лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

АНАЛІЗ, МОДЕЛЮВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНИМ РИЗИКОМ

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

1.2. Аналіз чинників невизначеності, конфліктності та породжуваного ними економічного ризику

1.2.1. Фундаментальний характер невизначеності

У системах управління соціально-економічними об’єктами умови інформаційної повноти, як правило, не виконуються. По-перше, суб’єкт управління (ризику) може бути сам соціально-економічною системою. Його цілі (множина цілей) можуть не збігатися і мати суперечливий характер.
Слід зазначити, що далеко не завжди цілі можна відносно легко відобразити в кількісній формі, тому оцінка різноманітних ситуацій і варіантів (стратегій, проектів) може виявитися неоднозначною. По-друге, моделі, що описують поведінку об’єктів управління (ризику), нездатні, і в цьому, як правило, немає потреби, відображати всі його властивості. По-третє, наявна інформація не завжди відображає усі суттєві моменти, бо їх врахування здійснюється опосередковано, насамперед через систему економічних показників. Вони ж, у свою чергу, відображають якісні чинники в кількісно вираженій формі, а це призводить до втрати частини інформації.
Отже, процес формування управлінської (керуючої)  інформації обтяжений певним ступенем ризику, який необхідно враховувати та моделювати.


1.2.2. Аналіз чинників невизначеності

Прийняття рішень в умовах невизначеності, яка породжує ризик, характеризується тим, що неможливо однозначно передбачити їхні наслідки. Тобто варіанти будь-якої економічної діяльності, що розглядаються, є варіантами з різним (за величиною) рівнем сподіваного прибутку й характеризуються різною ймовірністю (об’єктивною чи суб’єктивною), що цей прибуток буде досягнуто саме на цьому рівні. Така непевність призводить до того, що прибуток стає випадковою чи розпливчастою величиною, яку можна максимізувати лише за умови прийняття ряду гіпотез та коли у підприємця (менеджера) наявна певна схильність (несхильність) до ризику як міри (ступеня) невизначеності.
Причини виникнення невизначеності й зумовленого нею ризику поділяються на три групи.
Перша група. Більшість пов’язаних з економікою процесів є принципово індетермінованими. Таким, наприклад, є науково-тех­нічний прогрес, про хід якого неможливо зробити точний прогноз. Важко передбачити також різні природні явища, зміни клімату, розвиток смаків споживачів тощо.
Друга група. Можна говорити про економічно оптимальну неповноту інформації, бо нерідко більш доцільно працювати з неповною інформацією, ніж збирати вкрай дорогу практично повну інформацію. До цієї групи можна віднести і неповноту інформації, обумовлену обмеженістю потужностей для її обробки, бо ця обмеженість пояснюється економічними причинами. Сюди ж відносять і неточності, що виникають внаслідок наближених методів оцінки даних, наприклад вибіркові спостереження і експертні оцінки. Зменшення цих неточностей також потребує певних додаткових затрат.
Третя група. Існує, так би мовити, «організована» невизначеність, або асиметрія інформації. Вона спричинена тим, що нерідко деякі економічні агенти вважають доцільним приховувати деяку частину інформації з економічних, політичних чи з інших причин. Наприклад, надто важко прогнозувати можливості зовнішньо-торго­вельних операцій із стратегічними товарами. Іноді керуючому органові управління важко оцінити можливості та зусилля підлеглих підрозділів, і навпаки.
