лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
загрузка...
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

АНАЛІЗ, МОДЕЛЮВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНИМ РИЗИКОМ

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

РОЗДІЛ 10


Вартість, час та ризик

10.1. Вартість і час


При інвестуванні важливу роль відіграє час, протягом якого будуть отримані сподівані доходи. Якщо можливий вибір з кількох варіантів з рівними за обсягом доходами, то вибирають той, який забезпечує найбільш швидке їх отримання. Пізніше в часі отримання цих доходів пов’язане з так званими втраченими можливостями. Чим більшими будуть обсяги втрачених можливостей, тим ціннішими є ті інвестиції, які раніше приносять дохід. Зв’язок між коштами втрачених можливостей та розподілом в часі доходів є проблемою вартості грошей в часі.
Процеси прийняття інвестиційних рішень, вкладення коштів в цінні папери повинні спиратися на обчислення, у яких виступає чинник часу.
Співвідношенню «гроші — час» приділяють виключно велику увагу. Фінансові менеджери часто розв’язують задачу визначення теперішньої вартості грошових засобів (Present Value — PV) та їхньої майбутньої вартості (Future Value — FV), тобто вартості грошей з урахуванням добавлених відсоткових виплат. Розроблені зручні моделі та формули, які дають змогу орієнтуватися у справжній ціні можливих майбутніх прибутків.
Вирішення проблеми щодо вартості грошей у часі ґрунтується на аналізі зв’язку між чотирма змінними. А власне, — це теперішня вартість PV, майбутня вартість FVt  (вартість капіталу через t років), норма відсотка (дисконту) R, час t. Зв’язок між цими чотирма змінними встановлюють рівняння:
FVt = PV ?(1 + R)t                              (10.1)
або ж
                                    (10.2)
У першому з них коефіцієнт (1 + R)t є складним відсотком, у дру­гому множник 1/(1+R)t — коефіцієнт дисконтування.


10.1.1. Норма дисконту


Важливим етапом у таких розрахунках є визначення норми дисконту R, за допомогою якої зіставляються різночасові затрати та доходи.
Суть ряду фінансових розрахунків зводиться до того, щоб за відомою теперішньою вартістю грошових ресурсів визначити майбутні розміри виплат, і навпаки, — знаючи майбутні доходи, обчислити теперішню вартість ресурсів.
У першому випадку на теперішню вартість нараховується відсоткова ставка, в другому — з майбутньої вартості відраховується дисконтна (облікова) ставка.
У розрахунках важливу роль відіграє встановлення  науково обґрунтованої норми (ставки) дисконту.
Під нормою дисконту розуміють норму доходу на альтернативні та доступні на ринку інвестиційні можливості з приблизно таким же рівнем ризику. Це та норма віддачі на вкладений капітал, яка може стимулювати інвесторів до відповідних внесків.
Існує просте правило: високий ризик означає високу ставку дисконту (капіталізації), малий ризик — низьку дисконтну ставку.
Загалом для оцінки дисконтних ставок використовуються такі принципи:
1) з двох майбутніх надходжень вищу дисконтну ставку має те, що надійде пізніше;
2) чим нижчий сподіваний рівень ризику, тим нижчою повинна бути ставка дисконту;
3) якщо загальні відсоткові ставки на ринку ростуть, то ростуть і дисконтні ставки.
Інвестори досить часто визначають ставки дисконту (норму відсотка) R шляхом додавання до ставки (норми) безризикової віддачі RF (наприклад, норми річного доходу по державних цінних паперах) так званої «премії за ризик».


10.2. Модель рівноваги ринку капіталів (СAPM)


Найбільш відомою і досить простою моделлю урахування ризику при обчисленні норми дисконту є модель рівноваги ринку капіталів (цінних паперів). В іноземній літературі цю модель можна зустріти під назвою CAPM (Capital Asset Pricing Model).
У цій моделі ринок ЦПрозглядається з точки зору двох основних характеристик кожного ПЦП: сподіваної норми прибутку і ризику портфеля b (як міра (ступінь) ризику ПЦП тут приймається коефіцієнт бета b).
У системі координат «b – mП» кожному ПЦП (рис. 10.1) відповідає точка на площині. Розглянемо три ПЦП: F(0; mF); M(1; mM) та X(b; m), 0< b< 1.

Рис. 10.1. Модель рівноваги ринку капіталів
Портфель F (0; mF) складається лише з вкладень, не обтяжених ризиком. Портфель M (1; mM) — це ринковий портфель (ефективний ПЦП), що складається лише з акцій, обтяжених ризиком.
Лінія FM називається лінією ринку капіталів. Знаючи координати точок F (0; mF), М (1; mм)та вважаючи, що точка X (b; m) відображає будь-який ПЦП, що належить лінії ринку, легко отримати рівняння прямої FM:

