лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

ТРАНСПОРТНЕ ПРАВО

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Диспетчер автотранспорту — особа, яка регулює рух транспорту чи роботу підприємства пасажирського автомобільного транспорту. Пункт 2 «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176.
Диспетчер електротранспорту — особа, яка регулює рух транспор­ту чи роботу підприємства міськелектротранспорту. Розділ 1 «Правил користування трамваєм і тролейбусом у містах України», затверджених Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 18.11.1997 р. № 22.
Договір лізингу судна — угода, за якою власник судна (лізингодавець) зобов’язується передати фрахтувальнику (лізингоодержувачу) судно без екіпажу для використання з метою торговельного мореплавства на визначений термін, після закінчення якого до лізингоодержувача переходить право власності на судно. Лізингоодержувач зобов’язується сплатити лізингову плату, в яку включаються плата за користування судном і його вартість за договором морського лізингу. Договір лізингу українського державного судна може бути укладено лише з дотриманням вимог, передбачених статтею 17 Кодексу. Стаття 215 Кодексу торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 року № 176/95-ВР.
Договір міжпортового буксирування — угода, за якою власник одного судна (буксира) зобов’язується за винагороду буксирувати інше судно або інший плавучий об’єкт з одного порту (пункту) до іншого порту (пункту). Стаття 232 Кодексу торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 року № 176/95-ВР.
Договір морського буксирування — угода, за якою власник одного судна зобов’язується за винагороду відбуксирувати інше судно чи плавучий об’єкт на певну відстань або буксирувати його протягом певного часу, чи для виконання маневру. Стаття 222 Кодексу торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 року № 176/95-ВР.
Договір морського круїзу — угода, за якою одна сторона — організатор круїзу зобов’язується здійснити колективну морську подорож (круїз) за певною програмою і надати учасникові круїзу всі пов’язані з цим послуги (морське перевезення, харчування, побутове та екскурсійне обслуговування тощо), а інша сторона — учасник круїзу зобов’я-
зується сплатити за це встановлену плату. Стаття 195 Кодексу тор­говельного мореплавства України від 23 травня 1995 року № 176/95-ВР.
Договір морського перевезення вантажу — угода, за якою перевіз­ник або фрахтівник зобов’язується перевезти доручений йому відправником вантаж із порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов’язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт). Фрахтувальником і фрахтівником вважаються особи, що уклали між собою договір фрахтування судна (чартер). Стаття 133 Кодексу торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 року № 176/95-ВР.
Договір морського перевезення пасажира — угода, за якою перевізник зобов’язується перевезти пасажира і його каютний багаж у пункт призначення, а в разі здачі пасажиром багажу — також доставити багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання багажу особі; пасажир повинен сплатити встановлену плату за проїзд, а при здачі багажу — і плату за провезення багажу. Перевезення охоплює час перебування пасажира та його каютного багажу на судні, час посадки на судно і висадки, а також доставки пасажира водним шляхом з берега на судно і назад, якщо плата за доставку входить у вартість квитка або якщо судно, що використовується для цього допоміжного перевезення, було надано перевізником. Перевезення іншого багажу, який не є каютним багажем, охоплює час з моменту прийняття його перевізником, службовцем або агентом перевізника на березі або на борту судна до моменту його видачі одержувачу або уповноваженій на одержання багажу особі. Стаття 184 Кодексу торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 року № 176/95-ВР.
Договір морського страхування — угода, за якою страховик зобов’язується за обумовлену плату (страхову премію) у разі настання передбачених у договорі небезпечностей або випадковостей, яких зазнає об’єкт страхування (страхового випадку), відшкодувати страхувальнику або іншій особі, на користь якої укладено договір, понесені збит­ки. Стаття 239 Кодексу торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 року № 176/95-ВР.
