лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

ТРАНСПОРТНЕ ПРАВО

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Такий поділ органів управління транспортом здійснюється за рівнем управлінської діяльності (транспортна політика — оперативне управління транспортом).
За територіально-галузевим принципом серед органів держав­ного управління транспортом можна виділити дві групи суб’єк-
тів. Перша група — це центральні галузеві органи управління: Міністерство транспорту та зв’язку України, департаменти окремих видів транспорту, органи управління залізниць, органи юридичних осіб — підприємств транспорту.
Друга група суб’єктів — місцеві органи управління. Це місцеві ради, державні адміністрації, інші спеціально уповноважені на те органи відповідно до їх компетенції (наприклад, підрозділи державтоінспекції).
Відносини підприємств транспорту загального користування з центральними та місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування базуються на основі податків, податкових пільг, встановлених нормативів та інших економічних засобів.
Законодавство забороняє місцевим органам влади і самоврядування втручатися у господарську діяльність підприємств транс-
порту, залучати їх експлуатаційний персонал на інші роботи.
У той же час Закон України «Про транспорт» зобов’язує органи управління транспортом сприяти місцевим органам влади і самоврядування у виконанні ними своїх повноважень щодо соціального та економічного розвитку транспорту, спільно здійснювати заходи щодо захисту навколишнього природного середовища, розробляти і проводити узгоджені заходи для забезпечення безперебійної роботи транспорту у разі стихійного лиха, аварій, катастроф та під час ліквідації їх наслідків, координувати роботу, пов’язану з запобіганням аваріям і порушенням на транспорті, а також організовувати взаємодію різних видів транспорту з метою більш ефективного їх використання, підвищення якості обслуговування.
Органи місцевої влади і самоврядування в межах своїх повноважень надають допомогу підприємствам і організаціям транспор­ту у поліпшенні використання транспортних засобів відправниками (одержувачами) вантажів і розвитку (у тому числі на пайових засадах) будівельної індустрії, об’єднують кошти підприємств, організацій, колективних господарських підприємств і фермерських господарств, а також бюджетні та позабюджетні кошти для вдосконалення транспортної мережі, будівництва вокзалів, шляхопроводів та інших об’єктів транспорту.
Органи управління транспортом та органи місцевої влади об’єднують кошти державного і місцевого бюджетів та підприємств транспорту для будівництва вокзалів, станцій, портів, пристаней, аеропортів, пішохідних мостів, тунелей, пасажирських платформ, метрополітенів, придбання пасажирського рухомого складу, утримання і впорядкування шляхів сполучення та інших об’єктів, пов’язаних з обслуговуванням пасажирів і перевезеннями вантажів.
3.3. Основні напрями державного управління
транспортом України
За своїм змістом державне управління транспортом поділяється на дві основні підсистеми:
1. Транспортна політика, основними напрямами якої є:
1.1. Організаційно-кадрова політика держави на транспорті.
1.2. Майнова та інвестиційна політика.
1.3. Фінансово-кредитна політика.
1.4. Податкова політика.
1.5. Тарифна політика.
1.6. Амортизаційна політика на транспорті.
2. Оперативне управління транспортом.
2.1. Адміністративно-дозвільна діяльність.
2.2. Державний нагляд.
2.3. Адміністративно — розпорядча діяльність.
Завдання державного управління реалізуються в процесі повсякденного функціонування органів управління, зв’язаних з підприємствами транспорту управлінськими відносинами.
Державне управління діяльністю транспорту здійснюється перш за все шляхом проведення та реалізації економічної і соціальної політики, включаючи надання дотацій на пасажирські перевезення.
Держава встановлює тарифи на транспортні послуги відповідно до законодавства України. Рівень тарифів на транспорті визначається згідно з нормативними витратами на одиницю транспортної роботи, рівня рентабельності та оплати податків. Розра-
хунки із споживачами послуг транспорту загального користування проводяться на основі чинних тарифів у порядку, визначеному кодексами (статутами) окремих видів транспорту та іншими актами законодавства України.
Відшкодування збитків від безплатних перевезень пільгових категорій громадян регулюється нормативними актами Кабінету Міністрів України.
Збір за користування шляхами сполучень України транспортними засобами іноземних власників і плата за транзитні перевезення здійснюються в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Особливий режим майна підприємств транспорту проявляється у встановленому особливому порядку набуття та реєстрації прав на транспортні засоби (Цивільний кодекс України визначає транспортні засоби як джерела підвищеної небезпеки, як майно, на яке поширюються режим нерухомого майна (ст. 181) і підвищені вимоги щодо технічного стану цього майна та умов експлуатації). Транспортні засоби, споруди, фінансові ресурси, устаткування транспорту, шляхи сполучення, закріплені за підприєм-
ствами, об’єднаннями, установами та організаціями Міністерства транспорту України, є загальнодержавною власністю і належать до єдиної транспортної системи. У загальнодержавній власності можуть також перебувати транспортні засоби, споруди, устаткування транспорту, закріплені за підприємствами, об’єднаннями, установами та організаціями інших міністерств і відомств (відомчий транспорт).
Транспортні засоби, споруди, фінансові ресурси, устаткування транспорту та дорожнього господарства, закріплені за підприємст­вами, установами та організаціями місцевих рад, належать до комунальної власності.
Транспортні засоби, споруди, устаткування транспорту можуть перебувати у власності підприємств, об’єднань, установ, організацій і громадян.
Транспортні засоби, які належать транспортним підприємствам та особам, які здійснюють їх експлуатацію, повинні відповідати вимогам безпеки, охорони праці та екології, державним стан­дартам, мати відповідний сертифікат.
Правовий режим земель транспорту має спеціальне регулювання. Землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно з Земельним кодек-
сом України для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об’єктів транспорту.
Основні засади виконавчо-розпорядчої діяльності визначаються чинним законодавством, зокрема, Господарський кодекс накреслив у ч. 2 ст. 12 засади управління господарською діяльністю взагалі, у т. ч. і транспортною діяльністю. Господарський кодекс засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб’єктів господарювання визначає:

  • державне замовлення, державне завдання;
  • ліцензування, патентування і квотування;
  • сертифікацію та стандартизацію;
  • застосування нормативів та лімітів;
  • регулювання цін і тарифів;
  • надання інвестиційних, податкових та інших пільг;
  • надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

Запроваджено режим ліцензування транспортних послуг. Ліцензування вирішує такі завдання: забезпечення безпеки і надійності роботи транспорту; обмеження монополізму та розвиток конкуренції; створення рівних умов для розвитку господарської діяльності підприємств транспорту. Ліцензії на здійснення транспортної діяльності видаються Міністерством транспорту України та іншими уповноваженими на це органами в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та Міністерством транспорту та зв’язку України.
Особливе місце у наглядовій діяльності держави на транспорті займає нагляд за забезпеченням безпеки руху транспортних засобів, який здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Питання безпеки руху транспортних засобів на території України, пов’язані з діяльністю транспорту інших держав, регулюються на основі норм, прийнятих в Україні, та міжна-
родних договорів України (Конвенція про тривалість робочо-
го часу і відпочинку на дорожньому транспорті № 67 від 28.06.1939 р.).
Перевезення пасажирів і вантажів повітряним, а в окремих випадках й іншими видами транспорту, підлягають обов’язково­му контролю на відповідність їх вимогам безпеки.
Під безпосереднім державним контролем знаходиться охорона громадського порядку, забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав, свобод і законних інтересів, запобігання правопорушенням та їх припинення, виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили, захист власності від злочинних посягань, державний пожежний нагляд на транспорті забезпечуються органами Міністерства внутрішніх справ України при сприянні підприємств транспорту.

  • Закон України «Про Державну спеціальну службу транспор­ту» від 5 лютого 2004 р.;
  • Закон України «Про транспорт»від 10 листопада 1994 р.;
  • Указ Президента України № 811/2004 від 16 червня 2004 ро-
    ку «Про утворення Міністерства транспорту та зв’язку Ук-
    раїни»;
  • Указ Президента України №678/2000 від 11 травня 2000 року «Про Положення про Міністерство транспорту України»;
  • Указ Президента України № 1572/99 від 15 грудня 1999 року «Про систему центральних органів виконавчої влади»;
  • Указ Президента України № 1573/99 від 15 грудня 1999 року «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої
    влади»;
  • Постанова Кабінету Міністрів України № 1190 від 8 вересня 2004 року «Про утворення Головної державної інспекції на автомобільному транспорті»;
  • Постанова Кабінету Міністрів України № 1698 від 14 листопада 2000 р. «Про затвердження переліку органів ліцензу-
    вання»;
  • Постанова Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1995 р. № 656 «Про вдосконалення системи ліцензування внутрішніх
    і міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом»;
  • Постанова Кабінету Міністрів України № 135 від 22 лютого 1995 року «Положення про державне регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, роботи і послуги монопольних утворень»;
  • Постанова Кабінету Міністрів України № 733 від 21 жовт-
    ня 1994 року «Про ціноутворення в умовах реформування економіки»;
  • Постанова Кабінету Міністрів України № 106 від 22 лютого 1994 року «Про забезпечення охорони вантажів, що перевозяться залізничним транспортом»;
  • Постанова Кабінету Міністрів України від 4 червня 1994 р. № 360 «Про повноваження на встановлення тарифів на послуги транспорту»;
  • Постанова Кабінету Міністрів України № 83 від 2 лютого 1993 р. «Про порядок збору та використання коштів для фінансування витрат, пов’язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг загального користування».


Гіжевський В. К., Мілошевич А. В. Правове регулювання транспортною системою України. — К.: 2000. — С. 12—98.
Мякенькая Н. Минтранс Украины: 10 лет становления / Весь транспорт. — 2001. — № 8. — С. 20—26.
Транспортне право України: Навч. посіб. / Демський Е. Ф., Гіжевський В. К., Демський С. Е., Мілошевич А. В.; За заг. ред. В. К. Гіжевського, Е. Ф. Демського. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — С. 51—98.
Шульженко Ф. П., Кундрик Р. С. Транспортне право: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. — К.:КНЕУ, 2004. — С. 45—56.
Хозяйственное право / В. К. Мамутов, Г. Л. Знаменский, К. С. Хахулин и др.; Под ред. Мамутова В. К. — К.: Юринком Интер, 2002. — С. 721—736.

1. Проаналізуйте зміст Концепції реформування транспортного сектора економіки, яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 9 листопада 2000 р. № 1684.

  • Які мета та завдання Концепції?
  • Розкрийте зміст основних напрямів Концепції.

2. Зверніться до чинного законодавства України і визначте:

  • Який нормативно-правовий акт містить норми з державного управління у сфері перевезення небезпечних вантажів?
  • Які державні органи здійснюють державне управління в сфері перевезення небезпечних вантажів?

3. Зверніться до чинного законодавства України і визначте:

    • Які нормативно-правові акти регулюють функціонування транспорту в особливий період?
    • Які державні органи здійснюють управління транспортом в особливий період?

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2019 BPK Group.