Встановимо роль, що її відіграє лінія ринку капіталів FM при аналізі різних ПЦП.
Якщо точка X (b; m) буде пересуватись вздовж прямої FM від точки F до точки М, то збільшенню величини m відповідатиме збільшення b, тобто за збільшення сподіваної норми прибутку слід роз-
плачуватись збільшенням ступеня ризику ПЦП.
На рис. 10.1 зображено також два інших портфелі, яким відповідають точки C (bС; mC) та D (bD; mD), що не лежать на лінії ринку капіталів. Портфель С (bС; mC), розташований над лінією FM, є більш цікавим для інвестора, ніж портфель С?(bС; mC?), оскільки обидва вони обтяжені ризиком bС, але при цьому сподівана норма прибутку. Ця ситуація приводить до збільшення (зростання) попиту на портфель С (bС; mC), зростання його ціни, а в зв’язку з цим — до зменшення сподіваної норми прибутку. В результаті він перетвориться на портфель С?(bС; mC?), тобто переміститься на лінію ринку капіталів.
У свою чергу, портфелю D (bD; mD), розташованому під лінією FM, відповідає нижча сподівана норма прибутку, ніж у портфеля
D?(bD; mD?) (mD < mD?) з таким же значенням коефіцієнта бета bD. Такий портфель D (bD; mD) не дуже цікавий інвесторам, через це дехто з тих, хто його посідає, буде старатися його продати. Це призведе до зниження його ціни, а в зв’язку з цим до зростання сподіваної норми прибутку. В результаті він перетвориться в портфель D?(bD; mD?)і розташується на прямій FM.
Подані вище міркування вказують на основні принципи щодо формування рівноваги на ринку ЦП, зокрема і на ринку капіталів в цілому. Портфелі C i D є мовби перехідними (короткотривалими), коли після певного терміну ринок повертається до стану рівноваги. Ця рівновага може бути подана прямою FM — лінією ринку капіталів.
Лінія ринку капіталів вказує на залежність сподіваної норми прибутку звичайної акції від коефіцієнта бета цієї акції для ринку ЦП, що знаходиться в рівновазі.
Ця лінійна залежність означає, що в міру зростання коефіцієнта бета сподівана норма прибутку росте пропорційно.
Якщо рівняння лінії ринку капіталів записати у вигляді
m – mF = b? (mM – mF),
то ліва частина цього рівняння є надбавкою до сподіваної норми прибутку акції по відношенню до норми прибутку ЦП, не обтяженого ризиком. Вираз в дужках у правій частині рівняння є надбавкою до сподіваної норми прибутку ринкового портфеля над нормою прибутку ЦП, що позбавлений ризику. Тобто лінія ринку відображає пропорційну залежність надбавки норми прибутку акції від надбавки ринкової норми прибутку (ринкового портфеля), причому обидві надбавки обчислюються з урахуванням норми прибутку, позбавленого ризику. Коефіцієнтом пропорційності є коефіцієнт бета. Це означає, що чим вище значення приймає бета, тим більшою є надбавка до сподіваної норми прибутку стосовно до надбавки сподіваної норми прибутку ринкового портфеля.
Приклад 10.1. Нехай лінію ринку ЦП подано таким рівнянням:
m = 6,2 + 5,8 ? b.
Необхідно обчислити сподівані норми прибутку для чотирьох різних ЦП, позначених номерами від 1 до 4, для яких коефіцієнти бета відповідно дорівнюють:

!

    

b1= 0;  b2= 1,0;  b3= 0,6;  b4= 1,5.
Розв’язання. Підставляючи значення bв рівняння лінії ринку ЦП, одержимо значення сподіваних норм прибутку для акцій:
m1 = 6,2% — сподівана норма прибутку акції, не обтяженої ризиком;
m2 = 12% — сподівана норма прибутку акції, що відповідає ринковому портфелю;
m3 = 9,68% — сподівана норма прибутку консервативної акції;
m4 = 14,9% — сподівана норма прибутку агресивної акції.-


10.3. Вплив ризику та інфляції на величину сподіваної норми відсотка


Умови, на яких підприємства (фірми) можуть скористатися зовнішніми джерелами капіталу, залежать від ситуації, яка складається на ринку капіталів. Важливим параметром цього ринку є норма відсотка.
Норма відсотка є ціною, яку боржник сплачує кредиторові за позичку, тобто за одержані грошові фонди.
Норма відсотка є одним з найважливіших параметрів ринкової економіки. Найбільш суттєво на рівень норми відсотка (норми дисконту) впливають такі чинники, як інфляція і ризик.


