лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

МЕТОДОЛОГІЯ СИСТЕМНОГО ПІДХОДУ ТА НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ (ДОСЛІДНИЦЬКІ ТА ІННОВАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ДЕРЖАВНІЙ СЛУЖБІ)

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

2. Філософська методологія, її різновиди
Позитивістська методологія історицизму К. Поппера
К. ІІоппер позначає словом «історицизм» такий підхід у соціальних науках, за яким вважається, що історичне передрікання є їхньою основною метою і що ця мета досягається за допомогою відкриття «ритмів», або «моделей», або законів, або тенденцій, які лежать в основі історичного розвитку. Передусім він шукає відповідь на запитання, чи може бути передрікання історичного розвитку метою соціальної науки і чи можливо взагалі науково здійснювати таке передрікання (відповідь на перше запитання ціл­ком залежить від відповіді на друге). Доведення неможливості науковими способами передрікати історичний розвиток ґрунтувалося на кількох пов’язаних між собою аргументах: 1) визнанні залежності соціального розвитку від науково-технічного прогресу; 2) нездатності науковця (індивіда чи колективу) науковими способами передбачати зміст своїх наукових відкриттів; 3) немож­ливості наукового передбачення історичного розвитку.
Проте, усвідомлюючи простоту такого доведення, К. Поппер уважно обстежує всі можливі контраргументи. Скажімо, перший із них полягає в тому, що наукове відкриття, безперечно, у своєму конкретному змісті не може бути передбаченим, але загальний характер усього масиву наукових відкриттів може визначатися глибшими закономірностями (наприклад, фазами економіч­ного розвитку), які дозволяють, незалежно від конкретного змісту тих чи інших наукових відкриттів, передбачати — хоч і не в деталях, а в загальних рисах — зміну історичних періодів.
Щоб переглянути всю сукупність таких аргументів, К. Попперу довелось звернутися до методологічного аналізу: адже якраз це дозволяє з’ясувати, що можна вважати соціальним законом (в тому числі — законом історичного розвитку). Можна з пев­ністю сказати, що всяке серйозне обговорення методології соціаль­них наук на рівні сучасного мислення неможливе без урахування аналізу, здійсненого К. Поппером. Цінність обговорення методології тим більша, що сам К. Поппер надзвичайно уважний до аргументів своїх опонентів і весь час закликає до участі в обміні думками. Це відповідає його загальнофілософській установ-
ці: будь-яка ідея повинна шукати не стільки ще одне підтвердження своєї правоти, скільки те, що може її поставити під сумнів, якщо нас справді цікавить істина. Авторитарне мислення, як відомо, керується протилежним принципом: шукати лише підтверджень і відкидати як «ворожі» будь-які контраргументи.
На думку К. Поппера, оскільки історичний процес на землі є унікальним, говорити про існування законів історичного розвитку в будь-якому науковому розумінні не можна. І це стосується не лише суспільства — наука ніколи не була спроможною передбачати історію певного індивідуального процесу.
Розглядаючи марксизм як один із різновидів історицизму, К. Поппер звертає увагу на співвідношення «активізму» К. Маркса (завдання філософії полягає в тому, щоб змінити світ) з його реалізмом (не можна протидіяти історичній необхідності). Він доходить висновку, що це співвідношення встановлюється в марк­сизмі таким чином, що значення людської діяльності зводиться до меєвтики — тобто до прокладання дороги «законам історичного розвитку» через спрямування людської діяльності відповідно до дії цих законів. Той світ (суспільство), в якому ми перебуваємо, не можна перетворювати відповідно до своїх ідеалів, його сутність задана наперед як щось незалежне від волі людини, як об’єктивно діючі закони («свобода — це пізнана необхідність»). Оцінку такого погляду К. Поппер виражає, перефразуючи відомий вислів К. Маркса («Філософи лише по-різному пояснювали світ, але справа полягає у тому, щоб змінити його») на: «Історицисти можуть лише по-різному пояснювати соціальний розвиток і допомагати йому різним чином; але справа полягає в тому, що ніхто не може змінити його». Марксистську теорію «наукового комунізму» він вважає своєрідним міфом, оскільки вона ґрунтується на вірі в існування наперед визначеної канви, по якій прокладає собі дорогу історичний процес. Ніяких наукових підстав і наукових шляхів до встановлення такої канви, як вважає, П. Поппер, не існує.
