лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Бюджетний менеджмент

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Основою для формування програм є схвалені Урядом України концепції відповідних пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки.
Суб’єктами програми є :
- ініціатор розроблення програми,
- державний замовник,
- орган управління,
- керівник та її виконавець.
Ініціатором можуть бути органи державної влади, органи місцевого самоврядування, академії наук, підприємства, установи, організації та громадяни. Державним замовником програми може бути міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади, сфера діяльності якого найбільшою мірою відповідає меті і завданням цієї програми. Органом управління програмою може бути центральний орган державної виконавчої влади , академія наук,  національний науковий центр, а в окремих випадках -  провідна державна наукова або проектно-конструкторська організація. Керівником програми, як правило,  призначається керівник або заступник керівника органу управління програмою,  який несе персональну відповідальність за формування  та хід виконання програми.
Виконавцями програми є науково-дослідні, проектно-конструкторські, інші організації науково-технічної сфери, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності. Виконавці програми визначаються, як правило, на конкурсних засадах.
Ініціатор програми розробляє і подає ДКНТП концепцію програми, в якій зазначаються мета програми, кількісні і якісні параметри науково-технічної продукції, які передбачається отримати внаслідок її виконання, очікувані техніко-економічні і соціальні результати впровадження цієї продукції, а також пропозиції про замовника, орган управління та керівника програми, а також джерела та обсяги фінансування.
ДКНТП за участю координаційних рад з відповідних пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки розглядає на підставі експертизи матеріали, внесені ініціатором програми, готує і подає Кабінету Міністрів обгрунтовані висновки щодо доцільності формування програми.
Уряд України з урахуванням висновків ДКНТП, погоджених з Мінекономіки і Мінфіном, приймає рішення про формування програми, визначення замовника, органа управління та керівника програми.
Організація виконання програми забезпечується шляхом укладання угод (контрактів) між органом управління програмою та її виконавцями, в яких визначаються обсяги, міни виконання робіт, порядк фінансування та звітування, а також відповідальність сторін за взяті зобов’язання.
Фінансове забезпечення програми здійснюється за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті на фінансування державних науково-технічних програм, а також за рахунок коштів інноваційних фондів та коштів зацікавлених підприємств, організацій та інших інвесторів.
Кошти, виділені на виконання програми з Держаного  бюджету та інноваційних фондів, є цільовими асигнуваннями і не можуть бути використані виконавцями та співвиконавцями програми на будь-яку іншу мету.
Конкретний механізм фінансування стосовно кожної програми визначається замовником програми, виходячи з умов максимально ефективного використання виділених коштів, реального складу і можливостей виконавців та змісту і термінів виконання завдань програми.
Замовник програми щорічно погоджує обсяги фінансування програми з ДКНТП та Мінекономіки.
З метою забезпечення для наукових установ і проектно-конструкторських організацій необхідних умов по розробці програм, спрямованих на розв’язання найважливіших науково-технічних проблем, створення принципово нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, іншої науковоємкої і конкурентноспроможної продукції, передбачається адресне пріоритетне фінансування та державна кредитна підтримка.
Порядок визначення обсягів цього фінансування та механізм контролю за використанням коштів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Слід також підкреслити, що з метою забезпечення ефективного використання бюджетних коштів хід виконання програми поетапно перевіряється спеціально створюваними ДКНТП комісіями за участю представників замовника програми, зацікавлених міністерств і відомств, відповідних координаційних рад, провідних учених та фахівців безпосередньо на підприємствах та в організаціях, що виконують роботи з організації програми.
Фінансування поставок продукції для державних потреб  здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел фінансування, що залучаються для цього. Обсяги коштів для закупівлі зазначеної продукції щорічно передбачаються в Законі про Державний бюджет України на поточний рік  та визначаються Камбінетом Міністрів України відповідними рішеннями про використання позабюджетних джерел фінансування.
Слід зазначити, що державні потреби - це потреби України в продукції, необхідній для розв’язання соціально-економічних проблем, підтримання обороноздатності країни та її безпеки, створення і підтримання на належному рівні державних матеріальних резервів, реалізації державних і міждержавних цільових програм, забезпечення функціонування органів державної влади, що утримуються за рахунок Державного бюджету України. Формування обсягів державних потреб на наступний рік проводиться відповідно до пріоритетів, визначених у проекті Державної програми економічного і соціального розвитку держави.
Реалізація державних потреб здійснюється через державне замовлення, яке представляє собою засіб державного регулювання економіки шляхом формування на контрактній (договірній) основі складу та обсягів продукції, необхідної для державних потреб, розміщення державних контрактів на її поставку (закупівлю) серед підприємств, організацій та інших суб’єктів господарської діяльності України всіх форм власності.
