лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

ІСТОРІЯ ЕКОНОМІКИ ТА ЕКОНОМІЧНИХ УЧЕНЬ

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

А. Маршалл розкриває ці відмінності спираючись на такий фактор як ментальність. В цьому він випереджає історичний час на десятиліття. Тільки в середині XX століття з’являється вчення про особливості національних економік та національних менеджментів. Є американська та японська економіка, є японський менеджмент, є національні моделі соціалізму. Є особливості історії національного підприємництва.
Англійський тип підприємництва має свою історію. Вона перш за все пов’язана з аграрною технологічною революцією. В часи релігійних смут лендлорди в війнах покінчили один з одним, на ґрунті релігійних війн з’явились нові барони — власники великих маєтків, але позбавлені забобонів лендлордів феодальної епохи. Він не мав можливості заставити працювати на своїх полях вільного йомена-селянина. Але розорення селянства в результаті різкого росту попиту на вовну, коли пасовища заміняли орні землі створило ринок селян, які наймалися у орендатора землі барона. Та барон бере участь в інвестиціях орендатора в підвищенні культури землеробства. Це створило підприємця-фермера, що стає зразком підприємця в промисловості.
Роки, коли Великобританія втратила колонії в Північній Америці, роки великого напруження сил в Наполеонівських війнах привели з одного боку до важкого тягаря внутрішнього боргу країни. Але перемога стимулювала стрімкий розвиток індустріальної технологічної революції із-за раптовості збільшення економічної свободи для підприємців.
«Нова нація підприємців складалася головним чином із тих, хто самостійно створив власні статки, тобто із сильних, рішучих, підприємливих людей, які спостерігаючи власні результати, отримані своєю власною енергією, були схильні стверджувати, що бідних та слабих слід вважати винуватцями в їх нещастях, а не жаліти їх. Вони прославляли індивідуальність характеру і не поспішали знайти сучасну заміну соціальних і виробничих зв’язків, які об’єднували людей в попередні часи» (т.З, сі78).
Неблагополучні умови призвели до зниження загального чистого прибутку англійців. 1/10 його пішла на погашення національного боргу. Товарні витрати виробництва — як знизились в результаті нових винаходів, лиш в невеликій кількості споживались робітниками. Вони вимушені були продавати свою працю за мізерну платню. Повна свобода дає зміни в ролі фінансового капіталу, зміни в економічній теорії та її методу, появи нових наукових, економічних дисциплін.
Дійсно кінець XIX століття характеризується появою цілого букету нових економічних наук: науковий менеджмент, психологія менеджменту, наукова основа маркетингу, організація виробництва, економіка галузей, економічна статистика, державні фінанси, економічна соціологія та інші. Доля цих дисциплін склалася по-різному.
Зокрема, науковий менеджмент спочатку зустрічає різкий опір профспілок Європи, «...опір упровадженню наукового менеджменту зі сторони британських тред-юніонів, що вважали методи Тейлора витонченим засобом експлуатації робітників, було ще більше, ніж зі сторони американських профспілок» (Б. Шелдрейк, Теорія менеджменту, с.54).
Доречи, В. Зомбарт в своїй брошурі «Чому немає соціалізму в Сполучених Штатах» дає картину класового миру, партнерських відносин між найманими робітниками та капіталістами в США. Вони виводить це положення з особливостей менталітету, що сформулювалися в США за всю історію колонізації цієї країни.
Висновок наукового менеджменту: єдиною можливою умовою промислового миру є промислова демократія.
Нові наукові дисципліни відображають нові процеси в виробництві. Маршалл дає контрастну окреслену картину цієї нової системи.
«Праця в середині кожної галузі була розділена таким чином, щоб планування і організація підприємства, управління ним і відповідальність за ризик покладалися на одну групу людей, в той час як необхідна для нього ручна робота виконувалася найманою працею. Ця форма розподілу праці одночасно характерна для сучасного світу в цілому та також для англійської нації...В теперішній час,...воно виділяється в якості основного явища при існуючій формі цивілізації, являє собою ядро економічних проблем сучасності» (А.Маршалл, т.З, сі72).
