лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
загрузка...
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

АНАЛІЗ, МОДЕЛЮВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНИМ РИЗИКОМ

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

РОЗДІЛ 6


ЗАПАСИ, РЕЗЕРВИ ЯК СПОСІБ ЗНИЖЕННЯ СТУПЕНЯ РИЗИКУ

6.1. Структура та види резервів і запасів на непередбачувані витрати


За нестабільного економічного середовища, несвоєчасного виконання прийнятих рішень, помилок в обґрунтуванні оптимального рівня планів тощо виникає істотний (навіть катастрофічний) рівень ризику. У зв’язку з цим менеджерам доцільно вживати відповідних заходів, створюючи резервні фонди (фонди ризику) для страхування несприятливих наслідків, зниження ступеня ризику.
Управління запасами пов’язане з проблемою досягнення оптимальної рівноваги між двома конкуруючими чинниками: мінімізацією капіталовкладень у запаси та максимізацією рівня надійності обслуговування споживачів продукцією даного підприємства.
До запасів, крім предметів і продуктів праці, належать запаси виробничих потужностей, основних фондів і оборотних коштів, незавершене будівництво, кваліфіковані кадри тощо.


6.1.1. Види матеріальних запасів


Матеріальні запаси можна умовно розподілити на три види.
Перший вид — страховий запас готової продукції на складі, призначений для компенсації коливань попиту на ринку. Враховуючи, що ринок у нашій країні перебуває в стадії формування і характеризується суттєвими і важко передбачуваними коливаннями попиту, підприємства (фірми) змушені формувати страхові запаси готової продукції для компенсації цих коливань, тобто для зниження ступеня ризику. Запаси позитивно впливають на стимулювання попиту, оскільки дилери впевнені, що в будь-який момент вони швидко одержать необхідний обсяг певного товару. Проте необхідно враховувати і негативний вплив запасу на фінансовий стан фірми (підприємства), бо в запасах підприємство фактично «заморожує» частину засобів, вилучаючи їх з обороту.
Другий вид — страховий виробничий запас сировини, матеріалів і комплектуючих виробів.
Під страховим виробничим запасом розуміють запас, призначений для запобігання ризику раптової зупинки виробництва внаслідок несвоєчасної доставки сировини, матеріалів і комплектуючих виробів.
Обсяг цього запасу залежить лише від того, наскільки гарантованим і стабільним є забезпечення підприємства.
Третій вид — динамічний виробничий запас, що являє собою запас матеріалів і комплектуючих виробів, який формується з певною періодичністю і в певних обсягах.
Головною метою створення динамічно формованих запасів є зниження прямих виробничих затрат (збитків) при стабільному забезпеченні виробництва необхідним обсягом сировини, матеріалів і комплектуючих виробів.
На ефективність формування запасів впливають два різноспрямованих випадкових чинники: зростання вартості матеріалів і комплектуючих виробів (інфляція на змінні затрати); зростання вартості капіталу (оборотних засобів).
Якщо придбати матеріали і комплектуючі в запас на всю виробничу програму, скажімо на початок року, і використовувати їх у виробництві продукції за «старими» цінами, то в запасах будуть «заморожені» великі кошти, попит на які вимагатиме одержання кредиту в банку під значний відсоток. Необхідність обслуговувати цей борг значно збільшить загальні (постійні) витрати, котрі можуть бути обтяжені значним ризиком.
Отже, важливо об’єктивно оцінити стратегію формування запасів, використовуючи їх обсяги і періодичність поповнення як змінні параметри.


6.1.2. Обсяг резерву сировини


Визначення, наприклад, обсягів резерву сировини (комплектуючих) може спиратися на дані відхилень, що мали місце в минулому (задокументовані) від встановлених (обумовлених) термінів постачання. Величина цього резерву, який служить для зменшення ступеня ризику, встановлюється шляхом перемноження величини, наприклад, добового споживання даної сировини на кількість діб, визначених як середньоквадратичне відхилення фактичного періоду постачання від обумовленого (середньої величини) за контрактом. Проілюструємо це на прикладі.
Приклад 6.1.Нехай добове споживання сировини становить 300 тонн. Існує домовленість, що сировину постачають рівними партіями через кожні 17 діб (тобто 21 раз на рік).
За попередні півроку зафіксовані такі відхилення від встановленої величини (17 діб). Дані та попередні результати обчислення подано в таблиці 6.1.
Таблиця 6.1


Номер поставки

Фактична кількість діб між поставками ti

Відхилення в днях (17 – ti)

Квадрат відхилення (17 – ti)^2

1

16

1

1

2

17

0

0

3

17

0

0

4

18

– 1

1

5

18

– 1

1

6

19

– 2

4

7

17

0

0

8

15

2

4

9

18

– 1

1

10

18

– 1

1

11

17

0

0

Сума

13

!