Суб’єктами державногозамовлення являються державні замовники  і виконавці державного замовлення. Державними замовниками можуть виступати  міністерства, інші центральні органи державної виконавчої влади україни, Уряд Автономної Республіки Крим, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, державні організації і установи,уповноважені Кабінетом Міністрів укладати державні контракти з виконавцями державного замовлення. Виконавцями державного замовлення можуть виступати суб’єкти господарської діяльності України всіх форм власності, які виготовляють і поставляють продукцію для державних потреб.
Основним інструментом, який визначає економічні і правові зобов’язання сторін і регулює взаємовідносини замовника і виконавця, є державний контракт ( договір). З метою організації робіт, пов’язаних з формуванням державного замовлення , розміщення поставок продукції для державних потреб і контролем за їх виконанням, Кабінет Міністрів України визначає і затверджує, по - перше, державних замовників і , по-друге, міністерства, відомства, інші центральні органи державної виконавчої влади, які координують роботу державних замовників щодо розміщення поставок продукції для державних потреб, формують державне замовлення і доводять до державних замовників збалансовані з фінансовими ресурсами обсяги поставок продукції для укладення державних контрактів з виконавцями державного замовлення.
Державні замовники здійснюють вибір виконавців державного замовлення, укладають з ними державні контракти і гарантують їм оплату продукції. Вони є відповідальними за задоволення державних потреб у відповідній продукції. Слід підкреслити, що Кабінет Міністрів України виступає гарантом за зобов’язаннями державних замовників і забезпечує їх фінансовими ресурсами в обсягах, необхідних для повної оплати державних потреб. З метою економічного стимулювання виконання державних замовлень виконавцям можуть надаватись пільги щодо податку на прибуток, пільгові дотації і субсидії, кредити на пільгових умовах, валютні кошти, митні та інші пільги.
Потреба в продукції, необхідній для забезпечення виконання регіональних цільових програм (поставки продукції для регіональних потреб), визначаються Урядом Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями. Поставки продукції для виконання регіональних програм забезпечуються за рахунок коштів республіканського бюджету  Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів, а також позабюджетних джерел, що залучаються для цієї мети.
Все більший вплив на інвестиційну діяльність мають позабюджетні фонди, через які держава формує додаткові джерела фінансування інвестицій. В Україні створені слідуючі позабюджетні фонди :
- Державний інноваційний фонд,
- Фонд сприяння зайнятості населення,
- Пенсійний фонд,
- Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення.
Кабінетом Міністрів України передбачено вжити ряд заходів для пожвавлення інвестиційного процесу відповідно до Концепції регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки. Для цього поланується :
1. Збільшити обсяги власних інвестиційних ресурсів суб’єктів господарювання. З цією метою запроваджується новий порядок визначення амортизації та новий порядок амортизаційних відрахувань з одночасним запровадженням індексації амортвідрахувань у розмірах, що відповідають рівню інфляції.
2. Забезпечити стабільний обсяг централізованих капітальних вкладень шляхом оптимізації структури видаткової частини Державного бюджету.Посилити вимоги до ефективності використання державних інвестицій, запровадивши порядок укладення контрактів на спорудження об’єктів тільки за результатами конкурсів ( тендерів).
Запровадити відповідальність за порушення умов контракту (договору) на будівництво об’єктів, що здійснюються за рахунок коштів державного бюджету.
З метою раціонального використання централізованих капіталовкладень, посилення контролю за своєчасним введенням в дію потужностей та об’єктів, запровадити титульні списки.
3. Здійснювати державний контроль за достовірністю визначеної вартості будівництва і договірних цін  на об’єктах, що споруджуються із залученням бюджетних коштів. Запровадити систему  санкцій за безпідставне  завищення вартості будівництва.
4. Перейти від безповоротного бюджетного фінансування  інвестицій у виробничій сфері до їх кредитування.
5. Розробити і разом з Національним банком України запровадити механізм посилення зацікавленості комерційних банків у збільшенні обсягів інвестиційних норм , перш за все, шляхом довгострокового їх кредитування.
6. Забезпечити перевагу в наданні урядових гарантій іноземним кредитам на середньо -  та довгостроковій основі з пільговим періодом погашення  та помірною відсотковою ставкою для фінансування потреб перспективного розвитку галузей економіки за визначеними пріоритетами.
7. Забезпечити формування іноземних кредитів, які надаються під гарантії Кабінету Міністрів України, насамперед на придбання новітніх, “ноу-хау”, що підвищують конкурентну спроможність української продукції та послуг.
8. Підготувати і затвердити рішення Кабінету Міністрів України (на основі проведення інвестиційних конкурсів) індикативний перелік пріоритетних інвестиційних проектів, які пропонуються для фінансування за рахунок прямих іноземних інвестицій або комерційних кредитів.
