лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

ІСТОРІЯ ЕКОНОМІКИ ТА ЕКОНОМІЧНИХ УЧЕНЬ

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Яскравим прикладом цього процесу є взаємозв’язок економічної теорії й економічної політики меркантилізму. Меркантилісти родоначальники дослідження цього процесу. Португалія й Іспанія, награбувавши величезну кількість золота і срібла і спираючи на концепцію про те, що вивіз грошей збіднює країну, утратили темпи економічного росту. Великобританія — на концепцію активного торгового балансу - стає майстерні світу.
Теорія lasser fiare підсилила позиції Великобританії, і вона ж стала причиною погіршення цих позицій. Теорія протекціонізму індустріального виховання нації привела Німеччину на перше місце наприкінці XIX століття серед індустріальних країн Європи.
Ойкен пише про те, що в основу політики lasser fiare покладена воля. Воля повинна бути представлена для того, щоб розвинути природний богоугодний порядок “і вільний природний порядок не виник просто тому, що економічна політика залишає свою реалізацію за самим процесом розвитку. Він виникає тільки тоді, коли сама економічна політика стає орієнтованої на це” (109).
Як видно, процес розвитку вимагає вивчення взаємозв’язку між інститутами - господарськими, правовими, політичної системи, соціальними, етичними, моральними.
Піонером тут виступає історична школа Німеччини й один з її попередників Ф. Лист. Німеччина виявилася під тиском  великовантажних потягів  - Англії і Франції і не могла відстояти свої національні інтереси через індустріальний розвиток. Але у вже створених сприятливих умовах народжується національна економічна теорія з політикою протекціонізму й індустріального виховання.
Якщо народження політичної економії відбулося в умовах, коли вивчення економічних процесів  ґрунтувалося поза врахуванням  інституціональних утворень, “невидима рука” - регулятор економічного процвітання, то історична школа ввела їх у систему економічної науки. У цьому її історична заслуга.
Індустріалізація обумовила інтернаціоналізацію інститутів і неминучість вивчення їх у економічній теорії, але з урахуванням національних особливостей концепцій.
Початок цьому процесу систематичного аналізу інститутів у  економічній теорії закладено американським інституціоналізмом. В останньому чітко простежується урахування особливостей здійснення індустріальної технологічної революції й особливостей політичної системи, загалом американського способу життя  на той період.
У цей час - кінець XIX ст.- панівною у економічній науці являлася  теорія маржиналізму. Маржиналізм — концептуально грунтується на приматі  позиції індивіда з його системою цінностей, у ньому немає місця соціальним процесам, які впливають на ту ж ціну. Останні враховуються у концеціях  неокласиків - крапка перетинання попиту та пропозиції, на боці  попиту - гранична корисність, на боці пропозиції - граничні витрати виробництва. Але вплив  інституціональних факторів у цій теорії не знайшов відбиття.
Особливістю економічного стану у світі після закінчення першої світової війни  було наближення  кризи. Ринкова економіка з її „невидимою рукою” зазнала глибокого потрясіння, вихід з якого — створення інститутів, здатних свідомими втручаннями у економіку сприяти її зростанню, економічному розвитку,  стабільному нарощуванню ефективного використання факторів виробництва.
Заслуга інституціоналістів, починаючи з Веблена, у тім, що вони вводять в аналіз соціальні, політичні процеси і їх інститути у взаємодії з економічними. Для Веблена і його послідовників  теза про “економічну людину” як суспільну одиницю неприйнятна. Як і інші, Веблен досліджує поведінку і мислення соціальних груп, обумовлених їх особистими соціальними й етичними умовами. Ці умови, під впливом такого фактору як технологія, змінилися. “Технологія - єдність знань, кваліфікації і технічної бази суспільства на даний період. За технологією - єдиний клас. Це усі, хто зайнятий у промисловості” (Веблен).
Індустріальна технологія удосконалює промисловість. Неминуча поява великих і надвеликих підприємств, що мають можливість удосконалювати технічну базу. Завдяки їхній діяльності відбувається трансформація капіталізму ринкового, вільної ринкової конкуренції в “колективістський капіталізм”, у якому формуються колективістські потреби. З’являється увідомлення формування і розвитку  соціальних потреб.  Ці положення укладають одну з основ інституціонального аналізу, що є однією з його заслуг. До появи “соціальної ринкової економіки” залишається зробити не так уже багато кроків. Змінюється як структура потреб, так і умови їхньої реалізації. Вони можуть бути реалізовані і колективно. Наприклад, народна освіта, охорона здоров’я, створення умов повноцінного дозвілля, турбота про людей, що втратили працездатність, розвиток сфери послуг, екологія. Вони носять соціальний характер. Очевидний висновок - невтручанню державі у економіку на певному історичному етапі поставлені об’єктивні межі. Держава неминуче стає основним регулятором реалізації цих потреб.
Проблема соціальних потреб вимагає і нового підходу до особливостей їхнього формування. Потреби диференціюються і за  класовим походженням. Веблен у “теорії праздного класу” досліджує це. Так, він стверджує: “Виникнення праздного класу збігається з зародженням власності. Самою ранньою формою власності є власність на жінок з боку здорових чоловіків громади” (с. 73).
Споживання, по Веблену, поділяється на “демонстраційне” і “імітаційне”. У праздного класу “демонстраційне” матеріальне споживання виступає показником грошової сили. “Демонстраційне відлинювання від праці праздного  класу як показник ступеню “заслуженої пошани”.