Договір морської іпотеки — угода, за якою будь-яке судно, зареєст­роване у Державному судновому реєстрі України або Судновій книзі України, може бути закладено згідно з чинним законодавством судновласником (іпотечним заставодавцем) для забезпечення зобов’язання кредиторові (іпотечному заставодержателю). Іпотечним заставодержателем може бути будь-яка юридична або фізична особа України чи іноземної держави, якій відповідно до законодавства України може бути відчужено судно. Договір про іпотеку повинен бути укладений у письмовій формі, з обов’язковим зазначенням найменування, місцезнаходження сторін, суть вимоги, що забезпечується іпотекою, її розмір і тер-
мін виконання зобов’язання, оцінка і місцезнаходження судна, а також будь-які інші умови, щодо яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Права і обов’язки сторін договору про іпотеку, а також порядок його оформлення визначаються законодавством держави іпотечного заставодержателя, якщо інше не встановлено угодою сторін. Іпотека не означає відчуження судна іпотечному заставодержателю, так само як іпотечний заставодавець не може розглядатися як осо-
ба, що втратила право власності на закладене судно. Статті 364, 365 Кодексу торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 року № 176/95-ВР.
Договір перевезення — означає укладений перевізником або від його імені договір про перевезення пасажира або у відповідному випадку пасажира та його багажу. Стаття 1 Афінської конвенції про перевезення морем пасажирів та їх багажу 1974 року, складеної в Афінах 13 грудня 1974 року.
Договір портового буксирування — угода, за якою буксиров-
ласник за винагороду здійснює ввід у порт або вивід з порту суден та інших плавучих об’єктів виконання маневрів судна, що буксирується, швартовних та інших операцій у портових водах. Договір портово-
го буксирування може бути укладено в усній формі. Стаття 229 Ко-
дексу торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 року № 176/95-ВР.
Договір про перевезення вантажів — двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, яка є юридичним документом регламентування обсягу, терміну та умов перевезення вантажів, а також прав, обов’язків та відповідальності сторін щодо їх дотримання. Пункт 1 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених Наказом Міністерства транс-
порту України від 14.10.97 p. № 363.
Договір фрахтування суден — за договором фрахтування судна на певний час судновласник зобов’язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час. Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер). Стаття 203 Кодексу торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 року № 176/95-ВР.
Договірний перевізник — особа, яка є стороною договору повітряного перевезення, укладеного з пасажиром чи відправником вантажу або з особою, яка діє від імені пасажира або відправника вантажу. Пункт 1.4 «Положення про порядок проведення конкурсу на право експ­луатації міжнародної повітряної лінії».
Дорожній транспортний засіб (ДТЗ) — транспортний засіб, призначений для експлуатації переважно на автомобільних дорогах транспорту загального користування усіх категорій і сконструйований згідно з нормами. Пункт 1.3 «Положення про технічне обслугову-
вання і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту», зат­вердженого Наказом Мінтрансу України від 30.03.98 р. № 102.
Дорожня багажна (вантажобагажна) відомість — перевізний документ установленої форми, який є письмовою угодою між відправником і залізницею про перевезення багажу чи вантажобагажу. Дорожня відомість супроводжує багаж чи вантажобагаж на всьому шляху перевезення до кінцевої станції призначення. Розділ 2 «Інструкції про порядок дій митниць та залізниць України при переміщенні через митний кордон України багажу та вантажобагажу в багажних вагонах пасажирських та поштово-багажних поїздів», затвердженої Наказом Міністерства транспорту України і Державної митної служби України від 10.11.98 р. № 442/696.
Екіпаж морського судна. До екіпажу судна входять капітан, ін-
ші особи командного складу і суднова команда. Стаття 49 Кодек-
су торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 року № 176/95-ВР.
Екіпаж повітряного судна — це особи авіаційного персоналу, яким у встановленому порядку доручено виконання певних обов’язків з керування і обслуговування повітряного судна при виконанні польотів. Екіпаж повітряного судна складається з командира, інших осіб льотного екіпажу та обслуговуючого персоналу. Усі члени екіпажу належать до льотного складу. Мінімальний склад льотного екіпажу встановлюється радником із льотної експлуатації цього типу повітряного судна. Польоти цивільних повітряних суден при неповному мінімальному складі екіпажу забороняються, за винятком випадків, спеціально передбачених у завданні на випробувальний політ. Стаття 35 Повітряного кодексу України від 4 травня 1993 року № 3167-XІІ.
