лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

ТРАНСПОРТНЕ ПРАВО

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Міжнародна повітряна лінія — умовна лінія, що зв’язує погоджені авіаційними адміністраціями початковий та кінцевий пункти, між якими здійснюється регулярне міжнародне повітряне сполучення. У двосторонніх Угодах про повітряне сполучення міжнародна повітряна лінія має назву «договірна лінія». Пункт 1.4 «Положення про порядок проведення конкурсу на право експлуатації міжнародної повітряної лінії», затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 28.01.99 р. № 41.
Міжнародне залізничне сполучення — перевезення пасажирів, ван­тажів, багажу, вантажобагажу та пошти між Україною та іноземними державами. Стаття 1 Закону України «Про залізничний транспорт» від 4 липня 1996 року № 273/96-ВР.
Міжнародне перевезення — перевезення, при якому відповідно до договору перевезення місце відправлення і місце призначення розташовані в двох різних державах або в одній державі, якщо згідно з договором перевезення чи передбаченим рейсом проміжний порт заходу знаходиться в іншій державі. Стаття 1 Афінської конвенції про пере-
везення морем пасажирів та їх багажу 1974 року, складеної в Афінах 13 грудня 1974 року.
Міжнародні автомобільні перевезення — перевезення за маршрутами, які виходять за межі державного кордону (пункт 14 «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176). Міжнародні автомобільні перевезення — перевезення за кордон або з-за кордону в СРСР. Пункт 5 «Статуту автомобільного транспорту Української РСР», затвердженого Постановою Ради Міністрів Української РСР від 27 червня 1969 року № 401.
Мікроавтобус — одноповерховий автобус із кількістю місць для сидіння не більше сімнадцяти, з місцем водія включно. Пункт 2 «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176.
Мінімальний екіпаж — капітан, мінімальне число дипломованих офіцерів, дипломованих і недипломованих рядових членів екіпажу, які зобов’язані забезпечити в будь-який час безпеку людей, судна, вантажу, попередження забруднення довкілля та ефективну експлуатацію судна. Пункт 2.1 «Положення про безпечне укомплектування екіпажами морських суден рибного господарства», затвердженого Наказом Державного комітету рибного господарства України від 05.05.99 року № 68.
Місцева повітряна лінія — це диспетчерський район або його частина, що являє собою коридор у повітряному просторі, обмежений за висотою та шириною, призначений для безпечного виконання польотів повітряними суднами і забезпечений аеродромами, засобами контролю та управління повітряним рухом. Стаття 9 Повітряного кодексу України від 4 травня 1993 року № 3167-XІІ.
Місцеві автомобільні перевезення — це перевезення міські — в межах міста (іншого населеного пункту), приміські — за межі міста (іншого населеного пункту) і внутрішньорайонні (на території сільських районів) — на відстань до 50 кілометрів включно. Пункт 5 «Статуту автомобільного транспорту Української РСР», затвердженого Постановою Ради Міністрів Української РСР від 27 червня 1969 року № 401.
Міський громадський транспорт — міський транспорт загального користування: автобус, метро, трамвай та тролейбус, що працюють на визначених маршрутах, за встановленими розкладом руху та тарифами. Розділ 2 «Інструкції про порядок обліку разових квитків на проїзд у міському електротранспорті та абонементних квитків на проїзд у міському громадському транспорті України», затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 11.05.99 року № 116.
Міський електротранспорт — до його складу входять підприємства міського електротранспорту, що здійснюють перевезення пасажирів та вантажів, рухомий склад, трамвайні і тролейбусні лінії, ремонтно-експлуатаційні депо, службові приміщення, фунікулери, канатні дороги, ескалатори, заводи по ремонту рухомого складу і виготовленню запасних частин, споруди енергетичного господарства та зв’язку, промис­лові, ремонтно-будівельні, торговельні та постачальницькі організації, навчальні заклади, науково-дослідні та проектно-конструкторські установи, заклади охорони здоров’я, відпочинку, фізичної культури і спорту та інші культурно-побутові заклади і підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу міського електротранспорту. Стаття 34 Закону України «Про транспорт» від 10 листопада 1994 року № 232/94-ВР.