Поява такої дисципліни як макроекономіки ілюструє зміну ролі старих галузей. В новій структурі макроекономіки зросла роль транспорту. Більш того, Маршалл стверджує, що особливо розвиток транспортної галузі та характеризує нову стадію технологічної революції,
Завдяки йому був даний потужній імпульс розвитку металургії, машинобудування, появі нових професій, кваліфікованої праці, в тому числі і в будівництві, а значить вирішення проблеми зайнятості. Завдяки новим видам транспорту знизились витрати виробництва, наблизились ринки збуту та ринки сировини, були залучені в експлуатацію великі площі родючих земель Америки, Австралії та інших регіонів планети. Павутина зв’язку зв’язала усі континенти, появився планетарний характер біржових, кредитних, валютних зв’язків.
Нові технології зробили більш можливими темпи та об’єми виробництва та переміщення визвали необхідність створення управлінських ієрархій для нагляду-контролю та координації нових процесів виробництва та розподілу. Така історична роль капіталу епохи індустріального суспільства.
А.Маршалл у визначенні капіталу притримується старих добрих традицій А.Сміта, різко критикуючи погляди К.Маркса та його послідовників, які вважають капіталом тільки те, що в якості засобів виробництва належить одній особі (або групі осіб) і використовується для виробництва речей на благо інших за рахунок найманої праці таким чином, щоб перші мали можливість грабувати або експлуатувати інших.
Французькі економісти-фізіократи, а за ними і А.Сміт, використовували термін капітал в понятті «запас». У відповідності зі старою англійською традицією капітал складається з тих речей, які сприяють праці у виробництві або забезпечують її..., він складається з тих речей, без яких виробництво не могло б існувати з такою ефективністю, але які не є безкоштовними дарами природи» (т.З, с.234).
Маршалл поширює на категорію капітал «людську активність — також цінності як і засіб виробництва» (т.З, с.298).
Про ренту Маршалл пише: «Видатна роль земельної ренти в розвитку теорії земельної ренти — історична випадковість. Рента — плата за будь-який не відновлюваний ресурс. У відомому понятті всі види ренти являються ресурсом суспільної рідкості, а всі види ренти являються диференціальними рентами. А тому це квазірента».
Як зазначалось раніше, предметом економічної науки він вважає ту сферу індивідуальних і суспільних дій, які тісно зв’язані з використанням матеріальних основ добробуту. Багатство і людина — головна мета економічних досліджень.
Цей взаємозв’язок розкривається в мотивах людської діяльності, що спонукають її економічними цілями в конкретних історичних умовах. А це ринкова економіка чи, те що у Маршалла рівнозначне терміну грошова економіка. Тому він у вартості бачить реалізацію економічних цілей як покупця, так і виробника. Так він пише про А. Сміта: « Його найважливішою задачею є об’єднання і розвиток розмірковувань його англійських та французьких сучасників та попередників про вартість. Найважливіше значення його діяльності, що призвела до виникнення цілої епохи в економічній думці, полягала в тому, що він першим здійснив ретельне і наукове дослідження способу по безпосередністю якого вартість міряє людську мотивацію, з однієї сторони даючи кількісну характеристику бажань покупця отримати благо, а з іншої сторони зусиль (або реальних витрат виробництва) зі сторони його виробника (т.З, с. 191-192).
Краща економічна праця, в якій розкрита «...сутність досягнення рівноваги та кількісного визначення при допомозі грошей, бажання до володіння якою-небудь річчю, з однієї сторони, а з другої сторони — всіх різноманітних зусиль та самопожертвувань, які прямо або побічно сприяють її створенню... Він відкрив новий погляд на речі і тому мав епохальне значення» (т.1, с.92). — так оцінюється місце Сміта в історії економічних вчень.
Автор підкреслює, що гроші відіграють особливу роль в мотивації економічної цілі. Гроші являють собою загальну купівельну спроможність і люди намагаються їх отримати в якості засобів для досягнення будь-яких цілей, як високого, так і низького порядку, як духовних, так і матеріальних (т.1, с.72), або економічні проблеми людини, так як вони спеціально відносяться до поведінки людини під дією мотивів, що піддаються виміру грошовою ціною (т.1, с.83).
Разом з тим наведені положення заключають і первинну посилку концепції вартості.