Експедитор з перевезення вантажів — працівник, який забезпечує виконання комплексу операцій транспортно-експедиторського обслуговування під час перевезення вантажів. Пункт 1 «Правил перевезень ван­тажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 p. № 363.
Експериментальне повітряне судно — судно, призначене для проведення випробувань, дослідно-конструкторських і науково-дослідних робіт (стаття 15 Повітряного кодексу України, 4 травня 1993 року, № 3167-XІІ). Експериментальне повітряне судно до реєстрів не заноситься. Пункт 1.4 «Правил реєстрації цивільних повітряних суден в Україні», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 07.09.99 року № 434.
Експлуатант повітряних суден — особа, організація або підприємст­во, що експлуатують повітряні судна або пропонують послуги в галузі авіаційних перевезень і робіт. Пункт 1.4 «Положення про порядок проведення конкурсу на право експлуатації міжнародної повітряної лінії», затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 28.01.99 р. № 41.
Єдина транспортна система України — єдину транспортну систему України становлять: транспорт загального користування (залізнич­ний, морський, річковий, автомобільний і авіаційний, а також міський електротранспорт, у тому числі метрополітен), промисловий залізничний транспорт, відомчий транспорт, трубопровідний транспорт, шляхи сполучення загального користування. Єдина транспортна система повинна відповідати вимогам суспільного виробництва та національної безпеки, мати розгалужену інфраструктуру для надання всього комплек­су транспортних послуг, у тому числі для складування і технологічної підготовки вантажів до транспортування, забезпечувати зовнішньоекономічні зв’язки України. Стаття 21 Закону України «Про транспорт» від 10 листопада 1994 року № 232/94-ВР.
Залізниця — статутне територіально-галузеве об’єднання, до складу якого входять підприємства, установи та організації залізничного транспорту і яке при централізованому управлінні здійснює перевезення пасажирів та вантажів у визначеному регіоні транспортної мережі. Стаття 1 Закону України «Про залізничний транспорт» від 4 липня 1996 року № 273/96-ВР.
Залізнична станція відправлення — залізнична станція на території України, з якої починається переміщення товарів, що перебувають під митним контролем. Розділ 2 «Інструкції про порядок дій митниць та залізниць України при переміщенні через митний кордон України багажу та вантажобагажу в багажних вагонах пасажирських та поштово-багажних поїздів», затвердженої Наказом Міністерства транспорту України і Державної митної служби України від 10.11.98 року № 442/696.
Залізнична станція призначення — залізнична станція на тери-
торії України, де закінчується переміщення товарів, що перебувають під митним контролем. Розділ 2 «Інструкції про порядок дій митниць та залізниць України при переміщенні через митний кордон України багажу та вантажобагажу в багажних вагонах пасажирських та поштово-багажних поїздів», затвердженої Наказом Міністерства транспорту України і Державної митної служби України від 10.11.98 року № 442/696.
Залізничний транспорт — виробничо-технологічний комплекс організацій і підприємств залізничного транспорту загального користування, призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності, видів діяльності тощо (стаття 1 Закону України «Про залізничний транспорт», 4 липня 1996 року, № 273/96-ВР). До складу залізничного транспорту входять підприємства залізничного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, рухомий склад залізничного транспорту, залізничні шляхи сполучення, а також промислові, будівельні, торговельні та постачальницькі підприємства, навчальні заклади, технічні школи, дитячі дошкільні заклади, заклади охорони здоров’я, фізичної культури та спорту, культури, науково-дослідні, проектно-конструкторські організації, підприємства промислового залізничного транспорту та інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують його діяльність і розвиток. Стаття 22 Закону України «Про транспорт» від 10 листопада 1994 року № 232/94-ВР.