9. Прискорити завершення формування нормативної та інституційної бази розвитку фондового ринку  з метою цивілізованого перерозподілу акцій на користь інвестора ;
діяльність фондового ринку спрямувати на розвиток і мобілізацію внутрішніх інвестиційних ресурсів, створення сприятливих умов для портфельних інвестицій, проводити виважену політику щодо іноземних інвесторів  на фондовому ринку з урахуванням міжнародних стандартів фінансових ринків та конкурентноспроможності вітчизняних інвесторів і фінансових посередників.
10. Забезпечити збільшення інвестиційних ресурсів держави за рахунок її активної діяльності на фондовому ринку. Для цього:
- випускати в обіг середньо-  та довгострокові державні цінні папери;
- спрямувати політику держави, як елемента на ринку державних цінних паперів, на покриття дефіциту державного бюджету в частині обслуговування державного боргу  та фінансування цільових програм та проектів;
- підпорядкувати заходи регулювання фондового ринку розвитку спільного інвестування , стимулювання конкуренції іноземних інвесторів на внутрішньому фондовому ринку, створенню умов для виходу українських емітентів на закордонні фінансові ринки.

5.5.  Кошторисне  планування
Установи невиробничої сфери, основним джерелом фінансування котрих є бюджетні кошти, називаються  бюджетними. До   таких установ  відносяться, головним чином, установи освіти, охорони здоров’я, науки, державної влади і управління, оборони і правоохоронних органів. Всі видатки даних установ визначаються на основі кошторису, а тому порядок планування  і фінансування цих видатків називається  кошторисним.   
Кошторис -  це соновний плановий документ, який визначає обсяг фінансових ресурсів, джерела їх формування, цільове спрямування і поквартальний розподіл, необхідних для утримання бюджетної установи, розвитку її матеріально-технічної і соціальної сфери, матеріального стимулювання колективу працівників в наступному бюджетному році.
В практиці кошторисного планування  застосовуються дві форми кошторисів : кошторис доходів і видатків  складають, як правило, установи освіти і охорони здоров’я, які , окрім бюджетних коштів, одержують кошти від комерційної діяльності  (надання платних послуг); кошторис видатків складають органи державної влади і управління,  оборони і правоохоронні органи, суди і прокуратура

В бюджетному плануванні розрізняють  слідуючі види кошторисів: індивідуальні, загальні, на централізовані заходи, зведені.
Індивідуальний кошторис -  це фінансовий план конкретної бюджетної установи, який відображає специфіку і особливості її виробничої діяльності; їх  складають установи освіти, охорони здоров’я, державної влади і управління, правоохоронні органи, суди і прокуратура і суди  та інші. Він також є основним документом  при плануванні і фінансуванні  окремих заходів, передбачених параграфами бюджетної класифікації.
Загальні кошториси складаються на видатки однотипних установ, які обслуговуються централізованими бухгалтеріями.Такі кошториси складаються по школах, клубах, бібліотеках, фельдшерсько-акушерським пунктам. Для даних установ характерним є невеликий обсяг фінансування  і стабільний штат працівників.
Кошторис видатків на централізовані заходи  складають міністерства, відомства, управління (відділи) місцевих органів влади і управління на видатки, які раціонально здійснювати в централізованому порядку, наприклад, підготовку кадрів, придбання цінного учбового обладнання і інвентаря, медичного обладнання, автомобілей швидкої медичної допомоги, проведення спортивних змагань і т. ін.
Зведені галузеві кошториси  включають всі видатки на утримання установ одного відомства, наприклад, управління (відділу) освіти чи охорони здоров’я, тобто в ньому об’єднуються  індивідуальні, загальні і кошториси видатків на централізовані заходи. Розробка зведених кошторисів можлива завдяки тому, що в основу індивідуальних кошторисів покладені єдині показники плану економічного і соціального  розвитку, а базою  для розрахунків всіх кошторисів служать діючі норми витрат і складаються вони по єдиним формам і статтям бюджетної класифікації. Зведений кошторис входить  в видаткову частину бюджету і визначає обсяги бюджетного фінансування.
Індивідуальний кошторис є основним елементом  бюджетного планування. Він складається з трьох розділів. В першому розділі приводиться загальна сума видатків і їх предметно-цільовий розподіл по статтям витрат, а в другому - основні виробничі ( оперативно- сітьові) показники, а в третьому - розрахунки і обгрунтування окремих витрат по статтям кошторису.
Видатки бюджетної установи знаходять відображення в слідуючих статтях.
Основними елементами кошторису є статті витрат. Фінансування установ і організацій, що перебувають на бюджеті, проводиться  по  таких статтях.