В наведеному положенні про роль і місце Сміта в дужках вказується «або реальні витрати виробництва». Маршалл дає наступне розвернуте визначення їх змісту: «Затрати всіх різноманітних видів праці прямо чи побічно зайнятого в його виробництві, разом з утриманням, або вірніше чеканням необхідним для накопичення використовуваного в його виробництві капіталу, іншими словами, всі ці зусилля та жертви разом взяті ми будемо називати реальними витратами виробництва товару. Сума грошей, які приходиться платити за ці зусилля та жертви, ми називаємо або грошовими витратами виробництва, або для скорочення витратами виробництва» (т.2, с. 21-22).
Така основа цін пропозиції.
Необхідно скоректувати положення про причетність Сміта до категорії «реальні витрати виробництва», в які включається і прибуток — як доля капіталу, як фактор виробництва. Так у Сміта є і цей варіант, але Сміт все-таки автор теорії трудової вартості.
Маршалл розглядає і принципи, які регулюють попит. Ця проблема досліджувалась Менгером, Візером, Бем-Беркрм, Вальрасом, Джевонсом та іншими. Корисність, ось що стоїть на боці попиту. Але у Маршалла потреба витікає з діяльності, вимірюється корисність через ціни. У Джевонса на боці попиту корисність, на боці пропозиції тягар праці. Кейнс помічає, що Джевонс побачив киплячий котел і вигукнув радісний крик, Маршалл також побачив киплячий котел і мовчки приступив до побудови парового двигуна.
Потрібен був геній Маршалла, щоб з’єднати класичну теорію витрат виробництва з теорією корисності на основі загальної теорії рівноваги попиту та пропозиції.
«Загальна теорія рівноваги попиту та пропозиції, — пише Маршалл, — являє собою ту основоположну ідею, яка пронизує будову всіх різноманітних частин центральної проблеми розподілу та обміну» (т.1, с.58).
«Загальна ідея, що полягає в основі ствердження про те, що вартість установлюється на рівноважному рівні попиту та пропозиції отримала такий подальший розвиток, що знайшла всю специфічну систему Коперника, згідно якої всі елементи економічного всесвіту просто утримують своє місце шляхом спільного урівноваження та взаємодії»(т. 1, с.31).
Це положення Маршалл ілюструє на прикладі ножиців: ми могли б з рівними підставами сперечатися про те, чи регулюється вартість корисністю чи витратами виробництва, як і про те, розрізає чи шматок паперу верхнє чи нижнє лезо ножиців (т. 2, с.31-32).
Рівновага попиту та пропозиції поширюється не тільки на благо, але і на фактори виробництва. Воно характеризує «неперервність». Відомо, що конкурентна сфера як в попиті, так і в пропозиції вирівнює вартості. Але це може бути здійснено тільки на основі руху до безкінечно малих величин. Тому додаток до корисності граничної корисності і дає рівновагу попиту та пропозиції як в обміні, так і в розподілі.
Так само і до поняття продуктивність факторів виробництва та в їх конкуруючій взаємодії поняття гранична продуктивність також характеризує неперервність їх взаємодії.
Аналіз рівноваги попиту та пропозиції поглиблюється застосуванням «принципу заміщення». Заміщення на границі відновлюється чи установлюється рівновага. Для факторів виробництва — заміщення приводить до того, що вони конкурують за зайнятість кожного із факторів виробництва, а в умовах більш високої продуктивності кожний із факторів намагається витіснити інший, обмежуючи ціну попиту на нього. Та це лише один бік дії заміщення. А з іншого боку вони формують зайнятість один для одного.
«Цей метод, — пише Кейнс, — дозволяє підкорити категорію заробітної плати та прибутку дії загальних законів вартості, пропозиції та попиту, так само як раніше теорія грошей була покладена в теорію вказаних загальних законів» (т.1, с.34-35).
Маршалл формулює всезагальні правила: «а) граничні витрати не керують ціною; б) лише по досягненні границі можуть бути правильно зрозумілі дії тих сил, які керують ціною; в) границя, яку потрібно дослідити, в відношення довгих періодів і стійких результатів, відрізняється по своєму характеру та кількісним параметрам, від границі, вивчення якої з коротким періодом і перехідним коливанням» (т.1, с.54).
