лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

ІСТОРІЯ ЕКОНОМІКИ ТА ЕКОНОМІЧНИХ УЧЕНЬ

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Два висновки монетарної теорії відносно довгострокового періоду:
1.Номінальна кількість грошей визначається, в першу чергу, їх пропозицією.
2.Реальна кількість грошей визначається, перш за все, попитом на гроші — функціональною залежністю між попитом на реальну кількість грошей та іншими змінними економічної системи.
Вводячи в дослідження граничний продукт грошей (МРМ), граничні не грошові послуги (PMNS), ціну утримання, внутрішню дисконтну ставку IRD (процентна ставка надходження від кожного долара, призначеного на споживання і невитраченого на нього — це положення рівнозначно «тимчасовій перевазі» Бем-Баверка). Фрідман формулює: «Грошовий запас досягає оптимальної величини, коли виконуються умови накопичення, так що реальний дохід від доданого долара виявляється рівним нулю» (с. 67).
«IRD — це проблема накопичення. Ринкова величина ВДС (внутрішньої дисконтної ставки) рівна постійному падінню цін, який зводить номінальну ставку до нуля... подальше зниження цін змусить власників багатства прагнути до надлишкового накопичення, що призведе до негативних граничних не грошових витрат».
Наше остаточне правило, що визначає оптимальну кількість грошей, полягає в тому, що цього можна досягти шляхом дефляції цін, темп якої приводить до нульової номінальної ставки процента. Тоді дохід від запасу готівкових грошей, що цінуються тим вище, чим більша їх кількість буде збалансована для окремих суб’єктів витратами відмови від споживання, а для фірм, що накопичують готівку за допомогою позик — ціною зростаючого боргу... вони будуть змушені підтримувати той запас готівки, котрий забезпечує нульовий граничний дохід в значенні корисності для одних та продуктивності для інших (с. 84).
Щодо продуктивного капіталу, що доставляється фізичним капіталом: послуги створювались лиш до того моменту, коли їх граничний дохід зрівнюється з розрахованими відповідним чином граничними витратами (с. 86).
Загальний висновок Фрідмана для стабільного розвитку економіки: «...Зростання грошової маси має відбуватись зі швидкістю близько 2 % у рік» (с. 101).
М. Фрідман значну увагу приділяє проблемам інфляції. Проблема росту цін — не явище сьогоднішнього дня. Ще в Римській імперії з ним боролись адміністративними заходами у формі видання заборонних законів, боротьбою зі «спекулянтами», зверненням до громадських доброчинців, пізніше зверненням до християнських заповідей.
Для Фрідмана вирішення задачі в коригуванні грошової маси. «Інфляція завжди і всюди представляє собою грошове явище, що виникає та супроводжується більш швидким ростом грошової маси у порівнянні з об’ємом виробництва» (с. 106).
Тому заходи, спрямовані на регулювання індивідуальних заробітних плат і цін, не можуть зупинити інфляцію. Саме пригнічена інфляція більш болісна як для економічної діяльності, так і свободи, ніж інфляція відкрита. «Вищою мірою бажано запобігти інфляції, але якщо з якої-небудь причини це не можливо, то набагато краще мати відкриту інфляцію, аніж пригнічену» (с. 107).
Фрідман наводить приклад. Так, наприклад, утримується ціна на сталь. Скоріше за все, об’єм поточного виробництва скоротиться, але якщо споживання скоротитись не може, хоча і виникає виробництво субститутів, невідворотна поява нормування. В цих умовах фаворитизм та хабарництво стає невідворотним. Це вирішує, хто стане покупцем сталі. Вони сплатять менше, ніж готові були сплатити. Невідворотнім наслідком стане падіння заробітної плати. («Незважаючи на небачений рівень невикористаних ресурсів, оптові ціни зросли в 1933-1937 рр. приблизно на 50 %, а вартість життя — на 13 %» (с. 110).)
