лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
загрузка...
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

АНАЛІЗ, МОДЕЛЮВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНИМ РИЗИКОМ

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Розділ 5


Управління ризиком

5.1. Основні підходи щодо управління ризиком


Розсудливий менеджер завжди визнає фундаментальну істину, що сама природа економічної діяльності споріднена з чинниками випадковості, розпливчастості, неповноти інформації (невизначеності), тобто з ризиком.
Управління ризиком покликане забезпечити оптимальне для підприємця співвідношення прибутку (приросту ринкової вартості) та ризику, його прийнятний (допустимий) рівень. Необхідною умовою для розв’я­зання проблеми ризику є чітке усвідомлення цілей діяльності фірми. Виходячи з конкретних цілей, повинні виконуватись збір, обробка та аналіз інформації про зовнішнє середовище, про внутрішні показники фінансової, виробничої, комерційної діяльності фірми в минулому та в поточному періоді, здійснюватися прогнози щодо майбутнього.
Інформація швидко старіє, а тому суб’єкт прийняття рішення  повинен оперативно, динамічно реагувати на її надходження, водночас оцінюючи якість інформації й здійснюючи її моніторинг.
Обираючи стратегію та тактику управління ризиком, менеджер повинен дотримуватись таких основних принципів:

  • недоцільно ризикувати більшим заради меншого;
  • недоцільно ризикувати більше, ніж це дозволяють власні засоби (капітал тощо);
  • необхідно заздалегідь піклуватися (здійснювати прогноз) відносно можливих (імовірних) наслідків ризику.

Складові процесу управління ризиком визначаються залежно від сфери діяльності фірми, притаманних їй ризиків, наявних ресурсів, особистої майстерності, професіоналізму, схильності до ризику менеджера (суб’єкта прийняття рішення).


5.1.1. Узагальнена блок-схема процесу управління ризиком


Узагальнено процес управління ризиком представлено у вигляді блок-схеми на рис.5.1.
В результаті ґрунтовного якісного та кількісного аналізу менеджер, спираючись на отримані дані, обирає один із засобів або суперпозицію засобів управління ризиком:

Рис. 5.1. Узагальнена блок-схема процесу управління ризиком

  •  уникнення;
  •  попередження;
  •  прийняття (збереження чи навіть збільшення);
  •  зниження ступеня ризику (оптимізація).

Розглянемо ці засоби.
Уникнення ризику означає просте ухилення від певного заходу, обтяженого надмірним (катастрофічним) ризиком. Однак уникнення ризику для менеджера (інвестора) нерідко означає відмову від прибутку, а це пов’язане з ризиком невикористаних можливостей.
Приклад 5.1. Валютного (операційного) ризику можна уникнути, відмовившись від створення іноземних дочірніх підприємств.-
Попередження ризику – це досить ефективний засіб, який однак лише в окремих випадках дає змогу зменшити (уникнути) ризик в менеджменті.
Приклад 5.2. Для банків (менеджерів) існує кілька способів підтримки на прийнятному рівні обсягів безнадійних боргів, тобто запобігання ризику банку:

  • ненадання кредитів ризикованим клієнтам, а також керівництву банку;
  • контроль за сплатами по кредитах;
  • перегляд умов кредитування.

Певною мірою банк може попередити кредитний ризик, підвищуючи (якщо це можливо) відсоткові ставки по кредитах. Тобто зростання доходів від надійних клієнтів може компенсувати збитки від безнадійних боргів.-
Прийняття (збереження чи збільшення) ступеня ризику – це залишення ризику за менеджером (інвестором), тобто на його відповідальність. Вкладаючи засоби в певну справу, менеджер має бути впевненим, що є можливості покриття можливих збитків або ж що вони йому не загрожують.
Приклад 5.3. Якщо компанія вважає, що майбутні коливання обмінного курсу певної валюти будуть (гарантовано) сприятливими, то вона може погодитися на прийняття практично будь-якого ризику щодо цієї валюти без спроб застрахуватися від збитків (на певний період). У той же час вона може застрахуватися від ризику несприятливих коливань іншої валюти, де ймовірність збитків є значно вищою.-


5.2. Інваріантні способи зниження ступеня ризику


Зниження ступеня ризику може здійснюватись або шляхом його передачі, тобто зовнішніми засобами, або за допомогою внутрішніх ресурсів (самострахування), розподілу фінансових, матеріальних коштів з урахуванням принципів лімітування, диверсифікації, тобто внутрішніми засобами. До внутрішніх засобів зниження ризику відносять також здобуття додаткової інформації.


