лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

МЕТОДОЛОГІЯ СИСТЕМНОГО ПІДХОДУ ТА НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ (ДОСЛІДНИЦЬКІ ТА ІННОВАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ДЕРЖАВНІЙ СЛУЖБІ)

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Найбільш вагомим аргументом проти можливості існування всезагальної організаційної науки є її універсальність. З погляду спеціалізації важко зрозуміти, як одні і ті самі закони можуть бути застосовані до астрономічних світів і біологічних клітин, живих людей та ефірної хвилі, наукових ідей і атомів енергії. Тектологія охоплює матеріал інших наук і життєвої практики, з якої вони виникли. Але «вона охоплює його тільки з боку метода, тобто цікавиться скрізь способом організації цього матеріалу».
З цією метою розробляються узагальнення, що дають уявлення про форми і типи організації.
О. О. Богданов вивчає системні протиріччя, що виникають на базі зростання організаційних розбіжностей між частками цілого, збільшення тектологічної різниці. Для ілюстрації цього положення він звертається до сфери ідеології, де виділяє дуалістичні системи світогляду, що зосереджують увагу навколо двох яких-небудь вищих принципів або граничних понять (наприклад, таких, як «матерія» і «дух», «добро» і «зло» тощо). Такі системи, на його думку, є усталеними, доки існують сталі критерії розмежування об’єктів за цими поняттями і принципами. Як тільки зникає визначеність розмежування між ними, тобто люди впевнюються, що душевний стан залежить від тілесного, а тілесний від душевного, що добро і зло відносні, одразу ж виникає дезорганізація, боротьба центральних тенденцій, хиткість форм. У результаті один з цих протилежних принципів підкоряється іншому або обидва якому-небудь третьому. При цьому принципово важливим є встановлення тенденцій системного розвитку, можливостей планомірного впливу на подальшу долю системи. «Слід тільки пам’ятати, — наголошує О. О. Богданов,— що внутрішні протиріччя, навіть дуже значні, можуть не заважати існуванню системи і навіть прогресувати, якщо її організованість переважає ці протиріччя».
Важливим тектологічним поняттям є «організаційна гнучкість». Воно відображає рухомий, гнучкий характер зв’язків системи, легкість перегрупування елементів. Чим більш гнучка система, тим більше в неї виникає комбінацій, тим багатше матеріал підбору, швидше і повніше відбувається його пристосування до оточення. «Тектологічний прогрес, що базується на гнучкості, — пише автор О. О. Богданов, — сприяє розвитку, веде до ускладнення організаційних форм, оскільки в них накопичується пристосування до нових і нових змін умов. Ускладнення, у свою чергу, сприяє розвитку гнучкості системи, тому що збільшує багат­ство можливих комбінацій. Саме тому, взагалі, чим вищою є організація, тим вона є більш складною і гнучкою». Остаточно можна сформулювати головну тектологічну закономірність так: зростання організованості за одними параметрами досягається за рахунок її зменшення за іншими параметрами.
Тектологія як наука характеризується: способом постановки задач задля їхнього розв’язання; способом їх розв’язання, що включає перехід від організаційного аналізу до організаційного синтезу. Ця наука характеризується також тісним зв’язком із кож­ним з трьох основних циклів наукового знання: математичним, природничим, соціологічним. Її відрізняє від філософії спрямованість на експериментальне обґрунтування власних законів і принципів. Основна проблема тектології — з’ясування природи дискретності (від. лат. diskretus — перервний) і безперервності межі людського досвіду. О. О. Богданов використовував тектологію як методологію для власних економічних досліджень.
Веберівська методологія
Згідно з цією методологією соціологія влади оперує трьома основними поняттями: «бюрократія», «традиціоналізм» та «хариз­ма». З точки зору бюрократії влада має бути легітимною, з позицій традиціоналізму вона залежить від святості традицій, а хариз­ма потребує від носія влади ореола привабливості, атрактивності. В основі методології М. Вебера є два принципових положення. Згідно з першим існують два ступеня розуміння соціальних явищ: «миттєвий», тобто очевидний, та «розуміючий», тобто такий, що з’ясовує причинні зв’язки, сутність соціальних явищ. Згідно з другим існує конструкція «ідеального типу», яка намагається пояснити наслідки соціальних дій.
3. Загальнонауковий рівень
методологічного знання
Наукове пізнання — це такий рівень функціонування свідомос­ті, в результаті якого нове знання отримує не тільки окремий суб’єкт, а й суспільство в цілому. Нові знання є результатом професіональної діяльності вчених. Наукові знання розвиваються з форм донаукового, повсякденного знання, спираються на індивідуальний і загальнолюдський досвід, на суспільну практику.
РІВНІ НАУКОВОГО ПІЗНАННЯ