Невизначеність ситуації характеризується тим, що вона залежить від багатьох змінних чинників, контрагентів, дії яких неможливо передбачити з прийнятною точністю. На підвищення ступеня ризику впливає також і відсутність (неоднозначність) чітко визначених цілей та критеріїв їхньої оцінки, зрушення в суспільних потребах і споживчому попиті, непередбачувана поява нових технологій і техніки, зміна кон’юнктури світового ринку, корекція траєкторії руху економіки з політичної необхідності, непередбачуваність природних явищ тощо.
Методологічні аспекти подолання невизначеності під час прийняття рішень ґрунтуються на фундаментальній гносеологічній проблемі пізнавальності навколишнього середовища. У сучасній науково-економічній літературі під невизначеністю, яка породжує ризик, розуміють насамперед ситуацію, коли більшою чи меншою мірою відсутня інформація про структуру та можливі стани як об’єкта дослідження і прийняття рішень, так і навколишнього середовища.
Відомий вчений Е. Пестель пише: «Часто вважають, що невизначеність виникає тоді, коли відсутня вичерпна інформація (брак інформації) або, у більш широкому плані, бракує знань про предмет дослідження. Це справді так, але коли йдеться про світову проблематику або про світову систему, пов’язану з елементами людського мислення та діяльності, то це ще не все ... У таких системах є ще й елемент внутрішньої невизначеності. Він виникає тому, що тут майбутнє залежить від рішення (вибору), яке ще тільки повинно здійснитися. Це фундаментальний принцип, який нагадує фізичний принцип невизначеності Гейзенберга» [11].
На нашу думку, цьому не суперечать також і основні методологічні положення теорії раціональних і адаптивних сподівань, що інтенсивно розвиваються на Заході.
Невизначеність — фундаментальна характеристика недостатньої забезпеченості процесу прийняття економічних рішень знаннями стосовно певної проблемної ситуації. Невизначеність можна трактувати та деталізувати як недостовірність (ефект «марева»), неоднозначність (ефект «нечіткості», «розпливчастості»). Вони, в свою чергу, можуть бути деталізованими (див. рис. 1.2) [12].
Так, зокрема, невідомість свідчить про повну або часткову відсутність інформації щодо певної проблемної ситуації.
Причинами цього можуть бути також неповнота інформації, неструктурованість, неінтерпретованість, несприйнятливість, що значно ускладнює процес прийняття раціональних рішень. Неповнота свідчить про нестачу доступної для реєстрації і необхідної для розв’язання задачі інформації. Неінтерпретованість вказує на відсутність однозначної відповідності між якісними та кількісними складовими інформаційної множини, наприклад, між економічними показниками певного об’єкта (проекту) та числовими значеннями цих показників. Неструктурованість ускладнює чи практично унеможливлює доступ до відповідних наявних даних. Несприйнятливість пов’язана з незрозумілою для суб’єкта прийняття рішень (суб’єкта ризику) формою реєстрації і представлення відповідних даних, наприклад, представлення у незрозумілих для суб’єкта одиницях виміру необхідних показників.