10.3.1. Інфляція, інфляційний ризик і норма відсотка


Для аналізу впливу інфляції на формування норми відсотка необхідно розрізняти такі поняття, як номінальна і реальна норма відсотка.
Згідно з класичною теорією норми відсотка Ірвінга Фішера реальна норма відсотка — це така норма, що врівноважує попит та пропозицію на ринку капіталу.
Реальна норма відсотка може трактуватись як чинник, що впливає на величину пропорції заощаджень та на розміри попиту, як певний параметр, величина якого визначається співвідношенням між пропозицією та попитом на заощадження. Так, збільшення норми відсотка стимулює до зменшення заощаджень (зменшує пропозицію) і водночас стимулює кредит (збільшує попит). З другого боку, зростання попиту на заощадження є чинником, що стимулює зростання норми відсотка. Спад попиту є чинником, що її зменшує. У зворотному напрямі діє зростання пропозиції заощаджень: воно приводить до зниження норми відсотка.
Номінальна норма відсотка — це та норма, згідно з якою кредитор отримує винагороду за представлені ним фонди (винагорода за утримання від теперішнього споживання).
Зазначимо, що і ті, що надають кредит, і ті, що його беруть, враховують в розрахунках норму (темпи) інфляції, котра, на їх думку, буде мати місце протягом періоду, на який надається кредит (грошові фонди). В момент, коли береться позика і обговорюється величина відсотка, обидві сторони діють в умовах невизначеності щодо рівня реальної норми (темпів) інфляції та відповідної норми відсотка. Кредитор може домагатися додаткової премії за ризик інфляції. Враховуючи це, можна стверджувати, що номінальна норма відсотка
R = Rr + Ri  + Rir ,
де R — номінальна норма відсотка, Rr — реальна норма відсотка,
Ri — інфляційна премія (сподівана норма інфляції), Rir — премія за інфляційний ризик (ризик того, що норма (темпи) інфляції буде вищою, ніж сподівана).
Необхідно підкреслити, що величина інфляційної премії залежить від інфляційних сподівань, а не від реальної норми інфляції, яка має місце в даний час в економіці. Існуюча норма інфляції також значною мірою залежна від інфляційних сподівань.


10.3.2. Ризик та норма відсотка


Інвестування грошових засобів в інструменти ринку капіталу (цінні папери) завжди обтяжене певним ризиком. Спричиняється цей ризик в основному тим, що дохід від придбаного ЦП надійде лише в майбутньому. А оскільки стан економіки у майбутньому точно передбачити неможливо, то і сплачувані у майбутньому доходи (у формі дивідендів тощо) також не є детермінованими величинами. Завжди існує ймовірність чи сподівання, що очікувані (сподівані) величини доходів можуть на практиці не підтвердитися.
Численні дослідження свідчать про те, що ризиком обтяжені усі види ЦП (інвестицій): як ті, що дають статус власника (акції), так і ті, що підтверджують існування стосунків кредиту (облігації). Обмежуючись лише трьома основними групами ЦП — звичайними акціями, облігаціями підприємств і державними облігаціями — можна стверджувати, що найбільш ризикованим видом заощаджень є акції. Ризик для власника акції виникає перш за все тому, що його доходи залежать від величини прибутків підприємств, котрі мають випадкові коливання, які не можна передбачити цілком достовірно.
Ризик власника облігації певного підприємства дещо менший, ніж ризик, яким обтяжений власник акції. Величина доходу від облігації обумовлена в момент її купівлі. В цьому випадку ризик пов’язаний передусім із небезпекою можливого банкрутства емітента, що веде до втрати капіталу, вкладеного у цей вид цінних паперів.
Найменш ризикованою формою вкладення заощаджень є купівля державних цінних паперів. Власник цих облігацій знає не лише, який (сталий) дохід він одержуватиме, але і впевнений в тому, що не втратить інвестованого на їх купівлю капіталу. Тобто ризик, пов’я­заний з даним видом ЦП, є близьким до нуля. Але і тут існує ризик, пов’язаний з тим, що з часом зростатиме середній рівень норми відсотка, а це призведе до того, що куплені раніше державні облігації, провідсотковані відповідно зі «старим рівнем» норми відсотка, будуть відносно менш прибутковими, ніж нові, випущені пізніше. В цьому відношенні короткотермінові державні ЦП є менш ризикованими, ніж довготермінові.
Суб’єкти ринку капіталів характеризуються різними пріоритетами і схильністю щодо ризику. Досить широко розповсюджена комер­ційна діяльність дає підстави вважати, що багато осіб схильні брати участь у починаннях із досить невизначеними результатами щодо рівня прибутку. Великий інтерес до державних ЦП свідчить, у свою чергу, що значний відсоток осіб взамін на ЦП, що мають високу норму сподіваних доходів, але обтяжені високим ступенем ризику, готові обмежитися нижчим за нормою, але більш певним доходом (тобто доходом, реальна норма якого не буде істотно відрізнятися від сподіваного рівня). Оскільки пріоритети окремих суб’єктів прийняття рішень суттєво відрізняються, то в економічній літературі поширена думка, що усереднений інвестор є несхильним до ризику (спадаюча гранична корисність).
З цього випливає, що такий інвестор буде купувати ЦП, обтяжені високим ризиком, лише тоді, коли цей ризик буде компенсовано відповідним чином, тобто коли сподівана норма доходу цього папера буде теж високою.
Отже, можна стверджувати, зокрема, що серед різних доступних вкладень раціонально діючий інвестор обере ті, котрі:

  • при заданому ступені ризику характеризуються вищою нормою сподіваного доходу;
  • при заданій нормі сподіваного доходу характеризуються нижчим ступенем ризику.

Враховуючи викладене вище, можна стверджувати, що рівень норми відсотка, який задає інвестор щодо різних вкладень, буде визначатися таким рівнянням:
R = Rr + Ri + Rir + Rp ,
де Rp — премія за ризик інвестиційного проекту.
Визначення складових, що входять до цієї формули, проводять різними способами.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.