Міські перевезення — перевезення за маршрутами у межах території міста, іншого населеного пункту (пункт 14 «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176). Міські перевезення — перевезення різнорідних за структурою вантажів у межах міста. Пункт 1 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 p. № 363.
Морська арбітражна комісія — самостійна, постійно діюча арбітражна установа (третейський суд), що здійснює свою діяльність згідно із Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж». Морська арбітражна комісія вирішує спори, які виникають із договірних та інших цивільно-правових відносин, із торгового мореплавства, незалеж­но від того, чи є сторонами таких відносин суб’єкти українського та іноземного або лише українського чи тільки іноземного права. Зокрема, Морська арбітражна комісія вирішує спори, які виникають із відносин щодо фрахтування суден, морського перевезення вантажів, морського буксирування суден, морського страхування, лоцманської і льодової проводки, купівлі-продажу, застави та ремонту морських суден тощо. Пункти 1, 2 «Положення про Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України», додаток № 2 до Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 24 лютого 1994 року № 4002-XІІ.
Морське страхове бюро є юридичною особою, яка діє на підставі цього Положення та установчого договору, погодженого з Укрстрахнаглядом та Державним департаментом морського та річкового транспорту. Бюро має відокремлене майно, самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, набуває майнових та особистих немайнових прав, має право виступати в суді, арбітражному та третейському судах, виконувати будь-які дії відповідно до укладених угод, що не суперечать законодавству, цьому Положенню та установчому договору. Пункт 1 «Положення про Морське страхове бюро», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 р. № 561.
Морське судно — судно будь-якого типу, яке експлуатується у морському середовищі. Цей термін включає судна на підводних крилах, судна на повітряній подушці, підводні судна, самохідні плаваючі засоби і ті, що буксируються, а також платформи та інші штучно споруджені конструкції в морі (стаття 11 «Конвенції про захист Чорного моря від забруднення», вчиненої 21.04.92 р. в Бухаресті). Морське судно означає будь-яке судно, крім тих, що плавають тільки у внутрішніх водах, в межах захищених вод або в районах дії портових правил. Пункт 2.2 «Положення про безпечне укомплектування екіпажами морських суден рибного господарства», затвердженого Наказом Державного комітету рибного господарства України від 05.05.99 року № 68.
Морський порт — державне транспортне підприємство, призначене для обслуговування суден, пасажирів і вантажів на відведених порту території і акваторії, а також перевезення вантажів і пасажирів на суднах, що належать порту. Перелік морських портів України, відкритих для заходження іноземних суден, визначається Кабінетом Міністрів України та оголошується в Повідомленнях мореплавцям. На території порту можуть діяти підприємства та організації всіх форм власності, метою і видом діяльності яких є обслуговування суден, пасажирів і вантажів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Морський порт не має права перешкоджати діяльності цих підприємств і організацій на території порту, а також втручатися в їх господарську діяльність, за винятком випадків, передбачених законодавством України. На території України існують торговельні, рибні та інші спеціалізовані морські порти. Стаття 73 Кодексу торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 року № 176/95-ВР.
Морський транспорт — до його складу входять підприємства морського транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, пор­ти і пристані, судна, судноремонтні заводи, морські шляхи сполучення, а також підприємства зв’язку, промислові, торговельні, будівельні і постачальницькі підприємства, навчальні заклади, заклади охорони здоров’я, фізичної культури, науково-дослідні, проектно-конструкторські організації та інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу морського транспорту. Стаття 24 Закону України «Про транспорт» від 10 листопада 1994 року № 232/94-ВР.
Моряк — особа, що працює в будь-якій якості на борту судна по найму і включена до суднової команди. Пункт 1.1 «Правил визначення придатності за станом здоров’я осіб для роботи на суднах», затверджених Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19 листопада 1996 р. № 347.
Мотоцикл — двоколісний механічний транспортний засіб з боковим причепом або без нього, що має двигун з робочим об’ємом 50 см3 і більше. До мотоциклів прирівнюються моторолери, мотоколяски та механічні транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кг. Пункт 1.9 «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1993 р. № 1094.
