевозки, розподілу однієї т або одного куб.м. палива.
Наприклад:


           Показники

   Всього

       В тому числі               вугілля                 дрова

Загальна потреба в паливі (т, куб.м.)
Ціна за 1 куб.м. або тонну (тис.крб)
Ціна за перевозку 1т або 1куб.м. (тис.крб.)
Ціна за розподіл (тис.крб.) 1куб.м. або 1 т палива

х

х

х
х

96,7                       54,9

2000                      950

200                        200
----                          100

Загальна вартість палива (тис.крб.)

 

 

                                                                   
Другим по величині видом господарських витрат бюджетних установ  - затрати на освітлення. Їх розмір залежить від площі  освітлювальних приміщень, функціонального їх призначення ( класна кімната, коридор, вестибюль і таке інше), тарифів на електоренергію , а також від кількості годин  штучного освітлення (географічні райони, в яких розташована установа і число змін її роботи).
Планування затрат на освітлення здійснюється по двум позиціям : освітлення приміщень  і затрати електроенергії для технічних потреб. При визначенні затрат на освітлення із загальної площі приміщень виділяється площа підсобних приміщень, так як на їх освітлення електроенергії тратиться  значно менше.
Затрати на освітлення візначаються в залежності від площі будівель, фактичних затрат електроенергії і діючих норм і тарифів. Потреба в електроенергії на освітлення визначається по встановленим нормам на 1 кв.м. площі або на 1 освітлювальну точку в рік.
Затрати на електроенергію для технічних потреб визначається, виходячи з потужності апаратури, терміну  її використання і встановленого тарифу, а також з урахуванням фактичних затрат. По знову введеним в дію електроприладам затрати електроенергії  визначаються на основі даних про їх потужність і число часів роботи.
Оскількі дані затрати визначені, на електроенергію, яка використовується для цих цілей, свтановлені більш низькі тарифи , ніж на електроенергію, яка використовується  для освітлення.
Витрати на електроенергію визначаються  на основі даних спеціальних лічильників, котрі встановлюються окремо для обліку  витрат електроенергії на освітлення і на технічні потреби. Коли в установі немає роздільного обліку витрат електроенергії, об’єм витраченої електроенергії на технічні потреби визначається керівником бюджетної установи разом з організацією електропостачання.
В кошторисі бюджетної установи  розрахунок видатків на оплату  електроенергії складається  приблизно по такій формі:

                Показники

Враховано в кошторисі на поточний рік

Визначено на плановий рік

Затрати електроенергії на освітлення на 1 кв.м. або на 1(одну) точку в рік,кВтч
Теж на всю площу робот на всі освітлювальні точки
Затрати електроенергії для технічних потреб, кВтч
Загальна вартість електроенергії (вартість 1кВтг х кількість електроенергії), тис.крб.

10,5

 

45900
7000

 

259210

10,5

 

45900
7000

 

259210

Третім значним видом  господарських видатків установ освіти  і охорони здоров’я, розташованим в сільській місцевості, які визначаються окремим рахунком в ході індивідуального кошторисного планування, є затрати, які пов’язані з предоставленням керівним, педагогічним і медичним працівникам і проживаючим разом з ними  членам їх сімей безкоштовних і комунальних послуг.
Квартира, а також опалення  і освітлення представляються  в натурі по нормах, що діють в даній місцевості.
За рахунок установи проводиться оплата  за квартиру, опалення і освітлення. Віс останні комунальні послуги  оплачуються за рахунок працівників цих установ.
В кошторисах установ розрахуноквидатків на оплату безкоштовно представлених квартир і комунальних послуг складається по слідуючій формі :


Прізвище, ім., по-батьк.

Посада

число членів сім’ї

Площа кварт. в рік

Кіль- кість палива

Ціна 1т палива

Вар- тість палива

Варт. оплати в рік

Варт. освіт.