Стаття № 1:
“Фонд оплати  праці”
На статтю №1 відносяться видатки на : виплату  заробітної плати за встановленими  посадовими окладами, ставками або розцінками всім без винятку штатним працівникам, а також на погодинну  оплату праці викладачів;
усі види додаткової оплати праці викладачів навчальних закладів за завідування учбовими кабінетами, лабораторіями, за виконання обов’язків класних керівників, за перевірку письмових робіт учнів;
оплату консультантів у лікувальних закладах;
виплату за звання дійсним членам і членам-кореспондентам академій;
виплату передбачених у бюджеті, згідно з рішеннями Уряду,  преміальних сум, що видаються в порядку затвердженої постійно діючої  в установі системи преміювання ;
виплату премій і подання  матеріальної допомоги  працівникам органів державної влади і управління, правоохоронних органів, де ці затрати проводяться  в межах фонду оплати праці;
оплату праці осіб, що не перебувають у штаті даної установи, залучених для виконання  робіт на договірних засадах.
Стаття №2:
“Нарахування на заробітну плату.”
На дану статтю відносяться видатки по нарахуванню внесків на  державне соціальне стахування. Внески нараховуються у встановлених розмірах  на всі суми  заробітної плати, враховані по статті №1.
Нарахування на державне соціальне страхуванняи на заробітну плату по оплаті праці осіб,  що не перебувають у штаті даної установи, організації, що рахується по інших статтях бюджетної класифікації, відносяться на ті ж статті, по яких відображаються видатки по нарахуванню заробітної плати вказаних працівників.
Стаття №3:
“Канцелярські і господарські.”
На статтю №3 відносяться:
канцелярські видатки: на придбання канцелярського, креслярського та письмового приладу і матеріалів, крім віднесених на  статтю №18; на виготовлення і придбання бухгалтерських  і статистичних книг, книг по діловодству, бланків відомостей; по переплетенню і брошуруванню документів, типографські видатки і видатки  по публікації, оплату послуг по механізації обліку; оплату вартості робіт, що виконуються машинолічильними станціями  і обчислювальними центрами для централізованих бухгалтерій і бюджетних установ;
видатки на позавідомчу охорону;
видаатки на зв’язок: абонентна плата за телефон та міжміські переговори; оплата різного роду поштових відправлень ( у тому числі посилок, телеграм, грошових переказів);
видатки на придбання довідкової, офіційної і періодичної літератури (газети, журнали, бюлетені, довідники), крім придбаної для стаціонарних бібліотек, а також крім періодичної літератури, придбаної для клубів, районних будинків культури, шкіл, лікарень та інших соціальних і культурних  закладів;
господарські видатки: по найму приміщень; опалення (в тому числі доставка, розпилювання, коління і складання дров); освітлення приміщень, дворів, вулиць і площі, на оплату водопостачання, каналізації і  асенізації; на оплату палива, електроенергії і води  для господарських, лікувальних  та інших цілей, за винятком відннесених на статтю №18, видатки науково-дослідних установ і навчальних закладів по  оплаті електроенергії для тхнічних цілей, опаленню теплиць, віваріїв та оранжерей і видатків на оплату води, пару, газу для наукових, учбових і технічних цілей; на оплату опалення, освітлення і води для теплиць у школах; по утриманню в чистоті будівель, дворів, вулиць і тротуарів ( в тому числі, полив  вулиць, тротуарів і дворів, придбання щіток, ганчірок, мастики для натирання підлоги, мила і ганчірок для миття підлог); по поточному ремонту приміщень; по дезінфекції і викоріненню гризунів і різних комах; на підвіз і заготівлю льоду в льодниках для господарських, технологічних і інших цілей, на придбання матеріалів і предметів, що використовуються для господарських цілей, за винятком видатків на придбання предметів, матеріалів, інвентаря, обладнання і обмундирування , що відносяться на статті №12, 14, 18; на придбання медикаментів, аптечок і перев’язувальних засобів для установ, крім  лікувально-профілакторних та лікувально-ветеринарських закладів; по пранню білизни і санітарно-гігієнічному обслуговуванню (мило,баня, стрижка, зубні щітки і порошок, набивка матраців і т. ін. ) контингентів, що обслуговуються  соціально-культурними закладами; на оплату посуду; по господарському обслуговуванню з’їздів, нарад, конференцій по абонементній платі за користування  радіо; на поточний і капітальний ремонт обладнання та інвентаря, включаючи ремонт обладнання  та м’якого інвентаря і обмундирування, а також на видатки , пов’язані з технічним обслуговуванням медичного та іншого обладнання; витрати на оплату інформаційно-лічильних послуг, що надаються апарату управління; на оплату квартир і комунальних послуг (освітлення, опалення), що безкоштовно надаються  згідно з постановами Уряду працівникам шкіл, лікарень та інших бюджетних установ; на заходи по охороні праці і техніки безпеки по закладах охорони здоров’я;

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2019 BPK Group.