Цей факт говорить про те, що теорія інфляції витрат виробництва не має реальних підстав. За Фрідманом, вона –результат оманливої видимості і бажання влади зняти з себе вину за інфляцію.
Однією з рис економічних відносин являється контраст між тим, що дійсно для суспільства і що — для індивідуума. «Так, кожен беззаперечно приймає ціни товарів, які він купує і вважає себе неспроможним змінити їх, але як сукупність споживачів вони впливають на ціни об’єднаною силою своїх розрізнених дій. «Саме цей контраст, що справедливо для кожного окремо і для суспільства в цілому, лежить в основі багатьох, якщо не більшості, економічних помилок» (с. 111).
Висновок Фрідмана: «Центральним фактом являється те, що інфляція завжди і всюди представляє грошовий феномен» (с. 112).
Але інфляція — не завжди результат збільшення грошової маси, особливо у воєнний та післявоєнний період.
«Дві головні інфляції мирного часу в США припадають на 50-ті роки XIX ст. і на 1896-1913рр. Обидві були складовою мирного розвитку. У першому з цих періодів інфляція виявилась результатом відкриття золота в Каліфорнії, у другому — наслідком винаходу способу добування золота з руди з низьким вмістом цього металу і відкриття нових його місцезнаходжень» (с. 118).
Чого ж не може монетарна політика?
Як вже було з’ясовано, основною задачею позитивної економічної науки являються пошуки шляхів, пошуки гіпотез, критерієм правильності яких виступає практика. Економічний процес має повторюваність, є закономірність його функціонування. Про це говорить аналіз грошової політики США з 1867-1960 рр.
Висновки позитивної економічної науки реалізує монетарна політика. Вона не може підтримувати на фіксованому рівні облікові ставки більші, ніж на обмежених відрізках часу; (2) вона не може підтримувати на фіксованому рівні безробіття більш, ніж на досить обмежених відрізках часу (с. 132).
Фрідман доводить, що взаємозв’язок між грішми та обліковою ставкою потребує більш глибокого аналізу, ніж у Кейнса. Для того, щоб знизити облікову ставку, ФРС повинна скуповувати цінні папери. Але це збільшить банківські резерви і, значить, величину банківських кредитів, а значить, збільшить і грошову масу. Спершу це на деякий час знизить облікову ставку. «Це початок, але аж ніяк не кінець» (Фрідман, с. 133). Швидке зростання кількості грошей стимулює витрати, як завдяки інвестуванню через зменшену облікову ставку, так і росту інших витрат при підвищенні цін через те, що маса готівки перевищує бажану величину (інфляція). Далі дохід, що зріс, призведе до збільшення надання переваги ліквідності та попиту на кредити; підвищаться також ціни, що знизить реальну кількість грошей. Підуть інфляційні процеси; менше, ніж за рік, вони знизять тиск на ставку в бік її підвищення до її попередньої величини, що займає приблизно від року до двох.
Інфляція призведе до стійкого очікування її подальшого розвитку. Відбудеться своєрідна угода між боржниками та кредиторами щодо необхідності підвищення облікової ставки і ФРС піде на це. Ефект цінових очікувань розвивається повільно, але і повільно зникає, стверджує Фішер.
Очевидно, що більш низький рівень безробіття вказує на існування надлишкового попиту на працю, яка тисне вгору на реальну заробітну плату, а більш високий рівень — на надлишкову пропозицію праці, яка тисне вниз на реальну заробітну плату. Фрідман запозичує термін «природний рівень безробіття», що близький до поняття «змушеного безробіття» у Кейнса, хоча він «не приймає» Кейнса.