Маршалл вводить в економічний аналіз елемент «часу». Тут реалізується принцип безперервності, «що зв’язує пропозицію загальною теорією рівноваги попиту та пропозиції до різноманітних періодів» (т.З, с.79). в економічний аналіз Маршалл вводить категорії «зовнішньої та внутрішньої економіки», «основні та додаткові» витрати.
Великий вплив на розвиток економічного аналізу мали концепції Маршалла «споживчої ренти» чи «споживчого кредиту», з яких випливає, що максимум користі, що досягається необмеженою концентрацією, зовсім не і обов’язково забезпечує досягнення найбільшої можливої користі.
Це він показує на прикладі чаю:
Ціна (у шилінгах) Величина попиту (в фунтах)
20 1
14 2
10 3
6 4
4 5
3 6
2 7
Припустимо, що ринкова ціна 1 фунта чаю складає 2 шилінга, покупець витрачає на купівлю 7 фунтів чаю 14 шилінгів. Тоді загальна корисність складає 20+14+10+6+4+3+2=59
Це справжня цінність, споживчий надлишок складає 59-14=45
Раніше говорилося, яке значення мають чотири кита, на яких стоїть індустріальна економіка, в їх числі монополія. Кейнс підкреслює «Теоретичні висновки Маршалла в цій сфері і його глибоке співчуття соціалістичним ідеям поєднувалось, проте зі старомодною вірою в могутність сил конкуренції» (т.1, с.36).
Маршалл зробив велику послугу економістам чітким формулюванням ідеї «еластичності» попиту:
L = dx/y + dy/x
Це цілком належить Маршаллу. Без впливу цього вкладу не могла отримати в подальшому теорія вартості і розподілу, яка розглядається в динамічному стані. Еластичність — універсальна категорія. Вона розповсюджується не тільки на попит на товари, а й на фактори виробництва і пропозицію.
Тільки ті економічні результати є нормальними, які породжені необмеженим функціонуванням вільної конкуренції» (т.1, с.91). «Коли попит та пропозиція перебувають у рівновазі, кількість товарів вироблених за одиницю часу можна назвати рівноважною кількістю, а ціна, по якій він продається — рівноважною ціною»(т.1, с.28).
Протиріччя індустріальної цивілізації: величезне багатство небагатьох і злиденність більшості, у Маршалла викликає співчуття соціалістичним ідеям — це видно на оцінці ним альтруїзму, вияв якого і швидке найбільш доцільне приведення його в дію, він вважає найважливішою задачею економіста. Але поряд з цим дається наступна оцінка соціалізму: «Історія взагалі, історія соціалістичних експериментів особливо свідчить, що звичайні люди рідко здатні проявляти чисто ідеальний альтруїзм на протязі будь-якого часу» (т.1, с.64). Але альтруїзм категорія моральна. І ось як він оцінює значення морального фактору: і «ринкові» ціни, і «нормальні» ціни утворюються під дією багатьох факторів, з яких одні знаходяться на моральному ґрунті, а другі на фізичній основі» (т.2, с.41). Потрібен обов’язковий облік цих факторів, але для багатьох економістів це не характерно (криві попиту багатих, середнього класу і бідних у Маршалла).
Маршалл пише: «І все-таки Родбертус і Маркс звертаються до авторитету Рікардо, доказуючи, що природна вартість товарів визначається виключно затраченою на них працею; і навіть ті німецькі економісти, які найбільш наполегливо спростовують висновки цих авторів, часто вимушені погоджуватись, що вони правильно інтерпретують Рікардо та їх висновки логічно витікають з його висновків» (т.З, с.277).
А Карл Маркс, як і Родбертус посилаються на наступне положення Рікардо: «На ранніх етапах суспільного розвитку (Маршалл дає наступний коментар про вартість, що визначається працею, що там де майже не використовується будь-який капітал і де ціна на працю якої-небудь людини майже така ж, як і праця будь-кого іншого, взагалі кажучи це положення вірне. Вартість, як правило, визначаючи, яка кількість одного товару повинна обмінюватися на другий, залежить майже виключно порівняної кількості праці, затраченої на кожен з них» (Рікардо. т.1, с.34).
