лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

ТРАНСПОРТНЕ ПРАВО

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

 



Транспортні правовідносини

  • 2.1. Матеріальний зміст транспортних правовідносин.

  • 2.2. Юридичний зміст транспортних правовідносин.

  • 2.3. Основні зобов’язання за договорами перевезення.

2.1. Матеріальний зміст транспортних правовідносин


Як зазначалося у першій лекції, правовідносини на транспорті мають багатомірний характер, але всі їх можна віднести до двох основних видів:

  • майнових (цивільно-правових) відносин;
  • управлінських (адміністративно-правових) відносин на транс-
    порті.

Проте кожен з цих видів правовідносин має однаковий склад, суть якого становить єдність фактичного матеріального змісту і юридичної форми (юридичного змісту).
Обидва види цих правовідносин, незважаючи на те, що мають різний юридичний зміст, матеріально поєднуються в самій транс-
портній діяльності. Тому в юридичній літературі все більшого поширення набуває термін «транспортні правовідносини», який позначає матеріально однорідні відносини, що виникають у зв’яз-
ку з транспортною діяльністю. За юридичним складом ці правовідносини чітко розподіляються на два окремих види: цивільно-правові (основні) і адміністративно-правові відносини на транспорті.
Матеріальний зміст правовідносин — це фактична поведінка, яку правомочний суб’єкт може, а правозобов’язана сторона повинна здійснити. Тому з діяльнісної точки зору, транспортні правовідносини є поєднанням:

  • транспортування і посередницької діяльності з надання транспортних послуг;
  • управлінської і режимоутворюючої діяльності на транс-
    порті.

Транспортні послуги у свою чергу розрізняються в залежнос­ті від:

  • виду транспорту: водні (морські і річкові), наземні (залізничні і автомобільні), повітряні (авіаційні), трубопровідні, змішані перевезення;
  • об’єкта транспортування (перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти);
  • транспортної характеристики товару: перевезення сухого ван-
    тажу (навалювальний — вугілля, руда, насипний — зерно, це-
    мент, фосфати), генеральні та штучні перевезення, перевезення наливних вантажів (нафта і продукти її переробки, рослинна олія, вино й ін.);
  • періодичності перевезення (регулярні та нерегулярні перевезення);
  • порядку перетинання кордону (перевантажувальні і безперевантажувальні перевезення);
  • виду транспортно-технологічної системи (контейнерне, поромне, ліхтерне та інші перевезення);
  • виду сполучення (пряме, непряме та інші види сполучень).

Матеріальний зміст правовідносин має суб’єкт-об’єктну струк­туру.
Варто підкреслити загальне правило, за яким суб’єктами правовідносин на транспорті можуть бути юридичні та фізичні особи, які у відповідності до чинного законодавства наділені правоздатністю, дієздатністю і деліктоздатністю.
До суб’єктного складу транспортних правовідносин належать особи, стосовно правового статусу яких транспортне законодавство встановлює додаткові вимоги:
1. Основні суб’єкти транспортних правовідносин (див. рис. 2.1.):
1.1. Органи державного управління та органи місцевого самоврядування — Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство транспорту та зв’язку України, департамент (орган управління) відповідної підгалузі транспорту, спеціалі-
зовані державні органи управління транспортом, органи дер-
жавного управління Автономної республіки Крим, місцеві державні адміністрації, сільські (селищні), міські, районні та облас-
ні ради.

Рис. 2.1.
1.2. Перевізник — особа, яка укладає або від імені якої укладено договір перевезення (транспортні організації та підприємст­ва — залізниці, судноплавні акціонерні компанії, автотранспортні підприємства, підприємства повітряного транспорту тощо), до складу якого мають входити:

  • відповідні управлінські структури (органи управління транс-
    портного підприємства);
  • персонал (водії, екіпаж) транспортного засобу;
  • обслуговуючий персонал (технічний, медичний та інший).

Якщо перевезення фактично здійснюється іншою особою, а не тою, що уклала договір перевезення, то використовуються такі поняття:
Оператор перевезення (перевізник) — особа, безпосередньо від-
повідальна за перевезення вантажів або така, що використовує для перевезення третю сторону.
Фактичний перевізник (замінюючий перевізник, субпідрядник) — особа, яка безпосередньо здійснює повне або часткове перевезення.
По відношенню до посередника — агента — перевізник висту­пає у якості принципала, тобто особи, яка уповноважує іншу особу бути представником її інтересів, а стосовно фрахтівника — власника транспортних засобів — у якості фрахтувальника — особи, яка користується цими засобами на певних умовах.
Необхідно зазначити, що відповідно до ст. 8 Закону України «Про транспорт», ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів і вантажів повітряним, річковим, морським, залізничним та автомобільним транспортом, транспортування нафти, нафтопродуктів магістральним трубопроводом, транспортування природного і нафтового газу трубопроводами та його розподіл — здійснюються тільки на підставі спеціального дозволу (ліцензії).
З метою підвищення рівня виконання міжнародних перевезень вантажів і пасажирів Кабінет Міністрів України Постановою від 11 липня 1994 р. № 475 затвердив Положення про національного автомобільного перевізника, а Постановою від 15 листопада 1996 р. № 1397 — Положення про національного повітряного перевізника.


Шульженко Ф. П., Кундрик Р. С. Транспортне право: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2004. — С. 28—29. Ознаки транспортних правовідносин наведені там же (с. 29).

Різні варіанти легального визначення поняття «перевізник» див.: ст. 1 Афінської конвенції про перевезення морем пасажирів та їх багажу 1974 року, складеної в Афінах 13 грудня 1974 року; ст. 1 Конвенції про міждержавний лізинг, вчиненої в м. Москві 25 листопада 1998 року; пункт 1.8 «Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України», затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.07.98 року № 297; підпункт 1.3.4 «Положення про порядок контролю за переміщенням товарів та інших предметів між митницями на території України», затвердженого наказом Держмитслужби України від 04.04.97 року № 150.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2019 BPK Group.