Навалочний вантаж — будь-який вантаж, переважно однорідний за складом, що не є рідиною або газом, складається з суміші часток, гранул або будь-яких більш великих шматків речовини, який вантажиться у вантажні приміщення судна без застосування будь-яких проміжних видів тари. Розділ 3 «Положення про порядок підготовки та подання інформації про вантаж для його безпечного морського пере-
везення», затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 14.12.98 року № 497.
Надконтрсталійний час — під час завантаження судна у разі закінчення контрсталійного часу наступає надконтрсталійний час, при цьому перевізник має право стягнути завдані йому подальшою затримкою судна збитки і відправити судно в рейс, якщо навіть весь обумовлений вантаж не навантажено на судно з причин, що не залежать від перевізника. При цьому перевізник зберігає право на одержання повного фрахту. Стаття 150 Кодексу торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 року № 176/95-ВР.
Надлегке повітряне судно (моторне) — повітряне судно, обладнане силовою установкою, з максимальною сертифікованою злітною масою не вище 450 кг і, згідно з експлуатаційною документацією, мінімальною швидкістю звалювання у посадочній конфігурації не більше 65 км/год. Моторні надлегкі повітряні судна за принципом керування поділяються на типи з балансним та аеродинамічним керуванням. Підпункт 2.1.15 пункту 2.1 «Правил видачі свідоцтв авіаційному персоналу в Україні», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 07.12.98 р. № 486.
Накладна залізнична — основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом із вантажем. Накладна є обов’язко­вою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони — одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. Пункт 6 «Статуту залізниць України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457.
Національний повітряний перевізник — статус національного повітряного перевізника може бути наданий авіаційному підприємству, якщо: воно є юридичною особою згідно із законодавством України і основним видом діяльності його є авіаційні перевезення; більш як 50 відсотків належного йому майна перебуває у державній власності; його діяльність повністю відповідає вимогам Повітряного кодексу України (3167-12); повітряні судна, які експлуатуються ним на повітряних трасах, відповідають міжнародним технічним вимогам; воно має власний сертифікат експлуатанта, товарний знак, трилітерний код ІКАО, телефонну позначку та власну перевізну документацію; протягом останніх трьох років не має тяжких порушень щодо виконання польотів згідно з офіційними повідомленнями. Надання авіаційному підприємству статусу національного повітряного перевізника здійснюється на конкурсних засадах за поданням Мінтрансу на підставі рішення Кабінету Міністрів України. Пункти 2-3 «Положення про національного повітряного перевізника», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 1996 р. № 1397.
Національність судна — кожною державою визначаються умови надання своєї національності суднам, реєстрації суден на її території і права плавати під її прапором. Судна мають національність тієї держави, під прапором якої вони мають право плавати. Між державою і судном повинен існувати реальний зв’язок. Стаття 91 Конвенції Організації Об’єднаних Націй з морського права, вчиненої у Монтего-Бей 10 грудня 1982 року.
Недостача багажу — зникнення окремого місця (місць) і/чи частини предметів і/чи речей із багажу пасажира. Пункт 1.3 «Інструкції про порядок розшуку багажу, що не надійшов до аеропорту призначення», затвердженої Наказом Міністерства транспорту України від 01.11.99 р. № 526.
Незатребуваний багаж — зареєстрований багаж, який прибув у пункт/аеропорт призначення (зазначений у багажній бирці), але не одер­жаний пасажиром. Пункт 1.3 «Інструкції про порядок розшуку багажу, що не надійшов до аеропорту призначення», затвердженої Наказом Міністерства транспорту України від 01.11.99 року № 526.
Незареєстрований багаж — будь-який багаж пасажирів, крім заре-
єстрованого, в тому числі ручна поклажа, що перевозяться на повітряному судні в багажних відсіках та салоні. Пункт 1.3 «Інструкції про порядок розшуку багажу, що не надійшов до аеропорту призначення», затвердженої Наказом Міністерства транспорту України від 01.11.99 р. № 526.