Залізничні під’їзні колії — колії, що з’єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і які належать підприємствам, підприємцям, організаціям та установам незалежно від форм власності, а також громадянам — суб’єктам підприємницької діяльності (далі — підприємство). Під’їзні колії призначено для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування. Пункт 64 «Статуту залізниць України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457.
Замінюючий перевізник означає особу, іншу ніж перевізник, яка, будучи власником, фрахтувальником чи оператором судна, фактично здійснює все перевезення чи його частину. Стаття 1 Афінської конвенції про перевезення морем пасажирів та їх багажу 1974 року, складеної в Афінах 13 грудня 1974 року.
Замовлення на перевезення вантажів — документ, який подає ван­тажовідправник перевізникові на доставляння обумовленої партії вантажів в узгоджені терміни. Пункт 1 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 p. № 363.
Замовник автоперевезень — вантажовідправник або вантажоодер­жувач, який уклав із перевізником договір про перевезення вантажів. Пункт 1 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 p. № 363.
Замовник автотранспорту — юридична або фізична особа, для якої за її замовленням виконуються перевезення вантажів автомобільним транспортом (транспортні послуги). Пункт 1.2 «Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транс-
портом та обліку транспортної роботи», затвердженої Наказом Мінстату України і Мінтрансу України від 07.08.96 р. № 228/253.
Зареєстрований багаж — багаж, який прийняв авіаперевізник (авіакомпанія) під свою відповідальність для перевезення. Пункт 1.3 «Інструкції про порядок розшуку багажу, що не надійшов до аеропорту призначення», затвердженої Наказом Міністерства транспорту України від 01.11.99 р. № 526.
Заява про морський протест — якщо в період плавання або стоян-
ки судна мала місце подія, яка може бути приводом для пред’яв-
лення судновласнику майнових вимог, капітан із метою забезпечення доказів для захисту прав і законних інтересів судновласників робить у встановленому порядку заяву про морський протест. Заява про морський протест повинна містити опис обставин події і заходів, вжитих капітаном для забезпечення цілості довіреного йому майна. Ст. 341 Кодексу торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 року № 176/95-ВР.
Збори залізничні — цінові ставки, за якими проводяться розрахунки за виконання підприємствами залізничного транспорту робіт та послуг, пов’язаних із перевезенням вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу. Пункт 6 «Статуту залізниць України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457.
Знищення багажу — фізичні чи хімічні зміни, через які багаж чи вантаж стає цілком знеціненим та не підлягає використанню. Пункт 1.3 «Інструкції про порядок розшуку багажу, що не надійшов до аеропорту призначення», затвердженої Наказом Міністерства транспорту України від 01.11.99 року № 526.
Зупинка автотранспорту — спеціально обладнаний пункт для посадки та висадки пасажирів. Пункт 2 «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176.
Зупинка електротранспорту — спеціально обладнаний пункт для посадки та висадки пасажирів. Розділ 1 «Правил користування трамваєм і тролейбусом у містах України», затверджених Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 18.11.1997 р. № 22.
Ідентифікація судна — присвоєння судну назви, позивного сигналу при наявності обладнання зв’язку, а також, залежно від його технічної оснащеності, — ідентифікаційного номера суднової станції супутникового зв’язку і номера вибірного виклику суднової радіостанції. Порядок присвоєння судну назви та ідентифікаційного номера суднової станції супутникового зв’язку визначається Міністерством транспорту України. Порядок присвоєння судну позивного сигналу, номера вибірного виклику суднової станції визначається Міністерством зв’язку України. Стаття 21 Кодексу торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 року № 176/95-ВР.
Каботаж — судноплавство поблизу узбережжя; флот прибережного плавання. Каботаж розрізняють малий (без виходу з територіальних вод України) та великий (з виходом із територіальних вод).
Камера схову — спеціально обладнане приміщення для короткочас­ного зберігання ручної поклажі, багажу пасажирів. Пункт 1.8 «Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.07.98 року № 297.
Капітан морського торговельного порту — посадова особа, яка здійснює державний нагляд за гарантуванням безпеки мореплавства у морському торговельному порту України. Пункт 1.2 «Положення про капітана морського торговельного порту України», затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 14.05.97 р. № 171.
