лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

ТРАНСПОРТНЕ ПРАВО

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

5.3. Претензії до перевізника, відправника й одержувача вантажів і порядок вирішення спорів


Автомобільний транспорт як галузь транспортного права має спеціальні правила щодо заявлення претензій та вирішення спорів. Правове регулювання цих питань здійснюється цивільним, господарським законодавством, Законом України «Про автомобільний транспорт», Статутом автомобільного транспорту, Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.97 року «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» та окремими правилами перевезень.
Законодавство встановлює спеціальні вимоги щодо способів фіксації обставин, що можуть служити підставою для матеріальної відповідальності автотранспортних підприємств або організацій, вантажовідправників, вантажоодержувачів при автомобільних перевезеннях та при перевезенні пасажирів. Такі обставини підтверджуються записами в товарно-транспортних документах, а в разі розбіжності між автотранспортним підприємством або організацією і вантажовідправником (вантажоодержувачем) — підтверджуються актами встановленої форми.
Перелік обставин, що підлягають засвідченню записами в товарно-транспортних документах, форми актів і порядок їх складання встановлюються п.15 Наказу Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.97 року «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» .
До пред’явлення позову вантажовідправником або вантажоодержувачем автотранспортному підприємству або організації обов’язкове пред’явлення претензій до них.
При перевезеннях вантажів автомобільним транспортом право на пред’явлення автотранспортному підприємству або організації претензії, а у відповідних випадках позовів у порядку, встановленому Правилами, має:
а) вантажовідправник або вантажоодержувач — при втраті ван­тажу;
б) вантажоодержувач — при недостачі, псуванні або пошкодженні вантажу;
в) вантажоодержувач — при прострочці в доставці вантажу.
Претензії, що випливають із перевезення вантажів, пред’яв­ляються автотранспортному підприємству або організації, що видали вантаж, а в разі повної втрати вантажу — автотранспортному підприємству або організації, які прийняли вантаж до перевезення.
Претензії, що випливають із перевезення пасажирів або багажу, можуть бути пред’явлені автотранспортному підприємству або організації пункту відправлення або призначення на розсуд заявника претензії.
Претензії, що випливають із перевезення вантажу в прямому змішаному сполученні, пред’являються:
а) автотранспортному підприємству або організації, якщо кінцевим пунктом є вантажна автостанція;
б) іншому відповідному транспортному органу, якщо кінцевим пунктом перевезення є станція залізниці, порт (пристань) або аеропорт.
Згідно з п. 16.4, п. 16.5 Наказу Міністерства транспорту Ук-
раїни № 363 від 14.10.97 року «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» право на пред’явлення претензій вантажовідправником або вантажоодержувачем може бути передане юридичній або фізичній особі за довіреністю. Передача права на пред’явлення претензії засвід­чується написом на товарно-транспортній накладній про його переуступку.
До претензійної заяви повинні бути додані документи, що підтверджують претензію. До претензії відносно втрати, недостачі, псування або пошкодження вантажу, крім документів, що підтвер­джують право на пред’явлення претензії, повинен бути доданий документ, який засвідчив би кількість і вартість відправленого вантажу.

Згідно зі ст. 315 Господарського кодексу України до пред’яв­лення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, обов’язковим є пред’явлення йому претензії. Претензії можуть пред’являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій — протягом сорока п’яти днів.

Перевізник зобов’язаний розглянути заявлену претензію і повідомити заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні — протягом шести місяців. Претензії щодо спла-
ти штрафу або премії мають бути розглянуті протягом сорока п’яти днів.

При частковому задоволенні чи відхиленні претензії автотранс­портне підприємство або організація, вантажовідправник або ван-
тажоодержувач у повідомленні про це повинні вказати мотиви прийнятого рішення і повернути заявнику додані до претензії документи. У разі задоволення претензії у повній сумі подані до заяви документи не повертаються.

Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців із дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

Позови вантажовідправників і вантажоодержувачів автотранс­портному підприємству або організації можуть бути пред’явлені тільки у випадках повного або часткового відмовлення автотранспортного підприємства або організації задовольнити претензію або неодержання від них відповіді протягом встановлених строків.

Для пред’явлення перевізником позовів до вантажовідправників та вантажоодержувачів встановлюється шестимісячний строк. Щодо спорів, пов’язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред’явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або між-
народними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Вер-
ховною Радою України.

Право на подання позову у зв’язку із завданням ушкодження здоров’ю пасажира зберігається протягом трьох років.
Право на подання позову у зв’язку з повною або частковою втратою багажу чи його пошкодженням зберігається протягом одного року.
Строк давності відраховується з дня прибуття транспортного засобу до пункту призначення пасажира або у разі неприбуття з дня, коли він повинен був прибути туди.
Подання претензії у письмовій формі призупиняє перебіг стро-
ку давності до того дня, доки перевізник у письмовій формі повідомить про незадоволення претензії, додавши до неї відповід­ні документи. У разі часткового визнання поданої претензії перебіг строку давності поновлюється лише стосовно тієї частини пре-
тензії, яка залишається предметом спору.

  • Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р.
  • Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р.
  • Закон України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 р.
  • Закон України «Про дорожній рух» від 16 липня 1993 р.
  • Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 року, (із змінами і доповненнями).
  • Указ Президента України від 20.05.2004 року № 570/2004 «Про заходи щодо посилення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом».
  • Постанова Кабінету Міністрів України «Про утворення Головної державної інспекції на автомобільному транспорті» від 08.09.2004 року № 1190.
  • Статут автомобільного транспорту, введений в дію Постановою Ради Міністрів УРСР від 27 червня 1969 року № 40.
  • Правила дорожнього руху, затверджені Постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 р.
  • Положення про Державний департамент автомобільного транспорту України, затверджене Постановою КМ України від 29 лютого 1996 року № 261.
  • Наказ Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.97 ро­ку «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» .
  • Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту затверджені Постановою КМ України від 18 лютого 1997 р. № 176.
  • Положення про національного автомобільного перевізника, затверджене Постановою КМ України від 11 липня 1994 р. № 475.
  • Правила державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок затверджені Постановою КМ України від 7 вересня 1998 р. № 1388.
  • Положення про порядок і умови обов’язкового страху-
    вання цивільної відповідальності власників транспортних засобів, затверджене Постановою КМ України від 7 червня 1994 р. № 372.
  • Єдині правила ремонту: утримання автомобільних доріг, ву-
    лиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджені Постановою КМ України від 30 березня 1994 р. № 198.
  • Правила дорожнього перевезення небезпечних вантажів (На-
    каз Міністерства внутрішніх справ України від 26.07.2004 року № 822).
  • Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (Наказ Міністерства транспорту України від 14.10.97 ро­ку № 363).
  • Правила перевезення пошти автомобільним транспортом (Наказ Мінтрансу України від 12.03.97 року № 32/76).


Транспортне право України: Навч. посіб. / Демський Е. Ф., Гіжевський В. К., Демський С. Е., Мілошевич А. В.; За заг. ред. В. К. Гіжевсь­кого, Е. Ф. Демського — К.: Юрінком Інтер, 2002. — С. 154—169.
Цивільний кодекс України: Коментар. — Х.: ТОВ «Одіссей», 2003. — С. 624—629, 631—632.
Шульженко Ф. П., Кундрик Р. С. Транспортне право: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. — К.:КНЕУ, 2004. — С. 74—91.

1. Зверніться до Закону України «Про дорожній рух» і проаналізуйте його основний зміст.

  • Як законодавець визначає основні поняття дорожнього руху?
  • Назвіть учасників дорожнього руху.
  • Визначте основні права і обов’язки учасників дорожнього руху.

2. Проаналізуйте чинне транспортне законодавство України і сформулюйте відповіді на такі запитання:

  • Які нормативно-правові акти регулюють договір перевезення пошти автомобільним транспортом?
  • У чому полягає особливість цього договору?
  • Які умови здійснення перевезень пошти автомобільним транс-
    портом?

3. Проаналізуйте чинне законодавство України та міжнародні нормативно-правові акти, які регулюють міжнародні автомобільні перевезення, і знайдіть відповіді на такі запитання:

  • Які міжнародні угоди є, на Ваш погляд, основними щодо регулювання міжнародних автомобільних перевезень?
  • Які нормативно-правові акти, що регулюють міжнародні автомобільні перевезення, затверджуються Кабінетом Міністрів України?
  • Класифікуйте нормативно-правові акти, які регулюють міжнародні автомобільні перевезення.

4. Проаналізуйте чинне транспортне законодавство України і сформулюйте відповіді на такі запитання:

  • Які нормативно-правові акти встановлюють форми актів і порядок їх складання при перевезенні вантажів автомобільним транспортом в Україні?
  • Які основні акти оформлюються при перевезенні вантажів автомобільним транспортом?
  • Які обставини підлягають засвідченню записами в товарно-транспортних документах?

5. Комерційне приватне підприємство «Київтрансавто» звернулося до Департаменту автомобільного транспорту з метою отри-
мання ліцензії на надання послуг по здійсненню внутрішніх транс-
портних перевезень. Департамент автомобільного транспорту від-
мовив у видачі ліцензії.

    • Які нормативно-правові акти регламентують ліцензування підприємств автомобільного транспорту?
    • На підставі якого юридичного факту орган ліцензування міг зробити такий висновок?
    • Чи законна відмова департаменту?

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2019 BPK Group.