лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

СИСТЕМА ЕКОНОМІЧНИХ ЗАКОНІВ І КАТЕГОРІЙ

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Тема 5
ЗАКОНИ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ
РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Отримавши загальне уявлення про характер і основні параметри функціонування ринку, розглянемо «вузлові пункти» мікроекономіки — закони діяльності суб’єктів ринкової економіки: споживачів та виробників. Ці закони розкривають, як споживачі витрачають свій дохід з метою максимізації свого задоволення, показують, яким чином на вибір впливають ціни товарів, дохід, переваги, уподобання. Вони також розкривають основні закономірності поведінки виробників (фірм, підприємств). Головна мета — зрозуміти, як люди здійс­нюють вибір і які чинники впливають на цей вибір.


§  

1. Закони поведінки споживача
Три основні категорії — корисність, ціна й дохід — складають зміст теорії поведінки споживача.
Корисність правомірно розглядати як характеристику задоволеності споживача (чи досягнутого ним добробуту) при споживанні певних товарів та послуг. У даному формулюванні наголос робиться на суб’єктивні оцінки.
Найбільш змістовними характеристиками явища корисності є такі.
Категорія корисності служить для того, щоб зрозуміти поведін­ку споживача, яка і за мотивами, і за цілями переважно і неминуче є суб’єктивною.
Корисність кожного даного блага пов’язана з певною ситуа-
цією і зі зміною останньої цілком може виявитися іншою.
Корисність висвітлює принциповий у поведінці споживача момент — вибір благ. Саме в ситуації вибору корисність виявляє своє економічне призначення: бути критерієм відбору, показувати, наскільки необхідний той чи інший об’єкт вибору даному споживачеві в даних умовах, визначати, чого він прагне стосовно до цих умов.
Насамкінець, за допомогою даної категорії ми можемо кон-
статувати факт наявності самостійності споживача, його суверенітет та свободу вибору. Благо буде куплене, якщо споживач надасть йому перевагу, уподобає його, побачивши в ньому певну корисність для себе, а тому вибере його із загального кола товарів чи послуг.
Переваги можна умовно визначити порядковими номерами, які начебто присвоєні споживачем певним наборам (кошикам, комплектам), що мають різні кількості чи різні назви товарів і послуг. З точки зору споживача ці кошики являють собою альтер­нативні споживчі можливості.
Окрім якісної, будь-яке явище має й кількісну сторону. Економічна теорія пропонує два можливих варіанти пояснення цього факту.
Спосіб виміру корисності двох різних благ для даного споживача можна розглядати як фіксоване відношення переваги, наданої одному щодо іншого, визнане відношення рівноцінності (байдужості) щодо даних благ. Раціональний споживач може упорядкувати своє ставлення до всіх благ, які розглядаються ним при виборі, розташувавши їх за певною ієрархією. Критерій відбору виявляється через поняття «більше», «менше» та «однаково». Без такої ієрархії взагалі неможлива жодна раціональна, послідовна поведінка споживача. Такий варіант вимірювання корис­ності називають ординалізмом (від «ordinal» — «порядковий»).
Якщо припускається, що раціонально діючий споживач не тільки визнає той факт, що для нього корисність даного блага, наприклад, більша від корисності іншого, але й указує, на скільки більша, фіксуючи величину перевищення, то маємо спосіб вимірювання корисності, який зветься кардиналізмом (від «cardinal»«кількісний»).
Щоб розібратися в поведінці споживача в ситуації вибору, насамперед необхідно охарактеризувати його об’єкти. Фундаментальним поняттям у цьому випадку є благо. Під ним розуміють будь-який об’єкт споживацького вибору, здатний забезпечити (надати) певне задоволення споживачеві (підвищити рівень його добробуту). Благами можуть бути як предмети, так і дії (тобто товари та послуги).
Практика засвідчує, що всі блага споживаються не відокремлено, а разом з іншими, тобто в певних комплектах, наборах. Набір благ — це сукупність їх кількості й видів, що споживаються в даний період.
Сукупність усіх реально можливих наборів становить множину споживання (або споживчу множину). Як правило, вона вимірюється ринковими кошиками — набором одиниць деяких благ, які споживаються за одиницю часу.
Сукупність наборів благ можна зобразити графічно. У теорії розглядаються набори з двох благ. Припускається, що все що правильно для двох благ, правильно і для більшої їх кількості.