5.2.1. Зовнішні способи зниження ступеня ризику


Передача ризику здійснюється або шляхом його розподілу, або через механізм зовнішнього страхування.
Розподіл ризику полягає в тому, щоб, наприклад, покласти певну частку відповідальності за ризик на того співучасника реального інвестиційного проекту, який здатний його контролювати краще від інших. Передача ризику може здійснюватись також шляхом укладення ф’ючерсного контракту.
Ф’ючерси дають змогу передавати ризик несприятливої зміни цін у майбутньому протилежній стороні торговельної угоди.
Приклад 5.4. Ф’ючерсний контракт, у якому зафіксовано ціну на купівлю в майбутньому певної кількості бавовни захищає покупця від можливого підвищення цін внаслідок зміни співвідношення попиту та пропозиції. Передаючи цей ризик постачальнику товару, покупець в свою чергу бере на власну відповідальність ризик зниження цін на бавовну, який загрожує контрагенту.-
Найпоширенішою формою передачі ризику є страхування. Суть зовнішнього страхування ризику виражається в тому, що інвестор ладен відмовитися від частини доходів аби уникнути ризику, тобто він ладен заплатити за зниження рівня ризику до нуля.
Якщо поняття вартість ризику розглядати як суму фактичних збитків підприємця від реалізації цього ризику і витрат на відшкодування таких збитків та їх наслідків, то страхування дає змогу зменшити цю суму (вартість страхового ризику) до розміру страхової премії.
Ризик не повинен бути утриманий, тобто менеджер не повинен залишати його, коли розмір збитків відносно великий порівняно з економією на страховій премії.
Сьогодні витрати на страхування підприємств у розвинутих промислових країнах варіюють від 1 до 20% обсягу щорічних продаж залежно від галузі, місцезнаходження фірми тощо.
Менеджер може передати на утримання страховій компанії такі види ризиків:

  • ризик пошкодження/знищення майна внаслідок пожежі, стихійного лиха, технологічної аварії тощо;
  • ризик повної/часткової (тимчасової) втрати працездатності співробітником підприємства під час виконання службових обов’язків внаслідок нещасного випадку;
  • ризик, пов’язаний з необхідністю відшкодування збитків, що їх зазнала третя особа внаслідок певних дій (відсутності необхідних заходів) з боку підприємства, його співробітників, а також ризик збитків, спричинених даному підприємству некваліфікованими (нечесними) діями його співробітників;
  • фінансово-комерційні ризики, які можуть реалізуватися у вигляді недоотримання прибутку, збільшення періоду кругообігу коштів тощо в результаті дії зовнішніх непередбачуваних чинників.