Каса квиткова — спеціально обладнане приміщення для оформлення проїзду пасажирів та повернення платежів за невикористані проїзні документи. Пункт 1.8 «Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.07.98 року № 297.
Категорія вагона — різновидність вагонів для перевезення пасажирів залежно від їх облаштування, кількості місць у вагоні та умов проїзду. Вагони бувають: міжобласні — без купе з місцями для сидіння; загальні — з відкритими купе з місцями для сидіння; плацкартні — з відкритими купе з місцями для лежання; купейні — з окремими чотиримісними купе з місцями для лежання; м’які — з окремими одномісними, двомісними (СВ) та тримісними купе з місцями для лежання; фір­мові — м’які, купейні, плацкартні та міжобласні вагони, що відповідають вимогам Положення про фірмові пасажирські поїзди та групи фірмових пасажирських вагонів, затвердженого Міністерством транспорту України; підвищеного комфорту — м’які або купейні вагони типової чи спеціальної конструкції з наданням харчування та особливих умов і пос­луг. Пункт 1.8 «Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.07.98 року № 297.
Каютний багаж — багаж, який знаходиться в каюті пасажира або іншим чином знаходиться в його володінні, під його охороною чи його контролем. Стаття 1 Афінської конвенції про перевезення морем пасажирів та їх багажу 1974 року, складеної в Афінах 13 грудня 1974 року.
Квиток — частина вартості проїзду, змінювана залежно від категорії вагона та поїзда, що компенсує витрати на переміщення вагона (пункт 1.8 «Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України», затверджених Наказом Міністерства транспорту України 28.07.98 року № 297). Квиток — документ, який на підставі договору перевезень посвідчує право пасажира на користування автомобільним транспортом та перевезення за плату багажу (на міських маршрутах — це закомпостований абонементний або пільговий проїзний квиток). Пункт 2 «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176.
Квиток абонементний — документ для багаторазового проїзду пасажира у приміському поїзді на визначений період. Пункт 1.8 «Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.07.98 року № 297.
Командир повітряного судна — особа, яка має спеціальність пілота (льотчика), а також підготовку і досвід, необхідні для самостійного керування повітряним судном цього типу і керівництва екіпажем (стаття 37 «Повітряного кодексу України» від 4 травня 1993 року, № 3167-XІІ). Командир повітряного судна — пілот, відповідальний за керування повітряним судном та його безпеку протягом польотного часу. Підпункт 2.1.10 пункту 2.1 «Правил видачі свідоцтв авіаційному персоналу в Україні», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 07.12.98 р. № 486.
Командний склад судна — до цієї категорії, крім капітана, належать: помічники капітана, суднові механіки, електромеханіки, радіоспеціалісти, судновий лікар, боцман. До командного складу судновласник може віднести інших суднових спеціалістів. Стаття 49 Кодексу торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 року № 176/95-ВР.
Кондуктор — особа, яка збирає плату за проїзд і забезпечує виконання правил автомобільних перевезень пасажирами (пункт 2 «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176). Кондуктор — особа, яка збирає плату за проїзд у трамваї (тролейбусі) та видає разовий квиток або абонементний талон пасажирові, перевіряє наявність документів на право проїзду. Розділ 1 «Правил користування трамваєм і тролейбусом у містах України», затверджених Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 18.11.1997 р. № 22.
Коносамент чартерного перевезення — документ, у якому визначені умови чартерного перевезення і визначаються правовідносини між перевізником і одержувачем вантажу. Рейсовий чартер повинен містити основні реквізити: найменування сторін, судна і вантажу, порту відправлення або інші умови за згодою сторін. Статті 138, 140 Кодексу торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 року № 176/95 ВР.
Контролер — особа, яка здійснює контроль за оплатою проїзду і перевезенням багажу пасажирами ... (пункт 2 «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176). Контролер — особа, яка здійснює контроль за оплатою проїзду пасажира і перевезенням багажу. Розділ 1 «Правил користування трамваєм і тролейбусом у містах України», затверджених Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 18.11.1997 р. № 22.