Він розробляє приклад, що якщо фінансові органи намагатимуться зафіксувати ринковий рівень безробіття нижче природного... нехай ставиться мета досягти 3 %, а вихідний рівень вище цього значення, при цьому тут ціни стабільні. Вони починають проводити інтервенційну політику — збільшують темп приросту грошової маси. Це призводить до зниження облікової ставки та стимулювання попиту з боку людей. За Кейнсом зростання доходів перейде на зростання виробництва та зайнятості. Але це тільки початок. Оскільки ціни на споживчі товари реагують на несподіване зростання попиту швидше, ніж на фактори виробництва, реально отримувана зарплата буде знижуватися. Наймані робітники почнуть підраховувати свої затрати з урахуванням прогнозованого зростання цін і почнуть вимагати її номінального підвищення. Рівень безробіття знизиться нижче природного.
Щоб утримати безробіття на заданих 3 %, фінансові органи повинні ще швидше нарощувати грошову масу. Як і у випадку з обліковою ставкою, ринковий рівень можна підтримувати нижче природного тільки за рахунок інфляції, при чому інфляції, що прискорюється. Між інфляцією та безробіттям завжди існує тільки тимчасовий взаємозв’язок. Є багато інших факторів. «При цьому складність полягає в тому, що невідомо, який рівень облікової ставки або безробіття слід вважати природним».
Висновок Фрідмана: «держава здатна контролювати власні обов’язки, лише коли останні виражені в номінальних величинах. Вони можуть фіксувати величину валютного курсу, номінальний рівень національного доходу, рівень дефляції та інфляції. Вони, однак, не здатні контролювати реальні показники такі як реальна облікова ставка, реальний рівень безробіття, реальний національний дохід, реальна кількість грошей, рівно як і темпи росту реального доходу або реальної кількості грошей» (с. 139).
«Парадоксально, що фінансові органи могли б досягти зниження номінальної облікової ставки, але для цього їм необхідно було почати рух в прямо протилежному напрямку, проводячи дефляційну монетарну політику. І аналогічно: можна прийти до високих номінальних ставок, проводячи інфляційну політику та тимчасово допустити їх зниження.
...Монетарна політика не може забезпечити врахування облікових ставок.... краще слідкувати безпосередньо за темпом зміни грошової маси» (с. 134).
Монетарна політика не може вирішити проблему зайнятості. Фрідман констатує: «Аналіз Філіпса, що по праву вважається важливим та оригінальним дослідженням, вже в самій своїй основі містить дефект — в ньому не проводиться різниці між номінальною та реальною заробітною платнею, так же як в аналізі Вікселя не розрізняються номінальні та реальні облікові ставки» (с. 135).
Загальноприйнятий спосіб мислення: зростання грошової маси повинен стимулювати зайнятість, а її скорочення — гальмувати. Тут очевидна певна роль облікової ставки. Але існує природна та ринкова облікова ставка. Держава може за допомогою інфляції встановити величину ринкової ставки нижче її природного рівня, а за допомогою дефляції — вище.
На основі ефекту Фішера можна зробити висновок: політика інфляції піднімає номінальну природну ставку, щоб підтримати ринкову ставку. За ефектом Фішера виникне потреба запускати механізм дефляції, що само прискорюється для того, щоб підтримувати ринкову ставку на рівні вище вихідного природного (с. 135).
Цей аналіз має свого двійника на ринку зайнятості. Так, очевидно, що реальна заробітна плата має тенденцію в середньому підніматися до нормального рівня при даному рівні безробіття. Реальна заробітна плата сформувалась при довготривалому накопиченні капіталу, удосконаленні технології.