 


  Розв’язання. На базі результатів обчислень, поданих в останньому стовпчику таблиці 6.1, легко знайти середньоквадратичне відхилення: s = = 1,14.
  Отже, за певної системи гіпотез, обсяг резерву (мінімального запасу) сировини (К) має дорівнювати:
  К = 1,14 ? 300 = 342 тонни.
  Це забезпечить зниження ризику, пов’язаного із зупинкою виробництва через нестачу сировини.-

 


6.2. Резервування грошових засобів на покриття випадкових затрат

 


Створення резерву грошових засобів на покриття випадкових затрат — це один із способів зниження ризику, який передбачає встановлення співвідношення між потенційним ризиком і величиною затрат, необхідних для подолання збоїв у виконанні зобов’язань (проекту).
Основною проблемою під час створення резерву на покриття випадкових затрат є оцінка потенційних наслідків (збитків) від ризиків.
Для визначення обсягів грошей на покриття випадкових затрат (збитків), переоцінки їх в процесі роботи над проектом і уточненням суми резерву на основі фактичних даних можуть бути використані всі викладені у попередньому матеріалі методи якісного і кількісного аналізу ризику.
Як зазначається у літературі, зокрема у [18], при визначенні суми резерву на покриття непередбачуваних (випадкових) затрат, необхідно враховувати точність початкової оцінки вартості проекту та його елементів залежно від етапу виконання проекту. Ця точність впливає на обсяг резерву на покриття випадкових витрат.
Відзначається, що коли оцінка не враховує реального впливу на проект потенційного ризику, то можна з великою імовірністю сподіватися значних перевитрат засобів (збитків).
Ретельно виконана оцінка непередбачуваних імовірних затрат значно зменшує ризик майбутніх збитків.
Визначення структури резерву на покриття імовірних непередбачуваних затрат проводиться за допомогою одного з двох можливих способів.
Згідно з першим способом (рис. 6.1) резерв ділять на дві частини: на загальний і спеціальний.
Загальний резерв повинен покривати зміни в кошторисі, добавки до загального обсягу грошей по контракту та інші елементи.


Рис. 6.1. Резерви, узгоджені в контракті
на покриття ймовірних затрат (збитків)

Спеціальний резерв складається з надбавки на покриття зростання цін, зростання затрат по окремих позиціях, а також на сплату позовів по контрактах.
Згідно з другим способом (рис. 6.2) структура резервів передбачає визначення імовірних затрат (збитків) по видах затрат, наприклад на заробітну плату, матеріали, субконтракти.
Подальше уточнення обсягів імовірних (непередбачуваних) затрат вимагає встановлення взаємозв’язку з елементами структури розподілу робіт на різних рівнях, зокрема на рівні пакетів робіт. Це допомагає створити базу даних коригування непередбачуваних затрат.

Рис. 6.2. Визначення структури резервів
на покриття ймовірних збитків (затрат)
Резерв на непередбачувані (ймовірні) затрати визначається лише по тих видах затрат, які увійшли до початкового кошторису.
Резерв не повинен використовуватися для компенсації збитків, понесених внаслідок незадовільної роботи.
Резерв, зокрема, може використовуватися для:

  • асигнування виявленої додаткової роботи по проекту;
  • збільшення асигнувань на роботу, для виконання якої було виділено недостатньо засобів;
  • компенсація непередбачуваних змін трудовитрат, накладних витрат тощо, які можуть виникнути в процесі виконання проекту.

Непередбачувані ймовірні затрати включаються в бюджет як самостійна стаття затрат і затверджуються вищим керівництвом компанії (фірми).