Непряме міжнародне сполучення — перевезення між Україною та іноземними державами з переоформленням транспортного документа в процесі транспортування. Стаття 1 Закону України «Про залізничний транспорт» від 4 липня 1996 року № 273/96-ВР.
Нерегулярні (чартерні) рейси (польоти) — до них відносяться чар­терні польоти, які виконуються за плату або винагороду у відповідності з контрактом між експлуатантом і замовником, що не пов’язано з обов’язковим виконанням рейсу у відповідності з розкладом руху. Перевезення реалізуються експлуатантом не на основі роздрібного продажу. Пункт 3.10 «Положення про порядок видачі дозволів, що регулюють доступ експлуатантів на ринок авіаційних перевезень та робіт», затвердженого Наказом Державного департаменту авіаційного транспорту України від 24.04.96 р. № 118.
Несамохідне судно — судно, рух якого забезпечується енергетичним джерелом, що знаходиться поза межами судна, або за допомогою фізичних зусиль людини. Пункт 2 «Положення про прикордонний режим», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. № 1147.
Несупроводжуваний багаж — предмети, що пересилаються їх влас­ником (або за його дорученням іншою фізичною чи юридичною особою, як правило, транспортною організацією) і які перетинають митний кордон України окремо від власника (в тому числі транспортні засоби, придбані громадянами, отримані у подарунок, транспортні засоби, на які оформлено право користування, найняті в оренду, взяті напрокат, що будуть ввозитись в Україну власником під час його наступних поїздок за кордон або за його дорученням іншою юридичною чи фізичною особою) («Правила митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України», затверджені Наказом Державного митного комітету України від 13 червня 1995 р. № 253). До несупроводжуваного багажу відносяться предмети, що відправляються їх власником (або за його дорученням іншою фізичною чи юридичною особою) і перетинають митний кордон України окремо від власника (розділ 1 «Порядку митного оформлення несупроводжуваного багажу, що переміщується через митний кордон України», затвердженого Наказом Державної митної служби України від 08.10.99 року № 645). Несупроводжуваний багаж — транспортні засоби (номерні вузли й агрегати), що відправляються їх власником (або за його дорученням іншою фізичною чи юридичною особою, організацією) в Україну окремо від власника. Розділ «Терміни ...» «Правил митного оформлення транспорт­них засобів, номерних вузлів та агрегатів, що переміщуються через митний кордон України», затверджених Наказом Державної митної служби України від 25 червня 1999 р. № 393.
Номерна бирка — документ (бланк суворої звітності, який має код перевізника, серію та шестизначний номер), який посвідчує відповідальність авіаперевізника (авіакомпанії) за несвоєчасну доставку, пошкодження (упаковки та/чи місткості), втрату багажу. Пункт 1.3 «Інструкції про порядок розшуку багажу, що не надійшов до аеропорту призначення», затвердженої Наказом Міністерства транспорту України від 01.11.99 р. № 526.
Обсяг перевезень — кількість вантажу, перевезеного або заявленого вантажовідправником і прийнятого перевізником для доставки одер­жувачу (в тоннах). Пункт 1 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 p. № 363.
Оголошена цінність — вартість багажу, вантажобагажу, оголошена пасажиром при оформленні перевезення. Пункт 1.8 «Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.07.98 року № 297.
Оренда повітряного судна — засноване на договорі строкове платне користування повітряним судном, потрібне орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Пункт 1.4 «Правил реєстрації цивільних повітряних суден в Україні», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 07.09.99 року № 434.
Орендар повітряного судна — юридична або фізична особа, яка орендує повітряне судно для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Пункт 1.4 «Правил реєстрації цивільних повітряних суден в Україні», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 07.09.99 року № 434.
Пасажир авіаційного транспорту — особа, за винятком членів екіпажу, яка перевозиться на повітряному судні відповідно до договору повітряного перевезення. Пункт 2 «Положення про взаємодію в контрольованій зоні аеропортів та авіапідприємств щодо забезпечення авіаційної безпеки», затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 16 квітня 1997 р. № 140.