Страховик, отримуючи плату за страхову послугу, приймає на свою відповідальність ризик. Він має компенсувати наслідки реалізації цього ризику, але в розмірі, що не перевищує розмір страхової суми. (Страхова сума є мірою зобов’язань з боку страховика.) Таким чином реалізується ризикова функція страхування.
Страховик здійснює відшкодування збитків завдяки замкненому перерозподілу грошової форми вартості між учасниками страхування — юридичними, а також фізичними особами, які наражаються на однотипний ризик. Відношення щодо страхових виплат мають імовірнісний характер, оскільки попередньо невідомо, коли відбудеться страхова подія, якою буде її сила та кого із застрахованих вона зачепить.
Слід підкреслити, що страхування компенсує збитки (їх частину) у грошовій формі, а не відшкодовує товарно-матеріальні цінності, а тому не може повністю усунути ризик затримки відтворювального процесу. У той же час в рамках дії превентивної функції страхування ймовірність реалізації  ризику може бути зменшена, наприклад, в результаті встановлення страховиком протипожежного обладнання на підприємстві, що страхує в нього своє майно. Використовуючи систему знижок (надбавок) до страхової премії, страховик може стимулювати клієнта вживати необхідні заходи щодо можливого зменшення рівня ризику (збереження його на певному рівні). Інформація, що її отримує потенційний страхувальник під час оцінки ризику страховиком, може бути використана для прийняття подальших рішень щодо управління ризиком (наприклад, слугувати сигналом, що роботи в цьому напрямі слід припинити, що цей вид майна абсолютно небезпечно зберігати на даній виробничій дільниці (у даному приміщенні)).
До методів, що за своєю суттю близькі до страхування, можна віднести також деривативи (опціони, ф’ючерси, свопи тощо).


5.2.2. Внутрішні способи зниження ступеня ризику


Лімітування передбачає обмеження потоків (грошових, товарних, кредитних, інвестиційних), спрямованих у зовнішнє (по відношенню до підприємства) середовище. Лімітування застосовується банками при наданні позик, укладанні договору на овердрафт. Підприємства можуть застосовувати цей засіб під час продажу товарів у кредит, наданні позичок, при прийнятті рішень щодо визначення обсягу коштів, що спрямовуються на інвестування.
Диверсифікація є процес розподілу інвестованих коштів між різними об’єктами вкладання, які безпосередньо не зв’язані між собою. На принципі диверсифікації базується діяльність інвестиційних фондів, які продають клієнтам свої акції, а одержані кошти вкладають в різноманітні цінні папери, які купуються на фондовому ринку і приносять стійкий середній прибуток.
Диверсифікація дає змогу уникнути частини ризику при розподілі капіталу між різноманітними видами діяльності. Так, придбання інвестором акцій різних акціонерних товариств замість акцій одного акціонерного товариства збільшує ймовірність одержання ним середнього доходу і знижує рівень ризику.
Диверсифікації, як одному із способів зниження ризику, присвячений сьомий розділ цього методичного посібника.
Створення резервів, запасів на покриття ймовірних непередбачуваних витрат у майбутньому також є внутрішнім засобом зниження ризику, свого роду самострахуванням. Це дозволяє оперативно усувати тимчасові ускладнення у виробничій, фінансово-комер­ційній діяльності.
Створення власних грошових, товарно-матеріальних резервів є альтернативою страхуванню і доцільне тоді, коли вартість майна, що наражається на певний ризик, відносно невелика порівняно з майновими та фінансовими параметрами усього проекту. Само­страхування шляхом резервування коштів також може застосовуватись відносно однотипного обладнання, майна підприємства, коли ймовірність пошкодження незначна.
Приклад 5.5. Транснаціональні нафтові компанії, які володіють сотнями танкерів, практикують самострахування, оскільки втрата за рік одного танкера (що малоймовірно) обійдеться компанії дешевше, ніж сплата страхових внесків за всі танкери.-
Здобуття додаткової інформації є одним з важливих способів щодо зниження ризику. Під час використання неточних економічних даних виникає питання щодо доцільності їх уточнення. Що стосується планованих заходів, особливо інноваційних проектів (технічних новинок), то постає питання: чи необхідно терміново почати їх впровадження, чи є сенс провести ще якийсь додатковий експеримент для уточнення економічних показників. З одного боку, додатковий експеримент дозволив би знизити економічний ризик, що обтяжує певний інноваційний проект, зменшити можливі збитки. Але, з іншого боку, експеримент, в свою чергу, пов’язаний з певними затратами та збитками, і якщо впровадження інноваційного проекту відкладається, то економічні збитки збільшуються. Вони особливо великі у разі проведення довгострокового експерименту. У цьому випадку впровадження заходів і одержуваний в результаті цього економічний ефект відсуваються. Отже, для оцінки доцільності добування додаткової інформації необхідно порівняти економічні результати обох варіантів.
Природно, що коли б у менеджера була  більш повна інформація, він міг би зробити кращий прогноз й знизити ступінь ризику. Це робить інформацію товаром, за який менеджери (інвестори) згодні платити великі гроші. А коли так, то вкладення капіталу в інформацію необхідно оцінювати.