Контрсталійний час — встановлений угодою сторін додатковий після закінчення терміну навантаження (розвантаження) час очікування судном закінчення вантажних робіт. За відсутності угоди сторін, передбаченої частиною першою цієї статті, тривалість контрсталійного часу, а також розмір плати перевізнику за простій і розмір винагороди відправнику або фрахтувальнику за дострокове закінчення навантаження (розвантаження) визначаються відповідно до термінів і ставок, прийнятих у відповідному порту. Стаття 149 Кодексу торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 року № 176/95-ВР.
Лист дорожній — документ, оформлений на транспортний засіб, який дає право на виїзд із депо і призначений для обліку роботи рухомої одиниці на лінії. Пункт 1.1 «Правил експлуатації трамвая та тролейбуса», затверджених Наказом Державного комітету України по жит­лово-комунальному господарству № 103 від 10.12.96 р.
Літак — повітряне судно, важче за повітря, що приводиться до руху силовою установкою і підйомна сила якого в польоті створюється переважно за рахунок аеродинамічних реакцій на нерухомих поверхнях за даних умов польоту. Підпункт 2.1.12 пункту 2.1 «Правил видачі свідоцтв авіаційному персоналу в Україні», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 07.12.98 р. № 486.
Літерний рейс — спеціальний рейс, якому присвоюється літера «А» або «К». Пункт 3.1 «Положення про організацію та забезпечення польотів повітряних суден цивільної авіації літерними та підконтрольними рейсами», затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 24.12.96 р. № 415.
Лоцманський збір — збір, що стягується із суден, які користуються послугами державних морських лоцманів; порядок стягнення і розмір лоцманського збору встановлюються Міністерством транспорту України за погодженням з Міністерством економіки України. Стаття 106 Кодексу торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 року № 176/95-ВР.
Магістральний трубопровід — технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об’єктами і спорудами, зв’язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам, або інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з дер-
жавними будівельними нормами. Стаття 1 Закону України «Про трубопровідний транспорт» від 15 травня 1996 року № 192/96-ВР.
Маломірне судно — самохідне судно з головним двигуном потужністю менше 75 кінських сил і несамохідне судно валовою місткістю менше 80 реєстрових тонн, а також моторне судно (незалежно від потужності двигуна), парусне судно та несамохідне судно (гребний човен вантажопідйомністю 100 і більше кілограмів, байдарки вантажопідйомністю 150 і більше кілограмів, надувне судно вантажопідйомністю 225 і більше кілограмів). Пункт 2 «Положення про прикордонний режим», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. № 1147. Маломірне судно — самохідне і несамохідне судно, дов-
жина якого менше 18 м. Розділ 2 «Положення про підготовку та підвищення кваліфікації стернових-мотористів маломірних суден Держкомрибгоспу України», затвердженого Наказом Державного комітету рибного господарства України від 23.09.98 року № 129.
Маркування багажу, вантажобагажу — розміщення безпосередньо на вантажі спеціальної інформації про станцію, залізницю відправлення і призначення, даних про відправника, одержувача, особливостей поводження з вантажем. Пункт 1.8 «Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України», затверджених Наказом Міністерства транспорту України 28.07.98 року № 297.
Міжміські автомобільні перевезення — перевезення вантажів, що здійснюються за межі міста (населеного пункту) (пункт 1 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 p. № 363). Міжміські перевезення — внутрішньообласні перевезення за маршрутами, довжина яких перевищує 50 км і які проходять у межах Автономної Республіки Крим, обласні та міжобласні перевезення за маршрутами, довжина яких перевищує 50 км і які виходять за межі Автономної Республіки Крим, області (пункт 14 «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176). Міжміські автомобільні перевезення — внутрішньообласні і міжобласні перевезення за межі міста (іншого населеного пункту) на відстань більшу як 50 км. Пункт 5 «Статуту автомобільного транспорту Української РСР», затвер­дженого Постановою Ради Міністрів Української РСР від 27 червня 1969 року № 401.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2020 BPK Group.