Відмінності у поглядах Фрідмана та Кейнса на деякі економічні процеси

Кейнс

Фрідман

Необхідне державне втручання в ринкове господарство

Ринок здатний до саморегулювання

Зайнятість залежить від сукупного ефективного попиту

Економіка сама встановить рівень виробництва та зайнятості

Грошова маса нейтрального до виробництва

Грошова маса — причина росту або зміни кон’юнктури

Головна проблема — зайнятість ресурсів

Головна проблема — інфляція

Необхідна гнучка грошова політика

Необхідна стабільна грошова політика

Бюджетний дефіцит — спосіб стимулювання попиту

Бюджетний дефіцит — причина інфляції

Кейнсіанство — теорія економічного росту

Монетаризм — теорія економічної рівноваги

Бертенев С.А. «Экономические теории и школы», с. 203

Фіксування облікової ставки можливе через політику дешевих грошей

Фіксування облікової ставки на довготривалий час неможливе

Ріст грошової маси призводить до зниження облікової ставки

Ріст грошової маси в довготривалому періоді призводить до підвищення облікової ставки

Ріст грошової маси призводить до росту зайнятості, а її зменшення –до зменшення зайнятості

В довготривалому періоді фіксувати рівень безробіття монетарна політика не в змозі

До суперечки щодо фіскальної політики

Кейнс

Фрідман

Кейнсіанці

Монетаристи

Фіскальна політика — більш потужний і надійний засіб стабілізації. Але визнається і значення активної кредитно-грошової політики

Заперечують фіскальну політику. Стан бюджету не виявляє суттєвого впливу на динаміку номінального грошового доходу, інфляцію, дефляцію або циклічні коливання

Фінансування дефіциту бюджету здійснюється за рахунок збільшення грошової маси

Фінансування бюджетного дефіциту здійснюється за рахунок позик

Постійне збільшення грошової пропозиції може сприяти серйозним коливанням сукупних витрат і породити нестабільність

Грошова пропозиція — вирішальний фактор визначення рівня економічної активності та росту цін. Монетарне правило — збільшення грошової маси постійним темпом на 3-5 % у рік

Інфляція та безробіття одночасно виникнути не можуть. Вони стали головною макроекономічною проблемою

Теорія адаптивних очікувань М.Фрідмана, в основі якої природній рівень безробіття (приблизно 5 %)

Крива Філіпса фіксує наявність обернено пропорційної залежності. Вища інфляція — нижче безробіття. Але реальне життя відкинуло цю гіпотезу. З 70-х років в результаті дії багатьох факторів з’являється стагфляція 1973-1975 рр. Та 1978-1980 рр. Під час «Великої стагфляції» зростали одночасно і інфляція, і безробіття, а протягом 1982-1988 рр. Інфляція та безробіття одночасно знижувались

Зміни номінальної заробітної плати відстають від зміни рівня цін. Цей часовий «лаг» створює умови для тимчасового збільшення прибутків, що тимчасово стимулює зайнятість

За активну стабілізаційну політику

Політика невтручання. Економіка самостійно вийде на об’єм виробництва, що відповідає рівню повної зайнятості

Капіталізм, зокрема, система вільного ринку страждає від вроджених вад

Ринки достатньою мірою конкурентні і система ринкової конкуренції дає високий ступінь макроекономічної стабільності

Сукупний об’єм витрат споживачів рівний об’єму виробництва в країні (ЧНП)

Основоположне рівняння обміну: MV=PQ, де M– пропозиція грошей, V — швидкість обороту грошей, P — середня ціна, Q — фізичний об’єм виробництва та послуг

Гроші відіграють другорядну роль. Зміна кредитно-грошової політики змінює пропозицію грошей в країні, а це діє на облікову ставку, а значить і на інвестиції через ефект мультиплікатора; зміни в інвестиціях впливають на чистий національний продукт шляхом зміни реального об’єму виробництва. Оскільки в цій політиці багато додаткових ланок, кредитно-грошова політика менш дієва, аніж фіскальна, котра виступає засобом стабілізації

Грошова пропозиція — єдиний вагомий фактор, що визначає рівень виробництва, зайнятості та цін

Швидкість обороту грошей не стабільна. Стабільного зв’язку між М та ЧНП немає

Швидкість обороту грошей — стабільна. Її можна передбачити

Оборот грошей змінюється прямо пропорційно до ставки процента та обернено пропорційно до пропозиції, значить, стабільного зв’язку між М та номінальним ЧНП немає

Збільшення грошової маси призводить до збільшення ЧНП

 