5.3. Таблиця рішень


Приймаючи рішення щодо обрання способу управління ризиком, слід враховувати насамперед можливий рівень збитків та ймовірність реалізації певного типу ризику (див. табл. 5.1).
Класифікуючи ризики на основі ймовірності їх реалізації та обсягів можливих збитків, можна виділити 2 граничних типи:
1. Ризики, які спричинюють окремі незначні збитки, що мають тенденцію повторюватися (рі ® 1).
2. Ризики, наслідком яких є катастрофічні за обсягом збитки, ймовірність реалізації яких незначна.
Таблиця 5.1


Градація
ймовірностей /
рівня збитків (грн.)

Близька до нуля

Низька

Неве-лика

Середня

Велика

Близька до одиниці

Незначні
(від 0 до А1)

Прийняття ризику

Прийняття ризику
чи створення резервів (запасів)

Малі
(від А1 до А2)

Створення резервів, запасів

Помірковані
(від А2 до А3)

Створення резервів, запасів

Зовнішнє страхування чи (і) розподіл ризику

Уникнення ризику

Середні
(від А3 до А4)

Зовнішнє страхування чи (і) розподіл ризику

Уникнення ризику

Великі
(від А4 до А5)

Зовнішнє страхування
чи розподіл ризику

Уникнення ризику

Катастрофічні
( >A5 )

Зовнішнє страхування чи (та) розподіл ризику

Уникнення ризику

Якщо в першому випадку доцільне прийняття ризику з його оптимізуванням шляхом створення резервів коштів, то другий випадок є класичним прикладом ризику, який доцільно передавати страховику (в окремих випадках доцільно застосовувати розподіл ризику).
Більшість ризиків, які загрожують економічній діяльності, є проміжними варіантами порівняно з наведеними вище.
Природно, що кожна компанія може прийняти свою градацію рів­нів збитків та імовірностей збитків на підставі досліджень та експертних оцінок і будувати свою таблицю рішень. Підкреслимо, що в реальному житті доцільно використовувати поєднання окремих способів зниження ризику, комбінуючи зовнішні та внутрішні методи оптимізації ризику.

?

    

5.4. Контрольні запитання та теми для обговорення


1. Розкрийте зміст основних етапів процесу управління ризиком.
2. Наведіть приклади ситуацій, коли доцільно використовувати зовнішні способи оптимізації ризику.
3. Поясніть суть лімітування та доцільність його застосування щодо зниження ступеня фінансових ризиків. Наведіть відповідний приклад.
4. У яких випадках доцільно й можливо застосовувати страхування як спосіб зниження ризику?
5. У чому полягає суть таких фінансових інструментів, як опціони та ф’ючерси? Їх використання для зниження ступеня ризику.
6. Які, на ваш погляд, параметри діяльності підприємства визначають конкретну програму управління ризиком?
5.5. Теми рефератів
1. Теоретико-математичні моделі хеджування як засобу зниження ризику.
2. Ринки фінансових ф’ючерсів з метою зниження ступеня ризику.
3. Здобуття додаткової інформації як засіб зниження ступеня ризику. Відповідні економіко-математичні моделі.
4. Способи управління ризиком у банківській сфері.
5.6. Основні терміни та поняття

  • Управління ризиком.
  • Засоби управління ризиком:

уникнення ризику;
попередження ризику;
прийняття (збереження або збільшення ступеня ризику);
зниження (оптимізація) ступеня ризику. 

  • Зовнішні засоби зниження ступеня ризику:

розподіл ризику;
страхування.

  • Внутрішні способи зниження ступеня ризику:

лімітування;
диверсифікація;
створення резервів, запасів;
здобуття додаткової інформації.

 

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.