Пасажир автомобільного транспорту — особа, яка користується транспортним засобом і знаходиться в ньому, але не причетна до керування ним (пункт 1.9 «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1993 р. № 1094). Пасажир — фізична особа, яка користується транспортним засобом, але не причетна до керування ним. Пункт 2 «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176.
Пасажир залізничного транспорту — фізична особа, яка користується залізничним транспортом на підставі особистого проїзного документа або є членом організованої групи осіб, яка проїздить на підставі придбаного групового проїзного документа. Пасажирами також вважаються особи, що здійснюють поїздку за посвідченням, якщо це передбачено законодавством України. Пункт 1.8 «Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.07.98 року № 297.
Пасажир морського транспорту — будь-яка особа, яка перевозиться на судні за договором перевезення або за згодою перевізника для супроводження автомашини або живих тварин, які є предметом договору перевезення вантажів, що не регулюється цією Конвенцією. Стаття 1 Афінської конвенції про перевезення морем пасажирів та їх багажу 1974 року, складеної в Афінах 13 грудня 1974 року.
Пасажир транзитний — пасажир, що здійснює пересадки на станціях і має документи на виїзд із пунктів пересадки, оформлені в пункті початкового відправлення. Пункт 1.8 «Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.07.98 ро­ку № 297.
Перевізник — юридична особа — власник або орендар вагона, який уклав договір на перевезення з пасажиром або відправником вантажобагажу або замовником організованої групи пасажирів (пункт 1.8 «Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.07.98 року № 297). Перевізник — власник товарів або уповноважена ним особа, яка здійснює перевезення та безпосередньо володіє товарами протягом усього терміну їх переміщення між митницями (підпункт 1.3.4 «Положення про порядок контролю за переміщенням товарів та інших предметів між митницями на території України», затвердженого Наказом Держмитслужби України від 04.04.97 р. № 150). Перевізник — особа, яка або від імені якої укладено договір перевезення, незалежно від того, чи здійснюється фактично перевезення ним самим чи замінюючим перевізником (стаття 1 Афінської конвенції про перевезення морем пасажирів та їх багажу 1974 року, складеної в Афінах 13 грудня 1974 року). Перевізник — спеціалізована транспортна організація або юридична особа, яка зобов’язується за договором перевезення і відповідно до транспортних статутів, кодексів і правил своєчасно доставити довірений предмет лізингу в пункт призначення, видати його лізингоодержувачу або іншій уповноваженій на одержання предмета лізингу особі і відповідальна до цього моменту за втрату, недостачу і псування предмета лізингу, що транспортується. Стаття 1 Конвенції про міждержавний лізинг, вчиненої в місті Москві 25 листопада 1998 року.
Перевізник автомобільний — будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі або за свій рахунок (пункт 1 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 p. № 363). Перевізник — юридична або фізична особа, яка має право користування транспортним засобом та відповідний спеціальний дозвіл (ліцензію) на діяльність, пов’язану з перевезенням пасажирів (пункт 2 «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176). Перевізник — юридич­на або фізична особа, яка виконує перевезення вантажів автомобільним транспортом на комерційній основі (тобто за плату і цей вид діяльності для неї може бути єдиним чи одним з інших) або для власних потреб. Пункт 1.2 «Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи», затвердженої Наказом Мінстату України і Мінтрансу України від 07.08.96 р. № 228/253.
Перевізник-передавальник — авіаперевізник (авіакомпанія), який згідно з договором повітряного перевезення доставив пасажира, багаж, вантаж або пошту в аеропорт трансферу. Пункт 1.3 «Інструкції про порядок розшуку багажу, що не надійшов до аеропорту призначення», затвердженої Наказом Міністерства транспорту України від 01.11.99 року № 526.
Перевізник-приймальник — авіаперевізник (авіакомпанія), який згідно з договором повітряного перевезення здійснює подальше перевезення пасажира, багажу, вантажу або пошти з аеропорту трансферу. Пункт 1.3 «Інструкції про порядок розшуку багажу, що не надійшов до аеропорту призначення», затвердженої Наказом Міністерства транспор­ту України від 01.11.99 року № 526.