Всього

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

При розрахунку даного виду видатків основним показником являється  розмір житлової площі,  яку займає працівник. при цьому в розрахунок приймаються всі члени сім’ї працівника незалежно від того, знаходяться вони на його утриманні чи мають самостійні заробітки.
Оплата квартир проводиться відповідно з їх фактичною площею. Якщо в предоставлених квартирах  житлова площа перевищує встановлені нормативи, то установа оплачує і надлишки , тобто за надлишки житлової полщі плата з працівників не утримується.
Працівники, які мають право на безкоштовну житлову площу, забезпечуються паливом для опалення  і електроенергією для освітлення  їх квартир, виходячи з фактичних витрат палива і електроенергії і тарифів (цін) на них. Затрати на опалення  і освітлення квартир працівників освіти і охорони здоров’я визначаються по тим же  місцевим нормам, по яким визначаються відповідні затрати на опалення і освітлення будівель бюджетних установ. Необхідно підкреслити, що комунальні послуги даним працівникам надаються тільки в натурі, заміна їх грошовою компенсацією не допускається.
В разі, якщо немае можливості представлення  квартир в домах, які належать місцевим органам влади чи відповідним деравним установам, житлова площа надається по нормам місцевої влади в найманих приміщеннях. Укладання угод і видатки по найму квартир проводять виконкоми чи відповідні установи.При цьому вартість найму квартир оплачується безпосередньо установою особі, яка здала в найм житлову площу.
Працівники, які проживають у власних  будинках , мають право  на безкоштовне отримання тільки палива  і освітлення по встановленим нормам.
За медичними і педагогічними працівниками і членами їх сімей зберігається право на безкоштовні квартири з опаленням і освітленням в разі  виходу їх на пенсію при умові, якщо загальний стаж роботи кожного з вказаних працівників в установі освіти або охорони здоров’я складає не менше 10 років.
Право но безкоштовну квартиру  ( незалежно від розміру житлової площі) з опаленням і освітленням зберігається за членами сім’ї померлого пенсіонера, якщо на момент смерті пенсіонера вони користувались цими пільгами і після смерті пенсіонера отримували пенсію, яка є для них єдиним джерелом існування.
Всі інші канцелярські і господарські видатки в індивідуальних кошторисах бюджетних установ об’єднані в групу ”Інші господарські видатки”. Видатки на водопостачання , каналізацію, асинізацію, в чистоті приміщень  і дворів установ і ряд інших визначається, виходячи з фактичних середніх витрат на розрахункову одиницю (одного учня, одне ліжко і таке інше): видатки на поточний ремонт будівель- по нормам на 1 куб.м. кубатури; видатки на ремонт інвентаря і обладнання -  в розмірі 2-4% від його балансової вартості. Така методика розрахунків дозволяє забезпечити високу якість планування. А тому, коли необхідна особлива точність розрахунків даних господарських витрат, найбільш значні із ниж плануються окремо. При цьому виділяються затрати на водопостачання, каналізацію і асенізацію, на поточний ремонт будівель і споруд, на ремонт інвентаря і обладнання, на заходи по охороні праці і техніку безпеки, на утримання і наіом автотранспорта, а також на утримання  позавідомчої охорони, а також канцелярські видатки.
Розрахунки канцелярських і господарських видатків  оформлюється в кошторисах установ по слідуючій формі :                    (тис.крб.)


Видатки

Враховано в кошторисі на поточний рік

Визначено на плановий рік

Опалення
Освітлення
Оплата безкоштовно наданих квартир і комунальних послуг працівникам сільської місцевості
Інші господарські видатки

 

 

Всього по статті 3
В т.ч. заробітна плата позаштатного складу

 

 

 

Командировки і службові  відрядження.
Службовим відрядженням (командировкою) вважається поїздка працівника підприємства, установи по розпорядженню  керівника на визначений строк  для виконання службового доручення  поза місцем постійної роботи. Службові поїздки працівників, постійна робота яких має роз’їздний характер, не може розглядатися  як відрядження.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2019 BPK Group.