Існують основні припущення (аксіоми) теорії споживчого вибору, що дають змогу визначити мінімально необхідний для послідовної поведінки споживача рівень його раціоналізму.
Аксіома повної упорядкованості переваг: споживач завжди може сказати, як він ставиться до наборів благ, що порівнюються.Інакше кажучи, для будь-яких наборів А і Б у певній ситуації або А > Б, або А < Б, або А = Б. Фактично, усе що споживачу необхідно зробити, — це визначити своє ставлення до відповідних наборів благ.
Аксіома транзитивності переваг: переваги споживача послідов­ні. Інакше кажучи, якщо А > Б, а Б > В, то завжди А > В. Із ранжування наборів випливає, що А дає більше задоволення, ніж Б. Аналогічно, Б дає більше задоволення, ніж В. Отже, А повинен давати більше задоволення, ніж В.
Транзитивність переваг дає можливість привести в певну систему всю множину споживання. Крім того, існує ще одне припущення в рамках уже зробленихнеперервність переваг споживача. Це припущення необхідне для того, щоб переваги могли бути виражені неперервною функцією корисності. Остання є відношенням між обсягами благ, що споживаються, і рівнем добробуту (ступенем задоволеності, рівнем корисності), який досягається при цьому споживанні. Функція корисності є виразом системи впорядкування переваг даного споживача в даній ситуації.
Якщо ми говоримо тільки про певний порядок, у якому розташовані класи байдужості (групи рівноцінних для даного споживача наборів благ), то функція корисності, яка виражає цей порядок, буде ординалістською (порядковою). Значення такої орди­налістської функції корисності буде виявляти тільки розташування (ранжування, послідовність, порядок) певних груп рівноцінних наборів двох благ А і Б.
У тому випадку, коли ми визначаємо не тільки розташування й послідовність класів байдужості, а й оцінюємо різницю в рівнях добробуту, що відповідають кожному з таких класів байдужості, функція корисності буде порівнювати не тільки самі значення корисності, а й їх зміни.
Однак самі кількісні оцінки таких різниць у рівнях добробуту не мають абсолютного значення. Наприклад, їх можна одночасно подвоїти, потроїти, збільшити чи зменшити на одну й ту саму величину.
Аксіома потреб, що не насичуються: більша кількість будь-якого блага завжди має перевагу перед меншою кількістю того самого блага (більше завжди краще). Це означає, що споживач ніколи не відмовиться від додаткової кількості будь-якого блага, що споживається ним, оскільки він завжди оцінює її як рівень, який підвищує його добробут.
Використовуючи аксіому про ненасичуваність та враховуючи неперервність функції корисності, можна розглядати останню як таку, що диференціюється, а її часткові похідні є позитивними.
Якщо функція корисності є виявом певного рівня добробуту, то її перша часткова похідна виражає збільшення даного рівня добробуту, яке забезпечується при споживанні додаткової кількості блага певного виду та за незмінних кількостей благ усіх інших видів. Таке збільшення називають граничною корисністю блага даного виду.
Аксіома незалежності споживача: задоволення споживача залежить тільки від кількості благ, які він споживає, і не залежить від кількості благ, які споживають інші. Це передусім означає, що споживачу незнайомі почуття заздрощів і співчуття. У принципі, від цієї аксіоми можна відмовитися, що інколи й роблять при аналізі процесів споживання з урахуванням зовнішніх ефектів і зовнішніх витрат.
У порядковій теорії корисності поняття «корисність» означає не більш, ніж порядок переваг. Твердження «Набір А має перевагу перед набором В» еквівалентне твердженню «Набір А має більшу для даного споживача корисність, ніж набір В».
Нарешті, якщо припустити, що функція корисності від споживання такого проміжного набору благ є опуклою, то вона двічі диференційована. А звідси випливає вельми важливий висновок: другі часткові похідні даної функції корисності є від’ємними.
Припущення про опуклість означає, що гранична корисність будь-якого даного виду благ зменшується в міру збільшення кіль­кості даного виду благ, що споживається (звичайно, коли кількості благ, що споживаються, усіх інших видів залишаються незмінними). Отже, ми визначили основи і сферу дії давно відомого економістам принципу спадної граничної корисності, коли кожна наступна порція даного блага приносить у даній ситуації споживання все менший приріст загального рівня добробуту даного споживача.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2021 BPK Group.