Перевізні документи — накладна та інші залізничні документи на вантаж. Пункт 6 «Статуту залізниць України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457.
Перон — частина території вокзалу, на якій проводиться посадка та висадка пасажирів, завантаження та розвантаження багажних, поштових вагонів. Пункт 1.8 «Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.07.98 року № 297.
Питомий тариф (питома вартість транспортування) — вартість транспортування 100 ткм нафти відповідним маршрутом, ділянкою. Розділ «Терміни і визначення» «Методики розрахунку тарифів за надані послуги з транспортування нафти територією України магістральними нафтопроводами, перевалки та наливу нафти», затвердженої Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 30 липня 1999 року № 993.
Під’їзні колії — залізничні колії, які призначені для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств, організацій та установ у взаємодії із залізничним транспортом загального користування. Стаття 1 Закону України «Про залізничний транспорт» від 4 липня 1996 року № 273/96-ВР.
Пішохід — особа, яка бере участь у дорожньому русі поза транспорт­ними засобами і не виконує на дорозі будь-яку роботу. До пішоходів прирівнюються також особи, які рухаються в інвалідних колясках без двигуна, ведуть велосипед, мопед, мотоцикл, везуть санки, візок, дитячу чи інвалідну коляску. Пункт 1.9 «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1993 р. № 1094.
Плавзасіб — будь-який засіб, що не є судном, але пристосований для пересування на ньому людей по воді: водний мотоцикл, водний велосипед, моторний гідродельтаплан, віндсерфінг та інші засоби, основні параметри яких не перевищують будь-якого параметра, встановленого для таких засобів Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними та Севастопольською міською державними адміністраціями. Пункт 2 «Положення про прикордонний режим», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. № 1147.
Планер — повітряне судно, важче за повітря, що не приводиться до руху силовою установкою і підйомна сила якого створюється переважно за рахунок аеродинамічних реакцій на нерухомих поверхнях за даних умов польоту. Підпункт 2.1.21 пункту 2.1 «Правил видачі свідоцтв авіаційному персоналу в Україні», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 07.12.98 р. № 486.
Планова тарифна виручка — кошти, необхідні для покриття експ­луатаційних витрат на визначені види діяльності, сплати податків, обов’язкових платежів та відрахувань, утворення планового чистого прибутку. Розділ «Терміни і визначення» «Методики розрахунку тарифів за надані послуги з транспортування нафти територією України магістральними нафтопроводами, перевалки та наливу нафти», затвердженої Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 30 липня 1999 року № 993.
Повітряна лінія — авіаційний маршрут, на якому виконується перевезення пасажирів та (або) вантажу повітряними суднами на основі виконання регулярних рейсів, додатково з якими можуть виконуватись і нерегулярні рейси. Пункт 3.8 «Положення про порядок видачі дозволів, що регулюють доступ експлуатантів на ринок авіаційних перевезень та робіт», затвердженого Наказом Державного департаменту авіаційного транспорту України від 24.04.96 р. № 118.
Повітряна траса — це диспетчерський район або його частина, що являє собою коридор у повітряному просторі, обмежений за висотою та шириною, призначений для безпечного виконання польотів повітряними суднами і забезпечений аеродромами, засобами навігації, контролю та управління повітряним рухом. Стаття 9 Повітряного кодексу України від 4 травня 1993 року № 3167-XІІ.
Повітряне судно (ПС) — будь-який апарат, що підтримується в повітрі за рахунок його взаємодії з повітрям, виключаючи взаємодію з повітрям, яке відбите від земної поверхні. Пункт 5 «Порядку збирання та практичного використання інформації бортових систем реєстрації на підприємствах цивільної авіації України», затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 02.12.96 р. № 382.
Повітряний рух — рух повітряних суден у польоті, а також при маневруванні на майдані аеродрому. Підпункт 2.1.25 пункту 2.1 «Правил видачі свідоцтв авіаційному персоналу в Україні», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 07.12.98 р. № 486.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2019 BPK Group.