І ліберали і монетаристи, стверджують, що ринок — диво. Положення про те, що ринок — диво, було своєрідним пророцтвом. До 1989 року епоха історичних експериментів — функціонування інституціональної економіки, прийшла до завершення. Ринкові відносини довели свою ефективність в тому числі й вирішенні соціальних проблем. Ринкові відносини довели свою перевагу не на шляху військових сутичок, (хоча локальних війн було багато) а в появі такого феномену, як «холодна війна». Це був тривожний, напружений час. Час націоналізації, приватизації, енергетичних, валютних, торгових криз, інтеграційних процесів, створення міжнародних інститутів та інше. Все це лише окремі сторони основного процесу загострення протиріч індустріальної цивілізації. Утворення соціалістичного світу — його продукт. Продукт протиріч індустріалізму; нової ментальності, породженої індустріалізмом, зміною психології індивідума і суспільства, нарешті, криз, раціоналізму, що породило бездуховність, жадібність, без моральність. Ці процеси відобразилися в появі таких економічних теорій і доктрин як марксизм і ленінізм, кейнстіанство, інституціоналізм, неоордолібералізм, конвергенція, народний капіталізм і їх різновидів. В цей же час починається інформаційна технологічна революція. Йде процес інтернаціоналізації, глобалізації, ріст між культурних зв’язків. Криза європейської цивілізації вивела на арену міжнародних відносин зв’язок захід-схід. Схід з оптимізмом дивиться у майбутнє. Індуїсти вірять в прихід золотого віку. Буддисти чекають приходу прийдешнього Будди-любові. Християнство же погрожує страшним судом, тому пошуки єднання вигідні всім. Криза Індустріальної цивілізації породжена не зовнішніми факторами, а самим процесом його функціонування. Індустріальний розвиток створив кризу, що постало перед людством в кінці ХХ ст. — це забруднення природи, варварське використання земних ресурсів, особливо вичерпних. Це вбачається на нафтових кризах 70-х, 2004-2005 роках, наслідки яких на всіх боків життя людства в виробництві, торгівлі, фінансах, грошовому обігу життєвого рівня і якості життя, в політиці, ідеології, культурі. Не існує окремо криз демографічних, криз урбанізації, кризи озброєнь, нафтова криза, торгова, технологічна. Кожна з них впливає на інші, але не можна їх вирішити окремо одна від одної» (криза патріархату Нардхоне).
Індустріальна цивілізація породила свій менталітет, в якому не виявилося місця емоціям, духовності. Раціоналізм породив не тільки підприємливість, він породив жадібність, егоїзм і інші моральні пороки. Західна цивілізація підійшла до сходу. В той же час східні цивілізації зберегли ті риси, які могуть бути використані для виходу з тупика. Об’єднання цінностей заходу та сходу стало життєвою необхідністю. Так багато з рис індуїзму і буддизму мають стати засобом відходу від однобічного розвитку особистості, саморозвитку, самовдосконалення, як індивідуальне так і колективне. Етика роботи над собою, шлях до всебічного розвитку особистості, виховання її свідомості, посилення ролі інтуїції. Сьогодення це початок шляху пошуку відходу від шаблонності відповідей на питання, що стоять перед людством, а вони багатоваріантні. Життя набуває між культурний, міждисциплінарний, всесвітній характер.
Гарний приклад наводить Будда. Він привів сліпих до слона, і попросив кожного доторкнутися до певної частини слона. Враження було багатостороннім, але Будда хотів довести, що тільки тоді, коли розглядається все в цілому, то виявляється, Що воно більше ніж сума його частин. Роль синтезу в пізнанні різко зростає, але синтезу розуму і інтуїції.
Ще у 80-і роки ХХ ст. в роботі «Душа людини», Фромм писав: «Я вірю, що розум не може бути дієвим, поки в людині немає надії і віри.» Готе був правий, коли казав, що глибока різниця між історичними періодами полягає в різниці між вірою і безвір’ям, що всі епохи де переважає віра, блискучі, звеличені і плодотворні, тоді як епохи де переважає безвір’я, проходить безслідною, оскільки ніхто не має бажання присвятити себе безплідній справі. ХІІІ століття, епоха просвітлення, без сумніву були епохою віри і надії. Боюся, що західний світ ХХ ст. помиляється з приводу не втратив він надію і віру. Істинно, де немає віри в людину, віра в машину не врятує нас від загибелі. Навпаки така віра прискорить кінець. Одне з двох — або західний світ виявиться здатним відродити гуманізм, вузловим питанням якого є повний розвиток людяності, а не праця або виробництво або захід загине, як і більшість інших цивілізацій
Цей прогноз дано до епохи глобалізації. Глобалізація може бути дорогою, що відкриває для Європейської цивілізації шлях до подальшого прогресу та розквіту.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2021 BPK Group.