У цьому замкнутому колі цінностей відсутнє поняття - гранична тяжкість праці, гранична корисність блага. Навпаки, демонстративно затверджується відмежування від теоретичних пошуків  класичного і неокласичного напрямів, від австрійської концепції  граничної корисності, системи цінностей як основи ціноутворення.
“Канони витрат значною мірою визначають рівень життя в будь-якому суспільстві й у будь-якому класі”. Життєвий рівень має природу звички (с. 137). Але звички праздного  класу впливаюь на “звички” середнього класу. І якщо середній клас складає 60-70% населення, то концепції ціноутворення багатьох шкіл не мають під собою теоретичної основи. Тому що в праздних класах  - ціни “позамежні”.  Роль держави в регулюванні цих процесів насамперед впливати на  ціни на предмети розкошу.
У колективістському капіталізмі, за Вебленом і його колегами, змінюються відносини власності і праці, вони здобувають характер контрактних відносин. Неокласики бачать у них новий тип соціального партнерства, врахування індивідуальності, якості послуг. Але очевидно, що відносини власності і праці пройшли історичні кроки щодо  дій держави, установлення мінімальної оплати години праці, тривалості часу робочого дня, тижня, регулювання часу трудових відпусток, податкової політики, законів захисту споживачів, грошово-кредитної політики, і соціальних фондів.
Якісні зміни у ролі держави знайшли відображення у інституціональній концепційї “держави загального добробуту”. У Пігу ця концепція  побудована на принципі суверенності споживача. Інституціоналізм особливе місце відводить ролі соціальних факторів у формуванні індивідуальних критеріїв корисності ринкових пропозицій.
Понятійний апарат інституціоналістів не великий. У першу чергу це відноситься до поняття “інститут”: По Веблену, соціально-економічні інститути - це звичні способи здійснення процесів громадського життя в їхньому зв’язку з матеріальним оточенням, у якому функціонує суспільство. Поняття “інститут” - широке, багатомірне. Це й етика, і демографія, і культура, право, спосіб життя, якість і стандарти життя, політична система, соціальні процеси, соціологія і т.п. Економічна теорія, особливо внаслідок появи інституціоналізму, як втілення і продовження за якісно інших умов, обставин ХХст. усвідомлення і подальшого накопичення практичного і теоретичного досвіду  людської життєдіяльності, посідає місце  міждисциплінарної теорії.
Насамперед це широке охоплення соціально-економічних процесів. Там, де в класиків був  атомістичний підхід — початок усьому з “економічної людини”, у інституціоналізмі -  соціально-економічний соціум,  соціально-економічна система. Як поняття “соціально-економічна система”  багаторівнева. Поняття “система” присутнє в  усіх  напрямках інституціоналізму, які з”вилися упродовж  ХХ ст. Інститути не вічні, вони еволюціонують, як еволюціонують технології - основне системне поняття, системоутворюючий  елемент у інституціоналістів.
Вирішальну роль у створенні ефективної економічної системи інституціоналізм вбачає у  контролі політики над економікою. Саме через економічні інститути, що повинні в ньому встановлюватися з урахуванням історичних традицій. Елемент системи колективного капіталізму, “народного капіталізму”, держави загального добробуту,  що у короткому проміжку часу зійшли зі сцени.
Інституціоналізм як напрямок економічної теорії в умовах індустріалізму в США, що вийшли до кінця XIX століття на перше місце за рівнем економічного, виробничого потенціалу у світовій економіці. Але потенціал цей концентрується в найбільших корпораціях. Саме вони - об’єкт дослідження інституціоналістів. Але досліджуються технологічні процеси, їхня роль і їхнє місце в прогресі цивілізації. Вони прихильники вивчення техніко-технологічних процесів. У них вони бачать визначальний фактор розвитку. В 70-х роках XX століття вони відійдуть від цього. У цьому їхня особливість, у цьому їхня історична позиція як відображення зміненої ситуації, що знаходить  вираження у  відході з історичної арени змішаної економіки..
Необхідно враховувати і ті особливості розвитку країни, що склалися тут у доіндустріальну епоху. Багатонаціональний склад населення не міг мати спочатку загальних традицій і звичаїв. Сюди прибувало самодіяльне населення з Європи і частково Азії й Африки. Це були англійці, ірландці, шотландці, німці з високою професійною підготовкою, як у сільському господарстві, так і в промисловості. Вони приїхали з метою поліпшити свій добробут, одержати волю віросповідання (пуритани, протестанти), для яких праця - не покарання Господнє, а служіння Йому і собі. До речі, колишні раби-африканці здебільшого теж протестанти. На перших кроках незалежності тут немає разючої соціальної диференціації: мало багатих, мало бідних, особливо на Півночі. Тут немає європейського варіанта конфлікту між власністю і працею. У США, говорить В. Зомбарт, немає умов для соціалізму. Тут панування права, верховенство закону, найдемократичніша конституція, своєрідна виборча система. Закони конституції - зброя громадян, демократичний інструмент.
Менталітет, з яким люди з Європи, Африки, Азії, що прибували до Америки, поступово модифікує у той відомий насьогодні феномен, визначення якому -  “американський спосіб життя”. Він закріпився в інституціональних інструментах, у тому числі економічних.
Індустріальний розвиток породив фінансову олігархію, її панування. З’явився новий прошарок - рантьє. Тому соціальна напруга неминуча, і це  знайшло своє відбиття у страйках 90-х ХІХ ст.
Досягнення інституціоналістів  величезні, але є і серйозні негативні сторони, що не бачив навіть  такий видатний економіст, як Д. Б. Кларк. Інституціоналізм свій хід починає з Т. Веблена.
Структура промисловості по типах власності наприкінці XIX - початку XX століття в США.