6.3. Управління запасами з урахуванням ризику


Різновиди задач управління запасами та їх складність зумовили створення великої кількості математичних моделей, ефективне використання яких неможливе без застосування економіко-математичних методів та ЕОМ. Моделі управління запасами відрізняються багатьма компонентами залежно від характеру зміни величин, що до них входять. Найістотнішим чинником, що його необхідно враховувати при розробці моделей управління запасами, є час. Статичні моделі управління запасами лише наближено відповідають реальним умовам. Більш точний розв’язок може бути одержаний на базі використання динамічних моделей, що враховують час та відповідні залежності.
Слід зазначити, що в багатьох моделях управління запасами одним з головних припущень є те, що, наприклад, попит є заздалегідь відомою детермінованою величиною. Однак в переважній більшості реальних задач попит є випадковою величиною, розподіл імовірності якої може бути як відомим, так і невідомим. У зв’язку з цим виникає економічний ризик, зумовлений невизначеністю, стохастичністю щодо величини попиту.
Величина ризику може бути визначена як відхилення потреб у запасах від середньої (сподіваної) величини.


6.3.1. Модель М. Міллера і Д. Орра


Утримання певного обсягу грошових засобів на банківському рахунку або ж у формі готівки в касі компанії (фірми) є важливим щодо нормального її функціонування. Грошові засоби потрібні компаніям (підприємствам) головним чином для регулювання різного роду зобов’язань. Крім цього, підприємства утримують сальдо грошових засобів в касі чи на банківському рахунку з метою протидії наслідкам браку готівки тощо.
Утримання надмірного обсягу грошових засобів може бути чинником, що знижує загальну ефективність господарювання компанії (підприємства).
Оптимізація величини грошових засобів реалізується за допомогою різних методів.
Розглянемо, зокрема, модель М. Міллера і Д. Орра. Ця модель має ймовірнісний характер — потоки чистих доходів і видатків трактуються як випадкові змінні величини, закон розподілу яких може бути описаний двома параметрами: математичним сподіванням (середньою величиною) та дисперсією (варіацією). Приймається також гіпотеза, що функція розподілу (потоку чистих грошових надходжень і видатків) навколо їх середнього рівня має нормальний закон розподілу.
Головними у моделі є три величини: оптимальна величина сальдо грошових засобів х*, їх максимальний рівень хmax і мінімальний рівень xmin. Причому мінімальний рівень xmіn задають менеджери підприємства, а решту величин х* і xmax визначають за допомогою моделі. Опускаючи тут виведення відповідних формул, приведемо лише остаточні результати. При заданому рівні величини xmіn, значення х* та xmax можна обчислити за формулами:
,
та
,
де Кs — стала величина (обсяг) однієї угоди щодо продажу цінних паперів чи отримання позики; km — величина втрачених можливостей, пов’язана з утриманням сальдо грошових засобів (дорівнює нормі відсотку, яку можна було б отримати, купивши цінні папери); sсередньоквадратичне відхилення потоку чистих грошових надходжень.

!

 Приклад 6.2. Нехай мінімальний рівень сальдо грошових засобів встановлено на нульовому рівні, тобто xmіn = 0 (це означає, що в разі потреби підприємство (компанія) може без проблем відшукати необхідний обсяг грошових засобів, взявши кредит чи спродавши цінні папери), величина (вартість) втрачених можливостей становить 35%, середньоквадратичне відхилення потоку чистих грошових доходів s = 11 тис.грн. Стала величина (обсяг) однієї угоди = 0,5 тис.грн. Визначити оптимальну величину та максимальний рівень сальдо грошових засобів.
Розв’язання. Користуючись наведеними вище формулами, одержимо:
х* = +0 = 37.9 (тис.грн.),
xmax = 3 ? x* – 2 ? xmin = 3 ? 37.9 = 113.8 (тис.грн.)
Менеджер компанії (підприємства) вчинить раціонально, якщо в момент, коли сальдо грошових засобів (вільних грошей) досягне рівня xmax = 113.8 тис.грн., закупить, зокрема, цінні папери на суму, що становить різницю між величинами xmax та х*. У нашому прикладі ця сума становить:
xmax – х* = 113.8 – 37.9 = 75.9 тис.грн.-

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.