лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

МЕТОДОЛОГІЯ СИСТЕМНОГО ПІДХОДУ ТА НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ (ДОСЛІДНИЦЬКІ ТА ІННОВАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ДЕРЖАВНІЙ СЛУЖБІ)

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

2. Системний підхід, його сутність, можливості
використання у державній службі
та дослідницькій діяльності
Серед досліджень у галузі методології наукового пізнання важ­ливе місце займає системний підхід. Він базується на ідеях загаль­ної теорії систем і системного аналізу. Можна виділити кілька аспектів його дослідження і використання: онтологічний (чи є системним світ, в якому ми живемо?), онтологічно-гносеологіч­ний (чи є системним наше знання, наскільки воно адекватне системності світу?), гносеологічний (чи є системним процес пізнання, чи існує межа процесу системного пізнання світу?), праксеологічний (чи є системною людська перетворювальна діяльність?).
Початок системним дослідженням поклали праці біологів Л. фон Берталанфі та Р. Жерара, економіста К. Боулдінга, філософа і психолога А. Рапопорт. Саме вони у 1954 р. створили «Товариство досліджень у галузі загальної теорії систем» і визначили такі його цілі: 1) створення ізоморфізмів понять, законів, моделей у різних галузях науки для перенесення їх з однієї дисципліни до іншої; 2) сприяння побудові адекватних теоретичних моделей для таких галузей науки, в яких вони відсутні; 3) мінімізація дублювання теоретичних досліджень у різних наукових галузях; 4) виявлення єдності науки шляхом встановлення зв’язків між спеціалістами різних наук.
У широкому розумінні загальна теорія систем включає: 1) кібернетику, котра базується на принципах зворотного зв’язку і кругових причинних ланцюгів та досліджує механізми цілеспрямованої поведінки і самоконтролю; 2) теорію інформації, що вводить у науковий обіг поняття кількості інформації і розвиває принципи передавання інформації; 3) теорію ігор; 4) теорію рішень; 5) топологію, яка містить теорію графів і теорію мереж; 6) факторний аналіз; 7) теорію систем у вузькому розумінні, кот­ра намагається вивести із загального визначення системи її прикладні галузі (системотехніку, дослідження операцій, інженер­ну психологію).
У СРСР у 70-х роках для розвитку системних досліджень багато зробили В. Г. Афанасьєв, І. В. Блауберг, В. П. Кузьмін, В. М. Са­довський, В. С. Швирьов, Г. П. Щедровіцький, Е. Г. Юдін, Б. Г. Юдін та ін. Більшість з цих дослідників компартійно-державною системою сприймались як люди вороже налаштовані до діалектичного та історичного матеріалізму. Їм інкримінувалася спроба підмінити методологію діалектичного та історичного матеріалізму системно-структурним підходом. Серед українських дослідників загальної теорії систем перш за все слід назвати В. Н. Костюка, О. О. Маліновського, А. О. Стогнія, А. І. Уйомо­ва та ін.
Розробки сучасних дослідників системної проблематики поділяються на чотири такі галузі: філософські проблеми системного підходу; проблеми логіки і методології системних досліджень; проблеми створення спеціально-наукових системних концепцій і теорій; проблеми побудови загальної теорії систем.
Перша група системної проблематики складається з філософсь­ких проблем системного підходу, «філософії систем». Вона досліджується у двох основних напрямках: онтологічному і гносеологічному. Онтологія систем має своїм предметом те, що формує системну картину світу. Наприклад, тектологія О. О. Бог­данова є серйозною спробою побудови нової картини світу. Так саме з точки зору засновника теорії інформації У. Уівера можна визначити три етапи онтологічного ускладнення предметів наукового аналізу: 1) організовану простість (світ класичної механіки), 2) неупорядковану складність (світ класичної статистичної фізики), 3) організовану складність (сучасний світ соціально-економічного життя). К. Боулдінг називає такі принципові шляхи побудови системної онтології: побудову 1) «системи систем» (тобто визначення загальних ознак і характеристик системних об’єктів різної фізичної природи та різного ступеня складності), 2) «ієрархії систем» (відповідно зі зростанням їхньої складності).
Ще одним важливим аспектом у формуванні системної картини світу є принципи підходу до системних об’єктів. А. Рапопорт розглядає серед них у першу чергу: 1) ідеї цілісності організму у біології; 2) кібернетичні принципи побудови технічних систем; 3) математичні принципи виявлення ізоморфізмів у структурах, функціонуванні, поведінці й розвитку різних типів системних об’єктів.
Гносеологія системного підходу включає два кола питань: принципи побудови системного дослідження; специфічний для нього категоріальний апарат. Що стосується першого кола питань, то для розуміння об’єкта системного підходу як цілого необхідно, по-перше, розкрити його сутність, якісну специфіку, системні, інтеграційні властивості; по-друге, визначити його склад, кількісну та якісну характеристику компонентів, їхню координацію та субординацію, головний системовідтворювальний елемент, внутрішні джерела розвитку; по-третє, з’ясувати його струк­туру, тобто внутрішню організацію і взаємозв’язок компонентів, причини саме такої організації та взаємодії; по-четверте, виявити його функції (комунікаційну, інтеграційну та інші), по-п’яте, реконструювати його історію, тобто відтворити минулий стан; по-шосте, змоделювати його майбутній стан. Що стосується другого кола питань, то слід, по-перше, визначити систему як відмежовану взаємопов’язану множину сукупностей, що саморозвивається; по-друге, знайти її дві протилежності — елемент (складову системи) та хаос (відсутність зв’язків між елементами); по-третє, побудувати певну ієрархію систем, в який задана система складається з підсистем і сама входить до надсистеми, більш складної та більш великої системи.
Побудова логіки і методології системних досліджень становить другу частину цих розробок. Вона має такі компоненти: 1) формалізовано-логічне описання вихідних понять системного підходу («система», «структура», «зв’язок», «ієрархія» тощо); 2) побудова логічних формалізмів для дослідження різних аспектів системної проблематики (систем зв’язків, біологіки, логіки цілісності тощо); 3) використання апарату формальної логіки для розв’язання тих чи інших системних проблем (наприклад, багатозначної логіки, логіки систем).
Третю частину системних досліджень становлять спеціально-наукові системні концепції та розробки. До них відноситься найбільша частина сучасних системних досліджень. Маються на увазі різні системні дослідження у галузях біології, інформатики, наукознавства, економіки, політології, соціології, конфліктології, антропології, правознавства, адміністративної науки тощо.
Нарешті, четверта частина системної проблематики стосується побудови загальної теорії системи. Дуже багато для цієї частини системних досліджень зробив Л. фон Берталанфі. Його теорія відкритих систем є емпіричним варіантом загальної теорії систем. Альтернативні концепції загальної теорії системи намагалися побудувати У. Росс Ешбі, М. Месарович, О. Ланге, А. І. Уйомов, В. М. Костюк, М. Тод, Е. Шоуфорд та ін.
Системний метод наукового пізнання і перетворення світу передбачає: по-перше, розгляд об’єкта теоретичної і практичної діяльності (наприклад, державної служби) як системи, тобто як відокремленої множини взаємодіючих елементів; по-друге, визна­чення складу, структури та організації елементів і частин системи, знаходження суттєвих взаємодій між ними; по-третє, виявлення зовнішніх зв’язків системи, відокремлення серед них голов­них; по-четверте, визначення функції системи та її ролі серед інших систем; по-п’яте, аналіз структури і функцій системи; по-шосте, виявлення на цій основі закономірностей і тенденцій розвитку системи.
Системи поділяються на:

  • цілісні, в яких зв’язки між складовими елементами є більш міцними, ніж зв’язки цих елементів з довкіллям, і підсумкові, в яких зв’язки між елементами такого ж порядку, що й зв’язки їхніх елементів із довкіллям;
  • органічні (біологічні організми, жива природа) і механічні (техніка);
  • динамічні, що знаходяться у постійному русі і статичні, що відносно нерухомі;
  • відкриті, які обмінюються з іншими системами, і закриті, що ізольовані;
  • керовані, які управляються, і некеровані, які не піддаються управлінню;
  • ті, що самоорганізуються, тобто зміни у них відбуваються самопливом, і ті, що не самоорганізуються, тобто є неорганізованими.

Неорганізовані сукупності є також системами, якщо вони: по-перше, складаються з елементів; по-друге, ці елементи певним чином пов’язані між собою, по-третє, цей зв’язок єднає елементи у сукупність певної форми (куча, нагромадження, натовп тощо); по-четверте, це з’єднання відбувається за просторово-часовими закономірностями.
Системний аналіз є окремим різновидом системного дослідження: він розглядає лише штучні системи, що виникли за участю людини, і використовується під час прийняття рішень та управління. Головне у системному аналізі — це забезпечення ефективної взаємодії людини (суб’єкта пізнання) з реально існуючою системою (об’єктом). Це досягається перетворенням склад­них завдань на прості, важкої проблеми — на чітку серію задач, що мають рішення.
Дуже оригінальний метод аналітико-синтетичного дослідження (діакоптику) запропонував американський системотехнік Г. Крон. Цей метод призначений для вивчення технічних, біологічних та економічних систем. Згідно з ним система за певними правилами поділяється на кілька підсистем, компонентів, і на цій базі будуються топологічні моделі-графи вихідної системи. Аналізується кожна з виокремлених підсистем. Для кожної з них знаходиться рішення. Після того окремі рішення щодо підсистем синтезуються з використанням апарату тензорного та матричного обчислення. У підсумку формується модель загального рішення.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2022 BPK Group.