Рік

Підприємства

Число робітників (тис.)

Вартість продукції (милий $)

Підприємства, що належать окремим особам

1904

13946 (52,7%)

755,9(13,8%)

1702,8(11,5%)

1914

142436(51,6%)

707,5 (10%)

1925,5(7,9%)

Підприємства, що належать окремим фірмам

1904

51137(23,7%)

849,7(15,5%)

2187,0(14,8%)

1914

55204 (20%)

679,1 (9,7%)

2143,8(8,6%)

Підприємства, що належать корпораціям

1904

51097(23,6%)

3862,7 (70,6%)

10904 (73,7%)

1914

78151(28,3%)

5649,6(80,3%)

201777,1 (83,3%)

 Statistical extract of the United States, W.1920 Р.192
Дані таблиці свідчать, що в економіці країни функціонують дві форми власності:
- підприємства, що функціонують на основі приватної власності і власності фірм, що складають майже три четвертих усіх підприємств;
- підприємства, що належать корпораціям.
Якщо марксизм-ленінізм затверджує, що монополії знищують дрібні і середні фірми, то інституціоналісти підкреслюють їхню життєстійкість. Але висновок: саме корпорації панують у виробництві, панують на ринку, підсилюють свій вплив з кожним новим кроком руху індустріалізму.
Якщо в 1904 році їхня питома вага  дорівнювала  23,6% то в 1914 - 28,3%. На цих, не набагато більше однієї чверті загальної кількості підприємств, було зайнято в 1914 році чотири п’ятих загального числа робітників, і якщо вони робили в 1904 році 73,7%, те в 1914 році - 83,3%. Це - очевидне економічне панування, а з ним політична влада.
Американські автори А. Берли і Мині в роботі “Сучасні корпорації і приватна власність” (1907 р.) пишуть: “Ця концепція виявляється ще більш значно, якщо нагадати, що в її результаті приблизно 2000 осіб з населенням в 125 мільйонів, контролюють і керують половиною всієї промисловості” (цитується по Альтеру с. 219).
Однією з особливостей синдиціювання є створення  союзів найбільших корпорацій у міжнародному масштабі. У  1901 році оформився Міжнародний Алюмінієвий картель. У 1907 році - Міжнародний рейковий картель. У  тому ж році укладено угоду між загальною електричною компанією США і Німецьким загальним електричним угрупуванням  про поділ ринків: перша -  одержала США і Канаду, друга - Європу.
Вийнятковий вплив на посилення позицій монополій зробила перша світова війна. Так, за 20 років, з 1899 по 1919 рік продукція обробної промисловості в США зросла на 50,5 млрд. діл. При цьому за п’ятиріччя  (1914-1919 р.), коли вони безпосередньо працювали на війну, приходиться 37,5 млрд. дол. чи 74,5% усього приросту (по Альтеру с. 214).
Чистий прибуток американських монополій