Але інтерпретації першого положення Рікардо, і Маркс і Родбертус у витрати виробництва відсоток не включають, тоді як на думку Ешлі, Рікардо вважав включення відсотка само по собі зрозумілим (с.278).
Про це переконливо говорить наступна заява Рікардо: «у примітці до заключних рядків розділу IV, гл.1 він говорить: «Пан Мальтус думає, що згідно моєї теорії, витрати виробництва якої-небудь речі та її вартість тотожні: це так якщо він під витратами розуміє «витрати» виробництва, що включають прибуток» (т. З, с.277). «...Ви говорите, що вартість регулюється попитом та пропозицією (с.81). Це я думаю, означає не сказати нічого, а причина та, яку я вказував на початку цього листа: саме пропозиція регулює вартість, а сама пропозиція регулюється витратами виробництва. Грошовий вираз витрат виробництва дає нам вартість як праці, так і прибутку» (т.З, с.281).
Таким чином теорія вартості Рікардо в тому викладі, який подається в «Принципах політичної економії та оподаткування» має великий недолік, не врахований як Марксом, так і Родбертусом. Маршалл пише: «Безтурботність Рікардо по відношенню до фактору часу...стає джерелом подвійної помилки з допомогою доказів, основаних на причинах поточних змін і короткочасних коливань вартості.» (т.З, с.284).
Однією з причин ситуації, що виникла, є метод дослідження економічних процесів, які використовує Д. Рікардо. Це абстрактний дедуктивний метод.
Маршалл виходить з того, що науковій думці потрібна і індукція, і дедукція. Так само як людині для ходіння потрібні обидві ноги: і права, і ліва
(Т.1» С.ЗЗ). Заслуга Маршалла у введенні в економічну науку графіків, хоча його ставлення до математичних методів в економіці не захоплююче.
Дослідження економічних процесів — це узагальнення тенденцій, що характеризують дію людини при певних умовах. «Між тим такого ряду економічних тенденцій які б діяли так же стійко і яким можна було б виміряти так же точно як закон притягання. Не існує і економічних законів по своїй точності, які можна білу б зрівняти з законом тяжіння» (т.1, с.88). «Термін «закон», відповідно означає не що інше як саму загальну оцінку чи узагальнення тенденцій, більш або менш достовірних, більш або менш визначених» (т.1, с.89). Якщо політекономія стверджувала про наявність економічних законів як таких, то Маршалл ставить цей висновок не тільки під сумнів, як історична школа Німеччини, а як видно з попереднього положення він заперечував їх харизму. Це вже «Економікс».
Вихід в світ «Принципів...» підвищив суспільну репутацію економістів. Економічна наука стає професійною. Не любителі-одинаки, а професійні школи стають реальністю індустріального суспільства.
А. Маршалл засновник Кембріджської школи. Він вперше в 1885 році читає курс «Економікс».
«Маршалл був першим, — пише Кейнс, — в історії великим економістом в повному зрозумінні цього слова, першим хто своє життя присвятив створенню економічної науки у вигляді самостійного предмету, побудованого на суспільних постулатах і, який відрізняється таким же високим рівнем наукової точності, як природничі біологічні науки. Маршалл був першим, хто зайняв по відношенню до цього предмету професійно наукову позицію, як до наукової дисципліни, що стоїть над поточними суперечками не в них, дисципліні настільки ж далекій від політики і політичних поглядів, як фізіологія від уявлення рядового лікаря» (т. 1, с.41).
Кейнс звичайно, не правий в стверджуванні віддаленості «Економікс» від політики, адже і сам Маршалл підкреслював, що політика відіграє далеко не останню роль у формуванні та функціонуванні економічних процесів. Але в головному ця оцінка великого Маршалла великим Кейнсом очевидна.
При аналізі концепції австрійської школи було сказано, що вихід на реалізацію потреб — це початок маркетингу. Праці А. Маршалла створили теоретичну базу для практичного його становлення. Тому А. Маршалл один із батьків-засновників цієї науки, незамінного консультанта бізнесмена в його намаганні до постійного заглядання вперед, не втриманню підприємливості, наданню більшої визначеності для стимулюючих мотивів на науковій основі. Але у Маршалла немає впевненості, що його сучасник — бізнесмен облагодіє своїм раціоналізмом людство.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2020 BPK Group.