Але якщо так, то в чому ж тоді полягає роль соціальних наук і, зокрема, їхня практична виправданість? І чи можливе взагалі соціальне пізнання і яка роль пізнання і раціоналізму в перетворенні соціального буття? З погляду К. Поппера, соціальна наука мож­лива, але закони, які вона відкриває, мають задовольняти вимогам, які ставляться до законів і в природничих науках: соціо­логічні закони повинні бути сформульовані таким чином, щоб уможливлювати їх емпіричну перевірку. Такі закони мають вигляд універсальних тверджень, а реалізм у їхньому застосуванні має ґрунтуватися на вивченні тієї історичної ситуації, в якій діє реформатор (у тому числі на вивченні реальних історичних тенденцій, їх оцінці і пошуку шляхів припинення їхньої інерційної дії, якщо ці тенденції небажані). У цьому випадку закони стають засобами, з допомогою яких людство здійснює цілі, що ґрунтуються на утворених людською культурою цінностях. Якраз
інструментальний характер законів (коли цілі ставляться людиною, а не закони нав’язують цілі людям) характеризує будь-яке застосування законів у науці. Здійснення будь-якого соціального проекту має опиратися на знання соціологічних закономірностей.
Усі соціальні проекти К. Поппер поділяє на холістичні (від грец. o??? — цілий, увесь) і часткові. Перші він називає утопічними, оскільки такі соціальні проекти ставлять за мету перебудову всього суспільства загалом. Утопізм такого проекту зумовлений тим, що реформатор (чи революціонер) планує реформу такого обсягу, коли він не у змозі контролювати увесь клубок складних взаємозв’язків причин і наслідків. Оскільки його проект передбачає і зміну свідомості, то він сам, як носій такої свідомості, водночас виступає і суб’єктом, який контролює хід реформи,
і об’єктом контролю, а це цілком усуває можливість будь-якого контролю. Соціальний проект, який має за мету трансформацію всього суспільства, включаючи свідомість, легко доходить до того, що підміняє вимогу побудувати нове суспільство, придатне для чоловіків і жінок, які живуть у ньому, вимогою формувати цих чоловіків і жінок, аби вони були придатні для цього нового суспільства.
Часткова соціальна інженерія не обмежує а prіоrі обсяг рефор­ми — реформа може бути всебічною і мати на меті навіть трансформацію, зрештою, всього суспільства — але спосіб дії полягає в тому, що соціальний інженер уникає реформ «такого обсягу, коли йому важко розрізнити причини і наслідки, аби знати, що він насправді робить». Тобто йдеться про те, що за реформи навіть великого обсягу мають чітко виділятися аспекти реформи, які підлягають контролю, і, головне, має зберігатися той базис, який у принципі уможливлює будь-яку об’єктивну оцінку (цінніс­ну чи з погляду наукової істини). Отож, свідомість — і моральна, і наукова — має завжди існувати вільно і бути незалежною від усякого реформатора і будь-якого соціального проекту, щоб бути тією точкою опори, яка й дозволяє робити об’єктивну оцінку.
Отже, соціологія стає для К. Поппера спробою розв’язати давню проблему пророкування майбутнього — не стільки майбутнього окремого індивіда, скільки майбутнього тих чи інших груп і всього людського роду. Але той різновид історії, з яким історицисти бажають ототожнити соціологію, звернений не лише в минуле, а й вперед у майбутнє. Соціологія є вивченням діючих сил і передусім законів історичного розвитку. Відповідно, її можна було б назвати історичною теорією або ж теоретичною історією, оскільки універсально істинні соціальні закони можуть бути ототожнені тільки з історичними законами. Вони повинні бути законами процесу, зміни, розвитку, а не псевдозаконами очевидних сталостей та однотипностей. На думку К. Поппера, соціологи мають осягати загальну ідею широких тенденцій, згідно з якими змінюються соціальні структури. Вони також повинні зрозуміти причини цього процесу, роботу сил, відповідальних за зміни. Вони мають сформулювати гіпотези щодо загальних тенденцій, які лежать в основі соціального розвитку, аби люди могли пристосуватися до неминучих змін через виведення з цих законів певних пророцтв.
Історицистське розуміння соціології можна пояснити, дотримуючись того розрізнення, яке К. Поппер провів стосовно двох видів прогнозування, і відповідно розрізнення між двома класами наук. На противагу історицистській методології існує інша можливість — розуміти методологію як технологічну соціальну нау­ку. Така методологія привела б до дослідження загальних законів соціального життя, маючи за мету відкриття всіх тих фактів, які б становили необхідний базис для кожного, хто прагне рефор­мувати соціальні інституції. Поза всяким сумнівом, такі факти існують. Наприклад, існує чимало утопічних систем, які незастосовні лише тому, що вони не враховують достатньою мірою такі факти. Технологічна методологія, яку К. Поппер розглядає, намагається дати засоби для уникнення нереалістичних конструкцій. Вона була б антиісторицистською, хоча в жодному разі не антиісторичною. Історичний досвід є для неї найважливішим джерелом інформації. Але замість того, щоб намагатися відкрити закони со-
ціального розвитку, вона шукала б різноманітні закони, що накла­дають обмеження на проектування соціальних інституцій, або якісь інші однотипності (хоча такі, на думку історициста, не існують).

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2022 BPK Group.