Рік

Прибуток, млн. діл.

 % до 1914 р.

1914

2684

100

1915

4230

157

1916

7937

295,7

1917

7958

295,8

Як видно, за роки війни економічне панування монополій значно виросло. Відповідно, зросла питома вага цієї країни у світовому виробництві з 36% у 1915 році до 47% у 1920, у той час як у Німеччині продукція промисловості знизилася на 39,4%, у Франції - на 38%, а в Англії вона залишилася на тім же рівні. При цьому питома вага Росії до кінця XIX століття складала більше 4%, а до 1920 року в Радянській Росії упало на 80% від рівня 13 року. Звідси стають зрозумілими проблеми ринку 20-30 рр. і Великої депресії 1929 - 1933 рр., в умовах зміни кредитно-грошових відносин.
Інституціоналісти і їхній родоначальник Т. Веблен вітають індустріалізм. Технологічне удосконалювання народжує оптимальні підприємства, формує процес спеціалізації і комбінування. Технологічні і технічні рішення приймають усе більш досконалу  форму. Що неминуче веде до зниження граничних витрат на одиницю виробу.
Але технічна концентрація відстає від фінансової концентрації, а саме фінансова концентрація створює умови для формування монополій. Саме вона викликає до життя гігантські “конгломератні корпорації”, що охоплює промисловість, торгівлю, послуги; зв’язуючи централізованим контролем функціонально різні галузі. Руйнує вихідне посилання  класиків, що фірма працює на споживача, уводячи поняття суспільної, соціальної корисності. У корпорації є власні інтереси, і вони їх реалізують.
Якщо технологічна концентрація відбиває прогрес матеріального виробництва, обумовлюючи його реорганізацію, ефективність, то фінансова концентрація у величезних розмірах, не обумовлених потребами розвитку виробництва, може виступати гальмом цього прогресу. Патенти нових винаходів можуть купуватися і лежати в сейфах, і не тільки тому, що ризики їхньої реалізації можуть бути великі, але й у силу егоїстичних інтересів корпорації. Якщо функціонери капіталу — перші носії прогресу, то функціонер “конгломератного бізнесу — установлює своє панування, свій контроль” (це негативна сторона індустріалізму).
Влада монополій заснована саме на фінансовій концентрації і фінансових методах контролю і нагляду.
Число банків у 1890 році - 8201, у 1900 р. - 10382, а в 1910 р. -23095. Таке кількіснезростання банківської система було наслідком деяких історичних особливостей. У 1836 році був скасований другий Національний банк. До 1863 року банки штатів здійснювали не тільки кредитні операції, але й емісії банкнот.
Після закінчення громадянської війни за законом 1863 року були засновані банки підлеглі не штатам, а федеральному уряду. Дрібні банки одержали право емітувати банкноти під забезпечення облігацій федеральних позик. Це не могло не породити хаосу в кредитно-грошовій системі. Так у період криз.1901 і 1903 років багато банків припинили платежі по емітованих  ними банкнотам.
Як результат: у 1913 році створюється інститут - Федеральна резервна система, що складається з 12 федеральних резервних банків, під контролем яких працювали національні банки, а також і багато банків штатів. Однак створена ФРС не змогла виконати функцію контролю над емісією, і в 1929 році її було зруйновано. ФРС не змогла протистояти росту могутності фінансових олігархів. “В Америці не 9, а два найбільших банки мільярдерів Рокфеллера і Моргана, що контролюють капітал у 11 мільярдів марок (ст. 336). Про економічну владу говорять наступні дані.
Рокфеллер займав директорські посади в 28 товариствах, у т.ч.  в 11 промислових, 9 залізничних і  у 6 банківських.   Морган - 33 директорських посади, з них - 18 у банках, 22 - у залізничних компаніях, і 2 - у промислових Могутність олігархів - в особливостях трестів США Вони є організаційною формою монополії, суть якої у  тім, що акції підприємств, зоранізованих у трест, передаються “довіреним особам” — в управління, а власникам видається сертифікат, за  яким вони отримують  дивіденди, з обговореним ризиком.
Інтереси корпорацій можуть і не збігатися з інтересами більшості суспільства, про що яскраво свідчить  наступний історико-економічний факт. Відсутність гармонії інтересів індустріального суспільства демонструє велика депресія.