Характерні риси емпіричного
рівня пізнання

Характерні риси теоретичного
рівня пізнання

1. Об’єкт пізнання вивчається з боку зовнішніх зв’язків

1. Об’єкт пізнання вивчається з боку внутрішніх зв’язків

2. Метою пізнання є протокольна
фіксація різних вимірів явища

2. Метою пізнання є з’ясування сутності явища

3. Логічною формою відображення знання є просте судження

3. Логічною формою отримання знан­ня є умовивід

4. Сфера застосування отриманого знання вузька, вона обмежена кількіс­тю вивчених явищ.

4. Сфера застосування отриманого знання широка, вона обмежена лише законами даної теорії

Існує два основних рівня наукового пізнання: емпіричний і теоретичний (див. табл.). За розробкою П. В. Копніна, вони відрізняються один від одного за чотирма параметрами (стороною вивчення об’єкта, метою пізнання, логічною формою відображення отриманого знання, масштабами його застосування у практиці).
Емпіричний (від грец. ?????????? — досвідчений) рівень знання — це таке знання, зміст якого в основному одержано з досвіду (зі спостережень та експериментів), підданого деякій раціональній обробці, тобто сформульованого певною мовою. Характерною особливістю емпіричного пізнавального рівня є те, що він включає в себе безпосередній контакт дослідника з предметом за допомогою органів відчуттів або приладів, що їх продовжують; дає знання зовнішніх, видимих зв’язків між явищами. Вершиною емпіричного пізнання є фіксація повторення явищ без пояснення причин. Емпіричні знання спираються на емпіричні факти й співвідношення, дані спостережень, показання приладів, записані в протокол, зведені в таблицю чи подані графічно тощо.
Теоретичний(від грец. ?????? — розгляд, дослідження) рівень пізнання це, по-перше, логічне узагальнення практичного досвіду людей; по-друге, протилежні емпіричним методам наукові методи пізнання. Теоретичне знання має загальний і необхідний характер і містить відомості про внутрішні закономірності спостережуваних явищ. На цьому рівні можна отримати певні знання не тільки за допомогою досвіду, але й абстрактного мислення.
Теоретичне знання включає систему понять, суджень, абстрак­цій, спеціальні й загальні теорії. Перевага теоретичного знання в тому, що воно дає знання сутності, загального закону і може передбачити майбутнє. Метафізичний підхід до розуміння емпірич­ного і теоретичного рівнів пізнання виявляється в запереченні єдності між ними або абсолютизації одного з них. Емпіричні знання можуть випереджати теорію, а теорія в певних умовах може передувати емпіричним фактам.
Свідома цілеспрямована діяльність щодо формування і розвит­ку знань регулюється певними методамий прийомами. Існують методи емпіричного і теоретичного рівнів пізнання. Є також методи, котрі не можна однозначно віднести лише до одного з них.
ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК І ВЗАЄМОВІДНОШЕННЯ МЕТОДІВ,
РІВНІВ І ФОРМ НАУКОВОГО ПІЗНАННЯ


Методи

Рівні

Форми

Описання, вимірювання, порівняння, експеримент, спостереження

Емпіричний

Факти, емпіричні поняття, емпіричні правила

Моделювання, аналогія, аналіз-синтез, індукція, дедукція, абстрагування, пояснення, мис­ленний експеримент та ін.

Проміжний

Проблема, концепція, гіпотеза

Сходження від абстрактного до конкретного, аксіоматичний, системно-структурний та ін.

Теоретичний

Система законів, теорія, ідея, теоретичні поняття, наукова картина світу, парадигма, стиль мислення та ін.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2022 BPK Group.