ТЕМА 8. РИНОК ПОХІДНИХ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

Особливість похідного цінного папера полягає в тому, що він випускається на підставі вже випущених класичних цінних паперів, а саме: акцій та облігацій. Поява і розвиток похідних цінних паперів пояснюється такими причинами:

• можливістю страхування (хеджирування) угод спот шляхом укладання угод на похідні цінні папери;
• потребою фінансового ринку в створенні нових фінансових інструментів;
• потребами спекулянтів цінними паперами.

Слід знати види похідних цінних паперів, які існують. Це форварди, ф’ючерси, опціони, свопи, варантита ін.
На фондовому ринку з’являються похідні фінансові інструменти «другого покоління», основою яких є обіг похідних цінних паперів першого порядку: опціони на ф’ючерси, ф’ючерси на фондові індекси та ін.
Похідні цінні папери за своєю суттю є строковими цінними паперами. Продавець похідного цінного папера при укладанні угоди відкриває коротку позицію. Це означає, що він продав деяку кількість цінних паперів, яких у нього в наявності немає. Покупець відкриває відповідно довгу позицію. Це означає, що він купив цінних паперів більше, ніж продав.
У короткій позиції перебуває торговець цінними паперами, який їх позичає, маючи надію виграти на зниженні поточної ціни в майбутньому, тобто на поверненні боргу за більш низькою ціною. У довгій позиції учасник угоди сподівається на підвищення поточної ціни в майбутньому та на отримання курсової різниці.
Базисний актив похідного цінного папера — це цінні папери, товари, валюта, які покладені в основу угоди.
При вивченні теми слід звернути увагу на головні особливості кожного з видів цінних паперів.
Форвард — строкова угода, обов’язкова до виконання між продавцем і покупцем про майбутню поставку фінансового активу (товару або валюти) за визначеною фіксованою ціною у визначений строк. Слід враховувати особливість форварду: контракт укладається поза біржею, через що гарантій виконання контракту немає.
Ф’ючерс — строкова угода, яка, на відміну від форварду, укладається тільки на біржі. Базовими активами для фінансових ф’ючерсів є боргові цінні папери. Ф’ючерси реєструються розрахунковою палатою біржі. Зверніть увагу на те, що для покупця і продавця розрахункова палата є контрагентом, продавець і покупець мають відносини лише з розрахунковою палатою.
Біржа є гарантом виконання ф’ючерсу, через що в розрахунковій палаті для покупця і продавця відкривається маржовий рахунок, на який перераховується початкова маржа.
Наприкінці робочого дня визначається варіаційна (змінна) маржа: для одних учасників — це сума виграшу, для інших — сума програшу.
Опціон — строкова угода між продавцем і покупцем на право покупця купити або продати фінансовий актив за фіксованою ціною. Слід звернути увагу на специфічність угоди, яка полягає в тому, що вона не є обов’язковою до виконання. Право вибору виконати або відмовитися від угоди належить тільки покупцеві опціону. З цього випливає, що ризик між покупцем і продавцем розподілений нерівномірно.
Опціони класифікуються на американський та західноєвропейський опціон; опціон на купівлю фінансового активу, опціон на про­даж фінансового активу, опціон з виграшем, опціон без виграшу.
Ціна опціону, яку виплачує покупець продавцю, називається премією. Ціна опціону визначається рядом факторів:

• біржовим курсом цінних паперів;
• дисперсією (середньоквадратичним відхиленням) біржового курсу;
• базисною ціною, строком опціону;
• очікуваною ставкою ринкового доходу, виплатою дивідендів.

Нижня межа премії відповідає внутрішній вартості опціону як різниця між поточною ціною акції та ціною виконання контракту у разі, коли він є опціоном з виграшем.
Верхня межа премії визначається часовою (зовнішньою) вартістю як різниця між фактичною премією та внутрішньою вартістю. Часова вартість залежить від ризику.
Опціон на покупку

Виграш (втрати) покупця	Виграш (втрати) продавця
Ринкова ціна   Виграш   Премія Ринкова ціна Втрати         Ціна виконання	Виграш Ринкова ціна Премія Втрати Ціна виконання