Рис. 1.2. Ієрархія видів невизначеності
Недостовірність свідчить про наявність фіктивних даних, тобто таких, що об’єктивно не відображають проблемну ситуацію. Причинами недостовірності можуть бути неадекватність, суперечливість (різнобій), мінливість, спотворення (свідоме чи ні) необхідної інформації.

 

1.2.3. Види невизначеності

У схемі, поданій на рис. 1.3, показано, що джерелом невизначеності може виявитися будь-який елемент та канал зв’язку між елементами. Вирізняються основні види невизначеності, породжені прямими зв’язками у процесі дослідження, моделювання та керування  системою (об’єктом), а також другорядні, що відображають зворотні дії та ефекти.

Рис. 1.3. Види невизначеності
Умовні позначення:

  •  Основні види невизначеності ():

1 — поведінка системи та її підсистем;
2 — вплив середовища на систему;
3 — інформація про систему та середовище;
4 — суб’єкт дослідження;
5 — процес концептуалізації інформації, одержаної суб’єктом дослідження;
6 — модель системи (об’єкта);
7 — сприйняття суб’єктом управління моделі системи;
8 — суб’єкт управління;
9 — керовані дії на систему.

  • Другорядні види невизначеності (– – – ®):

10 — вплив системи на середовище;
11 — вплив суб’єкта дослідження на систему і середовище;
12 — вплив моделі системи на суб’єкт дослідження;
13 — взаємодія суб’єкта дослідження та суб’єкта управління;
14 — вплив системи та середовища на суб’єкт управління.
Кожний із цих видів невизначеності породжує комплекс притаманних йому проблем і потребує сукупності методів його аналізу. Детальніше про це йдеться, зокрема, в [3].
Якщо в системі управління відсутня однозначна відповідність між вихідною та кінцевою керуючою інформацією, то можна говорити, що в системі управління діє чинник інформаційної невизначеності.
Запроваджене поняття інформаційної невизначеності не суперечить усталеній термінології, а лише уточнює її стосовно соціально-економічних систем управління. Однак тут слід зазначити, що в більшості наукових праць поняття невизначеності пов’язується з поняттям імовірності. Основна умова розрахунку ймовірнісних характеристик деякого випадкового процесу пов’язується з можливістю проведення дуже великої кількості статистичних випробувань. На жаль, можливість проведення таких випробувань в соціально-економічних системах обмежена.
Невизначеність вноситься в процес формування керуючої інформації через інформаційні компоненти. Їхня роль у такому процесі визначає специфіку впливу невизначеності відповідних компонентів на невизначеність системи управління в цілому. Так, невизначеність цілей не дозволяє системі управління однозначно оцінювати переваги ситуацій, що виникають. Система управління виявляється неспроможною здійснити повністю раціональний, формально-оптимальний вибір найкращого з існуючих у її розпорядженні варіантів поведінки. Невизначеність системи моделей не дає змоги однозначно сформувати послідовність причинно-наслідкових зв’язків. Таким чином, система управління неспроможна точно і однозначно передбачити всі суттєві для неї наслідки різних подій, зокрема і відносно повні наслідки власних команд. Невизначеність первісної інформації не дає змоги однозначно оцінювати реальну ситуацію на об’єкті управління і в зовнішньому середовищі. Суб’єкт управління не може бути впевненим ні в тому, що оцінювання правильне, ні в тому, що воно повне.

 

1.2.4. Причини багатокритеріальності та конфліктності

Компанiя (пiдприємство) на підставi прогнозування, оцiнки та вибору значень найбiльш суттєвих зовнiшнiх чинникiв (усi їх врахувати неможливо) намагається визначити свiй вектор розвитку, що забезпечує її виживання в довгостроковiй перспективi. Цей вектор є основною метою компанiї (фiрми, пiдприємства) чи її мiсiєю. Мiсiя деталiзує статус компанiї в зовнiшньому середовищi i визначає напрям та орiєнтири для визначення цiлей i стратегiй. Слід зазначити, що iснування головної цiлi не виключає iснування багатьох часткових цiлей, якi деталізують її і торкаються рiзних аспектiв функцiо­нування (розвитку) компанiї (оцiнки рiзних стратегiй). Відтак, можна говорити про такi цiлi, як розширення частки компанiї (пiдпри­ємства) на ринку, мiнiмiзацiя затрат на конверсiю (технiчне переозброєння), впровадження новiтнiх технологiй, створення iмiджу виробника якiсної продукцiї (послуг) тощо. Що стосується ряду можливих цiлей в iнвестицiйному та фiнансовому менеджментi в сучасних умовах, то про це йдеться, зокрема, в  [2, 3].
Цiлi (критерiї) на будь-якому рiвнi їхньої iєрархiчної структури нерiдко суперечать одна однiй, що обумовлює вiдповiдний ризик, пов’язаний з багатокритерiальнiстю.
Зрозуміло, що обранi методи стосовно вибору цiлей перевi­ряються i вдосконалюються на пiдставі зворотного зв’язку пiсля реалiзацiї прийнятих рiшень в процесi прогнозування (планування) дiяльностi, моніторингу, контролю та аналiзу одержаних результатiв. Деякi з правил, якими керуються під час формування цiлей компанiї (фiрми) в ринковiй економiцi, наведено, зокрема, в [1].

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.