Велика депресія 1929 - 1933 років характеризувалася різким падінням як промислового, так і сільськогосподарського виробництва. Ціни упали. Так, виробництво сталі і чавуну скоротилося на 76%, а ціни знизилися на 16%, виробництво сільгоспмашин впало на 84%, а ціни знизилися на 16%, випуск автомобілів упав на 74%, а ціни знизилися на 12%. (Козлова с. 124)
Рівень заробітної плати робітників промисловості, транспорту, сільського господарства в 1929-1933 роках знизився на 28%. Середній доход відносно офіційного прожиткового мінімуму складав 42%.
Цей соціальний підтекст інституціоналістів знайшов своє відображення в постановці так званої “індустріальної проблеми”. Суперечливість індустріальної цивілізації долається  шляхом створення відповідних економічних інститутів, які здійснюють регулювання соціальних проблем через їхнє конкретне рішення. Так само цю роль має виконувати і держава. Це найважливіший елемент контролю і розвитку економіки, через встановлення економічних інститутів.
В історії інституціоналізму знакове місце займає період історичних експериментів. Закінчення Першої світової війни ознаменувалося появою на історичній арені СРСР, в якому затверджується суспільна (державна) власність. Це форма панування поза ринкових регуляторів, тут планування всього і всіх. Тут центрально-адміністративна система з ринковими відносинами, що примикають  до неї.
В 30-х рр. в Німеччині, Італії, Іспанії також починають функціонувати держави з плануванням на основі права. Тут поле дії створюваних інститутів. Це вже інституціональна економіка з перевагою або ринкових інститутів, або державно-суспільних. Це змішана економіка.
Поле розвитку інституціональної економічної теорії розширилося до вражаючих розмірів: Європа, американський і азіатський  континенти. Це планетарний характер змішаної економіки: світ ринкової економіки, світ планової економіки, третій світ — країни з традиційною економікою, що розвиваються.
Стан світової економіки перед другою світовою війною не був благополучним. Вона була вражена Великою Депресією 1929-1933 рр. Проте були і країни, де було наявним суттєве економічне зростання. Це перш за все СРСР з його п’ятирічними планами, що реалізовувались за рахунок своєрідного психологічного стану —  радянського патріотизму, який спияв вибуховому економічному  результату.
Разом з руйнівною кризою 30-х років зникла віра в ліберальну економіку, інструменти якої виявилися непридатними до нових умов. В решті решт успіхи, досягнуті нацистською Німеччиною, де держава активно втручалася в економіку, і Радянським Союзом, що досяг прогресу за рахунок п’ятирічного планування, виправдано вразили інші країни. Все це було зроблено всупереч доктрині свободи дій (lesser faire, lesser passet), що домінувала раніше (Вєє. с.18). Новий курс Рузвельта був доводом також проти цього.
Війна змінила ситуацію в світовій економіці. Ось такою вона виглядала у 1950 році, якщо взяти показник 1938 року за 100%:

 

                                                                               1938                     1950
США                                                                       165                        179
Західна Німеччина                                                 45                         64
Японія                                                                     63                         72
СРСР                                                                      105                        128
Франція                                                                  100                        121
Західна Європа                                                      87                        102
       Г.Вєє. Історія світової економіки. С.16

У цій війні загинуло близько 42 мільйонів чоловік, в тому числі у СРСР близько 20 млн. У 1945 році рівень виробництва в Німеччині був нульовим, в Японії — 1/5 від рівня 1939/43 рр.
Основний виграш від війни отримали США, які стають могутною, богатою державою — майже всі країни її боржники. США відмовилися від „політики ізоляціонізму” періоду першої світової війни, утвердилася як Pan Americana — „ліберальний устрій світу під американським заступництвом”.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2021 BPK Group.